Л.В. Кірсенко,

заст. начальника департаменту, начальник управління податкової політики,

регулювання взаємовідносин з бюджетом та інших обов’язкових платежів

Мінагрополітики України

 

Підтримка сільськогосподарської галузі є одним із найважливіших напрямів державної регуляторної політики. Особливого значення вона набула в умовах переходу до ринкових механізмів господарювання, коли більшість сільськогосподарських підприємств опинилися у важкому фінансовому становищі. Підтримка сільськогосподарських товаровиробників здійснюється як у вигляді надання цільових субсидій (дотацій), так і у вигляді пільг в оподаткуванні.

Починаючи з 1999 року в Україні сформовано сприятливу та вигідну для сільськогосподарських підприємств податкову політику: діють фіксований сільськогосподарський податок та спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість. Це ті методи непрямої підтримки, які займають переважну питому вагу в системі державної підтримки сільськогосподарської галузі у порівнянні з прямими дотаціями з бюджету. В сумарному виразі ця непряма підтримка за 2004 рік складає 5,0 млрд.грн., в тому числі по фіксованому сільськогосподарському податку – 1,9 млрд.грн., по податку на додану вартість – 3,1 млрд. гривень.

У зв’язку з відсутністю коштів державного бюджету завдяки підтримці через спеціальні режими оподаткування сільгосптоваровиробників податком на додану вартість та фіксованим сільськогосподарським податком забезпечуються сприятливі умови для виробничо-фінансової діяльності сільгосппідприємств. Про це свідчить, зокрема, той факт, що питома вага збиткових сільськогосподарських підприємств зменшилась з 84% у 1999 році до 34% у 2004 році, а рівень їх рентабельності підвищився від 3% у 1999 році до 13% у 2004 році.

В цілому, за шість років фінансова підтримка галузі за рахунок сприятливої податкової політики оцінюється в сумі близько 26,3 млрд.грн., з яких сума списання податків і зборів до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів складає 6,9 млрд.грн. або 26 відсотків, та їх реструктуризація – 1,6 млрд.грн. або 6 відсотків.

Зазначена підтримка стала вагомим фактором поповнення обігових коштів сільськогосподарських підприємств, які постійно вимивались і вимиваються у них за рахунок цінового диспаритету, але й вона не може компенсувати їх повністю.

Проте, спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість діють лише до 1 січня 2006 року, а на заміну їм запроваджується спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства, а також рибальства.

Крім суттєвих недоліків для сільгосптоваровиробників, які має зазначений режим *, він також породжує на державному рівні проблему дискримінації у ставках ПДВ через те, що операції з реалізація сільськогосподарської продукції, виробленої суб’єктами спецрежиму, оподатковуються за ставкою 10 відсотків, а операції з ввезення аналогічної продукції – за ставкою 20 відсотків, що суперечить нормам вступу до СОТ. Натомість, акумуляція коштів ПДВ, яка діє на сьогодні, не суперечить таким нормам у зв’язку з тим, що розмір ставки ПДВ як для сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва, так і для аналогічної продукції, яка імпортується в Україні, дорівнює 20 відсоткам. Дискримінація імпортера в акумуляції ПДВ не вбачається. Механізм акумуляції ПДВ запроваджено для субсидування галузі у зв’язку з відсутністю достатніх бюджетних коштів для підтримки сільгосптоваровиробників.

Ці заходи відповідають положенням Статті ГАТТ 1994 року через те, що становлять субсидію у вигляді доходів, від яких відмовилася держава на користь сільгосптоваровиробників, тому їх треба розглядати у контексті Угоди СОТ про сільське господарство, зокрема, тих її положень, які дозволяють субсидування галузі.

У поточному році в умовах запровадження змін до податкового законодавства умови діяльності сільськогосподарських товаровиробників можуть суттєво погіршитися.

Негативним впливом на державні сільськогосподарські підприємства є підвищення норми відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини  прибутку (доходу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2005р. №157, проект якої не погоджувався з Мінагрополітики, встановлено, що починаючи з березня 2005 року збільшено розмір сплати частини прибутку (доходу) державними підприємствами з 15 до 50 відсотків, що призведе до ускладнення фінансового стану державних сільськогосподарських підприємств.

Через те, що сільськогосподарські підприємства отримують основну частину доходу на протязі другого та третього кварталу і, в той же час, основна частина витрат припадає на перший та четвертий квартали звітного року, поквартальна сплата частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими підприємствами позбавляє їх обігових коштів.

Враховуючи необхідність державної підтримки сільського господарства та сезонний характер його виробництва, Мінагрополітики вважає, що для державних сільськогосподарських підприємств норматив відрахувань частини прибутку (доходу) повинен бути на рівні 15 відсотків та нарахування і сплата їх повинна проводитись за підсумками роботи за рік.

Негативний вплив від підвищення норми відрахування від прибутку для сільськогосподарських підприємств буде більш відчутніший й за рахунок посилення податкового тиску на них. Так, Законом України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України „Про плату за землю” в частині запровадження для всіх платників податку, в тому числі і сільськогосподарських підприємств, помісячної сплати податку за землю, тоді як раніше вони мали можливість сплачувати цей податок рівними частками двічі на рік – до 15 серпня і 15 листопада. Беручи до уваги, що сільське господарство це галузь економіки, яка носить сезонний характер, ці дати цілком відповідали інтересам та можливостям виробників сільськогосподарської продукції погашати свої податкові зобов’язання, адже припадали на період активізації їх ділової активності і, відповідно, період збільшення фінансових потоків у таких підприємств. Згідно ж з останніми змінами до Закону України „Про плату за землю” зобов’язання по сплаті податку за землю у сільгосптоваровиробника виникатимуть щомісяця незалежно від особливостей ведення сільськогосподарської діяльності, тобто як в місяці, на які припадає пік їх фінансової платоспроможності, так і в місяці, коли у підприємств бракує коштів навіть на виплату заробітної плати.

Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” призупинено дію норми Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з якою платники податків мали змогу списати або реструктурувати безнадійний податковий борг, який виникає у них внаслідок дії обставин непереборної сили.

Оскільки останнім часом для сільських підприємств форс-мажорні явища набули систематичного характеру, обмеження можливості списувати безнадійний податковий борг, який виник внаслідок дії непереборної сили, призведе до утворення у постраждалих підприємств заборгованості по податкам, яка безпосередньо не залежить від результатів господарської діяльності, зокрема, по фіксованому сільськогосподарському податку, по платі за землю, податку на доходи фізичних осіб тощо.

Всі вище перелічені фактори безумовно сприятимуть виникненню тривалого дефіциту власних обігових коштів у сільськогосподарських підприємств і, як наслідок, унеможливлення не тільки процесу розширеного відтворення в діяльності таких підприємств, а навіть і простого.