УДК 338.434
І.М. Поляруш,
асистент кафедри "Фінансів і кредиту"
Подільського державного аграрно-
технічного університету,
м. Кам’янець-Подільський.
МОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВАМ З РОЗПАЙОВАНИМ МАЙНОМ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
- Кредитование сельскохозяйственных предприятий с арендованным имуществом;
- Страхование заложенного имущества; снижение кредитного риска при кредитовании сельскохозяйственных предприятий.
Key questions which are examined:
- Crediting of the agricultural enterprises with leaseholds;
- Mortgaged property insurance; decrease in credit risk at crediting of the agricultural enterprises.
Постановка проблеми. Сільське господарство на сьогодні має значний дефіцит фінансових ресурсів. Їх привернення в дану галузь має відбуватися поступово через кредитні, страхові та інші фінансові установи а також бюджет. Організації, які здатні надати потрібні ресурси для сільськогосподарського виробництва не схильні ризикувати власними коштами, вкладаючи їх в сумнівні проекти без страховки, чи забезпечення. Тому кожному сільськогосподарському товаровиробнику необхідно знайти шляхи для гарантування кредитів, щоб мати змогу розширювати свою діяльність. Ще більш важко отримати кредит сільськогосподарським підприємствам з розпайованим майном.
Аналіз останніх публікацій. Вирішення питання фінансової підтримки сільськогосподарського товаровиробника стало нагальною необхідністю в сучасних умовах господарювання в АПК України. Проблемами кредитного забезпечення сільського підприємництва займалися: Саблук П.Т., Колотуха С.М., Гудзь О.Є., Лайко П.А., Лященко Ю.І., Смоленюк Р.П., Сомик А.В. і всі вони одностайно притримуються думки, що фінансове забезпечення сільськогосподарського товаровиробника має базуватися на малоризиковому кредитуванні сільських підприємств комерційними банками. Зменшення ризику кредитування сфери АПК і збільшення її привабливості для кредитних установ можна досягнути за рахунок використання якісної застави і страхування
Мета публікації. В даній статті ставиться завдання запропонувати до розгляду рекомендації з використання розпайованого майна сільськогосподарського підприємства як застави під кредит з метою зменшення кредитного ризику а також використання страхування наданого в заставу розпайованого майна.
Виклад основного матеріалу. Кожен кредитор дбає про найбільшу віддачу від вкладених коштів і мінімальний ризик. Тому банки в переважній своїй більшості надають кредити тільки тим підприємствам, які здатні розплатитися по кредиту і надати ліквідну заставу в достатній кількості. За невеликим виключенням наявність ліквідної застави – це велика проблема для сучасних українських сільгосптоваровиробників. Техніка і будівлі, які могли б стати забезпеченням по кредиту у більшості підприємств знаходяться у незадовільному стані. Єдиним виходом у даній ситуації може бути використання землі, як застави по кредиту. Проте і в цьому випадку фінансові організації відмовляються вступати в кредитні відносини з сільськогосподарськими підприємствами. Це відбувається через те, що ці підприємства часто не здатні розплатитися із власними працівниками і розпайовують землю з метою утримання працівників і продовження діяльності. Складність надання розпайованої землі в оренду не залишає шансів сільськогосподарським підприємствам в справі отримання кредиту. Проте це може стати справжньою можливістю, якщо врегулювати питання отримання дозволу від кожного пайовика на заставу землі та основних засобів і одночасно застрахувати відповідальність сільськогосподарського підприємства за неповернення кредиту.
Взагалі на сьогодні законом не дозволено заставляти розпайоване майно і не існує ніякої методичної бази та рекомендацій по використанню розпайованого майна, як застави для отримання кредиту. Практики стверджують, що в сільському господарстві не існує механізму використання розпайованого майна підприємства в якості застави. Це частково є однією з причин занепаду сільського господарства в Україні.
Дослідження кредитування сільськогосподарських підприємств дають привід стверджувати, що керівники цих підприємств, які користуються орендованим майном, що належить власникам-пайовикам, заставляють майно для отримання кредиту без згоди держателів паїв. Проте, це роблять не всі. А фінансове "підживлення" сільськогосподарського виробництва потрібне переважній кількості господарств аграрного сектору економіки.
В сучасних умовах нестачі фінансових ресурсів у сільському господарстві необхідно використати цю можливість з користю і правовою підтримкою для всіх господарств з розпайованим майном.
Сільськогосподарське підприємство, з розпайованим майном, для отримання кредиту має дотримуватись таких рекомендацій:
- необхідно уточнити склад і вартість пайових фондів майна членів підприємства;
- обов'язково провести інвентаризацію активів і зобов'язань. Інвентаризації підлягають усі активи підприємства, включаючи об'єкти невиробничого призначення, об'єкти, які передані в оренду або перебувають у ремонті, на реконструкції, модернізації, консервації та зберіганні, у запасі або резерві, незалежно від технічного стану;
- провести вибірку ліквідного майна, яке може слугувати заставою для отримання кредиту;
- провести кваліфіковану оцінку вартості ліквідного майна, призначеного для використання у цілях застави при отриманні кредиту;
- уточнити правову належність майнових паїв громадянам та вияснити, чи всі держателі паїв (тобто власники паїв) мають можливість прийняти участь у зборах засновників;
- провести збори засновників і отримати згоду всіх власників паїв на заставу у банку ліквідної застави та оформити це документально у вигляді протоколу зборів засновників сільськогосподарського підприємства;
- звернутись за отриманням кредиту у банк, представивши висновок незалежного експерта про оцінку вартості ліквідної застави, протокол зборів засновників із згодою учасників на використання ліквідної застави для забезпечення по кредиту, представити саме майно, з виїздом менеджера по кредитах банку, у сільськогосподарське підприємство;
- якщо менеджер з кредитування дасть згоду на прийняття в заставу вибраного підприємством майна і згодиться видати кредит, переходити до процедури переговорів та укладання кредитного договору;
- якщо застави недостатньо, або вона не відповідає нормі ліквідності, що використовує банк, то варто домовитись про страхування застави.
Страхові організації відмовляються страхувати розпайоване майно. Але дуже часто, коли майно застраховане, підприємство може розраховувати на отримання більш гнучких умов кредитування і зменшення процентної ставки по кредитах. За кордоном за ризик банки завжди беруть додатковий відсоток від вартості кредиту. На щастя для сільськогосподарських підприємств в українській банківській сфері така практика відсутня.
Актуально, що страхування розпайованого майна має проводитись обов’язково. Крім того в процесі проведення зборів засновників необхідно проводити обговорення питання про надання ліквідної застави для забезпечення по кредиту банку і одночасно отримати згоду на страхування цього майна у страховій організації. Протокол зборів засновників сільськогосподарського підприємства із згодою всіх власників паїв повинен використовуватись як підстава для гарантування поверненості кредиту банку і як правомочний документ для страхування майна, що передається у заставу.
Також в процесі отримання згоди на заставлення розпайованого майна сільськогосподарського підприємства, для отримання кредиту, повинні використовуватись: Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), які розроблено з метою забезпечення документального посвідчення права власності громадян на майнові паї та вільного застосування цього права відповідно до Указу Президента України від 29 січня 2001 року N 62 ( 62/2001 ) "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки". При цьому, на нашу думку, обов’язково має протоколюватися їх наявність, реквізити та кількість.
Проте на практиці, і особливо у сільському господарстві, часто трапляється, що неможливо отримати згоду всіх співвласників. У цьому випадку ми пропонуємо у протоколі зборів зазначити, скільки власників паїв (у відсотках) надали згоду на заставу і страхування майна. І використовуючи процентне співвідношення визначити, яку кількість (в відсотках) майна можливо надати в заставу для отримання кредиту.
Наприклад, на зборах згоду на заставу і страхування майна дали 70% співвласників із 100 осіб, а 25% не згодні і ще 5 % не приймали участь. В такому випадку, необхідно зробити в протоколі примітку, що згоду дали 70 чоловік (70% від загальної кількості) і доповнити текст розрахунком вартості застави, яка припадає на власність цих семидесяти відсотків співвласників.
У свою чергу постає питання про законність надання в заставу розпайованого майна і страхування його.
Пропонується розробити відповідні інструкції, на основі наведених нами вище рекомендацій, по веденню обговорення про заставу майна з метою отримання кредиту, в процесі зборів засновників. І затвердити їх у Наказі Міністерства аграрної політики України.
Також необхідно сформувати і законодавчо затвердити порядок використання Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у процесі надання в заставу розпайованого майна для отримання кредиту.
Національний банк України має надати рекомендації банкам, в яких будуть міститись інструкції по внесенню змін в "Положення про заставу" згідно до рекомендацій, наведених вище, по отриманню в заставу розпайованого майна від колективних сільськогосподарських підприємств.
В Україні механізм застави регулюється Законом України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ "Про заставу", але він не повною мірою задовольняє механізм заставного кредитування сільського господарства.
Варіантом вирішення зазначених проблем може бути вдосконалення кредитних відносин шляхом введення нових інституцій та кредитних схем.
Закон України „Про заставу” передбачає, що матеріальні цінності, оформлені як застава, мають бути обов’язково застраховані. Як застава, зазвичай, пропонується сільськогосподарська техніка. Позичальник може запропонувати як заставу майбутній урожай. Якщо за кредитом звернулось господарство, що вирощує худобу, то за заставу беруться тварини, які також обов’язково мають бути застраховані.
З огляду на це, необхідно внести зміни до закону "Про заставу" про використання розпайованого майна як застави і страхування його.
На нашу думку, в Україні необхідно створити єдину систему реєстрів земельних ділянок та майна, що перебувають у заставі. Ця система має координуватись національним банком України та бути доступною для усіх банків.
Єдина система реєстрів земельних ділянок та майна, що перебувають у заставі має бути покликана вирішити такі завдання:
- інформувати банк, який має намір взяти в заставу майно про те, чи не є це майно заставленим у іншому банку;
- допомогти банку страхувати свій кредитний ризик і як наслідок зменшити вимоги до сільськогосподарського підприємства;
- убезпечити роботу банків від шахрайства;
- полегшити інформування про можливість передачі майна у право власності іншим особам (наприклад при реалізації заставленого майна при неповерненні кредиту).
Висновки і пропозиції. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників – одночасно одна з найважливіших задач сучасної української фінансової системи і дуже ризикова в плані якості обслуговування кредиту. Тільки врегулювання питань надання в заставу ліквідного майна сільськогосподарських підприємств, і в тому числі підприємств з розпайованим майном може зробити сферу аграрного кредитування більш привабливою для банків.
Це можна зробити, якщо законодавчо і у вигляді інструкцій банкам від НБУ врегулювати питання легітимності надання в заставу розпайованого майна і одночасного його страхування.
Список використаних джерел
1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Iнформацiйно-аналiтичний збiрник. Вип. 3 / За ред. П.Т. Саблука та iн. – К.: IАЕ, 1999. – 452 с.
2. Банківське кредитування АПК потребує заставних відносин. http://securities.org.ua/securities_paper/2002/23/06.shtml
3. Колотуха С.М. Тенденції розвитку кредитних відносин у сільському господарстві. // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.,- 2004, с.261-264.
4. Кредитування АПК відноситься до групи дуже ризикованих операцій, - експерт. Стрічка новин. РБК-Україна, 26.10.2006, Київ 14:43 http://www.top.rbk.ua/ukr/newsline/2006/10/26/136958.shtml
5. Лайко П.А., Лященко Ю.І. Фінанси АПК: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: ДІЯ, 2002. – 225 с.
6. Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств від 8 жовтня 1998 р. №67. НАСК “Оранта” – К., 1998. – 14 с.
7. Смоленюк Р. П. Страховий захист господарств аграрного сектору. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук., ст.30-31
8. Смоленюк Р.П. Перспективи розвитку страхування врожаю сільськогосподарських культур в Україні: Матер. міжнар. наук-практ. конф. „Стан і проблеми трансформації фінансів регіонів у перехідний період”. – Хмельницький. – 15 травня 2003 р.
9. Смоленюк Р.П. Роль страхування в реформуванні підприємств аграрного сектора // Наук. вісник Буковин. держ. фін.-екон. ін-ту. Вип. 1. – Ч. 2. – Чернівці, 2000.
10. Сомик А.В. Банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників: сучасний стан і проблеми розвитку. // Економіка АПК – 2005. №9 – с.52-58. – БІБА.