Л.І. Лавріненко,

заст. нач. Департаменту з управління державною власністю

та бухгалтерського обліку Мінагрополітики України

П.Я. Хомин,

доктор. екон. наук, проф. Тернопільського державного економічного університету

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассматриваются недостатки существующей отчетности сельскохозяйственных предприятий

·          Обосновываются предложения по усовершенствованию финансовой и статистической отчетности предприятий сельскохозяйственной отрасли

&                   Key issues that are examined:

·          Lacks of the existing reporting of the agricultural enterprises are considered

·          Offers on improvement of the financial and statistical reporting of the enterprises of agricultural branch are proved

 

Постановка проблеми Особливості аграрної економіки зумовлюють потребу специфічних звітних показників, які достовірно відображають результати діяльності сільськогосподарських підприємств і дають можливість забезпечувати на основі їх аналітичної інтерпретації вироблення обґрунтованих управлінських рішень щодо економічного регулювання виробництва. Існуюча ж система вітчизняної фінансової звітності, яка реформована з метою її гармонізації до міжнародних вимог, надто уніфікована і не забезпечує необхідної для цього інформації про виробничу й фінансову діяльність таких підприємств. Так само надто скорочена й спрощена статистична звітність насамперед про структуру витрат виробництва у сільському господарстві, а наявна в ній інформація не узгоджується за підприємствами різних форм: фермерськими господарствами та іншими. Все це ускладнює аналітичну і економічну роботу, не сприяє формуванню виважених управлінських рішень в аграрному виробництві.

Зважаючи на важливість звітності в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності, дослідження проблеми її відповідності науково-обґрунтованим критеріям формування звітних показників є важливим науковим і практичним завданням.

Аналіз досліджень і публікацій за темою. Спроби окремих авторів [4; 5] акцентувати увагу на необхідності удосконалення звітності підприємств не стали поштовхом до наукової дискусії за цією тематикою, яка могла б сприяти виробленню методологічно обґрунтованого підходу до формування системи її показників з урахуванням потреби в інформації для забезпечення нею користувачів у відповідності з раціональними запитами.

Стосовно ж підприємств аграрного сектора, то його специфічні особливості компетентними спеціалістами розглядаються лише в контексті методики облікового забезпечення [2], а недоліки змісту звітності залишаються поза увагою.

Постановка завдання. Започатковане у журналі «Облік і фінанси АПК» висвітлення [1] окресленої проблеми варто конкретизувати обґрунтуванням пропозицій щодо удосконалення змісту зовнішньої звітності (фінансової і статистичної), які могли б бути враховані при затвердженні певних звітних форм. Саме таке завдання вирішується в даній статті.

Основний матеріал. Те, що сучасна система звітності не відповідає вимогам щодо забезпечення інформацією управлінської діяльності в аграрному секторі економіки, очевидне. І при цьому ми маємо на увазі не тільки зміст фінансової звітності, який надто уніфіковано та узагальнено і з неї вилучено таку інформацію, до якої управлінці всіх рівнів звертались найчастіше: собівартість та реалізація продукції, продуктивність праці тощо. При потребі такі дані можна отримати зі статистичної звітності, оскільки більшість форм колишнього річного звіту сільськогосподарських підприємств перенесено у цей її вид.

Мова йде про неспівставність показників звітності за всією сукупністю господарюючих суб’єктів, що не дозволяє сформувати достовірні макроекономічні показники про ефективність рослинництва й тваринництва.

Приміром, сільськогосподарські підприємства інформацію про обсяги такої продукції та витрати на її виробництво наводять в «Основних економічних показниках роботи сільгосппідприємств за 200__рік» ф. № 50-сг, а фермерські господарства – «Основних показниках господарської і фінансової діяльності фермерського господарства» ф. №2 (ферм.).

Якщо у формі № 50-сг наводяться дані, сформовані в управлінському обліку про витрати виробництва у розрізі сільськогосподарських культур та видів продукції рослинництва і тваринництва, то у формі № 2 (ферм) такі дані відсутні, що не дає можливості узагальнити дані про собівартість продукції за галуззю в цілому. Ці форми звітності суттєво відрізняються за складом та економічним змістом показників. Однак в останній є інформація про реалізацію сільськогосподарської продукції та отриману виручку (дохід) за її видами, подібно до того, як це наведено у формі № 50-сг.

У той же час в останній, так само, як і в першій, є спеціальний розділ, де наведено витрати на виробництво продукції сільського господарства в цілому: розділ 2 «Затрати на основне виробництво» – у ф. № 50-сг; розділ 4 «Витрати на виробництво продукції» – у ф.№2 (ферм). Однак перелік наведених у них елементів витрат знову ж таки не співпадає, що не можна визнати методологічно обґрунтованим, позаяк це не дозволяє узагальнювати звітні показники в цілому за галуззю сільського господарства. Адже в багатьох випадках селянські (фермерські) господарства за обсягом виробництва цілком співставні з іншими сільськогосподарськими підприємствами, а загальна кількість виробленої тут продукції досить значна і питома вага її щороку зростає.

Окрім того, звітність фермерських господарств є не суцільною, а вибірковою – за переліком Держкомстату України, причому в нього включені не завжди найбільші фермерські господарства, що не дає можливості простежити динаміку витрат на виробництво навіть найважливіших видів продукції, отримати системну інформацію про продуктивність праці, прибутковість діяльності тощо.

До цього часу не узаконено поділ звітності на зовнішню і внутрішню й перша часто трактується довільно, її зміст нестабільний, особливо стосовно податкової та за відрахуваннями на соціальні заходи, а друга навіть не формалізована за якимись конкретними формами і в більшості випадків поєднується з первинними та зведеними документами, обліковими регістрами. В цілому це не сприяє створенню належної інформаційної бази, оскільки доступність звітності, особливо на регіональному рівні та на мікрорівні є проблемною для менеджерів органів управління аграрного сектора економіки, науковців, що зумовлено, насамперед, її розосередженістю за різними відомствами (рис.).

 

 

Рис. Структура звітності підприємств аграрного сектора економіки

Не ідеалізуючи минулого, зазначимо, що до реформування системи звітності вона була більш доступною, оскільки концентрувалась в органах управління аграрним виробництвом у річних звітах підприємств, де відображалась інформація, що вичерпно характеризувала результати виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Варто у зв’язку з цим підкреслити, що при цьому забезпечувалась ретельна перевірка достовірності звітних показників, вони були взаємоув’язані як за фізичними обсягами виробництва продукції, так і за фінансовими результатами, що неможливо забезпечити при розосередженості звітної інформації за різними видами звітності, в даному випадку статистичної й фінансової.

Тому варто зважити на рішення ІІ з’їзду Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України щодо необхідності включення до Загальнодержавного табеля (переліку) форм державних статистичних спостережень розробленого компетентними спеціалістами «Звіту сільськогосподарського підприємства», який включає фінансові й виробничі показники [3, с.17].

Водночас це не означає механічного перенесення в цей звіт існуючих форм звітності, адже їх зміст далекий від досконалості. Не маючи змоги в одній статті розглянути всі аспекти цієї проблеми, зупинимось на структурі однієї з найголовніших форм фінансової звітності – «Балансі» ф. №1. Навіть попри те, що тут вперше порушено традиційну симетричність щодо кількості розділів: зараз, як відомо, їх є три в активі та п’ять – у пасиві, самі ці розділи недосконалі за структурним змістом статей, оскільки, наприклад, у другому розділі активу змішано власне оборотні активи та обігові кошти, що методологічно невірно. Тут порушено відповідність статей і класів за Планом рахунків, через що в цьому розділі треба вказувати залишки за рахунками другого, третього і шостого класів, в той час, як за рештою розділів статті балансу збігаються з класами рахунків, за якими наводяться сальдо.

Штучність конструкції балансу, затвердженого однойменним П(С)БО 2 особливо помітна за третім розділом активу та п’ятим розділом пасиву, які складаються з однієї статті, а тому тут вказуються залишки відповідно за рахунками 39 „Витрати майбутніх періодів” та 69 „Доходи майбутніх періодів”, що не може вважатись доцільним не тільки з огляду на структуру балансу, але й щодо віднесення згаданих рахунків до третього та шостого класу. Логічно було б, на нашу думку, рахунок «Витрати майбутніх періодів» віднести до другого класу, а рахунок „Доходи майбутніх періодів” – до сьомого класу. Враховуючи, що у другому класі немає вільного номера, тут варто об’єднати рахунки 26 «Готова продукція» та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», бо таке виокремлення на фоні загальної уніфікації обліку і звітності доволі надумане, якщо співставити те, що сферою застосування першого за Планом рахунків теж є сільське господарство, а в балансі наводиться лише стаття «Готова продукція». Тут можна вказати за вільним номером рахунок 29 «Витрати майбутніх періодів», що відповідатиме економічному змісту активів, які на ньому обліковуються.

Рахунок «Доходи майбутніх періодів» замість номера 69 можна розмістити під номером 77, який у сьомому класі є вільним, що теж вважаємо економічно обґрунтованішим, оскільки в шостому класі, як відомо, розміщені рахунки з обліку поточних зобов’язань, які аж ніяк не можна змішувати з доходами. Аналогічна стаття балансу повинна бути включена в перший розділ пасиву, поряд із наявною тут «Резервний капітал», адже їх зміст майже однаковий, бо для отримання таких доходів витрати вже також проведено. Тому вони надалі після фактичного отримання будуть зараховані до доходів поточного звітного періоду (дебет 69 (або з урахуванням запропонованої нами зміни нумерації цього рахунка – дебет 77), кредит 70 або 74), відтак до фінансових результатів (дебет 70, 74, кредит 79), зрештою – до прибутку, тобто все ж таки відображені в першому розділі пасиву балансу за статтею «Нерозподілений прибуток». Це ще раз переконує в тому, що розміщення такої статті у п’ятому розділі балансу є надуманим і методологічно необґрунтованим.

Однак при тому, що інші розділи балансу збігаються з класами рахунків, залишки за якими наводяться в ньому як статті, не завжди витримано їх економічно обґрунтоване групування, що не дає можливості проводити вертикальний аналіз показників при підготовці аудиторських висновків, де, як відомо, це є обов’язковим.

Зокрема, у першому розділі активу балансу «Необоротні активи» вказуються такі різні за економічним змістом статті, як основні засоби та довгострокова дебіторська заборгованість або відстрочені податкові активи. Якщо довгострокова дебіторська заборгованість у якійсь мірі може вважатись необоротними активами за мотивуванням тривалості терміну її погашення, то відстрочені податкові активи нерідко анульовуються або змінюються у протилежному значенні – на відстрочені податкові зобов’язання з відображенням у четвертому розділі пасиву вже у наступному кварталі – при перевищенні суми податку на прибуток, визначеного за даними податкового обліку.

До того ж взагалі сальдо за рахунком 17 «Відстрочені податкові активи», як і за рахунком 54 «Відстрочені податкові зобов’язання», що вказуються відповідно в першому розділі активу та третьому розділі пасиву балансу, за своєю суттю є фіктивними, отже, завищують валюту балансу на нереальні суми. Адже обіги за згаданими рахунками вказуються за штучно обчисленими т. зв. податковими різницями за податком на прибуток, бо сума оподатковуваного прибутку за даними податкового обліку завжди відрізняється від сформованої на рахунку 79 «Фінансові результати», що зумовлено певними специфічними особливостями податкового обліку.

Тому рахунки 17 «Відстрочені податкові активи» та 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» необхідно виключити із Плану рахунків, як і однойменні статті з балансу, що дозволить відображати в ньому реальні, а не фіктивні активи та зобов’язання. Це тим більше доцільно зробити, маючи на увазі, що на сільськогосподарських підприємствах, які сплачують фіксований податок, згадані рахунки не використовуються, оскільки таких різниць тут не визначають.

З урахуванням зазначеного та виходячи з економічного змісту статей балансу вважаємо, що він має бути такої структури (табл.).

Таблиця.

Структура балансу за пропонованими розділами

 

Така побудова балансу дозволить обґрунтовано здійснювати його вертикальний аналіз при проведенні аудиторських перевірок без додаткового перегрупування його статей, що неможливе зараз, і для цієї мети, як відомо, будують окремо т. зв. аналітичний баланс.

Варто зазначити, що на необхідність удосконалення цієї форми звітності зверталась увага й інших дослідників [5, с.46]. Однак при затвердженні національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку не відбулось наукової дискусії щодо їх змісту, а тому недоліки звітності не усунуті й зараз.

Висновки і перспективи подальших досліджень Формування науково-обґрунтованої системи звітності можливе за умови широкого обговорення її змісту провідними науковцями та компетентними практиками. Отож, викладене авторами бачення шляхів удосконалення звітності на підприємствах аграрного сектора економіки спрямоване не стільки на доказовість його безпомилковості, скільки на індукування пропозицій за цією проблемою інших авторів, зважаючи на те, що вона не обмежується необхідністю перегляду лише розглянутих у статті форм, а є набагато ширшою, тому й перспективність її подальших досліджень – поза сумнівом.

Список використаної літератури:

 

1. Лузан Ю.Я. Звітність підприємства – основа інформаційної системи управління. // Облік і фінанси АПК. – 2004. – №1. – С. 4-9.

2. Пархоменко В.М. Фінансова звітність в агропромисловому комплексі. // Облік і фінанси АПК. – 2004. – №1. – С. 31-45.

3. Рішення ІІ з’їзду Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України (листопад, 2003). // ДОД Інституту аграрної економіки УААН. – К.: 2003. – 20с.

4. Хомин П. Організації звітності – належну методологічну основу. // Світ бухгалтерського обліку. – 1997. – №1. – С. 25-28.

5. Цветкова Н. М. Звітність підприємства: шляхи удосконалення і фінансовий аналіз. // Світ бухгалтерського обліку. – 1997. – №4. – С. 41-44.