УДК 631.155.3: 631.1
Р.Б. АЛЄСКЕРОВ, аспірант,
Національний аграрний університет
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХУВАННЯ МАЙНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
• Рассмотрены теоретические аспекты сельскохозяйственного страхования в контексте особенностей отрасли аграрного производства.
• Обоснована необходимость внедрения системы сельскохозяйственного страхования как отдельной сферы страхового рынка Украины.
• Проанализированы проблемы правового регулирования и внесены предложения относительно усовершенствования системы страхования сельскохозяйственных рисков.
Key issues are examined:
• The theoretical aspects of agricultural insurance in the context of agrarian production features are considered.
• The necessity of introduction of the agricultural insurance system as a separate sphere of insurance market of Ukraine is grounded.
• The problems of the legal regulation are analysed. Suggestions concerning improvement of the insurance of agricultural risks system are made.
Постановка проблеми. В умовах вступу України в світову організацію торгівлі на галузь сільського господарства покладено важливе завдання забезпечення потреб країни в сировині і продовольстві та нарощення відповідних експортних можливостей. Разом з тим, на виробничий процес у сільському господарстві значно сильніше, ніж в інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні фактори, що зумовлюють відхилення від умов розвитку сільськогосподарських культур чи утримання тварин. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати цих факторів досягається за допомогою системи страхування. Разом з тим, в сучасних умовах господарювання система страхування майна сільськогосподарських підприємств і, особливо, в частині страхування біологічних активів є лише незначною частиною загальної системи страхування, і даній проблемі приділяється неналежна увага з боку органів державного управління. Зокрема, при розробці організаційних засад сільськогосподарського страхування не враховуються ні особливості аграрного виробництва як специфічної галузі, ні реальний стан справ безпосередньо на сільськогосподарських підприємствах.
Аналіз останніх досліджень і публікації. На сьогодні питання страхування сільськогосподарських товаровиробників перебувають в центрі уваги як органів державного управління так і вітчизняної економічної науки. Так, зокрема, питанням теорії і практики страхування присвятили свої праці В.Д.Базилевич, В.І.Грушко, О.Є.Ґудзь, М.Я.Дем’яненко, С.А.Навроцький, С.С.Осадець, Я.П.Шумелда, К.К.Якуненко, О.І.Ястремський. Серед державних діячів питаннями страхування сільськогосподарської діяльності займаються спеціалісти Міністерства аграрної політики Г.І.Зуб, В.І.Дробот.
Разом з тим, в умовах вступу України до СОТ перед аграрним сектором постала низка нових завдань щодо створення ринкових засад страхування сільськогосподарських підприємств та розробки їх належного правового забезпечення. У зв’язку з цим виникає об’єктивна потреба додаткових досліджень та визначення місця страхування в забезпеченні сталого економічного зростання аграрного сектору України.
Метою публікації є узагальнення теоретичних засад сільськогосподарського страхування та надання пропозицій щодо вдосконалення його нормативно-правового забезпечення в умовах вступу України до Світової організації торгівлі.
Для досягнення поставленої мети в статті вирішуються завдання щодо: обґрунтування необхідності запровадження системи сільськогосподарського страхування, як окремої ланки страхового ринку в Україні; дослідження теоретичних аспектів сільськогосподарського страхування в контексті особливостей галузі аграрного виробництва; узагальнення нормативних вимог та надання пропозицій щодо удосконалення системи страхування сільськогосподарських ризиків.
Виклад основного матеріалу. З прийняттям Закону України "Про страхування" [6] на страховому ринку в агропромисловому виробництві намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів; збільшення розмірів статутних фондів страховиків; збільшення величини страхових резервів; випереджувальні темпи зростання страхових платежів щодо темпів зростання страхових виплат. Однак, сучасний стан відносин страхування в сільському господарстві характеризується повільністю та складністю розвитку.
На необхідності розробки особливого механізму страхування в сільському господарстві наголошують більшість дослідників, що вивчають дане питання в контексті розвитку галузі.
Вагомим аргументом на користь страхування сільськогосподарської діяльності, а саме врожаїв сільськогосподарських культур О.В.Олійник визначає посилення коливань урожайності основних культур [10]. «Невипадковим, – зазначає автор, – є прийняття Кабінетом Міністрів України у 2002 р. Постанови № 1000 про обов’язкове страхування врожаїв сільськогосподарських культур. У той же час, оскільки, з одного боку не передбачено ніяких фінансових санкцій за невиконання цієї постанови, з іншого, фінансовий стан багатьох підприємств не дозволяє виділити кошти на сплату страхових внесків з обов’язкового страхування врожаїв, та і ефективність страхового захисту бажає кращого, страхуванням охоплено менше 1 % посівних площ» [10].
Провідний державний діяч в галузі сільськогосподарського страхування Г.І.Зуб головною метою страхування в аграрному секторі економіки визначає стабілізацію виробництва шляхом відшкодування втрат внаслідок несприятливих подій, настання яких не можна передбачити у часі та просторі [7]. Об’єктивну економічну необхідність використання страхування в сільському господарстві автор обґрунтовує недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів [7].
Для забезпечення дієвості системи страхування в сільському господарстві Л.М.Гутко пропонує ряд заходів щодо вдосконалення державного регулювання страхової діяльності, основними завданнями якої є: створення привабливого та доступного для страхувальників ринку страхових послуг; ліквідація адміністративних перешкод для здійснення окремих видів страхування і cтворення рівних умов для всіх страховиків; збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи мотивації їх інвестиційної діяльності; забезпечення реального відшкодування збитків, завданих стихійним лихом [3].
Необхідність запровадження окремого механізму страхування для сільського господарства О.Ю.Нечипорук обґрунтовує, окрім природних особливостей також довгим періодом виробництва. «Порівняно з галузями промисловості, які мають також великий період виробництва, наприклад, суднобудування, сільськогосподарські підприємства знаходяться в більш несприятливих умовах, оскільки на всю продукцію не укладаються контракти до початку її виробництва, в той час як на продукцію суднобудування даються замовлення до початку виробництва і підписуються контракти [9].
В економічній літературі відомі численні спроби сформулю¬вати теоретичні визначення терміну «страхування», однак поняття «сільськогосподарського страхування» трактується досить неоднозначно, що викликає певні труднощі при його включенні в правове поле України. Так, зокрема в одному з видань сучасне страхування аграрного виробництва визначається як система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ, пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі настання певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів.
Питання сільськогосподарського страхування, а саме відносно страхового ринку АПК А.В. Криворучко розглядає як «сферу фінансово-економічних відносин між страховиками та страхувальниками по наданню страхових послуг юридичним і фізичним особам, а також здійсненню відповідної фінансової діяльності в межах чинного законодавства з боку комерційних страхових компаній і фірм чи державних страхових організацій» [8].
На нашу думку, поняття «сільськогосподарське страхування» доцільно уточнити, визначивши його як систему фінансово-економічних відносин щодо захисту майнових інтересів сільськогосподарських підприємств від негативного впливу природних факторів, які виникли внаслідок незалежних від впливу людини обставин.
Таке розуміння даного терміну дозволить врахувати всі особливості сільського господарства як специфічної галузі економіки України та забезпечить його адекватне трактування в системі законодавства.
Загалом, щодо нормативного забезпечення даних питань, то на сьогодні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників ґрунтується на нормативно-правових засадах, що встановлені Цивільним та Господарським кодексами України [1,13], Законом України “Про страхування” [6] , Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” [5].
Згідно статті 10 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» [5], особа зобов’язана попередньо застрахувати ризики загибелі сільськогосподарської продукції, якщо така особа:
- продає на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція;
- отримує бюджетну дотацію або субсидію, пов’язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни;
- отримує банківський кредит на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом частково або повністю відшкодовуються за рахунок бюджету;
- отримує бюджетний або банківський кредит під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів.
Законом [5] також передбачена можливість комплексного страхування, що передбачає страхування ряду ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини (вимерзання; граду, землетрусу; посухи, пожежі та ін.)
У 2002 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1000 [12], якою було затверджено Порядок і правила обов’язкового страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Постанова затверджена з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки. Відповідно до її положень, встановлено обов’язкове страхування для державних сільськогосподарських підприємств, а також для підприємств всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків. Правові засади функціонування даного механізму наведено на рис.1.
Рис. 1. Правові засади функціонування механізму обов’язкового сільськогосподарського страхування
Фахівці відзначають, що незважаючи на обов’язковість заходу, розроблений механізм містить також і елементи стимулювання. Зокрема, для підприємств, які застрахують свій врожай на умовах, визначених постановою протягом двох років і за цей період страховий випадок не настане, розмір страхових тарифів у наступному для них може бути зменшений на 10%. Однак досвід показав, що страхування за такими тарифами є занадто дорогим механізмом і не відповідає фінансовій спроможності сільськогосподарських підприємств, як і, відповідно, потужність багатьох страхових компаній не є достатньою для виплати відшкодування за усіма сільськогосподарськими ризиками [7].
Окрім того, у 2003 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 590 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків». Але ця постанова, як і попередня, також не зіграла тієї ролі для розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, яку на неї покладали.
Урядом прийнято ряд державних програм фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників в плані страхування врожаїв. Так, зокрема суб’єкти аграрного ринку (сільгосппідприємства, фермери та ін.) – страхувальники, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції, мають право на отримання з державного бюджету часткової компенсації премій (внесків), фактично сплачених страховикам. Порядок використання цих коштів затверджено постановою КМУ від 06 травня 2005 р. № 325 [11].
Компенсація виплачується страхувальникам, що застрахували ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків) згідно з правилами комплексного та індексного страхування у розмірі 50 відсотків вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених страхувальниками, у межах страхової премії (внеску), яка не перевищує 5 відсотків суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни зазначеної продукції [11]. За даними Міністерства аграрної політики у 2005 році фактично сплачена сума компенсації за даним порядком становить 5 845,5 тис. грн. [7].
Разом з тим, недивлячись на значний перелік наведених нормативно-правових актів, в Україні так і не склався дієвий та прозорий механізм страхування сільськогосподарських підприємств. Враховуючи гостру потребу в його формуванні з урахуванням особливостей сільського господарства як пріоритетної галузі економіки України, необхідною є розробка та прийняття Закону України «Про сільськогосподарське страхування». Закон має бути направлений на правовий захист сільськогосподарських товаровиробників, забезпечення функціонування державного регулювання системи страхування сільськогосподарських ризиків, усунення негативних наслідків, пов’язаних з природними факторами у сільському господарстві, та сприяння розвитку сільськогосподарського страхування як важливого економічного процесу в розвитку України.
Висновки. Підводячи підсумки досліджуваних проблем, варто зазначити, що нормативна база, яка на сьогодні регулює питання страхування сільськогосподарських товаровиробників, не в повній мірі враховує особливості сільського господарства як пріоритетної галузі економіки України. У зв’язку з цим, автором зроблено спробу узагальнити теоретичні аспекти функціонування сільськогосподарського страхування, які, на нашу думку, мають бути покладені в основу розробки організаційно-правового механізму його запровадження в Україні.
З метою створення системи страхування у сільськогосподарській діяльності з урахуванням її специфіки наголошено на необхідності розробки Закону України «Про сільськогосподарське страхування», який забезпечить приведення до рівних умов доступу аграрних підприємств до сільськогосподарського страхування за державною підтримкою.
Потреба розробки та запровадження окремого законодавчого забезпечення страхування сільськогосподарських товаровиробників обґрунтована необхідністю формування стратегічних підходів, які повинні бути покладені в основу державної політики у сфері страхування, створення належних фінансових та економічних умов для стимулювання розвитку страхового ринку в сільському господарстві. Реалізація зазначеного забезпечить визначення мети, завдань і напрямів його розвитку та врегулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Список використаних джерел
1. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 436–IV // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 2003 –2006.
2. Гудзь О.Є. Проблеми страхування сільськогосподарських ризиків / О.Є. Ґудзь // Економіка АПК. – 2004. - № 1. – С. 73-76.
3. Гутко Л.М. Державне регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції в Україні / Л.М. Гутко // Облік і фінанси АПК. – 2005. - №1. – С. 40.
4. Дробот В. В селе приживается страхование / В. Дробот, А. Куць // Финансовые услуги. – 2001. - № 1-2. – С. 62-64.
5. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 року № 1877-IV // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 2004 –2008.
6. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 1996 –2008.
7. Зуб Г. Державна політика щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків / Г. Зуб, О. Ґудзь // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 6. – С. 83-88.
8. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 / А.В. Криворучко. – Інститут аграрної економіки УААН. — К., 1999. — 21 с.
9. Ничипорук О.Ю. Ризики в сільському господарстві: виявлення, оцінка, управління : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.07.02 / О.Ю. Ничипорук. – Київський національний економічний ун-т. — К., 2002. — 20с.
10. Олійник О. «За» і «Проти» страхування врожаїв сільськогосподарських культур /О. Олыйник // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 6. – С. 89-96.
11. Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2005 р. № 325 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 2005 –2008.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 1000 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків» // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 2002 –2008.
13. Цивільний Кодекс України Закон України від 16 січня 2003 року № 435–IV // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 2003–2006.