О.Є. Гудзь

канд.екон.наук, старший науковий співробітник ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены проблемы управления дебиторской и кредиторской задолженностью в сельскохозяйственных предприятиях.

·          Осуществлен мониторинг этих проблем в контексте управления финансовыми ресурсами и реалий современной аграрной экономики.

·          Предложен собственный подход к решению неотложных проблем управления дебиторской и кредиторской задолженностью в сельскохозяйственных предприятиях.

&                   Key issues that are examined:

·          The problems of management by the accounts receivable and bills payable in agricultural enterprises are considered.

·          Monitoring of these problems out in the context of management by financial resources and realities of modern agrarian economy is carried.

·          Own approach to the decision of urgent problems of management by the by the accounts receivable and bills payable in agricultural enterprises is offered.

 

Постановка проблеми. Оптимальний рівень дебіторської та кредиторської заборгованості залежить від конкретних операційних умов сільськогосподарських підприємств і варіює залежно від характеристик цих конкретних умов, і для одного й того ж підприємства може змінюватися з перебігом часу. Виходячи з важливості цих процесів для визначення майбутніх економічних вигод доцільно зробити аналіз цієї заборгованості та визначити їх роль в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало, що суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з проблем управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств внесли такі відомі вчені дослідники як П. Саблук, М. Дем’яненко, П. Лайко, В. Амбросов, Г. Кірейцев та деякі інші (1-4). Проте в умовах трансформації сільськогосподарських підприємств і розвитку форм господарювання багато аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень щодо ефективного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, зокрема оптимізації дебіторської та кредиторської заборгованості. Існує необхідність постійного удосконалення механізмів, схем та інструментарію фінансового менеджменту сільськогосподарських підприємств.

Ціль статті.  Одним із ключових завдань пошуку ефективного управління фінансовими ресурсами є необхідність вирішення низки питань пов’язаних з оптимальним співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості в сільськогосподарських підприємствах, обсягами кредиторської та дебіторської заборгованості, термінів їх виплати, впливом цієї заборгованості на фінансове забезпечення сільськогосподарських підприємств та їх фінансові результати. Недостатнє опрацювання окреслених проблемних питань, а також їх методичне та практичне значення визначають актуальність даної праці, її мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкуренція диктує свої умови: товари відвантажуються, оборотні фонди зменшуються, зростає дебіторська та кредиторська заборгованість.

Перед аналізом поточної дебіторської та кредиторської заборгованості ставляться такі завдання: обгрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості; формування реальної кредитної політики (строків кредитування, системи знижок); оцінка покупців з точки зору надійності (ймовірності оплати); чітке, своєчасне визначення моменту сповільнення або прискорення погашення заборгованості покупцями; контроль за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості та вивчення причин недотримання договірної дисципліни; обгрунтування інкасаційної політики; з’ясування причин прострочки дебіторської заборгованості; оцінка ефективності дебіторської заборгованості.

Оскільки дебіторська заборгованість – один із елементів оборотних активів сільськогосподарських підприємств (як правило, кількісно значний), а кредиторська заборгованість – один із позичених джерел покриття оборотних активів (також, як правило, значний по сумі) то виходячи із цього, можна розглядати декілька практичних аспектів питання.

По-перше, чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тобто, чим частіше поступають платежі від дебіторів, тим менші балансові залишки дебіторської заборгованості на кожну дату і навпаки. Відповідно такий же зв’язок має місце між швидкістю обороту кредиторської заборгованості і її балансовими залишками.

Із зазначеного виходить два висновки: перший, при швидкій оберненості дебіторської заборгованості і повільній оберненості кредиторської заборгованості остання повністю покриває дебіторську заборгованість і зверх того слугує джерелом фінансування інших елементів оборотних активів. З цієї точки зору прискорення оберненості дебіторської заборгованості і уповільнення кредиторської покращує фінансовий стан підприємства.

Зрозуміло, що тут мова може йти лише про нормальну дебіторську і кредиторську заборгованість, а не про прострочену чи безнадійну, але ще не списану; під нормальною мається на увазі заборгованість, яка створюється у відповідності з договірними чи законодавчо встановленими термінами розрахунків підприємства з дебіторами чи кредиторами.

І другий, одночасно швидка оберненість дебіторської і повільна – кредиторської заборгованості може призвести до зниженя показників платоспроможності підприємства. Тому, навіть при наявності можливостей управлять термінами платежів дебіторів і термінами розрахунків з кредиторами неможна безмежно зменшувати перші і збільшувати другі. Межами тут є рівні коефіцієнтів платоспроможності.

Постає питання: чому із усіх елементів оборотних активів і джеред їх фінансування ми обрали для співставлення оберненості лише дебіторську і кредиторську заборгованість? Особлива важливість такого співставлення складається у наступному: якщо дебітори розплачуються з підприємствами своєчасно і в повному обсязі, підприємство має можливість також своєчасно і повністю розплачуватися за своїми боргами з кредиторами. Відомо, що дебіторська заборгованість – це головним чином борги покупців, тобто ті борги, на основі яких формується виручка від продажу. Кредиторська заборгованість – це головним чином борги постачальникам, працівникам підприємства, бюджету і по єдиному соціальному податку тобто ті борги, на базі яких  у великому ступені формуються затрати на продукцію яка продається. Як правило, при умові рентабельності продаж нормальна дебіторська заборгованість за якийсь період вище нормальної кредиторської заборгованості. Але це ствердженя вірне лише у випадку, коли оберненість дебіторської і кредиторської заборгованості рівні.

При виконанні всіх цих умов проблеми простроченої заборгованості просто не було б. Вона виникає або через порушення термінів платежів дебіторами, або через невигідне для підприємства співвідношення встановлених термінів платежів дебіторів і термінів розрахунків з кредиторами, або через збитковість продаж тощо. Тоді з’являються борги підприємства, управлять якими необхідно вже не фінансовими, а юридичними методами.

Таким чином, нормальний стан оберненості дебіторської і кредиторської заборгованості – це одна із умов відсутності збоїв у діяльності підприємства і здійснення їх нормальних циклів діяльності.

Звичайно, на практиці описаних ідеальних умов, як правило не буває. Підприємству приходиться вирішувати проблеми, які виникають через відсутність ідеальних умов розрахунків з дебіторами і кредиторами. Ось деякі з них:

а) терміни розрахунків з дебіторами і кредиторами. Якщо дебітори платять підприємству рідше, ніж підприємство повинно платити кредиторам, може наступити нестача грошових засобів в обороті, можуть знадобитись додаткові джерела фінансування великої дебіторської заборгованості;

б) суми платежів дебіторів і суми, які потрібно заплатити кредиторам на кожну дату, відповідну термінам платежів. Якщо кредиторам за станом на визначену дату потрібно заплатити більше, ніж ми маємо на цю дату від дебіторів прийдеться вишукувати додаткові джерела фінансування для погашення кредиторської заборгованості або вона перетвориться у прострочену.

Оцінку стану дебіторської та кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств по роках за показниками оборотності ми можемо провести за даними таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка стану дебіторської та кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств

 

Показники оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості визначають ефективність кредитного контролю з боку підприємств і визначають, скільки в середньому днів треба підприємству для отримання оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) та інші платежі та скільки підприємству необхідно часу щоб самому розплатитися за поставлені товари та послуги. Середній термін сплати рахунків покупцями становив у 2004 році 204 дні проти 101 дня у 2000 році що характеризує низький рівень налагодженості роботи з клієнтами.

Середній період прострочення платежу становив у 2004 році 327 днів, проти 375 днів у 2003 році. Тобто це засвідчує деяке поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, що важливо для підприємств-виробників промислово-технічної продукції з огляду на стан їхньої платоспроможності.

Доцільно відзначити, що сільськогосподарські підприємства не мали коштів на розрахункових рахунках для авансування їх у кругообіг, наслідком чого стали уповільнення кругообороту оборотних засобів і втрата підприємствами платоспроможності через вилучення найбільш ліквідних активів з їх складу за рахунок неякісної дебіторської заборгованості (сумнівної та безнадійної). При несвоєчасній інкасації дебіторської заборгованості і, відповідно, систематичній затримці надходжень виручки від реалізації, сільськогосподарські підприємства були не в змозі поповнити в достатньому обсязі оборотні активи: придбати сировину, основні та допоміжні матеріали тощо.

Дані таблиці 2 свідчать, що обсяги кредиторської заборгованості у 2004 році майже на сорок відсотків не покриваються дебіторською заборгованістю, а у 2000 році обсяги дебіторської лише на третину покривали кредиторську заборгованість сільськогогосподарських підприємств.

Таблиця 2

Співвідношення дебіторської до кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств

 

 

Нам необхідно вияснити за якими причинами балансові короткострокові зобов’язання сільськогосподарських підприємств значно перевищують сумарну величину їх дебіторської заборгованості? Ці причини можуть бути різноманітніми, але основні з них наступні: умови розрахунків з дебіторами такі, що середні суми платежів дебіторів за договорами менші середніх сум платежів кредиторської заборгованості та інших короткострокових зобов’язань; на балансі підприємств мають місце великі суми прострочених короткострокових зобов’язань; підприємства мають зайві запаси і покривають їх короткостроковими зобов’язаннями зверх необхідних розмірів.

Кожна із названих причин може визначати низький фактичний коефіцієнт загальної ліквідності.

Стан дебіторської заборгованості визначається двома факторами: обсягом продаж та середньою тривалістю часу між продажами і пред’явленням документів для оплати, бо об’єктивно відвантаження та оплата товарів не збігаються у часі. Обсяг продаж безпосередньо залежить від виду реалізованого товара, місткості ринку, а також попиту користувача даної продукції. Середня тривалість часу між відвантаженням товару та його оплатою значною мірою залежить від форми розрахунку, яку використовує підприємство. Розрахунки готівкою дозволяють підприємству оперативно розраховуватися за своїми зобов’язаннями, але ці розрахунки мають обмеження головним чином за продану продукцію і надані послуги підприємства ведуть розрахунки у безготівковій формі.

Як переконує досвід українських підприємств, що ведуть успішну господарську діяльність, і більшості західних фірм, дебіторська заборгованість у їхніх активах становить 20-21%. Цей показник (обсяг кредитного продажу) є одним із двох основних чинників, що визначають загальну суму неоплачених рахунків за дебіторською заборгованістю у будь-який період; другим чинником є середня тривалість часу, що минув від моменту продажу до моменту інкасації.

Через проблему кризи платежів в Україні підприємствам необхідно постійно стежити за рівнем дебіторської заборгованості у своїх активах і не припускати її зростання, використовуючи при цьому також систему вексельного обігу. Простий вексель рекомендується застосовувати у таких випадках: якщо замовлення покупця досить велике; якщо продавець передбачає можливість виникнення проблем під час оформлення заборгованостей (вексель має більшу юридичну силу, ніж простий рахунок-фактура); якщо покупець просить подовжити термін платежу (в цьому випадку змінюється процент, що вказується у векселі).

Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає встановлення на підприємстві певної системи процедур, пов’язаних із справляннім боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства – покупця, подання до арбітражного суду позову про банкрутство тощо. У системі цих процедур можуть бути застосовані й спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборгованості – факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлено векселем) тощо. Досвід доводить, що в деяких випадках процедура інкасації дебіторської заборгованості викликає найбільшу частку поточних витрат, пов’язаних із загальним процесом її обслуговування.

Дебіторська заборгованість клієнтів є по суті, безпроцентною позичкою покупцям. Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, треба порівняти витрати на утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості клієнтів із вигодою від приросту обсягу продажу. Якщо результат такого порівняння дає чистий прибуток, підприємство може послабити свої розрахункові умови клієнтам.

У процесі управління дебіторською заборгованістю неможливо не звернути увагу на такий фактор, як інфляція. Інфляція виступає джерелом проїдання обігових коштів. Процес інфляції та методи її приборкання вже досить глибоко вивчені в економічній літературі. А тому варто зупинитися лише на тих моментах, що впливають на скорочення обігових активів. Передусім це затримка коштів від покупця після відвантаження готової продукції.

Деякі науковці пропонують концепцію оптимізації розрахунку процентів, які сплачуються (нараховуються) позичальниками на користь кредиторів (постачальників) у вигляді плати за використання залучених на певний термін коштів або майна, наприклад, за використання залучених коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у борг, за придбання товарів із відкладенням строку платежу, з метою зменшення інфляційних впливів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

З метою нейтралізації впливу інляційних процесів на операції із залучення активів доцільно ставку процентів за операцію з борговими зобов’язаннями не фіксувати, а зробити плаваючою, тобто визначати для кожного періоду, за який здійснюється сплата процентів, за наперед обумовленою в угоді формулою.

Контроль за цією ситуацією дає змогу продавцю не лише зменшити саму дебіторську заборгованість, а й видатки на її утримання (продавцю необхідно відшкодувати тимчасово відсутні оборотні активи).

Основою, що становить контроль, є прийняття рішення про надання кредиту своєму покупцеві. Для визначення якості кредиту (імовірності невиконання зобов’язань) готується неупереджений аналіз у процесі якого пропонується проводити оцінку таких п’яти критеріїв: характеритика позичальника; його кредитоспроможність, надійність; капіталу; забезпечення кредиту; умов його надання.

Характеристика позичальника зіставляється з імовірністю того, що клієнт намагатиметься виконати свої зобов’язання. Цей чинник досить вагомий, бо кредитна операція означає оплату боргів. Досвідчені експерти з вивчення кредитоспроможності часто наполягають на тому, що моральний чинник найважливіший у наданні кредиту.

На підставі вищенаведеного має бути прийняте рішення про можливість і доцільність надання кредиту покупцеві. Важливим моментом при цьому є постійне утримання дебіторської заборгованості на прийнятному рівні.

Більш швидка оберненість дебіторської заборгованості у порівнянні з кредиторською є умовою, яка забезпечує достатність джерел фінансування активів балансу. Одночасно при такому співвідношенні оберненості дебіторської і кредиторської заборгованості є ризик зниження платоспроможності підприємства.

Своєчасне і повне поступлення платежів від дебіторів є умовою своєчасних і повних розрахунків з кредиторами. При рентабельній роботі підприємства і відсутності простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості однакові терміни їх оберненості, як правило, призводять до того, що балансові залишки дебіторської заборгованості вищі балансових залишків кредиторської заборгованості. Тому у нормальних умовах діяльності число днів обороту кредиторської заборгованості повинно бути більше числа днів обороту дебіторської заборгованості. Різниця у числі днів обмежується необхідним рівнем коефіцієнта загальної ліквідності.

Висновки. Проведене дослідження щодо оптимізації дебіторської та кредиторської заборгованості в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств дозволяє зробити наступні висновки.

Дебіторська заборгованість являє собою один з елементів фінансових ресурсів підприємств, для формування яких потрібне відповідне джерело, тому підтримка певного рівня дебіторської заборгованості пов’язане з витратами.

Особливостями дебіторської заборгованості на сільськогосподарських підприємствах є, по-перше те, що в умовах інфляції повернуті кошти втрачають свою початкову вартість, оскільки в Україні відсутній механізм індексації дебіторської заборгованості відповідно до інфляційних процесів. І, по-друге, чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший доход від вкладенних у неї засобів, що впливатиме на їх оборотність.

За досвідом зарубіжних підприємств можна запропонувати сільськогосподарським підприємствам розробити систему заходів щодо удосконалення структури оборотних засобів. Це дозволить прискорити кругооборот оборотних засобів сільськогосподарських підприємств, відкоригувати їх структуру за рахунок скорочення в її складі дебіторської заборгованості за умови ритмічної її інкасації.

Підсумовуючи наведене слід зазначити, що існують кілька загальних напрямів, які дозволяють організувати раціональне управління дебіторською заборгованістю: контролювати стан розрахунків з покупцями по відстрочених (прострочених) заборгованностях шляхом деталізації бухгалтерської інформації та її оцінки; по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців з метою зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості: значне перевищеня першої загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування; застосовувати спосіб надання знижок при достроковій сплаті, який використовується у зарубіжній практиці; розробити заходи щодо обмеження строку розрахунків по поставках через переоформлення прострочених платежів з дебіторської заборгованості в комерційний кредит.

Комплекс вищезазначених заходів дозволить раціонально організувати розрахунки за продукцію і ефективніше використовувати наявні фінансові ресурси підприємства.

 

Список використаної літератури:

1.           Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / Дем’яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.; За ред М.Я. Дем’яненка – К.: ІАЕ УААН, 2002 – 645 с.

2.           Амбросов В.Я. Совершенствование финансово-кредитного механизма АПК // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: В 2 т. – К., 2000. – Т.1. – С. 382-386.

3.           Фінанси підприємств: Підручник для студ. вузів / П.А. Лайко, М.В. Мних. – К.: Знання України, 2004 – 428 с.

4.           Фінансовий менеджмент. Навчальний посіб. / За ред. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

5.           Маслов С.І. Управління дебіторською заборгованістю та її прогнозування. // Фінанси України. – 1999. –№2. – С. 23-33.