І.В. Герасимук,

науковий співробітник ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

 

Для платників податків 2005 рік приніс додаткові турботи пов’язані з тим, що деякі правила оподаткування ПДВ змінюються вдруге. Перший раз це відбулося традиційно із набранням чинності з 1 січня 2005 року Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (далі в тексті – Закон № 2285). Другий раз із набранням чинності Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі в тексті – Закон № 2505), яким були внесені зміни до Закону України від 03.04.1997 р. № 167/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі в тексті – Закон № 167).

Закон № 2505 набрав чинності з 31 березня 2005 року, тобто з дня його опублікування у газеті «Урядовий кур’єр» від 31 березня 2005 року № 58-59. Виняток, в частині внесення змін у порядок оподаткування ПДВ,  становлять:

-          сума, визначена підпунктом 2.3.1 пункту 2.2 статті 2 Закону № 167 (300 тис. грн.), застосовується з метою зняття осіб з їх реєстрації як платників цього податку, починаючи з 1 січня 2006 року;

-          підпункт «д» пункту 8 розділу 2 Закону № 2505 щодо нової редакції пункту 7.7 статті 7 Закону № 167, що набере чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 пункту 7.7, який набере чинності з 1 січня 2006 року;

-          підпункт «г» пункту 12 розділу 2 Закону № 2505 в частині виключення пункту 11.26 ст. 11 з Закону № 167, який вступає в дію з 1 липня 2005 року.

З початку розглянемо як норми Закону № 2505 вплинули на попередні зміни внесені Законом  № 2285.

Таблиця

Вплив Закону № 2505 на зміни внесені Законом № 2285

до Закону України “Про податок на додану вартість”

Далі розглянемо основні нововведення в оподаткуванні ПДВ пов’язані з набранням чинності Закону № 2505.

1. В зв’язку з доповненням внесеним  пп. «б»  п. 2 розділу 2 Закону № 2505 у п. 1.2 ст.1 Закону № 167 підприємства - учасники спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи з метою оподаткування вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

 Учасники спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи згідно з умовами договору зобов’язуються уповноважити особу, яка буде вести облік результатів  такої діяльності, окремо від обліку господарських результатів такого платника ПДВ.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються Законом № 167 до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

2. Відповідно із новою редакцією пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 167 особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у випадку, коли  загальна сума від здійснення нею операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно повинна перевищувати 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Особи, у яких за підсумками 2005 року зазначена сума не перевищує 300 тис. грн. з 1 січня 2006 року мають право знятися з реєстрації як платники ПДВ.

Поряд з цим, ця категорія платників ПДВ у відповідності до пп. 7.3.9 п. 7.3 ст. 7 Закону № 167, із змінами внесеними Законом № 2505, може залишитися платником ПДВ і вибрати касовий метод податкового обліку.

У пп.  1.11 ст. 1 Закону № 167, із змінами внесеними Законом № 2505, наводиться визначення терміну “касовий метод”, згідно з яким - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Платники ПДВ, які обрали касовий метод податкового обліку зобов’язані дотримуватися встановлених правил. Найважливіші з них наступні:

-          касовий метод податкового обліку може бути обраний платником у момент його реєстрації як платника ПДВ або протягом будь-якого часу після реєстрації, і не може бути змінений протягом наступних 12 місячних (або 4 квартальних) податкових періодів;

-          платник ПДВ, що обрав касовий метод обліку, не має права застосовувати його при здійсненні імпортних і експортних операцій, а також поставки підакцизних товарів.

При відмові платника від застосування касового методу на будь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування ПДВ:

-          сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

-          сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

3. Для платників – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності необхідно звернути увагу на наступні зміни.

Відповідно до змін внесених пп. «а» п. 4 розділу 2 Закону № 2505 до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону № 167 об’єктом оподаткування є операції платників ПДВ із ввезення товарів (супутніх послуг) не тільки у митному режимі імпорту, а і у митному режимі реімпорту. А згідно із пп. 3.1.3 п. 3 ст. 3 Закону № 167  об’єктом оподаткування ПДВ також є не тільки операції вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту, а і у митному режимі реекспорту.

Підпункт 3.1.2 доповнено нормою, що з метою оподаткування ПДВ до імпорту також прирівнюються нижчеперелічені операції ввезення з-за кордону на митну територію України товарів (супутніх послуг):

-          за договорами лізингу (оренди) (у т. ч. операції з повернення об’єкта лізингу лізингоотримувачу - резиденту або іншій особі за дорученням лізингодавця);

-          за договорами застави та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права або цінні папери, включаючи ввезення повернених товарів у зв’язку з припиненням дії вище перелічених договорів;

-          поставки продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території Україну на митну територію України для їх вільного обігу.

З метою оподаткування ПДВ до експорту товарів прирівнюються нижченаведені операції вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України:

-          за договорами фінансового лізингу (оренди), включаючи вивезення у зв’язку з поверненням об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю – нерезиденту або іншій особі за дорученням лізингодавця);

-          за договорами застави та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права або цінні папери, включаючи ввезення повернених товарів у зв’язку з припиненням дії вище перелічених договорів;

-          передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого їх вивезення з митної території України.

Відповідно до нової редакції пп. 7.2.7 Закону № 167 (набирає чинності з 01.06.2005 р., крім пп. 7.7.8, який набирає чинності з 01.01.2006 р.) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Податковий вексель при імпорті товарів на суму податкового зобов’язання за бажанням платника може подаватися митним органам. При цьому нова редакція п. 11.5 ст. 11 Закону № 167 містить вимогу щодо обов'язкового підтвердження комерційними банками такого векселя шляхом авалю.

Сума попередньої (авансової) оплати вартості товарів (супутніх послуг), що експортуються або імпортуються платником ПДВ, не змінює суми значення податкового кредиту або податкових зобов’язань відповідно експортера або імпортера.

4. Відповідно до змін внесених підпунктом «б» п. 4 розділу 2 Закону № 2505 до пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону № 167 3.2.2, встановлено, що господарські операції з передачі майна у фінансовий лізинг і повернення майна з фінансового лізингу не є винятком при оподаткуванні ПДВ.

З набранням чинності Закону № 2505 не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

5. Відповідно до пп. «в» п. 5 розділу 2 Закону № 2505 змінена редакція п. 4.5 ст. 4 Закону № 167. Мета цієї зміни чітко регламентувати механізм перерахунку сум податкових зобов’язань та податкового кредиту у випадку зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), що відбулася після їх поставки споживачу.

З 31.03. 2005 р. діють окремі підпункти (4.5.1 та 4.5.2), що регулюють порядок коригування податкового кредиту і податкового зобов’язання у випадку:

-          зменшення суми компенсації вартості товарів, послуг;

-          збільшення суми компенсації вартості товарів, послуг.

Підпункт 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону № 167  дозволяє зменшувати суми податкових зобов’язань постачальникам за операціями з неплатниками ПДВ у наступних випадках:

-          при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

-          при перегляді цін, пов’язаних з гарантійними замінами товарів.

З набранням чинності нової редакції п. 4.5 ст. 4 Закону № 167 скасовано право відображати суми ПДВ у валових доходах чи валових витратах платникам податків у ході процедури врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним згідно із  нормами ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

6. Відповідно до змін внесених пп. «б» п. 6 розділу 2 Закону № 2505 у пп. 5.2.4 п. 5.2  ст. 5 Закону № 167 господарські операції з поставки в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях виключені з переліку операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.

7. Відповідно до змін внесених пп. «а» п. 8 розділу 2 Закону № 2505 у п. 7.2 ст. 7 Закону № 167 платник податку – юридична особа при заповненні податкової накладної має право вказувати не виключно свою повну, а і скорочену назву, зазначену у статутних документах. Стосовно рядка де зазначаються реквізити отримувача також можна вказувати повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

В новій редакції пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 167 більш чітко виписаний порядок включення сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податку у випадку відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Розширено перелік підстав для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної. Збільшена до 200 грн. за день (без урахування податку на додану вартість) загальна сума, яку дозволено включати до податкового кредиту платника ПДВ без податкової накладної на підставі касових чеків, що містять суму поставлених товарів (послуг) та загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

Змінено порядок податкового обліку. Відповідно до нової редакції пп. 7.2.8 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню ПДВ, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 Закону № 167.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані Державною податковою адміністрацією України.

8. Важливо відмітити, що пп. «в» п. 8 розділу 2 Закону № 2505 вносяться суттєві зміни до п. 7.4 ст. 7 Закону № 167  щодо порядку  формування податкового кредиту платником ПДВ.

В новій редакції п. 7.4 вводиться чітка вимога, що придбані товари (роботи, послуги), по яких платником податку сплачений ПДВ за ставками визначеними Законом № 167, обов’язково повинні бути використаними у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Але стосовно придбаних легкових автомобілів встановлено виняток.

Так, у частині 2 пп. 7.4.2 зазначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

9. Пунктом 10 розділу 2 Закону № 2505 змінена редакція ст. 9 Закону № 167, якою регламентується порядок реєстрації осіб – платників ПДВ.

Головні зміни стосуються наступних моментів:

-          реєстр платників ПДВ підлягає оприлюдненню в порядку, визначеному Державною податковою адміністрацією;

-          якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує 300 тис. грн. не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом;

-          якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів 300 тис. грн., то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду;

-          особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби у наступні терміни:

-          особами, що підлягають реєстрації за критерієм досягнення суми оподатковуваних операцій в 300 тис. грн., не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;

-          особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 Закону № 167, із змінами внесеними Законом № 2505, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

-          особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Реєстрація особи – платника ПДВ припиняється датою анулювання такої реєстрації відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону № 167.

Зазначеним пунктом дано визначення останнього податкового періоду при анулюванні реєстрації. Ним вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Важливим є заключний абзац п. 9.8 ст. 9 Закону № 167, відповідно до якого платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до п. 13 розділу 2 Закону № 2505 особи, які не підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 Закону № 167 та були зареєстровані платниками цього податку до набрання чинності Закону № 2505, мають право разом із декларацією за останній податковий період повідомити податковий орган про відмову від такої реєстрації. Якщо особи не надсилають таке повідомлення, вони вважаються такими, що добровільно зареєструвалися платниками цього податку, крім фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.