О.Є. Гудзь,

канд. екон. наук, старший науковий співробітник

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены проблемы управления формированием финансовых ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях

·          Проведен мониторинг этих проблем в контексте реалий современной аграрной экономики

·          Предложен собственный подход решения проблем формирования финансовых ресурсов

&                   Key issues that are examined:

·          The problems of financial resources forming management in agricultural enterprises are considered

·          Monitoring of these problems in the context of realities of modern agrarian economy is conducted

·          Own approach of decision of problems of financial resources forming is offered

 

Постановка проблеми. У країнах з розвиненою економікою процес виробництва зупиняється тоді, коли відсутні фінансові джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Від раціонального формування фінансових ресурсів залежить не лише платоспроможність підприємства, а й ефективність усієї його господарської діяльності. Оскільки на сільськогосподарських підприємствах забезпеченість фінансовими ресурсами є визначальним фактором здійснення процесу виробництва, кожне з цих підприємств постає перед проблемою пошуку джерел достатнього обсягу фінансових ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало, що суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з проблем формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств внесли такі відомі вчені дослідники як  В. Алексійчук, М. Дем’яненко, П. Лайко, П. Саблук, П. Стецюк, А. Чупіс та деякі інші [1-8]. Проте в умовах трансформації сільськогосподарських підприємств і розвитку форм господарювання багато аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень з метою пошуку шляхів оптимального управління формуванням фінансових ресурсів.

Ціль статті.  Одним із ключових завдань управління формуванням фінансових ресурсів є необхідність вирішення ряду питань пов’язаних з оптимальним співвідношенням власного та залученого капіталу в сільськогосподарських підприємствах, ефективності використання залученого капіталу та його ціни, впливом джерел формування фінансових ресурсів на фінансове забезпечення сільськогосподарських підприємств та їх фінансові результати. Недостатнє опрацювання окреслених проблемних питань, а також їх методичне та практичне значення визначають актуальність даної праці, її мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. Безпосередньо з економічною категорією фінансових ресурсів пов’язана інша економічна категорія – джерела фінансових ресурсів. При цьому,  слід відмітити, що в економічній теорії, галузевих економіках дана категорія не розглядається. Джерела фінансових ресурсів, як категорія, найчастіше розглядається в спеціальній фінансовій літературі в роботах присвячених безпосередньо фінансовим ресурсам, але і тут немає її однозначного тлумачення.

Одні економісти вважають,  джерелами фінансових ресурсів є фінансові засоби щодо формування їх речового складу, інші – джерела фінансових ресурсів представляють самостійною категорією, супутньою фінансовим ресурсам , треті просто ототожнюють фінансові ресурси із їх джерелами [1-8].  При цьому у більшості випадків, обґрунтування тому, чому приймається той чи інший підхід не надається.

У результаті такої термінологічної плутанини нерідко дається неточна характеристика складових джерел фінансових ресурсів. На нашу думку ця обставина ускладнює управління фінансовими ресурсами. На те, що ототожнення фінансових ресурсів із їх джерелами ускладнює управління фінансовими ресурсами вказують і інші економісти [1].

 Ми виникнення категорії джерел фінансових ресурсів, також як і  самих фінансових ресурсів, пов’язуємо з дією товарно-грошових відносин і, внаслідок цього, необхідності функціонування підприємств в умовах ринку, коли вони не просто формують фінансові ресурси для тих чи інших цілей, а рух цих ресурсів опосередковується вартісною формою і вимірюється із необхідними для цих цілей фінансовими засобами, які і виступають у даному випадку джерелами формування цих ресурсів.

Тобто, якщо фінансові ресурси представляють собою частину всієї сукупності засобів підприємства, то джерела їх формування виражають частину фінансових засобів, які використовуються на утворення цих фінансових ресурсів.

Саме формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств пов’язане з трьома основними етапами їх функціонування.

По-перше, це процес початкового формування фінансових ресурсів (створення власних фінансових ресурсів). Сформовані на цьому етапі фінансові ресурси визначають потребу в так званому стартовому капіталі, рівні його ліквідності, швидкості обороту тощо.

По-друге, етап поповнення власного оборотного капіталу для підтримки безперервного процесу кругообороту. Цей етап формування фінансових ресурсів можна розглядати як постійний процес функціонування підприємства.

По-третє, це розміщення операційної діяльності та здійснення форм її диверсифікації шляхом формування нових структурних одиниць тощо, за умови високої і зростаючої ринкової вартості підприємства.

По-четверте, формування фінансових ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності підприємством.

Але для усіх етапів функціонування підприємства діє єдине правило: формуванню фінансових ресурсів має надаватися цілеспрямований характер з метою задоволення потреби в окремих видах та оптимізації їх складу, структури і джерел фінансування для забезпечення умов ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства.

Фінансові ресурси постійно знаходяться у кругообороті, тобто формуються за рахунок вивільнених із кругообороту грошових засобів. Підприємство постійно закупляє необхідні для наступного циклу виробництва матеріальні ресурси. Звідси випливає, що теоретично для формування фінансових ресурсів достатньо одного джерела – поступлення грошових засобів від реалізації виробленої продукції.

Але у процесі практичної діяльності сільськогосподарських підприємств обставини складаються таким чином, що така теоретична можливість, особливо на протязі року практично не реалізується. І відбувається це не лише  в силу об’єктивних причин. Серед таких причин,  головною для сільськогосподарських підприємств є сезонність виробництва.

Є і інші причини, які роблять формування фінансових ресурсів за рахунок лише власних джерел або неможливим, або неефективним. Це перш за все необхідність у певні періоди накопичення готової продукції для її наступної реалізації партіями, необхідність відволікання розрахунків, особливо при відправці продукції на далекі відстані,  заготовка сировини для переробки на підсобних підприємствах тощо.

У силу зазначених обставин нормально функціонуючі сільськогосподарські підприємства для формування фінансових ресурсів не користуються  лише власними джерелами. Значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів займають залучені фінансові ресурси, а серед них кредити та кредиторська заборгованість.

При цьому розглядаючи доцільність залучення кредиту як джерела формування фінансових ресурсів, необхідно обов’язково мати на увазі ту обставину, що це не змушений захід лише у певних обставинах, а об’єктивна необхідність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринку. Думка окремих економістів, особливо працівників – практиків, що добре працює те сільськогосподарське підприємство, яке не користується короткотерміновими кредитами для формування фінансових ресурсів помилкова, оскільки у такому випадку власні фінансові ресурси використовуються неефективно, частина їх у певні періоди часу заморожується.

Тому найбільш раціональним для організації фінансів і найбільш ефективним для виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств є той стан, коли власними джерелами покривається лише мінімальна потреба у фінансових ресурсах. Часові потреби у фінансових ресурсах, які виникли при накопиченні окремих складових фінансових ресурсів зверх мінімальної потреби покриваються залученими фінансовими ресурсами.

У якості джерела фінансових ресурсів часто виступає кредиторська заборгованість, у тому числі заборгованість перед власними працівниками по заробітній платі та бюджетом. Частина кредиторської заборгованості постійно знаходиться в обороті підприємства. Враховуючи це, їх прирівнюють до внутрішніх джерел і називають стійкими пасивами. Специфічність даного джерела є у тому, що не являючись, по суті, власним джерелом для формування фінансових ресурсів, вони враховуються як внутрішні джерела. Цим стійкі пасиви і відрізняються від іншої частини залучених засобів, які також у процесі практичної діяльності використовуються як джерело фінансових ресурсів, але не можуть регулюватися як власні джерела.

Якщо розглядати, складові джерел формування фінансових ресурсів,  і тут усі вчені одностайні, до них слід віднести виручку від реалізації продукції, робіт та послуг і її складові: прибуток та амортизаційні відрахування на повне відновлення засобів виробництва, виручку від реалізації надлишкового та непотрібного майна, тварин, вибракуваних із основного стада, бюджетні асигнування, кредити банку та інші запозичені джерела, кредиторську заборгованість, джерела, які мобілізуються через фінансовий ринок та перерозподіляються державою тощо.

Доцільно також зазначити, що процес приватизації державної та колективної власності, перехід на ринкові умови господарювання не міг не вплинути на процеси формування фінансових ресурсів підприємств. У результаті реформування аграрного сектора у складі джерел формування фінансових ресурсів з’явилися пайові та інші внески інших підприємств, членів трудового колективу, дивіденди і проценти за цінними паперами підприємств, прибуток від проведення фінансових і валютних операцій. У той же час значно скоротився обсяг поступлень від вищестоящих організацій, цільових бюджетних поступлень від органів державної влади. Поряд з кредитуванням через банківську систему, стало застосовуватися кредитування іншими підприємствами через комерційний кредит, розширився склад послуг, які надають страхові компанії, здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів через різноманітні фінансові структури (холдинги, консорціуми тощо), формується фондовий ринок.

Таким чином, у результаті реформування економіки України, розширився склад як власних джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, так і залучених із зовні.

Конкретний стан джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств найкраще характеризується їх структурою, тому що саме таким чином визначається відносне значення кожної складової  джерела у їх загальному обсязі.

На різних етапах функціонування сільськогосподарських підприємств співвідношення джерел формування фінансових ресурсів змінювалося.

Зокрема для періоду до 1990 року характерним було застосування в більшій мірі бюджетних асигнувань та кредитування, оскільки кредити банку видавалися під символічні відсотки: за короткотерміновими позиками – 1,5%, за довготерміновими – 0,75% річних. Тому структура джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств складала в середньому таку пропорцію: 50 відсотків – власні джерела, 30 відсотків – кредити банку, 20 відсотків – бюджетні асигнування.

Звичайно, що ці середні відсотки не характеризують структури джерел формування фінансових ресурсів на кожному із сільськогосподарських підприємств, оскільки бюджетні кошти виділялись здебільшого держгоспам на будівництво тваринницьких комплексів для відгодівлі худоби, птахофабрик, тепличних комбінатів тощо. Проте значна маса бюджетних асигнувань спрямовувалась колективним недержавним господарствам на меліорацію, окультурення та освоєння земель тощо. До того ж періодично списувались за рахунок бюджету значні суми простроченої заборгованості за позиками, що теж було, по суті, одним із видів бюджетного фінансування у сільському господарстві.

Після 1990 року відбулися суттєві зміни у структурі джерел фінансових ресурсів. Так, у 1991 році питома вага кредитів у джерелах формування фінансових ресурсів скоротилася до 11,8%, у 1993 – до 6,7 і в 1997 становила 1,4%, тобто досягла мінімальної межі [9 с. 9-10].

Найбільшу питому вагу у складі залучених джерел займали кошти кредиторської заборгованості, які дозволяють формувати активи за рахунок засобів інших підприємств, бюджету, позабюджетних фондів тощо. Частка цього джерела у 1998 році на сільськогосподарських  підприємствах України складала 58,7%. Таким чином, через низьку окупність виробничої діяльності підприємства були не в змозі залучати такі «дорогі» джерела, як кредити банків і формували свої активи у результаті порушення платіжної дисципліни. Тому частка банківських кредитів у структурі джерел фінансових ресурсів на протязі 1998-2000 років була незначною. Обсяг цільових поступлень в аграрний сектор, який представлений дотаціями по державному регулюванню цін, на підвищення соціальних гарантій населення, і т.д. також був незначний (у середньому по сільськогосподарських підприємствах України – 2,1%).

Тобто до реформування галузі співвідношення між джерелами фінансових ресурсів стало суттєво відрізнятись від попередніх років. Насамперед майже повністю припинилось бюджетне фінансування та кредитування сільськогосподарських підприємств.

Нинішній період характеризується масовим реформуванням колишніх колективних сільськогосподарських підприємств у господарства, які засновані на приватній власності. Отримавши у власність майно та землю, селяни не в змозі були забезпечити ефективність виробництва та покращення сільського добробуту без залучення реальних фінансових ресурсів.

У сучасних умовах сільськогосподарські підприємства самостійно формують фінансові ресурси для забезпечення необхідного обсягу з урахуванням розвитку господарської діяльності не лише на стадії функціонування підприємства, а й на перспективу.

Із наведених даних таблиці 1, видно, що в сільськогосподарських підприємствах склалася тенденція зниження питомої ваги власних джерел і збільшення залучених.

Таблиця 1

Структура джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств

у 2000 – 2004 рр.

Із зменшенням питомої ваги власних джерел підвищується частка залучених джерел, провідне місце серед яких займає кредиторська заборгованість та банківський кредит.

Кредиторська заборгованість є значним за питомою вагою залученим джерелом. Частка кредиторської заборгованості за період з 2000 по 2004 роки зменшилася з 44,2 до 34,1 відсотка. Така тенденція скорочення кредиторської заборгованості формування фінансових ресурсів безсумнівно є позитивною.

Починаючи з 2000 року, коли була прийнята цільова державна програма щодо часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків, а зі спадом інфляційних процесів знижувалась процентна ставка за користування кредитами з 65% річних – у 1999 році до 54% – у 2000 році і 18% – у 2005 році, кредитування сільськогосподарських підприємств значно покращилось. Таким змінам сприяли і об’єктивні причини. Але такий швидкий ріст питомої ваги кредитів у джерелах фінансових ресурсів пояснюється не лише цим, а й погіршенням фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Проте структуру джерел формування фінансових ресурсів упродовж 2000-2004 років не можна вважати оптимальною, хоч питома частка кредитів підвищилася з 2,6 відсотка у 2000 році до 11 відсотків у 2004 році, а частка бюджетних коштів у джерелах фінансування після 2000 року становила від 1,6 до 5,8 відсотків.

Аналіз структури джерел формування фінансових ресурсів на сільськогосподарських підприємствах України підтвердив той факт, що головний наголос при формуванні фінансових ресурсів робиться на власні джерела, представлені виручкою. Частка її у складі джерел є суттєвою, що характеризує прагнення підприємств при формуванні фінансових ресурсів використовувати більш дешеві джерела. Але внаслідок збитковості аграрного сектора, обсяг сформованих власних засобів не задовольняє потреби у фінансових ресурсах, тому значна частка у складі джерел приходиться на кредиторську заборгованість, тобто на засоби інших підприємств, заробітної плати працівників, податкових платежів тощо.

Варто відмітити незначну частку джерел, які розширяють можливості формування фінансових ресурсів підприємства у результаті реформування аграрного сектора на ринкових засадах, що свідчить про формальність проведених ринкових реформ в аграрному секторі економіки.

Складові та структура джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств визначають не лише політику фінансування господарської діяльності підприємства, а й впливають на фінансові результати його діяльності. Однак є певні чинники, що впливають на обсяг і структуру фінансових ресурсів підприємства (таблиця 2).

Таблиця 2

Основні фактори які впливають на обсяг та структуру джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств

Тому цілком обґрунтованим є висновок  академіка УААН М. Я. Дем’яненка, що діяльність підприємств виходить за межі внутрішньогосподарських відносин, а зовнішні умови господарювання мають бути відносно рівними для всіх учасників ринку і повинні створюватись як адміністративними, так і економічними заходами серед яких важливе місце відводиться фінансовим чинникам, в тому числі і бюджетному фінансуванню [1, с. 290]. З цього виходить, що повинно дотримуватись оптимальне співвідношення між джерелами формування фінансових ресурсів і можливості використання як кредитів банку, так і бюджетних асигнувань мають бути доступними практично кожному підприємству. Ситуація щодо виділення бюджетних асигнувань упродовж 2000-2004 років, коли вони виділялись навіть тим господарствам, які потім банкрутували є алогічною. Так само не можна стимулювати кредитування сільськогосподарських підприємств через компенсацію з державного бюджету сплати відсотків, якщо в них не забезпечується просте відтворення за рахунок власних фінансових ресурсів.

Висновки. Необхідність раціональної структури джерел формування фінансових ресурсів зумовлена рядом причин.

По-перше, власні та позичені джерела мають різну вартість, тому кожне підприємство повинне індивідуально провести поелементну оцінку вартості фінансових ресурсів й індивідуально визначити доцільність формування фінансових ресурсів за рахунок джерел, вилучаючи їх на певний час з кругообороту, або залучення інших видів джерел.

По-друге, від правильного співвідношення власних і позичених фінансових ресурсів залежить подальше оптимальне здійснення розширеного відтворення на підприємстві.

По-третє, в сучасних умовах обсяг власних фінансових ресурсів підприємства характеризує потенціал залучення додаткових фінансових ресурсів, що забезпечує додаткові прибутки, разом з іншими, не такими впливовими факторами, це оцінює ринкову вартість сільськогосподарського підприємства.

По-четверте, аналіз структури джерел фінансування фінансовими ресурсами набуває дедалі більшого значення з точки зору налагодження взаємовідносин із фінансовими інститутами, зокрема банками.

Вивчення тенденцій, своєчасне виявлення причин протиріч та диспропорцій у формуванні фінансових ресурсів дозволяє зорієнтувати підприємство щодо власних можливостей з метою попередження помилок і погіршення свого фінансового стану.

Список використаної літератури:

1.        Фінанси в період реформування агропромислового виробництва/ Дем’яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.; За ред. М.Я. Дем’яненка – К.: ІАЕ УААН, 2002 – 645 с.

2.        Амбросов В.Я. Совершенствование финансово-кредитного механизма АПК // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: В 2 т. – К., 2000. – Т.1. – С. 382-386.

3.        Фінанси підприємств: Підручник для студ. вузів /П.А. Лайко, М.В. Мних. – К.: Знання України, 2004 – 428 с.

4.        Фінансовий менеджмент. Навчальний посіб./За ред. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. -496 с.

5.        Стецюк П.А. Формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2005. - № 11. – С. 111-116.

6.        Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование)./Под. ред. А.В. Чуписа – Сумы:Университетская книга. -1998. –с. 332.

7.        Васюренко О.В. Азаренкова Г.М. Фінансове управління потребує точного визначення окремих понять // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С. 28-33

8.        Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ризиків. –К.: Основи. -1999. – 363 с.

9.        Дем’яненко М.Я. Кредитування сільськогосподарських підприємств: теорія і практика // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 7 – с. 9-19.