УДК 657.633.5:631.11+330.15:504.062

Л.В. Рибалко, к.е.н.,

Полтавська державна аграрна академія

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Обоснована необходимость адаптации системы внутрихозяйственного контроля к законам природы.

·        Предложена универсальная модель внутрихозяйственного контроля.

 

Key issues that are examined:

·        The necessity of  the inner control's adaptation to natural fundamentals is motivated.

·        The universal model of inner control is suggested.

 

Постановка проблеми. В умовах перманентного розвитку суспільства та форм його господарювання змінюються ціннісні орієнтири і підходи щодо визначення пріоритетності тієї чи іншої форми капіталу. Все більшого значення набуває інформаційний капітал, змістовне наповнення якого формують вимоги та запити системи управління. Зміна соціально-економічних умов в аграрному секторі економіки призводить до виникнення нових інформаційних потреб з боку власників і менеджерів сільськогосподарських підприємств, що вимагає оптимізації управління ними.

Дедалі більшого значення в управлінні сільськогосподарськими підприємствами набуває нефінансова інформація, у тому числі й екологічна. Україна має значний природний потенціал. На нашій території зосереджено близько 30% світових чорноземів. Серед усіх земельних ресурсів країни майже 70% - це сільськогосподарські угіддя. На одного жителя припадає 0,86 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,67 га ріллі. І ці показники мають тенденцію до подальшого збільшення (за рахунок зменшення чисельності населення), тоді як в середньому у Європі ці показники становлять 0,44 та 0,25 га відповідно [9].

Разом із тим, використання потенційних можливостей вітчизняного аграрного сектору відбувається нераціонально та має здебільшого ентропійний характер. Це зумовлює порушення екологічного балансу та рівноваги між господарською діяльністю суспільства і природничими законами. По суті, відбувається нещадна експлуатація, а подекуди вже і знищення, невідтворюваних ресурсів, що неминуче призведе до недостатності засобів для існування наступних поколінь.

У цьому зв'язку має посилитися роль саме внутрішньогосподарського контролю та його екологічної складової. Адже саме цей вид контролю є найбільш дієвим, оскільки ініціюється власниками аграрних підприємств. Зовнішній контроль не матиме суттєвого ефекту у вирішенні даних проблем за рахунок можливості маніпуляції інформаційними даними. І лише усвідомлення власниками і менеджерами підприємств необхідності в підпорядкуванні господарської діяльності природним законам та організація з цією метою відповідної системи контролю спроможна встановити розумний компроміс між суспільством і природою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Взаємозв'язки економічної та природної сфер перебувають у центрі уваги науковців різних галузей уже декілька століть. Неоціненний внесок у становлення та подальший розвиток цих питань зробили засновники та подвижники української школи фізичної економії, яка й до цього часу не має аналогів у сучасній світовій економічній думці.

Фундатор цієї школи С.А. Подолинський еколого-економічні проблеми розглядав з позицій ціннісної орієнтації цивілізаційного розвитку, глобальну мету якого вчений вбачав у заощадженні енергії та примноженні енергетичного бюджету Землі [8].

Подальший розвиток цих ідей знаходимо у працях академіка В.І. Вернадського, який відкрив науці новий об'єкт обліку та контролю – живу речовину, а у своєму вченні про ноосферу розкрив форму організації взаємодії природи і суспільства [1, 2].

Суттєвий внесок у розвиток української школи фізичної економії зробив М.Д. Руденко, який визначив і обґрунтував джерело абсолютної додаткової вартості та вивів формулу оптимального розподілу ресурсного потенціалу [11, 12].

У ХХІ столітті ідеї засновників і подвижників школи фізичної економії не тільки не втрачають свого значення, а набувають більш гострої актуальності. Провідником цих ідей у сучасній вітчизняній і світовій науковій думці став В.О. Шевчук. Розвиваючи й поглиблюючи доробок попередників, вчений як ніколи переконливо заявляє про глобальну місію світового українства у протистоянні екологічним загрозам. На думку В.О. Шевчука, "найпосутнішими підставами для цього є: концентровані на українській території світові чорноземи, оригінальна національна економіко-філософська школа, рушійні (інтелектуальні, суспільно-політичні та національно-демократичні) сили, здатні позиціонувати, утверджувати і втілювати місію України, бути адвокатами нащадків" [14].

У своїх працях В.О. Шевчук неодноразово наголошує на тому, що кожній моделі господарювання має відповідати своя система обліку. У зв'язку з цим, вчений доводить, що на сучасному етапі розвитку суспільства слід побудувати таку систему обліку, яка б відповідала моделі екологічно та соціально орієнтованої ринкової економіки. Згідно з вимогами цієї моделі, потреби споживачів і ринкові механізми регулювання господарської діяльності мають бути жорстко підпорядкованими природоохоронним параметрам сучасного цивілізаційного розвитку. Тобто екологічний аспект моделі є обмежувальним параметром, який має об'єктивну пріоритетність і вимагає безальтернативного підпорядкування інших аспектів моделі; соціальний аспект є цільовим орієнтиром, суть якого полягає у спрямуванні господарства на гуманістичне ставлення до людей, а ринковий аспект характеризує механізм господарського розвитку [16].

Таким чином, у своїх працях вчений аргументовано доводить необхідність уподібнення господарських систем природним та "вписування" економічних систем у природне середовище. А зміни, що здійснюються наперекір природним законам загальнолюдського буття чи без їх урахування, приречені на неефективність [14, 15].

Проблемам формування екологічно збалансованої економіки присвячені праці й інших вчених [3, 6, 7].

На екологічному аспекті управління та окремих його функцій – обліку й контролю, акцентує увагу в численних своїх працях і виступах Г.Г. Кірейцев. Зокрема, він зазначає, що "ігнорування екологічного аспекту та потреби вирішення екологічних проблем уже призвело до погіршення екологічних умов діяльності в Україні, а з розвитком глобальних виробництв така тенденція буде поширюватися". Вчений небезпідставно вважає, що вирішення проблеми екологічного виміру господарської діяльності забезпечить створення умов рівновагового природокористування та гармонізації відносин людини до природних факторів її буття [5].

Ураховуючи складність і глобальність даної проблеми, подальші наукові дослідження слід спрямовувати у напрямку забезпечення адекватності теоретико-методологічних засад систем  обліку, контролю, аналізу новітній моделі розвитку економіки, пріоритетом якої є екологічна безпека сучасного та майбутніх поколінь.

Цілі статті. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад внутрішньогосподарського контролю з позиції формування екологічно збалансованої господарської діяльності підприємств аграрного сектору економіки.

Результати дослідження. Відповідність внутрішньогосподарського контролю основним системним властивостям дає підстави розглядати його як самостійну систему [10]. При цьому елементами системи внутрішньогосподарського контролю є: об'єкти, суб'єкти, методи та інформаційне середовище (рис. 1).

Рис. 1. Елементи системи внутрішньогосподарського контролю

 

 

Усі названі елементи цілком узгоджуються з класичною структурою системи. Так, об'єкти, суб'єкти, методи входять до складу процесора системи внутрішньогосподарського контролю, а інформаційне забезпечення формує її вхід і вихід: вхід системи формується за рахунок фактичних (результативних) та планових, нормативних чи інших бажаних показників; вихід системи представлений інформаційними даними, що отримані у процесі здійснення самої процедури контролю. Функцію зворотного зв'язку в системі внутрішньогосподарського контролю виконують елементи системи управління, зокрема ті, що спрямовані на коригування рішень, а також господарська діяльність підприємства. Обмеженням системи внутрішньогосподарського контролю є її мета, яка полягає в інформаційному забезпеченні та перевірці управлінських рішень щодо наявності чи попередження помилок, відхилень і усунення їх причин.

Ефективність функціонування системи внутрішньогосподарського контролю та її здатність протистояти екологічним загрозам залежить від якісних характеристик окремих її складових.

Так, при ідентифікації суб'єктів важливими чинниками, що впливають на якість системи внутрішньогосподарського контролю, а отже, і її ефективність, є: визначення кількості контролюючих суб'єктів, чіткий розподіл обов'язків між ними, рівень професійності та компетентності, особисті якості.

Г.Г. Кірейцев зазначає, що контроль повинні здійснювати всі учасники процесу відтворення, весь персонал підприємства за принципами системи внутрішнього інтегрованого контролю COSO [4].

Виходячи з цього, за суб'єктами здійснення внутрішньогосподарський контроль має бути адміністративний, бухгалтерський, технологічний і спеціальний. Лише така тісна інтеграція контролю у виробництво здатна забезпечити протидію екологічним загрозам.

Здійснення адміністративного контролю забезпечують внутрішні положення (накази, розпорядження, посадові інструкції), діючі на підприємстві, вказівки вищого керівництва. Такий контроль включає сукупність способів, які допомагають управлінню, плануванню та координації господарської діяльності організації у відповідності до природних законів збереження та відтворення. Цей контроль здійснюють безпосередньо директор (дирекція) підприємства, його заступники та керівники структурних підрозділів. Основним завданням адміністративного контролю є здійснення загального спостереження за господарською діяльністю та застосування при наявності відхилень відповідних контролюючих і регулюючих заходів, що перебувають у компетенції вищих рівнів управління. Але такі заходи повинні застосовуватися лише щодо непередбачуваних, особливих ситуацій. Адміністративний контроль за процесами звичайної діяльності має здійснюватися автоматично в рамках затверджених внутрішніх організаційних і розпорядчих документів, що забезпечують збереження та раціональне використання природних і біологічних ресурсів.

Бухгалтерський контроль – це сукупність процедур, спрямованих на збереження активів та забезпечення достовірності облікових даних і фінансової звітності. Суб'єктами здійснення такого контролю є насамперед головний бухгалтер та інший обліковий персонал, у тому числі інвентаризаційна комісія. Головними завданнями бухгалтерського контролю є: забезпечення дотримання облікової політики, оцінка ступеню надійності наданих керівництву доказів, перевірка дотримання правильності облікових процедур, перевірка точності записів, забезпечення збереження активів, попередження помилок і зловживань, визначення ефективності окремих операцій. Слід зазначити, якщо система обліку чітко організована та налагоджена на підприємстві, то бухгалтерський контроль у певній мірі здійснюється автоматично і не потребує додаткових заходів. Зокрема, система документообігу, система подвійного запису, стандартні форми первинних і зведених бухгалтерських документів, взаємоув'язка форм фінансової звітності тощо вже містять у собі важливі елементи контролю.

Технологічний контроль покликаний забезпечити дотримання технології виробництва, норм і нормативів витрат сировини, якості й екологічності виготовленої продукції. Суб'єктами цього виду контролю є головні спеціалісти та керівники середніх і низових ланок управління. Технологічний контроль є досить важливою складовою частиною загальної системи внутрішньогосподарського контролю, оскільки від якості його проведення значною мірою залежить збалансованість системи "людина - природа". Такий вид контролю є найоперативнішим, тому що він децентралізований і максимально наближений до місць використання відтворюваних і невідтворюваних ресурсів.

Разом із тим, ні керівники структурних підрозділів, ні спеціалісти функціональних служб не в змозі в повному обсязі реалізувати функцію внутрішньогосподарського контролю. Тому для забезпечення потреб і запитів управлінського персоналу щодо якості розробки й ефективного вирішення стратегічних завдань, у тому числі й екологічних, необхідно мати спеціальні контролюючі органи. У сучасних умовах такими органами виступають ревізійна комісія та спостережна рада (в акціонерних товариствах, виробничих кооперативах) сільськогосподарських підприємств. Вони і є суб'єктами здійснення так званого спеціального контролю.

Неправильне визначення об'єктів контролю або нерозуміння суб'єктами їх сутності також значною мірою впливає на ефективність внутрішньогосподарського контролю та його здатність впливати на екологічну ситуацію. Основними групами об'єктів внутрішньогосподарського контролю є: ресурси, процеси та результати діяльності.

При цьому, ресурси слід класифікувати на відтворювані та невідтворювані, абсолютні та відносні. З позиції фізичної економії перелік найважливіших абсолютних ресурсів (благ) зводиться до п'яти: гумус, зерно, солома, худоба, гній. Відсутність будь-якого з цих ресурсів унеможливлює людське існування. Їх сукупність являє собою абсолютний, біоенергетичний, врешті – фізичний капітал. У забезпеченні людського життя абсолютні блага не мають жодної альтернативи [12, 13].

Серед процесів діяльності сільськогосподарських підприємств найважливішим об'єктом внутрішньогосподарського контролю має бути виробничий процес. При цьому слід контролювати дотримання різноманітних технологічних і технічних вимог щодо виробництва продукції. Зокрема, в галузі рослинництва контролюється кількість і якість внесених мінеральних добрив, використаних гербіцидів, пестицидів, отрутохімікатів для вирощування тієї чи іншої культури; техніка застосування екологічного землеробства (безвідвальний обробіток ґрунту, органічне удобрення тощо). На етапах виробництва готової продукції та її промислової обробки суб'єкти внутрішньогосподарського контролю перевіряють відповідність якісних показників (наприклад, вміст білку та клейковини у зерні; рівень жирності, кислотності, бактеріальної забрудненості у молоці тощо).

Результатами діяльності є акумульовані, нагромаджені та створені блага, які людство здобуває завдяки використанню ресурсів, застосуванню фізичної та інтелектуальної праці.

Ефективність внутрішньогосподарського контролю залежить і від того, наскільки вдало обрані методи та прийоми контролю, вміння суб'єктів застосовувати їх при здійсненні контрольних процедур. У використанні суб'єктів внутрішньогосподарського контролю знаходиться досить широкий спектр як загальнонаукових, так і специфічних методів. У будь-якому випадку контроль має здійснюватись на засадах принципу компаративності, що передбачає процедуру порівняння фактичних даних з плановими, нормативними. У цьому зв'язку важливого значення набуває правильність визначення та розуміння сутності норм контролю.

З цього приводу В.О. Шевчук зазначає, що "роль норм контролю в сучасних умовах покликані відігравати світові константи, які випливають із природних законів економічного буття. Виснаження природних ресурсів і забруднення довкілля обумовлюють структурну зміну норм контролю: пріоритет надається обмежуючим параметрам, яким підпорядковуються цільові орієнтири господарюючих суб'єктів" [15].

Суттєвий вплив на ефективність внутрішньогосподарського контролю спричиняє також якість інформаційного забезпечення. Інформаційне середовище як елемент системи внутрішньогосподарського контролю полягає у формуванні її входу та виходу. При цьому вхід системи формується за рахунок фактичних (результативних)  та планових, нормативних чи інших бажаних показників. Вихід системи представлений інформаційними даними, що отримані у процесі здійснення самої процедури контролю. У зв'язку з цим, слід контролювати достовірність встановлення планових, нормативних показників, однозначність і правильність тлумачення нормативних актів, надійність вихідних контрольних даних тощо.

Кожному контрольному заходу, здійснюваному суб'єктами внутрішньогосподарського контролю, притаманні характерні організаційні та методичні особливості. Однак загальна схема дій внутрішніх контролерів є типовою і може слугувати універсальною моделлю здійснення внутрішньогосподарського контролю (рис. 2).

Рис. 2. Модель здійснення внутрішньогосподарського контролю

 

Використання даної моделі дозволить суб'єктам внутрішньогосподарського контролю уникнути найбільш типових помилок, зокрема:

1)     на етапі ідентифікації суб'єктів контрою:

-         зосередження функцій контролю у сфері вузького кола суб'єктів, неврахування принципу інтегрованості контролю;

-         порушення вимог щодо розподілу функцій відображення та перевірки інформації;

-         дублювання контрольних заходів різними суб'єктами;

-         уникнення відповідальності суб'єктів контролю;

2)     на етапі ідентифікації об'єктів контролю:

-         зосередження уваги на інших (невластивих внутрішньогосподарському контролю) об'єктах внаслідок помилкової їх ідентифікації;

-         дублювання контрольних заходів, спрямованих на перевірку однакових об'єктів;

-         упущення з поля зору внутрішніх контролерів окремих об'єктів;

-         недостатнє розуміння сутності об'єктів внутрішньогосподарського контролю;

3)     на етапі вибору методів і прийомів:

-         неврахування принципу компаративності;

-         використання обмеженого переліку методів і прийомів, зокрема, недостатнє використання специфічних методів внутрішньогосподарського контролю;

-         надання переваги у використанні ручного способу організації контролю;

4)     на етапі вибору інформаційного забезпечення:

-         використання неповної інформації;

-         ігнорування процесу перевірки достовірності інформації внаслідок недостатнього використання методу зіставлення даних за різними інформаційними джерелами (принципу компаративності);

5)     на етапі документального оформлення процедур і результатів контролю:

-         неповне документальне оформлення контрольних процедур;

-         недотримання вимог щодо складання необхідного переліку планової документації;

-         ігнорування суб'єктами внутрішньогосподарського контролю необхідності складання робочої документації та, відповідно, – низька якість підсумкових документів.

Системність внутрішньогосподарського контролю обумовлює підвищення рівня впливу окремих елементів даної моделі внаслідок сукупної їх дії. Тобто підвищення якісних характеристик декількох складових системи внутрішньогосподарського контролю сприяє значному підвищенню його ефективності, і навпаки, - якщо декілька складових характеризуються низькою якістю, то внутрішньогосподарський контроль значно більше втрачає у ефективності. Власне, у цьому проявляється дія ефекту синергізму.

Тому увага суб'єктів внутрішньогосподарського контролю повинна зосереджуватися на всіх без виключення ланках наведеної моделі. Їхня діяльність має базуватися на розумінні того, що підвищення якості окремої складової комплексної моделі внутрішньогосподарського контролю не зумовить зростання рівня його ефективності в цілому. Адже ефективність внутрішньогосподарського контролю визначається за мінімальною ознакою, тобто за тим елементом моделі, якість якого виявиться найнижчою.

Висновки. Існуючі підходи до визначення теоретичних, методичних та організаційних засад внутрішньогосподарського контролю не враховують вимог і запитів глобального характеру, пов’язаних із збереженням навколишнього природного середовища. Зважаючи на це, виникає потреба у необхідності перегляду концептуальних основ внутрішньогосподарського контролю, що передбачає:

1)     визначення обмежуючого параметру контрольних процедур, яким є екологічна складова моделі розвитку економіки;

2)     ідентифікацію складових елементів системи внутрішньогосподарського контролю, виходячи з парадигми фізико-економічного вчення;

3)     визначення умов визнання об'єктів внутрішньогосподарського контролю та запровадження механізму перевірки дотримання цих умов;

4)     обґрунтування норм контролю з урахуванням пріоритетності природничих законів і констант, дотримання яких є визначальним для діяльності аграрних підприємств;

5)     запровадження до використання пропонованої моделі внутрішньогосподарського контролю, що грунтується на засадах принципу компаративності.

Функціонування на підприємстві системи внутрішньогосподарського контролю на засадах антиентропії сприятиме підтриманню динамічної природної рівноваги та допоможе запобігти збільшенню негативних впливів на екосистему.

 

Список використаних джерел

1.     Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / В.И. Вернадский. – М: Наука, 1997. – 150 с.

2.     Вернадский В.И. Учение о переходе биосферы в ноосферу, его философское и общенаучное значение / В.И. Вернадский. – М.: Философское общество СССР, 1990. – Т. 1. – 236 с.

3.     Гринів Л.П. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: монографія / Л.П. Гринів. – Львів, 2001. – 240 с.

4.     Кірейцев Г.Г.Бухгалтерський облік та науковці, що генерують ідеї його розвитку / Г.Г. Кірейцев // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2008. - № 20. – С. 3-7.

5.     Кірейцев Г.Г. Умови розвитку бухгалтерського обліку в сільському господарстві України / Г.Г. Кірейцев // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи: ІІ Міжнар. наук.- практ. конф. – К., 2006. – С. 9-18.

6.     Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки України: навч. посіб. / Л.Я. Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2004. – 432 с.

7.     Письмак В.П. Проблемы устойчивого функционирования социально-экономической модели Украины / В.П. Письмак. – Донецк: Донеччина, 2003. – 544 с.

8.     Подолинський С.А. Вибрані твори / С.А. Подолинський; упоряд. Л.Я. Корнійчук. – К.:КНЕУ, 2000.

9.     Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: у 2 т. / [За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва]. – К.: ІАЕ, 2000. – Т. 1. – 764 с.

10. Рибалко Л.В. Системний аспект внутрішньогосподарського контролю / Л.В. Рибалко // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2007. – С. 214-216.

11. Руденко М.Д. Глобалізація і Україна / М.Д. Руденко // Енергія прогресу. Гносис і сучасність. – К.: Журналіст України, 2008. – С. 483-488.

12. Руденко М.Д. Енергія прогресу. Гносис і сучасність / М.Д. Руденко. – К.: Журналіст України, 2008. – 716 с.

13. Шевчук В.О. Абсолютні блага і ринок: виміри достатності теоретичної економії / В.О. Шевчук // Економіка АПК. – 2009. - № 3. – С. 103-105.

14. Шевчук В.О. Глобальна місія світового українства: Всесвітній панукраїнський проект / В.О. Шевчук. – К.: Вирій, 2006. – 32 с.

15. Шевчук В.О. Проблеми концептуалізації контролю еколого-економічних систем / В.О. Шевчук // Зб. наук. праць: Фінанси, облік і аудит; [відп. ред. В.Г. Лінник]. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 397-401.

16. Шевчук В.О. Трансформування економіки і модифікація обліку: методологічні аспекти взаємодії / В.О. Шевчук // Економіка України. - 1996. - № 4. – С. 24-36.