М.Г.Михайлов

канд. екон. наук, доцент,

зав. кафедрою бухгалтерського обліку та аудиту

Сумського національного аграрного університету

 

 

&                 Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Реформирование системы учета на сельскохозяйственных предприятиях имеет негативные последствия. Среди причин - несовершенная нормативная база с бухгалтерского учета, его несогласованность с другими видами законодательства, недостаточный квалификационный уровень бухгалтеров-практиков, слабое информационное и методическое обеспечения отраслевого учета.

·        В контексте выявленных проблем, актуальным на сегодня является поиск путей усовершенствование системы учета, которые бы по максимуму учитывали отраслевые особенности сферы аграрного производства.

&                 Key issues that are examined:

·        Reforming of accounting at the agricultural enterprises has essential negative consequences. Among them - the unimproved normative base from accounting, its inconsistency with other kinds of legislation, an insufficient qualifying level of account executives , incomplete information and methodical maintenance of the accounting.

·        In a context of the revealed problems, actual is a search of ways improvement of system of the accounting which would take into account branch features of sphere of agrarian manufacture.

 

Протягом останніх десяти років бухгалтерський облік в Україні зазнав суттєвих змін, які торкнулися в першу чергу ролі бухгалтерського обліку в державі, його наукової концепції, застосування міжнародних стандартів, професійної мови, підготовки кадрів, а також аудиту й громадських організацій.

Передумовою реформування обліку слугували вступ України до світового економічного співтовариства та перехід економіки на ринкові засади. Формально це реформування розпочалося 1993 року після виходу Указу Президента України «Про перехід до загальноприйнятих засад обліку та статистики». Звісно, проблема формування національної системи бухгалтерського обліку досить широко обговорювалась у наукових колах. На сьогодні вона є ключовим питанням для розгляду в працях переважної більшості науковців та практиків, а також для дискусій. Зокрема, цим питанням займалися С.Ф. Голов [7, 8, 9], Ф.Ф. Бутинець [10, 11], С.І. Прилипко, В.М. Пархоменко [12, 13]. Значний внесок у розвиток та вдосконалення теоретичної бази бухгалтерського обліку здійснено П.Т. Саблуком, М.Я. Дем’яненком [4], В.М. Жуком [5]. Однак, незважаючи на високий ступінь дослідження зазначеної проблеми, в процесі реформування бухгалтерського обліку наявні не тільки позитивні зрушення. Негативними сторонами процесу можна вважати перш за все наслідком безпосереднього формування нормативної бази обліку. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку свого часу розроблялися Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України без їх попереднього обговорення широким загалом — у наукових виданнях, засобах масової інформації.

1998 року Кабінет Міністрів України розробив програму реформування обліку. Вихід цієї програми й можна вважати реальним початком процесу реформування бухгалтерського обліку на підприємствах України.

Програма передбачала:

— розробку та затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

— розроблення та затвердження інструкцій і методичних вказівок;

— підготовку фахівців бухгалтерського обліку та підвищення їх кваліфікації;

— співробітництво з міжнародними організаціями.

Було також розроблено план заходів з виконання програми реформування бухгалтерського обліку.

Перший варіант Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» розроблено 1995 року. Ще чотири роки знадобилося Парламенту для доопрацювання й затвердження закону, який було підписано Президентом України 16 липня 1999 року. Він закріпив принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

У подальшому реформуванні державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствах України здійснювалося згідно з цим законом.

Як свідчать дані Таблиці 1, графіки розробки, затвердження та впровадження П(С)БО суттєво відрізнялися від затверджених планом термінів. Більшість П(С)БО затверджувалися з запізненням на рік і більше по відношенню до запланованого. Водночас планом не передбачалося прийняття П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», 26 «Виплати працівникам», 27 «Діяльність, що припиняється».

Прийняття Закону і основних положень (стандартів) бухгалтерського обліку проходило з затримками й не відповідало програмі реформування обліку.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку приймалися поспіхом, без детального опрацювання, а це в свою чергу призвело до їх корегування відповідними наказами Міністерства фінансів.

Крім того, замало відводилося часу на вивчення кожного нормативного документа та його подальше використання в роботі практикуючих бухгалтерів. Так, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій було затверджено в листопаді 1999 року й рекомендовано для впровадження з 1 січня 2000-го.

Усе це не сприяло своєчасному та якісному впровадженню положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нового плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій господарюючих суб’єктів.

Таблиця 1

Графік та фактичні терміни розробки і впровадження П(С)БО

 

 

Важливу роль у реформуванні обліку відіграють практичні працівники, які здійснюють впровадження законодавчих та інших нормативних документів. Це в першу чергу керівники, які згідно з Законом несуть відповідальність за стан організації обліку на підприємствах. У Сумській області на семінарах практично до всіх керівників підприємств протягом 2000-2004 років було доведено зміст Закону та діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У той самий час до фермерів та працівників фермерських господарств, яких у Сумській області налічується понад 500, положення Закону, стандартів та рекомендацій з організації обліку в реформованих господарствах не було доведено шляхом організацій семінарів з обліку та звітності. Для фермерських господарств такі семінари не організовувались.

Господарюючі суб’єкти недостатньо забезпечені нормативними й методичними документами з обліку та звітності.

Це питання частково вирішено завдяки виходу нового науково-практичного журналу «Облік та фінанси АПК», випуск якого розпочала Федерація аудиторів, бухгалтерів та фінансистів АПК України.

Складна ситуація з бухгалтерськими кадрами. Причиною низького кваліфікаційного рівня бухгалтерів сільськогосподарських підприємств є офіційно не вирішене питання щодо підвищення їх кваліфікації. Так, наприклад на сільськогосподарських підприємствах Сумщини лише близько 30 % бухгалтерів мають вищу освіту. Причин тут декілька, серед них - висока відповідальність поряд з низьким рівнем оплати, що спричиняє відтік кваліфікованих кадрів з аграрного сектора економіки.

Відсутність кваліфікованих кадрів — одна з причин недостатнього виконання програми реформування обліку. На цей час більш ніж у 50 % сільськогосподарських підприємств відсутні накази про облікову політику, хоча Сумським національним аграрним університетом зроблено чимало для розробки засад облікової політики. Практично на кожному семінарі кафедрою бухгалтерського обліку та аудиту розглядаються питання облікової політики, розроблено та видано на кожне підприємство рекомендації з розробки облікової політики, але практично жодна посадова особа не була покарана за порушення Закону [1].

Як справедливо відзначає В.М. Жук, нові власники на селі поки що не справляють позитивного впливу на отримання об’єктивної та результативної інформації, і для цього існує цілий ряд причин:

— правова та економічна неосвіченість, безініціативність власників майнових та земельних паїв;

— відсутність зацікавленості в об’єктивному обліку;

— значне скорочення бухгалтерських служб та покладення на них обов’язків фінансистів, економістів, юристів;

— зростання тенденцій плинності кадрів в новостворених сільськогосподарських підприємствах.[5].

До сьогодні не усунено протиріччя між податковим та бухгалтерським обліком. Особливо це стосується обліку основних засобів. Використання різних методів нарахування амортизації ( в податковому та бухгалтерському обліку) призводить і до розбіжностей у оцінці об’єктів основних засобів.

Справедлива думка М.Я. Дем’яненка «Зараз ці позиції регулюються Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Але кожна з цих позицій є складним економічним явищем, передбачити всі тонкощі їх регламентацій в одному Законі дуже проблематично. На наше переконання, для кожної з цих економічних категорій потрібен окремий Закон, тобто Закон «Про витрати», Закон «Про доходи», Закон «Про амортизацію». Цими законодавчими актами повинні регулюватися всі правові аспекти економічних процесів, пов’язаних з формуванням доходів, витрат, амортизації. І вже у відповідності (кореспонденції) з цими основоположними документами повинні розроблятися всі інші документи стосовно доходів, витрат, амортизації, тобто закони доводити до інструктивного рівня з врахуванням умов їх застосування» [4].

Проведені дослідження [6] свідчать, що майже 90 % сільськогосподарських підприємств Сумщини використовують податковий метод нарахування амортизації, хоча причини для цього практично відсутні (сільськогосподарські підприємства не є платниками податку на прибуток, податковий метод не дозволяє повною мірою використовувати амортизацію на просте відтворення основних засобів). Самостійний вибір методу нарахування амортизації є, безумовно, кроком уперед на шляху до демократизації обліку, але кадри (керівники, бухгалтери) не готові до цього кроку. Рівень їх кваліфікації не дає змоги обрати оптимальний метод нарахування амортизації. На нашу думку, в сучасних умовах підприємства не можуть самостійно визначати термін корисного використання, ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів, тому державні органи повинні розробити та затвердити індикативні норми нарахування амортизації.

Згідно з П(С)БО № 7 «Основні засоби» амортизація нараховується на всі об’єкти основних засобів, окрім землі. Однак проведені дослідження свідчать, що більшість сільськогосподарських підприємств не нараховують амортизацію на продуктивну худобу.

Негативний вплив на облік основних засобів справили й процеси реформування сільськогосподарських підприємств. Орендовані основні засоби повинні обліковуватися на позабалансових рахунках, що призводить до ненарахування амортизації. До того ж, фонд відтворення практично не створюється й відповідно не використовується. Через це виникають значні проблеми в обліку та відтворенні основних засобів.

Виходячи з усього, викладеного вище, можна зробити висновок, що процес реформування побудови обліку на сільськогосподарських підприємствах далекий від свого завершення. Основною причиною цього, на нашу думку, є недосконалість нормативної бази з бухгалтерського обліку, а також його неузгодженість з іншим законодавством, зокрема податковим. Звісно, потреба в інформаційній базі міжнародних стандартів обліку суттєва, однак найважливішою в процесі побудови вітчизняної законодавчої бази є орієнтація на безпосереднього користувача системи бухгалтерського обліку. У цьому контексті вкрай необхідно враховувати специфіку вітчизняних підприємств аграрної сфери та пристосування нормативної бази обліку до їх методичних і практичних потреб.

 

Список використаної літератури:

1.     Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

2.     Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

3.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

4.     Дем’яненко М.Я. Щодо уніфікації бухгалтерського та податкового обліку//Міжнародна науково-практична конференція «Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи» — Київ, 2003.— стор. 9-10

5.     Жук В.М. Состояние и перспектива бухгалтерского учета в АПК Украины в свете всемирной глобализации экономики//Міжнародна науково-практична конференція «Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи» — Київ, 2003.-стор. 11-16

6.     Пасько О.В. «Відтворення основних засобів аграрних підприємств у сучасних умовах». Суми ВАТ «Сумська обласна друкарня» Видавництво «Козацький вал», 2004

7.     Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінерсервіс», 1996. — 544 с

8.     Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. — К.: Лібра, 2001. — 840 с

9.     Трансформація фінансової звітності українських підприємств у фінансову звітність за МСБО: методичні рекомендації. — За ред. С.Ф.Голова. — Вінниця: Консоль, 2003. — 362 с

10. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: роздуми вченого. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 100 с

11. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050.106 «Облікі аудит» вищих навчальних закладів. / 3-є вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2003. –— 444 с

12. Пархоменко В.Н. Трансформация бухгалтерского учета в Украине. — 3-е изд., перераб. и доп. — К .: ЦСП «Компас», 1998. — 128 с

13. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. Ч. 6 — Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2000. — 368 с.