О.О. Семенов,

аспірант*, Таврійська державна агротехнічна академія

Амортизація необоротних активів садівництва

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Раскрыта необходимость разработки для многолетних насаждений специализированных норм амортизационных отчислений;

·          Предложено введение в баланс предприятия его земельных участков;

·          Рекомендовано начисление амортизации на земельные участки сельскохозяйственного предназначения.

 

Key issues that are examined:

·          The necessity of development for the years planting of the specialized norms of amortization deductions is exposed;

·          Introduction in to the balance sheet of his lot lands is offered;

·          Amortization charging for the agricultural lot lands is recommended.

 

Перехід України до ринкових відносин потребує принципово нових підходів до управління процесами відтворення основних засобів. Саме їх стан і особливості відтворення формують передумови розвитку аграрного сектора України, виробничу потужність підприємств та рівень конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції. Підгалузь рослинництва – садівництво є однією з найбільш капіталоємних галузей. Це зумовлено тим, що вона потребує значних витрат при закладанні багаторічних насаджень, на догляд за молодими садами та достатньо великим періодом до початку плодоношення (3-5 років). З існуючих видів забезпечення реальних інвестицій в промисловому садівництві на сьогодні є державні капітальні вкладення та власні (внутрішні) джерела фінансування.

На сьогодні існує програма 2801350 «Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками», за якою суб’єктам господарювання незалежно від форми власності, що займаються виноградарством та садівництвом, надається фінансова підтримка у вигляді компенсації витрат на проектні роботи, підготовку ґрунту та садіння, догляд за багаторічними насадженнями тощо, але значного зростання площ насаджень за роки існування програми не спостерігається. Так, фактична закладка багаторічних насаджень в цілому по країні у 2001-2003 роках становила лише 40-60 % від запланованого по відповідним насадженням [9].

Тому постає питання про активізацію процесу інвестування в садівництво через повніше використання можливостей відтворення необоротних активів, тобто за рахунок амортизаційних відрахувань. В процесі обміну частина вартості основних засобів (сума амортизаційних відрахувань) через ціну продукції компенсуються виручкою, яка надходить на підприємство після реалізації продукції. На цій стадії оборотні активи трансформуються у обігові. Саме в цей момент амортизаційний фонд набуває реального змісту, тобто підприємство отримує грошові активи, які є джерелом інвестицій.

Аналіз досліджень вітчизняних вчених, таких як Кірейцев Г.Г., Дем’яненко М.Я., Моссаковський В.Б., Сук Л.К. дають змогу стверджувати, що проблеми бухгалтерського обліку відтворення необоротних активів, їх зносу та амортизації розв’зуються незадовільно, що негативно впливає на управління реальними інвестиціями [8]. Так, якщо у 2000 році в структурі виробничих витрат сільськогосподарських підприємств України амортизаційні відрахування становили 8,4 %, то у 2005 році на їх долю припадало лише 4,9 % (див. табл. 1).

Аналогічна тенденція прослідковується і в садівничих підприємствах. Так, наприклад, у високо спеціалізованому садівничому підприємстві ДПДГ «Мелітопольське», Запорізької області у 2000 році доля амортизації в структурі витрат на основне виробництво складала 40,5 %, а у 2005 році – лише 12,2 % (див. табл. 2). З такими показниками важко говорити по швидке оновлення застарілої матеріальної бази виробництва та садів.

Таблиця 1

Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах

                                                                                                           (відсотків)

Джерело: Статистичний щорічник України за 2000, 2002, 2005 роки.

Виходом зі даної ситуації є розробка спеціалізованих науково обґрунтованих норм амортизаційних відрахувань на ягідні, кісточкові та зерняткові багаторічні насадження, що плодоносять, з урахуванням всіх специфічних особливостей їх вегетативного розвитку та інвестиційної ефективності проекту.

Таблиця 2

Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в ДПДГ Мелітопольське, Запорізької області

                                                                                                  (відсотків)

Джерело: Основні економічні показники ДПДГ «Мелітопольське» за 2000-2005рр.

Ще однією проблемою обліку та контролю амортизації в садівництві є різні підходи до нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку. Так, згідно п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [3], амортизації підлягають витрати на придбання, закладання та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення, тоді як в бухгалтерському обліку багаторічні насадження стають основними засобами лише після початку стабільного плодоношення (3-5 років) і саме з цієї стадії й починається нарахування амортизації. В податковому обліку ж не підлягають амортизації та повністю відносяться до валових витрат періоду витрати на вирощування плодоносних багаторічних насаджень. Все це призводить до викривлення звітних фінансових показників підприємства.

П(С)БО 7 [7] та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів [6] чітко виділяють серед основних засобів як садівничих сільськогосподарських, так і загалом всіх підприємств народного господарства земельні ділянки (зауважимо, що не «земля», бо цей термін у професіональних оцінювачів використовується коли йде мова про неосвоєну власність), а Інструкція про застосування плану рахунків [5] передбачає окремий рахунок 101 «Земельні ділянки» для їх обліку. Але ми маємо життєвий парадокс, при якому основний засіб де-юре визнаний, а де-факто не обліковується на балансі підприємства в вартісному виразі, у зв’язку з чим в значній мірі викривляється показники фінансової звітності підприємств.

Справа в тому, що сільськогосподарські земельні ділянки і досі не є повноцінним об’єктом власності, як це передбачено пп. 3 ст. 6 Закону України «Про власність» [2]. Але керуючись принципами суто бухгалтерського обліку, зокрема принципом повноти висвітлення та принципу обачності, даний стан речей, коли у сільськогосподарського підприємства в наявності є земля, але не виражена у вартісному виразі, це цілковите порушення та ще один з прикладів не послідовності і не узгодженості законодавства. Тому, на думку автора, необхідно нарешті ввести в баланс підприємства його найбільший актив та підготовити для цього необхідну нормативну базу, особливо це стосується сільськогосподарських підприємств, бо для них земля – це один з основних факторів виробництва. Особливо актуальним це стає у 2008 році, у зв’язку з можливим вводом землі в ринковий оборот.

Виникає питання вартісної оцінки земельних ділянок. Згідно ст. 201 Земельного кодексу України [1] грошова оцінка земельної ділянки може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Але разом з тим визначено, що обидві оцінки проводяться за Методикою, затвердженою Постановою Кабміну [4]. В її основу покладено рентний дохід.

Оскільки земля, як засіб виробництва відноситься до числа не відтворюваних об’єктів (тобто не може бути поновленою в первозданному змісті) та вона має невизначений термін корисної експлуатації, то слідує що вона не підлягає амортизації, але разом з тим витрати на її поліпшення як в податковому, так і в бухгалтерському обліку амортизують.

Але якщо принципово підійти до даного питання, то відновити «первозданний зміст» будь-якого основного засобу майже не можливо, особливо коли ми говоримо не про фізичний, а про моральний знос засобу. Крім того, якщо ми говоримо про землі сільськогосподарського призначення, то, не проводячи роботи по внесенню добрив в землю і вирощуючи при цьому на одній і тій самій ділянці культури, що виносять з врожаєм багато елементів живлення (кукурудза, соняшник, цукровий буряк), через декілька років вона надовго вийде зі складу сільськогосподарських. Тому дана теза також є штучною.

До того ж вже всім відомо, що рівень родючості українських чорноземів значно знизився, в порівнянні з початком XX сторіччя і екологічний стан ґрунтів є незадовільним. Тому, на думку автора, на сільськогосподарські землі, що втрачають потенційні свої властивості, необхідно також нараховувати амортизацію, що створить економічні умови відновлення родючості ґрунтів.

Механізм нарахування амортизації напряму повинен бути пов’язаний з оцінкою ґрунтів. Для цього періодично необхідно проводити їх оцінку, для виявлення кількості поживних речовин та відповідності їх стану зареєстрованому рівню бонітету для даного виду ґрунтів. Якщо за проміжок часу, наприклад 5 років, в результаті ведення господарської діяльності, за результатами оцінки, стан ґрунтів погіршився, то на визначену різницю між попереднім та теперішнім станом ґрунтів, необхідно на протязі певного періоду рівними частинами нарахувати знос та амортизацію. Якщо ж за відповідний період результат аналізу ґрунтів покаже, що їх стан дорівнює або кращий рівню відповідного бонітету, то знос та амортизацію нараховувати не потрібно.

Отже, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок:

Ø      Для відновлення багаторічних насаджень необхідно розробити для них спеціалізовані науково обґрунтованих норми амортизаційних відрахувань з урахуванням всіх специфічних особливостей вегетативного розвитку та інвестиційної ефективності проекту.

Ø      Необхідно ввести земельні ділянки в баланс підприємств, за визначеною методикою Кабміну оцінкою.

Ø      На землі сільськогосподарського призначення необхідно нараховувати амортизацію, створювати необхідний фонд, задля відновлення родючості українських ґрунтів.

 

 

Список використаної літератури

 

1.       Земельний кодекс України, ВВР 2002, № 3-4, ст. 27

2.       Закон України «Про власність» № 697-XII від 07.02.91 р., ВВР 1991, № 20, ст. 249

3.       Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р, ВВР 1995, № 4, ст. 28

4.       Постанова Кабінету Міністрів України «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» № 213 від 23.03.1995р.

5.       Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом МФУ № 291 від 30.11.1999р.

6.       Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ № 561 від 30.09.2003 р.

7.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджене наказом МФУ № 137 від 28.05.1999р.

8.       Кір’ян С.М. Удосконалення обліку при здійсненні капітального ремонту необоротних активів//Економіка АПК, 2005, № 2, с. 80-84.

9.       Тулуш Л.Д. Державна фінансова підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства// Економіка АПК, 2005, № 1, с. 58-65.