УДК 336.77

О.Г. МАЛІЙ

ст. викладач кафедри обліку і аудиту,

Харківський національній технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Проанализировано состояние кредитного обеспечения производственного сектора экономики.

·          Рассмотрена динамика темпов роста валового внутреннего продукта и темпов роста  кредитных вложений.

·          Исследованы тенденции развития кредитного обеспечения аграрной сферы.

·          Разработан алгоритм расчета эффективности краткосрочного банковского кредитования.

·          Изучены вопросы эффективности использования кредитных ресурсов агропредприятиями.

 

&                   Key issues that are examined:

·          Condition of the credit ensuring the production sector of the economy is analyzed.

·          Track record gross internal product rate of growth and rate of growth of the credit embedding is considered.

·          Trends of the development of the credit ensuring the agrarian sphere are explored.

·          Algorithm of the calculation of efficiency of the short-term bank lending is designed.

·          Questions to efficiency of the use credit resource agricultural enterprise are studied.

 

Постановка проблеми. Специфіка сільськогосподарського виробництва викликає необхідність авансування коштів на відносно тривалий період часу. До отримання доходів основна частина витрат сільськогосподарських товаровиробників, як правило, формується за рахунок кредиту. При цьому слід враховувати значне відставання агропромислового виробництва від інших галузей у рівні фондоозброєності праці, надмірний фізичний і моральний знос засобів виробництва, досить низький рівень прибутковості, наявність цінового диспаритету.

Все це накладає відбиток на організацію фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері. Галузь потребує значних інвестицій, зокрема кредитного забезпечення, фінансової підтримки як з боку держави, так і з альтернативних джерел.

Однак практика показала, що стан фінансово-кредитного забезпечення не сприяє ефективному розвитку аграрної галузі. Тому в сучасних умовах особливого значення набуває адаптація фінансово-кредитних відносин до умов ринкової економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню теоретичних і практичних питань фінансово-кредитного забезпечення суб’єктів господарювання присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: Н.Н. Внукової, О.В. Васюренка, В.А. Горемикіна, О.В. Дзюблюка, Г.Ф. Жукова, Б.С. Івасіва, О.І. Лаврушина, В.Д. Лагутіна, А.М. Мороза, В.Т. Сусіденка, М.І. Савлука, В. Хойера, М.М. Ямпольського та інших.

Вагомий внесок в теорію і методологію фінансово-кредитного забезпечення аграрної сфери зробили відомі вчені: В.М. Алексійчук, В.Я. Амбросов, І.О. Белебеха, О.Є. Ґудзь, М.Я. Дем’яненко, Й.С. Завадський, Ш.І. Ібатуллін, Г.Г Кірейцев, І.Г. Кириленко, О.В. Крисальний, П.А. Лайко, П.М. Макаренко, Л.Ю. Мельник, О. Могильний, В.М. Плаксієнко, П.Т. Саблук, А.В. Чупіс та багато інших.

Поряд с тим, багато питань цієї важливої проблеми залишаються недостатньо опрацьованими. Так, недостатньо уваги дослідників приділено динаміці і особливостям отримання кредитів окремими господарствами. Практично відсутні роботи, присвячені тривалому, протягом 5-6 років, моніторингу процесу кредитування та фінансових результатів діяльності конкретного підприємства. Поза увагою вчених залишився зв’язок між величиною вкладених на одиницю площі кредитних ресурсів і результатами виробництва продукції, зокрема, прибутком і рентабельністю. Потребує суттєвого уточнення методика визначення ефективності короткострокового банківського кредитування.

Метою статті є подальше дослідження тенденцій і умов кредитування сільського господарства та виявлення шляхів підвищення ефективності кредитного забезпечення аграрного виробництва.

Виклад основного матеріалу. Обсяги кредитів, наданих комерційними банками суб’єктам господарювання, останнім часом щороку зростають. Так, за період з 1996 року по 2005 рік кредитні вкладення в економіку України збільшились з 4 078 до 72 875 млн. грн., тобто майже у 18 разів. Частка банківських кредитів у валовому внутрішньому продукті також збільшується. У 2000 році вона становила 10,7% у ВВП, а у 2004 році – зросла майже удвічі (22,8%). У 3,4 рази зменшилась питома вага проблемних кредитів (з 14,7% у 2000 році до 4,3% у 2004 році). Крім того, спостерігається тенденція до випередження темпів збільшення обсягів кредитування над темпами збільшення валового внутрішнього продукту. Так, якщо темпи зростання ВВП були у 1998 році – 109,9%, у 2000 – 130,4%, у 2002 – 110,6%, у 2004 – 112,1%, то темпи зростання кредитних вкладень за ці роки склали відповідно: 121,4%, 154,6%, 143,8% і 125,7% (розраховано за [1], [2], [3]).

Проте, загальні тенденції розвитку кредитних відносин свідчать про недостатнє забезпечення виробничого сектора економіки кредитними ресурсами. Частка банківських позик у валовому внутрішньому продукті перебуває ще на досить низькому рівні – порядку 23% (для порівняння, у 1992 році вона перебувала на рівні 54% [ 4, с.240]),що виступає фактором ускладнення кругооборотів капіталів, стримування виробництва й ділової активності суб’єктів господарювання.

У якості підтверджуючого параметра, що характеризує вплив банківських кредитних вкладень на перебіг відтворювального процесу нами розраховано показник “кредити в днях ВВП”, який пропонується російськими та українськими науковцями [5, с. 33, 4, с. 240], використання якого дає більш правильне уявлення про їхню реальну величину і дозволяє отримати оцінку потенційного макроекономічного ефекту кредитів [5, с. 33]. Так, згаданий показник – “кредити банків у днях ВВП” за період з 2000 по 2004 рік хоча і зріс більше ніж удвічі, у 2004 році склав лише 83,2 дня (для порівняння у 1992 році він становив 197,1 днів ВВП [4,с.240]), що майже у чотири рази нижче за аналогічні показники в розвинутих країнах – у США і Німеччині він складає близько 300, в Японії – понад 350 днів ВВП [5,с.34].

Істотно зменшилась в останні роки процентна ставка за кредитами, наданими комерційними банками (рис. 1). Так, за період з 1993 року по 2005 рік ставка за користування кредитними ресурсами зменшилась у 13 разів (з 221,1% до 17%), в тому числі з 1999 по 2005 рік – більше ніж у 3 рази (з 53,4% до 17%).

Як відомо, в економіці орієнтиром ціни на кредити є облікова ставка Національного банку, яка найнижча серед ставок рефінансування. Розмір облікової ставки згідно з економічною теорією встановлюється на рівні, який би захищав гроші від інфляційного знецінення.

У 1 кварталі 2005 року облікова ставка НБУ становила 9%, а інфляція в Україні у першому кварталі 2005 року склала 4,4% [3,с.38]. В цілому за 2005 рік інфляція досягла рівня 13,5%.

Стан із забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників кредитними ресурсами різко змінився з 2000 року завдяки запровадженому механізму державної кредитної підтримки галузі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи щодо кредитування комплексу сільськогосподарських робіт” від 25 лютого 2000 р. № 398, в бюджеті з’явилась цільова програма “Часткова компенсація ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським виробникам для проведення польових робіт”.

Так, у 2000 році завдяки вказаному механізму вітчизняні підприємства агропромислового комплексу змогли одержати кредитних ресурсів у 5-6 разів більше ніж у попередні роки, тобто 2,1 млрд. грн., в тому числі на умовах часткової компенсації ставки 818 млн. грн. На таких же умовах залучалися кредити в агропромислове виробництво і у наступні роки. Так, у 2005 році було отримано кредитів 10 млрд. 400 млн. грн., тобто в 5,2 рази більше ніж у 2000 році, в тому числі пільгових кредитів – у 9,4 рази (7 млрд. 600 млн. грн. у 2005 порти 818 млн. грн. у 2000 році).

Система пільгового кредитування сприяла збільшенню надходження кредитів комерційних банків у аграрний сектор економіки Харківської області.

В розвиток вітчизняного агропромислового комплексу щорічно необхідно інвестувати не менше 30 млрд. грн., що у декілька разів більше від фактичних обсягів за останні роки. Через відсутність доступу до фінансово-кредитних ресурсів навантаження на власні фінансові ресурси товаровиробників зростає, внаслідок чого виникає дефіцит оборотних коштів, погіршується фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.

В розвинутих країнах світу 70% фінансового забезпечення сільськогосподарського виробництва припадає на банківські кредити. За таких умов обсяг банківського кредитування для аграрного сектора України має бути в межах 20 млрд. грн.

На сьогодні питома вага кредитних ресурсів, спрямованих комерційними банками в сільське господарство, становить 3,1% від ВВП країни, в той час як частка продукції сільського господарства у структурі ВВП перевищує 20,9%.

Кредитний портфель комерційних банків України на 1.04.2005 р. становив – 97 197 млн. грн. [3, с. 40] В структурі кредитного портфеля кредити сільськогосподарським товаровиробникам складають лише 10,7%.

Аналіз показує, що, починаючи з 1990 року, рівень кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств поступово скорочувався. Так, у 1998 році сільськогосподарські товаровиробники одержали кредитів всього на суму 325 млн. грн., що становило тільки 10 грн. у розрахунку на 1 га. сільськогосподарських угідь. Питома вага кредитів у виробничих витратах склала 1,6%. Враховуючи високу кредитоємкість галузі (50-60% у витратах повинні становити залучені кредити), говорити про ефективне ведення господарської діяльності більшості сільськогосподарських підприємств неможливо.

За даними головного управління агропромислового розвитку Харківській області у 2000 році у результаті здешевлення кредитів в аграрний сектор області вдалось залучити майже 70 млн. грн. кредитних ресурсів. В подальші роки динаміка кредитних надходжень суттєво покращилась і у 2005 році обсяг кредитів, наданих агровиробникам, збільшився більше ніж у 7 разів (рис. 2).

Досить стабільним по області виявився відносний рівень залучення пільгових кредитів, питома вага яких у загальному їх обсязі за період дії механізму бюджетної підтримки становила в середньому близько 78% при досить незначному відхиленні від середнього розміру по роках.

Але за даними головного управління агропромислового розвитку, нажаль, обсяги кредитної підтримки агровиробникам Харківської області, передбачені державним бюджетом, нижчі за потребу господарств в них більше ніж у 2 рази, й по-друге – фактично одержано компенсації тільки близько 90% від передбаченої.

Одним із недоліків механізму пільгового кредитування, який знижує ефективність даного методу, є методика розподілу коштів на фінансову підтримку через механізм здешевлення кредитів.

Так, підрахунки наведені академіком М.Я. Дем’яненко, переконливо свідчать про наявність значних коливань між рівнями коштів на здешевлення кредитів, доведеними до областей. Якщо Запорізькій області в розрахунку на 1 га. ріллі довели 2,95 грн. компенсацій, Харківській – 5,78 грн., то Львівській – 20,83 грн., Івано-Франківській – 32,31 грн., Закарпатській – 82,47 грн., тобто розходження вимірюється десятками разів. Простежується розбіжність також по показнику відношення компенсацій до матеріальних витрат. Так, якщо компенсація в розрахунку на 100 грн. витрат в Івано-Франківській області становила 3,32 грн., Львівській – 3,39 грн., то в Харківській тільки – 0,95 грн. [40,с.15].

З метою визначення ефективності залучення і використання кредитних ресурсів в агарній сфері, починаючи з 2000 року, нами був здійснений моніторинг умов кредитування і результатів виробничої діяльності агропідприємств Харківської області в розрізі усіх районів, (табл.1.), Нововодолазького району – усіх прокредитованих за ці роки підприємств (табл. 3), а також шести господарств Вовчанського району, серед яких: 2 приватних підприємства, 2 товариства з обмеженою відповідальністю, одне державне господарство і один сільськогосподарський виробничий кооператив (табл. 1 – табл. 2).

Для більш глибокого дослідження ефективності використання кредитів було обрано агропідприємство СТОВ “Хлібороб” Вовчанського району Харківської області і протягом шестирічного періоду з 2000 по 2005 рік нами здійснені відповідні спостереження (табл. 4, рис. 3).

Аналіз кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств Харківської області в цілому, а також Нововодолазького і Вовчанського районів свідчить про суттєве збільшення кредитних надходжень з 2000 по 2004 рік. Так, ПСП “Молнія–1” Вовчанського району отримало у 2004 році кредитних ресурсів у 10 разів більше проти 2000 року, СТОВ “Хлібороб” – у 5 разів, ПСП “Нива” більше, ніж у 3 рази, СВК “Олександрівське” – удвічі. СТОВ “Хлібороб” у 2005 році отримало 1 225 грн. кредитних ресурсів, тобто більше ніж у 12 разів у порівнянні з 2000 роком. Проте, дані таблиці 1 свідчать про нестабільний характер залучення сільськогосподарськими виробниками кредитів по роках, як щодо загального обсягу кредиту, так і у розрахунку на 1 га. сільськогосподарських угідь, і у розрахунку до обсягу валової продукції. Так, ПСП “Молнія–1” у 2001 р. отримало кредиту на суму 482 тис. грн., у 2002 тільки 165 тис. грн., у 2003 – 748 тис. грн., а у 2004 – 500 тис. грн. Аналогічний нестабільний характер кредитування спостерігається і по більшості інших досліджуваних господарствах.

Таблиця 3

Динаміка кредитного забезпечення агропідприємств

Нововодолазького району Харківської області

 

Надання кредитів агровиробникам Нововодолазького району за досліджуваний період часу має тенденцію до зменшення як в абсолютному виразі, так і в розрахунку на одне господарство і на один гектар сільськогосподарських угідь (табл. 3). Так, якщо у 2000 році на один гектар було надано понад 1,7 тис. грн., а на одне підприємство – 1,26 млн. грн., то у 2004 році відповідно – 131,7 грн. і 275,8 тис. грн. Ефективність кредитування в цьому районі незадовільна, діяльність усіх прокредитованих підприємств в цілому збиткова, за виключенням лише 2004 року. Про необґрунтованість надання кредитів свідчить той факт, що наприклад, підприємству АСП “Вільхуватка” протягом 2000-2003 років було надано 12 млн. 996 тис. грн. кредитів, а за ці ж чотири роки господарство зазнало збитків понад 1,7 млн. грн.

В той же час, в тих господарствах, де кредити отримують у відповідності з рівнем економічного розвитку і можливістю їх ефективного використання, результати можуть бути прямо протилежними. Про це свідчать наші 6-ти річні дослідження ефективності залучення і використання кредитів в СТОВ “Хлібороб” Вовчанського району Харківської області (табл. 4 і рис 3).

 

Таблиця 4

Ефективність залучення і використання кредитних ресурсів агропідприємством СТОВ “Хлібороб” Вовчанського району Харківської області

Розраховано за звітними даними господарства.

 

За 2000-2005 роки отримання кредитів СТОВ “Хлібороб” зросло з 100 тис. грн. до 1 млн. 225 тис. грн., що у розрахунку на один гектар складає від 23,47 до 354 грн., а у витратах на виробництво продукції рослинництва з 10,3% до 41,9%. Якщо не враховувати амортизацію, позаяк вона за своєю природою не потребує кредитного забезпечення, то прокредитовано витрат від 10,7% у 2000 році до 45,8% у 2005 році. За цей період прибуток збільшився з 329,5 до 695 тис. грн., а рівень рентабельності – з 6 до 22%.

Шестирічний моніторинг дозволив нам встановити позитивні кореляційні залежності між величиною вкладених на гектар кредитних ресурсів і часовими трендами прибутку і рентабельності (рис. 3).

Кореляційно-регресійна модель залежності тренду прибутку від величини вкладених на один гектар кредитів має вигляд:

У₁ = 100,3 х₁ + 248,6

де х₁ – величина кредитів, грн. /га;

у₁ – апроксимована величина прибутку, грн.

Коефіцієнт кореляції R₁ = 0,87; Коефіцієнт детермінації R₁² = 0,75

Вплив вкладених на один гектар кредитних ресурсів на величину часового тренду рентабельності відображає наступна кореляційно-регресійна модель:

У₂ = 2,38 х₂ + 23,76

де х₂ і у₂ – відповідно величини кредиту та рентабельності;

R₂ = 0,89; R₂² = 0,79.

Згідно зі шкалою Чеддока тіснота зв’язку між досліджуваними величинами є високою.

Таким чином, із збільшенням вкладених на гектар кредитних ресурсів, встановлена тенденція зростання як прибутку так і рентабельності виробництва продукції.

Рис. 3 Ефективність кредитування СТОВ “Хлібороб”

 

Залучення позикових коштів дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування, однак без виваженої адекватної оцінки ефективності здійснюваних кредитних вкладень економічна сутність кредитування втрачає сенс.

Власне у самій суті кредиту міститься об’єктивна необхідність ефективного використання позичених коштів, оскільки вони мають бути не лише збережені позичальником, але й повернуті з приростом, який утворює частина загального приросту усієї авансованої у виробництво вартості.

В ефективному використанні кредитних вкладень зацікавлені обидві сторони кредитного процесу. Рушійним моментом існування кредитних відносин є отримання додаткового доходу кожним із суб’єктів кредитування. Тому у процесі оцінки ефективності кредитних відносин необхідним є правильне визначення результату, що отримується від їх залучення і використання.

Банківський кредит разом з власними й іншими фінансовими ресурсами підприємства бере участь у створенні на підприємстві продукції, а отже, доданої вартості і прибутку. Тому ми вважаємо за доцільне при визначені ефективності залучення банківських короткострокових кредитів виділення частки прибутку від реалізації продукції, яка одержана підприємством за рахунок банківського кредиту.

А прибуток, одержаний від використання кредиту, пропонуємо розраховувати як загальний прибуток від реалізації продукції, помножений на питому вагу кредиту у сумі оборотного капіталу, і він є тим вищим, чим вище оборотність кредитів у порівнянні з оборотністю усіх оборотних активів.

Ефект короткострокового банківського кредиту може бути розрахований за розробленою нами формулою:

де Е_кр – ефект короткострокового банківського кредиту;

ПР – загальна сума прибутку від реалізації продукції;

КР – величина короткострокового банківського кредиту (середньорічна заборгованість);

ОК – середньорічна сума оборотного капіталу;

і_кр – річна процентна ставка за кредит, у частинах одиниці;

δ – коефіцієнт співвідношення оборотності кредитів і оборотного капіталу:

γ _кр – коефіцієнт, який характеризує оборотність кредитів і визначається як відношення середнього залишку кредитних вкладень до обсягу погашення позичок за відповідний період;

γ _ок  – коефіцієнт, який характеризує оборотність оборотного капіталу і визначається як відношення середнього залишку оборотних коштів до виручки від реалізації продукції;

t_м – тривалість кредиту у місяцях;

t_д – тривалість кредиту у днях.

Слід відмітити, що відомі методики при розрахунку оборотності кредиту, як і при розрахунку оборотності оборотних коштів, використовують коефіцієнт 365, тобто приймається умова, що термін кредиту дорівнює одному року. В дійсності ж термін кредиту може бути як довшим, так і коротшим за рік. Таким чином, існуючі методики, враховуючи термін кредиту 365 днів, розглядають тільки частковий випадок. Особливістю такого підходу є те, що коефіцієнт 365, який входить до складу показників оборотності кредитів і оборотності оборотних коштів, при розрахунку корегуючого показника δ скорочується як у чисельнику, так і у знаменнику. Відтак, термін кредиту в існуючих методиках на величину ефекту банківського кредиту ніяк не впливає. Проте, якщо розглядати термін кредиту як змінну, а не як константу, то при t_кр>365 він буде збільшувати, а при t_кр<365 – зменшувати величину ефекту банківського кредиту. Цю особливість ми врахували у розробленому нами алгоритмі розрахунку ефекту банківського кредиту шляхом заміни фіксованого терміну кредиту (365 днів) на незалежний змінний аргумент t_д. Це дозволяє враховувати вплив терміну кредитування на оборотність кредитів і більш точно розраховувати ефект банківського кредиту.

Проаналізуємо ефективність використання банківського кредиту досліджуваним нами підприємством СТОВ „Хлібороб” у 2005 році. Сума кредиту – 1 млн. 250 тис. грн., термін – 6 місяців. Річна процентна ставка – 18 %, компенсація з державного бюджету – 8,5 %, таким чином, пільгова ставка – 9,5 %. Призначення кредиту – виконання комплексу весняно-польових робіт, догляд за посівами та збирання врожаю сільськогосподарських культур. Повернення кредиту в обумовлений термін склало – 1 млн. 100 тис. грн. Виручка від реалізації продукції рослинництва – 3 млн. 618 тис. грн., прибуток – 695 тис. грн.

Розрахунки за розробленим алгоритмом показують, що із загальної суми прибутку 695 тис. грн., отриманого підприємством при виробництві продукції рослинництва, 217,18 тис. грн. одержано за рахунок банківського кредиту. А ефект короткострокового банківського кредиту в конкретних умовах агровиробництва склав 157,81 тис. грн.

В той же час, розрахований за існуючою методикою для вище зазначених умов СТОВ „Хлібороб” ефект банківського кредиту дорівнює 375 тис. грн., що, на нашу думку, не є коректним.

 

Висновки.

1.Кредитування агропромислового виробництва комерційними банками останнім часом характеризується позитивними тенденціями. Так, обсяги наданих кредитів зросли за 2000-2005 роки у 5,2 рази, у тому числі пільгові – у 9,4 рази, збільшилась питома вага довгострокових кредитів з 3,7 % до 22,7 %, середня процентна ставка знизилась з 40,4 % до 17 %, питома вага прокредитованих виробничих витрат сільськогосподарських підприємств збільшилась з 10,5 % до 47 %.

Поряд з тим, фінансова нестабільність та збитковість більшості сільськогосподарських підприємств, низька кредитоспроможність та недостатня інвестиційна привабливість підприємств залишається ключовими проблемами галузі. Більшість господарств мають від’ємний або катастрофічно низький рівень рентабельності виробництва продукції, кредиторську заборгованість більшу ніж дебіторську, а за коефіцієнтом абсолютної ліквідності – майже жодне і не наближається до мінімально необхідного.

2. Знайдена і підтверджена виробничою апробацією математична залежність ефективності залучення і використання короткострокових кредитів від питомої ваги кредитних ресурсів у загальному обсязі оборотних коштів, виручки від реалізації продукції, прибутку та процентної ставки за кредитами.

3. З метою оптимізації кредитних відносин між банками та підприємством запропоновано методичний підхід щодо визначення ефективності короткострокових кредитних залучень на основі багатокритеріальності, що ґрунтується на поєднанні розробленого алгоритму розрахунку ефекту використання банківського кредиту, грант-елемента кредитування, уточненого показника ефекту фінансового лівериджу та інших загальновживаних критеріїв ефективності.

Особливість розробленого методичного підходу в тому, що використання взаємопов’язаних наведених показників забезпечує системний і комплексний підхід до здійснення оцінки ефективності кредитування. Практична цінність в тому, що такий підхід забезпечує умови для продуктивного використання кредитних ресурсів і підвищення тим самим ефективності відтворювального процесу.

 

Список використаної літератури:

1. Сільське господарство України за 2005 рік. Статистичний щорічник / Під заг. керівн. Ю.М. Остапчука. – К.: Держкомстат. – 2006. – 396 с.

2. Бюлетень НБУ, – 2005. – №№1-12.

3. Дробязко А., Сушко В. Банки Украины: обобщенный портрет по результатам первого квартала 2005 года // Финансовые риски. – 2005. – №1. – С. 37–56.

4. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512 с.

5. Симановский А.Ю. Банковский сектор в переходной экономике России // Деньги и кредит. – 1999. №4. – С. 26-36

6. Дем’яненко М.Я Кредитування сільськогосподарських підприємств: теорія і практика // Облік і фінанси АПК. – 2005. – № 7. – С. 9-19.