banner-mia2.gif

 

Сільськогосподарське підприємство, яке має право на використання спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість проводить бартерні (товарообмінні) операції і, відповідно, не отримує коштів від покупців такої продукції на розрахункові рахунки.

Чи в такій ситуації податкова інспекція має право стягнути до бюджету не перераховані з поточного рахунка на спеціальний рахунок кошти, які повинні були б надійти як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок чи в касу підприємства, коли розрахунки за реалізовані товари проводилися б у грошовій формі? 

 

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України " від 03.04.97 р. N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, зі змінами та доповненнями (далі - Закон) постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 4 Порядку не перераховані на окремий рахунок кошти також вважаються використаними не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Відповідно до зазначеного Порядку та з метою підвищення ефективності контролю за цільовим використанням сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися спеціальним режимом оподаткування, спільним листом ДПАУ та Мінагрополітики від 24.09.2003 р. № 14884/7/15-2317, N 37-21-1-12/10699 доведено форму та зміст Довідки щодо цільового використання сум ПДВ, яка подається до органу податкової служби одночасно з декларацією з податку на додану вартість (спеціальною) за скороченою формою (далі - Довідка).

Зазначеною Довідкою передбачено взаємозв'язок механізму акумуляції коштів податку на додану вартість, що повинні надійти на спеціальний рахунок та бути використані за цільовим призначенням, та руху коштів по банківських рахунках сільгосптоваровиробників, що реально надійшли у звітному періоді на банківський рахунок платника як податок на додану вартість від покупців товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, стягненню до бюджету підлягають суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарськими товаровиробниками за спеціальною декларацією, у частині, що відповідає сумі податку на додану вартість, розрахованій відповідно до Довідки (рядок 8).

Щодо стягнення до бюджету сум податку на додану вартість, нарахованих сільгосптоваровиробниками за спеціальною декларацією, але не перерахованих на спеціальні рахунки у зв'язку із застосуванням товарообмінних операцій, необхідно звернути увагу, що відповідно до Порядку підлягають стягненню до бюджету не перераховані з поточного рахунка на спеціальний рахунок кошти, які фактично надійшли як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок чи в касу підприємства. При цьому здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками збалансованих розрахунків у порядку товарообмінних (бартерних) операцій не може привести до наявності податкового боргу на картці особового рахунка платника податку.

Таким чином, щоб не створити проблемної ситуації у взаємовідношеннях з органами державної податкової служби, економічній службі підприємства необхідно слідкувати за тим, щоб справедлива[1] вартість поставлених товарів була рівною справедливій вартості отриманих за бартерною операцією товарів.

 

Чи повинно підприємство враховувати при визначенні сум податкового кредиту в ході заповнення податкової декларації за звітний період вимогу, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові витрати виробництва (обігу) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації?

 

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст .6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з урахуванням останніх змін до вказаного підпункту формування податкового кредиту не ставиться в залежність від процедури формування валових витрат платника податку. При цьому необхідно врахувати, що зазначена норма Закону діє починаючи з 31 березня 2005 року.

 

Підприємство придбає товари і основні фонди які в подальшому використовуються як в операціях, що підлягають оподаткуванню в рамках господарської діяльності платника податку, так і в операціях, що не є об’єктом оподаткування.

Як правильно відобразити в валових витратах підприємства податок на додану вартість, нарахованого при умовному продажу  товарів у зв’язку із проведенням звільнених від оподаткування ПДВ товарів?

 

Порядок формування податкового кредиту визначено п. 7.4 і 7.5 ст. 7  Закону України "Про податок на додану вартість" (далі – Закону).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) і основні фонди використовувалися в операціях, що підлягають оподаткуванню в рамках господарської діяльності платника податку на протязі звітного періоду, а також від того, чи здійснює платник податку операції, що підлягають оподаткуванню, на протязі такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовувати в операціях, що не є об’єктом оподаткування згідно із ст. 5 даного Закону, або основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з ціллю оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайними цінами  в податковому періоді, на який припадає початок такого  або переводу, але не нижчої за  ціну їх придбання (виготовлення, будівництва тощо).

Крім того, підпунктом 7.4.3 пункти 7.4 статті 7 Закону визначено, що, у випадку якщо товари (роботи, послуги), виготовлені та (або) придбані, частково використовуються в операціях, що підлягаютьть оподаткуванню, а частково ні, в суму податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їхньому виготовленні та (або) придбанні, що відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в операціях, що оподатковуються.

Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств", якщо платник податку з прибутку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість і звільнені від оподаткування або є об'єктами оподаткування таким податком, то податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів  (робіт, послуг), що відносяться до складу валових витрат, і основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються відповідно до складу валових витрат або балансова вартостість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, не включену до складу податкового кредиту такого платника податку відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість". 

Таким чином, платник податку при придбанні товарів (послуг), що мають подвійне призначення (будуть використовуватися в налогооблагает або звільнених від оподатковування операціях), повинний діяти в порядку, передбаченому підпунктом 7.4.3 пункти 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і підпунктом 5.3.3 пункти 5.3 статті 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств". 

При цьому та частка сплаченого при придбанні товарів (послуг) податку з доданої вартості, що не відноситься до складу податкового кредиту, включається до складу валових витрат.  Це передбачено підпунктом 5.3.3 пункти 5.3 статті 5 Закону "Про оподатковування прибули підприємств". 

Норми останнього абзаца підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовуються тільки у випадку, якщо господарська діяльність платника полягає в наданні оподатковуваних поставок і товари (послуги) купуються винятково для таких операцій, а надання звільнених від оподатковування операцій є тільки разовим, винятковим і непостійним чинником господарської діяльності.  Суми податку з додаткової вартості, віднесені до складу податкового кредиту і що надалі нараховуються як податкові зобов'язання при визначенні умовного продажу товарів (послуг), використаних у звільнених від оподатковування операціях, не відносяться до складу валових витрат підприємства, тому що до валових витрат відноситься податок на  додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів і не включений до складу податкового кредиту.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Лист ДПАУ “Про надання роз’яснення” від 05.05.2006 р. № 8557/7/16-1417 //  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 2006;

2.       Лист ДПАУ “Про розгляд листа” від 15.05.2006 р. N 9120/7/16-1517-15  //  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 2006;

3.       Лист ДПАУ “Про різницю між умовним продажем (останній абзац пп. 7.4.1 Закону про ПДВ) та розподілом податкового кредиту (пп. 7.4.3 того ж Закону)” Лист ДПАУ “Про розгляд листа” від 15.05.2006 р. N 9120/7/16-1517-15  //  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 2006 //  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 2006.

 

І.В. Герасимук



[1] Податкові правила визначення справедливої вартості товарів детально описані в пп. 2.2.1 розділу Методичних вказівок щодо організації обліку господарських операцій з зерном, грубими та соковитими кормами, опублікованих в цьому номері.