Л.В. Кірсенко,

заст. начальника департаменту,

начальник управління податкової політики,

регулювання взаємовідносин з бюджетом

та інших обов’язкових платежів

Мінагрополітики України

 

 

В журналі «Облік і фінанси АПК» №1’2005 було опубліковано Закон України від 24 червня 2004 року №1878 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» (далі — Закон 1878), а також статті і консультації щодо застосування його норм. Відмічалося, що дані норми є невигідними для сільськогосподарських виробників і значно обмежують коло осіб, що могли б застосовувати спеціальні режими оподаткування. Тому необхідно було внести зміни до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств.

23 грудня 2004 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 2287 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств» (далі — Закон 2287).

Закон 2287 усуває основні проблемні питання, пов’язані з реалізацією Закону 1878, шляхом  внесення змін до законів України «Про податок на додану вартість», «Про фіксований сільськогосподарський податок», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», які полягають у наступному.

По-перше, призупиняється на 2005 рік дія статті 8¹ Закону України «Про податок на додану вартість», яка запроваджує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності в сфері сільського, лісового господарства та рибальства, а також продовжуються на 2005 рік діючі спеціальні режими оподаткування сільгосптоваровиробників податком на додану вартість, визначені підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 та пунктами 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте слід зазначити, що з прийняттям Закону 2287 проблема, пов’язана з запровадженням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства лише відтерміновується на один рік.

Норма щодо обмеження реалізації продукції, відмінної від сільськогосподарської, за останні 12 поточних місяців на рівні 61200 гривень, як передбачено Законом 1878, для крупних сільськогосподарських підприємств є неприйнятною, адже норми Закону практично вимагають не виробляти й не реалізовувати жодної іншої продукції чи послуг, відмінних від сільськогосподарської продукції.

Врегулювати зазначене питання пропонується в законопроекті, внесеному народним депутатом України Є.Я. Сігалом , (реєстр. № 6153 від  16.09.04).

Законопроект пропонує замінити абсолютний критерій (61200 гривень) на відносний, а саме, щоб вартість оподатковуваних операцій з товарами (послугами), відмінними від сільгосппродукції (супутніх послуг), не перевищувала 25 відсотків загальної суми оподатковуваних операцій.

Відносний критерій є більш гнучким і визначає обсяги реалізації іншої продукції в залежності від обсягів реалізації сільськогосподарської продукції, що ставить усі підприємства в однакові умови.

Слід зазначити також, що навіть народні депутати — автори Закону 1878 О.І.Юхновський та С.А.Терьохін визнали рівень цього критерію недостатнім і тому запропонували в своєму законопроекті 6165 підняти його до 300000 гривень.

Тому на протязі наступного року стаття 8¹ Закону України «Про податок на додану вартість» буде доопрацьовуватись, зокрема, в плані запровадження цього відносного критерію.

По-друге, врегульовується питання пенсійного та соціального забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств — платників фіксованого сільськогосподарського податку та нарахування працівникам зазначених підприємств повного страхового пенсійного стажу завдяки наступному.

Відповідно до Закону 2287 зі складу податків і зборів, замість яких справляється фіксований сільськогосподарський податок, вилучаються внески на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

Для платників фіксованого сільськогосподарського податку встановлюється спеціальна ставка внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005-2006 роках у розмірі 20 відсотків від загальної ставки та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Слід додати, що Законом 2287 передбачається встановлення спеціальної (зниженої) ставки внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для всіх працівників сільгосппідприємств — платників фіксованого сільськогосподарського податку, а не лише для працівників, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, як це було передбачено Законом 1878.

З метою нарахування працівникам зазначених підприємств повного страхового стажу для нарахування пенсії в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік будуть передбачатися кошти для компенсації Пенсійному фонду України суми втрат від застосування спеціальної ставки платниками фіксованого сільськогосподарського податку в сумі різниці між коштами, сплаченими за спеціальною ставкою, та коштами, які були б сплачені при застосуванні загальної ставки.

У проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зазначену компенсацію передбачено в сумі 1,2 млрд.гривень.

По-третє, у зв’язку з тим, що внески на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування вилучаються з переліку податків і зборів, замість яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок, і справляються окремо, пропонується знизити на 70 відсотків ставки зазначеного податку.

При цьому сума надходжень до місцевих бюджетів не зміниться (30 відсотків фіксованого сільськогосподарського податку, які надходили до місцевих бюджетів залишаються), а зниження ставок податку дозволить уникнути подвійного навантаження на сільгосптоваровиробників у вигляді сплати ними внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування у складі фіксованого сільськогосподарського податку і, крім того, ще й окремо.

Тобто, зниження ставок фіксованого сільськогосподарського податку дозволить послабити збільшення платіжного навантаження на сільгосптоваровиробників у зв’язку зі сплатою ними зборів на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

По-четверте, вилучається норма помісячного підтвердження 75 % виручки від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному валовому доході підприємства з метою підтвердження права набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку як така, яку виконати практично неможливо у зв’язку з тим, що сільське господарство має сезонний характер.

По-п’яте, уточняється норма стосовно того, які суб’єкти господарювання не мають права реєструватися як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо вони перебуваю на території вільної економічної зони, території пріоритетного розвитку, а саме: лише ті суб’єкти господарювання не можуть бути зареєстровані платниками зазначеного податку, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти в зазначених зонах, або які зареєстровані платниками єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.