УДК 338.434:338.43.009.12

О.А. Нужна, доцент кафедри обліку і аудиту ЛНТУ

С.О. Пиріг, викладач кафедри фінансів ЛНТУ

 

 

АГРАРНИЙ РИНОК В СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

-                     Раскрыто значение информационных технологий в формировании эффективного функционирования рынка материально-технических ресурсов сельского хозяйства;

-                     Обоснована необходимость создания национальных информационно-маркетинговых центров и объединения их в межгосударственную сеть.

 

Key questions which are examined:

-                     Value of information technologies in formation of effective functioning of the market of material resources of agriculture is opened;

-                     Necessity of creation of the national information-marketing centres and their association in an interstate network is proved.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями.

Формування повноцінного аграрного ринку є надійною базою стабілізації сільськогосподарського виробництва, забезпечення його зростання, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і зміцнення економіки країни.

Оскільки сфера електронного бізнесу в Україні знаходиться на етапі розвитку, вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники мають невеликий досвід у використанні можливостей електронного бізнесу і, як наслідок, програють у конкурентній боротьбі. Тому аграрні підприємства потребують розробок, які б допомогли їм використовувати мережу Інтернет для підвищення ефективності їх діяльності.

Сьогодні очевидно, що електронна комерція є головним рушійним чинником постіндустріальної економіки, і тому їй приділяється найбільша увага. Саме тому в Законі “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, який набув чинності 6 лютого 2007 року, чимала роль відведена електронній комерції, причому акцент робиться на пріоритетному впровадженні електронних технологій у сільській місцевості.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблема розвитку електронного бізнесу широко досліджувалась як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. Варто виділити праці Л.Б. Самойленко, Г.В. Юрчук, М.В. Макарової, Кравченко В. Г., В.Л. Плескач, Л.А. Пономаренко, В.В. Жовтенко, Ю.Н. Юрасова, І.Т. Балабанова, Р.А. Костяєва, Ю.Н. Кисельова, Е. Деніела, Е.В. Тимченко та інших.

Цілі статті. Мета даної статті – донести до суб’єктів підприємницької діяльності, керівників державних та комерційних установ, приватних підприємців не лише переваги використання мережі Інтернет у своїй діяльності, а й залучення їх до мереж інформаційно-маркетингових центрів. Ми вважаємо, що використання сучасних комп’ютерних та телекомунікаційних технологій сприятиме не лише налагодженню зовнішньо-економічних та партнерських зв’язків між національними виробниками країн СНД, але й прискорить їх інтеграцію до світового інформаційного простору.

Викладення основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Аграрний сектор залишається одним з пріоритетів соціально-економічної політики України. Основною метою аграрної політики є: розширення економічних і торгових можливостей вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників і інших організацій агропромислового комплексу; підвищення ефективності на основі зростання конкурентоспроможності виробництва і формування розвинутих ринків в агропромисловому секторі; підтримка розвитку сільської місцевості на основі підвищення фінансової стійкості сільськогосподарських товаровиробників, а також диверсифікації джерел зайнятості і збільшення доходів сільського населення; створення механізму прискореного розвитку виробництва м’яса і молока, іншої тваринницької продукції; підвищення доступності і безпеки продукції для українських громадян; збереження і відтворювання природних ресурсів, що використовуються в агропромисловому комплексі.

Науково-технічний прогрес, що торкнувся всіх сфер економіки, не міг не торкнутися і аграрного сектора. У всьому світі відбувається бурхливий розвиток віртуальних форм торгівлі. При цьому користувачі і покупці можуть отримати весь спектр інформаційних і торгових послуг, а також аналітичну інформацію і консультації прямо на робочому місці, як правило, в режимі реального часу. Клієнт одержує повну інформацію про ціни і умови продажу і послуг на всі види ресурсів.

Інформаційно-комунікаційні технології корінним чином змінили організацію торгівлі. Як показує зарубіжний досвід, забезпечити справжню конкурентоспроможність аграрного сектора економіки в сучасних умовах неможливо без розвинутої телекомунікаційної інфраструктури. Саме тому сільськогосподарський маркетинг в країнах з розвинутою ринковою економікою активно використовує не тільки комп’ютери, але  і сучасні телекомунікаційні засоби.

Розвиток Інтернету піднімає ситуацію з організацією виробництва на якісно інший рівень. Зокрема, розвиток, наприклад, електронної комерції дозволяє практично повністю позбутися від збутової інфраструктури. Тобто йдеться не про те, щоб полегшити або спростити працю менеджера з продажу за рахунок надання йому тієї або іншої інформації швидше, у великому об’ємі та інше, а про усунення такої позиції, як менеджер з продажу. Покупець сам може отримати всю необхідну інформацію на сайті фірми і тут же провести оплату товару. Таким чином, змінюється вже не тільки організаційна структура компанії, але і цілі напрямки її економічної діяльності.

Перспективи розвитку Інтернету в Україні все ще невизначені. Ми відстаємо від світового рівня розвитку Інтернету на декілька років. До цих пір основним напрямком використання мережі Інтернет у нас є персональне використання її ресурсів і, відповідно, задоволення індивідуальних інтересів клієнта. Численні сайти організацій і підприємств практично в 100% випадків виконують лише інформаційно-пошукові функції. Приклади бізнес-Інтернету в промислових об’ємах відсутні. При цьому практично всі провідні українські фірми і компанії розуміють неминучість і необхідність якісно іншого підходу до розвитку Інтернету  в Україні.

Аналіз розвитку інформаційних технологій в сфері агропромислового комплексу і на самих підприємствах агропромислового комплексу показує, що комп’ютери через цілий ряд причин поки використовуються в основному в бухгалтерському обліку [9]. Широкому впровадженню інформаційних технологій в реалізації матеріально-технічних ресурсів для села заважає, у тому числі, і відсутність єдиної державної політики, а також програм підтримки тих виробників і продавців, які переходять на прогресивні технології, а також програм координації зусиль всіх учасників ринку по їх освоєнню.

Необхідно відзначити, з одного боку, важливість, а з іншого, надзвичайну складність даної проблеми. Значущість інформаційних технологій у формуванні ефективно функціонуючого ринку матеріально-технічних ресурсів сільського господарства очевидна. Але для вітчизняного аграрного ринку це поки тільки перспектива, яку необхідно реалізовувати вже зараз, щоб в подальшому повністю вийти з тривалої кризи і відновити могутній виробничий потенціал сільського господарства країни.

Поняття електронного бізнесу – це більшою мірою його концепція, а не категорія продукту або технології. Це використання інформації в електронному вигляді для поліпшення функціонування підприємства, створення додаткової  вартості, встановлення нового типу відносин з партнерами і клієнтами. У найвужчому значенні електронний бізнес означає використання інформації і інтернет-технологій для здійснення бізнесу.

Бізнес в Інтернеті використовує Інтернет як нове додаткове середовище ведення бізнесу. Тобто фірма, використовуючи традиційні способи ведення бізнесу, доповнює їх можливостями віртуальними, повністю від них не відмовляючись. Це може бути і пошук нових клієнтів, і нові можливості взаємодії з ними (ознайомлення з товаром, виписування рахунків і т.д.). Таким чином, „бізнес в Інтернет” для фірми має на увазі перенесення частини ділової активності в мережу, використовуючи її як додаткове середовище.

Електронна комерція – це ведення бізнесу в Інтернет і за допомогою Інтернет. Тобто, це область набагато ширша і складніша, ніж просто бізнес в Інтернет. Це зав’язка цілком і повністю на Інтернет, починаючи від знайомства клієнта з товаром і закінчуючи його придбанням і оплатою, і в деяких випадках – навіть доставкою (якщо товар - це програмне забезпечення або інформація). Таким чином, „електронна комерція” – це повністю форма „онлайну” ведення бізнесу, яка не потребує традиційних форм.

Бізнес в Інтернет як такий існує давно і навіть успішно ведеться, але для електронної комерції наш ринок ледве дозрів. Електронна комерція як форма ведення бізнесу має на увазі використання Інтернет не тільки як середовище, але і як засіб.

Основними суб’єктами електронної комерції є Продавець, Банк Продавця, Банк Покупця, Покупець. Таким же чином побудований і ланцюжок взаємодії Продавця з Покупцем як в прямому, так і у зворотному напрямі. Але це тільки в ідеалі. На практиці все набагато складніше. На шляху платежу від Покупця до Продавця часто виникає нагромадження всіляких структур, які називають себе по-різному: фінансові оператори, процесингові центри, центри авторизації, платіжні системи, віртуальні гроші та інші. І чим сильніше заплутаність законодавства в країні, тим більшу кількість таких структур вимагаються задіяти в механізмі електронної комерції. І чим більше таких структур, тим далі електронна комерція від кінцевого споживача. На Заході вони теж, безумовно, існують. Але там їх менше, як в „ланцюжку”, так і у принципі. І мета у них інша. У нас же кожного місяця виникають якісь нові рішення, за якими важко встежити. Основна проблема такого підходу (що характерне для вітчизняних форм реалізації електронної комерції) в заплутаності і складності розуміння Головним героєм даного дійства - Споживачем. Закономірний результат – недовіра. Та все ж увагу на електронну комерцію в Україні звернули, але із іншої причини. Внаслідок того, що Інтернет стає єдиним місцем, де можна вести нормальний бізнес, практично незалежний від існуючих недосконалих законів.

Знаковою подією 2007 року для національних товаровиробників можна впевнено назвати запуск в Україні національного сегмента мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) країн СНД (www. content. net. ua), державним підприємством „Розрахунково-кліринговий центр”, яке підпорядковане Міністерству аграрної політики України.  Рішення про створення міждержавної мережі ІМЦ було прийнято на Раді голів урядів СНД (29.11.2002 р.) та ратифіковано Законом України від 3 квітня 2003 року №720-IV.

Тепер знайти товари та послуги, отримати докладну інформацію про товари, послуги, підприємства та організації, знайти бізнес-партнерів, постачальників і покупців, отримати інформацію про нову продукцію, інвестиції, вигідні комерційні пропозиції, а також зробити онлайнове замовлення, провести онлайнову міжнародну угоду, створити Інтернет-магазин, віртуальне підприємство або створити віртуальну спільноту стає дуже просто: для цього не потрібен програміст та фінансові ресурси, а лише бажання.

Електронним регістром, який забезпечуватиме послуги електронного бізнесу в мережі ІМЦ країн СНД, є система ContentNet. Метою системи ContentNet є надати користувачам – суб’єктам ринку – необхідний набір функцій для організації ефективної підприємницької діяльності на основі технологій електронного бізнесу, включаючи використання можливостей мережі Інтернет по  просуванню товарів і послуг і здійсненню електронної комерції. Саме система ContentNet забезпечує послуги Інтернет-бізнесу в мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ).

Функції й сервіси системи ContentNet реалізуються на використанні міжнародних стандартів в області електронного обміну документами (UN/EDIFACT) і електронного бізнесу (ebXML, UDDI та ін.), які дозволяють автоматизувати бізнес-процеси по пошуку торговельних партнерів, логістичному, фінансовому, страховому супроводу торговельних угод, а також  спрямовані на створення єдиного глобального електронного ринку, що забезпечує для всіх компаній, незалежно від їхнього розміру, можливість ведення електронного бізнесу через Інтернет на основі простих стандартизованих рішень.

Створення інформаційно-аналітичних систем є вкрай важливим для розвитку економіки галузей і регіонів. Вони забезпечують необхідну базу для роботи операторів ринку, що здійснюють операції з ринковими ресурсами (наприклад, бірж, торгових домів) в умовах глобальної економіки й дрібнотоварного виробництва, а також надають електронне торговельне обслуговування для всіх учасників ринку. Поєднуючи інформаційні ресурси й маркетингову інформацію про ринкові ресурси, інформаційно-аналітичні системи  дозволяють:

–     забезпечити прийняття рішень і вибір преференцій в економічній політиці галузі/регіону;

–     забезпечити оперативне управління ринковими ресурсами на рівні галузі/регіону (наприклад, швидке формування товарних партій на тисячі тонн продукції);

–     сприяти збільшенню товарообігу в галузі/регіоні;

–     знизити непродуктивні видатки на оформлення й супровід торговельних угод і бізнес-операцій (наприклад, на телефонні переговори, обмін документами, збір супровідних документів);

–     забезпечити арбітраж ділових операцій на рівні галузі/регіону;

–     забезпечити підключення до міжнародних інформаційних і бізнес-систем [8].

Крім того, відкриваються значні можливості заробляти кошти у мережі, застосовуючи принципи та методи віртуального менеджменту. Йдеться, зокрема, про перенесення власного бізнесу в електронне середовище, що дає змогу економити на накладних та організаційних витратах (слід мати електронний підпис і відкрити рахунок у ДП „Розрахунково-кліринговий центр”); розміщення реклами в МІМЦ; продаж за дорученням великих фірм, товаровиробників, страхових компаній, банків безпосередньо в електронній системі ContentNet; розміщення сформованих сайтів в Інтернеті в МІМЦ; супроводження електронного документообігу та електронного підпису; побудову найбільш прийнятних товаропровідних систем з залученням різних фірм для просування товарів та послуг (товаровиробник-кредит-страхувальник-митник-перевізник-покупець); консультування, пошук реальних покупців, інвесторів; надання пропозицій національному державному замовнику.

Система ContentNet мережі інформаційно-маркетингових центрів започатковує в світовому інформаційному просторі самостійно організовану взаємодію в режимі онлайн. Це дає змогу будувати системи віртуального менеджменту як для державного управління, гуманітарних та культурних закладів, так і для підприємництва, з використанням електронної кооперації. Крім того, можна прогнозувати економічні процеси, зокрема, на основі попередньої оцінки проектів законів, проведення цінового моніторингу.

Створення національних інформаційно-маркетингових центрів, об’єднання їх у міждержавну мережу відкриє нові можливості для просування товарів і послуг на національні ринки країн-учасниць СНД, дозволить подолати існуючі досі інформаційні бар’єри між виробниками і споживачами продукції, поліпшить умови для пошуку нових ринків збуту в умовах динамічної кон’юнктури, позитивно вплине на розвиток промислової кооперації, малого і середнього підприємництва.

Висновки. Стрімкий розвитком інформаційних технологій, підвищення ролі глобальної мережі Інтернет і комплексна автоматизація галузей економіки сприяли тому, що використання електронної комерції для підприємств стало важливе не тільки для збереження, але і для розширення позицій на ринку. Таким чином, використання Інтернет не тільки актуальне, але і просто необхідне для компаній в сьогоднішніх умовах. Наведемо  найважливіші причини необхідності використання Інтернет для розвитку бізнесу:

– Нова економічна система: розвиток Інтернет створив новий вид  економіки,  темпи зростання якої настільки колосальні, що вона вже встигла змінити саме традиційне поняття ведення бізнесу. Сьогодні економіка є системою, що використовує сучасні технології, і її основу складають підприємства, які активно переводять свій бізнес в Інтернет. Для того, щоб бізнес в Інтернет був успішним, не обов’язково бути крупною компанією. Підприємства малого і середнього бізнесу мають ті ж шанси на прибутковість, і більш того, згідно проведеним дослідженням, саме такі підприємства стануть рушійною силою в електронній комерції.

– Інтернет як  ідеальне  середовище  для ведення бізнесу: якщо у підприємства є звичайна точка продажу, кількість клієнтів все одно обмежена. В Інтернеті ж потенційними клієнтами є всі користувачі мережі, важливий лише механізм доведення інформації до них.

 – Створення і підтримка іміджу компанії: веб-сайт компанії вже давно не є розкішшю і виконує безліч функцій, серед яких можна виділити такі:

- зміцнює позицію і  піднімає імідж компанії на ринку;

- є оперативним  інструментом для відділів маркетингу і збуту;

- створює сприятливе середовище для подальшої діяльності і успішної конкуренції.

– Розширення можливостей для клієнта: забезпечення клієнта необхідною йому інформацією – один з ключових чинників успішного ведення бізнесу.  Завдяки технології Інтернет підтримка клієнтів може бути більш ефективною і оперативною. Веб-сайт повинен не тільки містити стандартний набір інформації про підприємство, продукцію або послуги, але і забезпечувати ефективну взаємодію між відділами компанії, клієнтом і постачальником.  Це підвищить задоволеність споживачів, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню прибутковості підприємства.

– Доступність інформації: всього кілька років тому компаніям  потрібно було як мінімум декілька днів для того, щоб довести до клієнтів інформацію про випуск нової продукції або зміну специфікації. Сьогодні, дякуючи Інтернет, можна донести цю інформацію за декілька годин, опублікувавши її на веб-сайті.

– Мінімізація витрат: нові технології дозволяють вчинити повний процес операції, включаючи: комерційний запит, оферту, закупівельний ордер і виставляння рахунку. Спрощення цих бізнес-процесів дозволяє компаніям значно скоротити  витрати. Наприклад: процес здійснення операції за допомогою Інтернет знижує витрати на закупівлю матеріалів на 5-10%, складські витрати на  25- 50%, а адміністративні витрати по закупівлях навіть до 70%.

 – Можливість працювати 24 години на добу: найбільша перевага online-бізнесу полягає в його доступності 24 години в добу з будь-якої точки світу  як для підприємства, так і для клієнтів і цілодобовому здійсненні продажу. Фактичне місцезнаходження компанії не має особливого значення, оскільки контроль за здійсненням і проведенням операції здійснюється за допомогою Інтернет.

 – Мінімальні первинні вкладення: створення веб-сайту не вимагає великих фінансових вкладеннях. В Інтернет безліч різних безкоштовних або недорогих програм, за допомогою яких можна створити веб-сайт з нуля. Багато бізнес-порталів надають недорогі послуги для своїх учасників по створенню сайтів з готових шаблонів.

 – Можливість глобалізації: завдяки Інтернет є можливість вийти на глобальний рівень бізнесу з мінімальними інвестиційними вкладеннями. Є буквально сотні вертикальних і горизонтальних електронних торгових майданчиків, доступних в мережі. Ці майданчики дозволяють за мінімальну платню мати доступ до великої аудиторії потенційних клієнтів зі всіх куточків світу.

Електронна комерція – дуже високоінтелектуальна сфера. Тому можна припустити, що реально надавати весь комплекс послуг зможуть тільки дуже сильні команди. Однак, як зазначив один із учасників конференції e-Commerce на сервері „Ділові розсилки і конференції” (http://list.com.ua/): „Електронна комерція – це неорана цілина. І хто перший її освоїть, той і має шанс отримати найбільший урожай”.

Якщо підприємство ще не здійснює продаж через Інтернет, то необхідно  зробити кроки для організації цього, для того, щоб відкрити новий канал збуту, збільшити конкурентоспроможність, розширити ринок збуту, знизити витрати і збільшити прибутковість.

Розгорнута мережа інформаційно-маркетингових центрів спрямована на зменшення негативних наслідків різноманітних глобальних ринкових трансформацій, які пов’язані з розвитком нових інформаційних технологій, появою глобальних моделей ведення бізнесу, а також вступом України в світові торговельні системи (наприклад, СОТ). При цьому мережа ІМЦ відкриває серйозні можливості щодо ліквідації існуючої в Україні (як і в багатьох інших країнах СНД) проблеми „цифрового розриву”, яка означає відсутність у більшості населення можливості самовираження в глобальній мережі Інтернет.

 

Список використаних джерел

 

1.           Закон України „Про телекомунікації” // htt://www.gipi.internews. ua/ukr/activity/Telecom/zakon1280.doc.

2.           Закон України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” // http://www. minagro.gov.ua.

3.           Ассоциация государств Юго-Восточной Азии открывает онлайновый сельскохозяйственный рынок // E-commerce.ru – http://www.e-ommerce.ru/News/2002/02/27/ /news1649.html. - 2002.

4.           Еймор Деніел. Электронный бизнес: Эволюция и/или революция: Пер. с англ. - М.: Издательский дом „Вильямс”, 2001. - 752 с.

5.           Електронна комерція // http://e-commerce.com.ua.

6.           Електронний бізнес, Інтернет торгівля // http://www.finansy.ru/publ/ ebiz.

7.           Кравченко В.Г. Формування ринку матеріально-технічних ресурсів для АПК //  АПК: економіка, управління, 2001. – №12. – С. 33-41.

8.           Система ContentNet // http://www.content.net.ua.

9.           Е.В. Тимченко. Значение маркетинга и информационных технологий в материально-техническом снабжении АПК // http://www.ncstu.ru.