УДК 631.162

С.А. Гаркуша, ст. викладач

кафедри бухгалтерського обліку

Сумського національного аграрного університету

 

 

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ АУДИТУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

-                 Рассмотрены основные теоретические и методологические подходы экономической сути и классификации методов и приемов финансового анализа при проведении аудита;

-                 Сформировано основные пути финансово-хозяйственной деятельности предприятия.

 

Key questions which are examined:

- The basic theoretical and methodological approaches of an economic essence and classification of methods and receptions of the financial analysis at carrying out of audit are considered;

 - It is generated the basic ways of financial and economic activity of the enterprise.

 

 

Вступ. Важливе місце в системі комплексного економічного аналізу займає оцінка господарської діяльності, що є узагальнювальний висновок про результати діяльності на основі якісного і кількісного аналізу господарських процесів, відбиваних системою показників. Оцінка діяльності об'єкту проводиться на першому етапі комплексного економічного аналізу, коли визначаються основні напрями аналітичної роботи (попередня оцінка); і на завершальному етапі, коли підводяться підсумки аналізу (остаточна оцінка). Остаточна оцінка є важливим інформаційним джерелом для обґрунтування і ухвалення оптимального управлінського рішення в конкретній ситуації.

В даний час більшість діючих методик оцінки фінансового стану підприємств представлених в літературних джерелах не задовольняють сучасним вимогам комплексності і обґрунтованості. Крім того, як правило, методики оцінки часто не враховують ні масштабів, ні галузевих особливостей. Тому результати аналізу не дають повної усесторонньої характеристики.

Безумовно, інтерес до підходів, методів і процедур оцінки фінансового стану підприємств з розвитком ринкового середовища тільки зростатиме. За такої необхідності повинні з'явитися моделі і алгоритми, побудовані на даних вітчизняної фінансової статистики, орієнтовані на принципи обліку і специфіку ділової активності.

Метою дослідження є проведення аналізу класифікацій методів та прийомів фінансового аналізу.

Матеріал і методика досліджень. Теоретичною та методологічною основою дослідження є сучасні класифікації методів і прийомів фінансового аналізу, наукові праці щодо даних питань, чинна законодавча й нормативна база.

Інформаційною база дослідження:  наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, результати власного дослідження.

Результати досліджень. Проведені дослідження літературних джерел і практики здійснення аналізу фінансового стану підприємств дає можливість зробити висновок, що при врахуванні нових вимог до інформаційної бази відбудеться забезпечення більшої достовірності та реальності розрахованих показників. В даний час існують безліч методів та прийомів фінансового аналізу, які класифіковано у відповідності до їх використання, що дають можливість проводити глибокий аналіз та давати оцінку фінансових результатів діяльності підприємств. Деякі автори притримуються єдиної думки щодо їх класифікації.

Так, автори Н.П. Шморгун, І.В. Головко [1, С.19-21], класифікують за неформалізованими та формалізованими методами аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До них автори відносять ті методи, що характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них мають значення інтуїція, досвід та знання аналітика, зокрема експертних оцінок (Дельфійський, мозковий штурм, сценаріїв), теорії катастроф (програми вивчення та прогнозування нестійких економічних систем), деталізації (за часом, місцем дії, центром відповідальності), побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Формалізовані методи аналізу побудовані на жорстко формалізованих аналітичних залежностях між показниками. Дані методи залежно від використання математичного апарату автори поділяють на кілька підвидів[1, С.20]:

- традиційні методи – за їх допомогою здійснюється первинне аналітичне оброблення інформації: групування; порівняння; відносні, середні, модальні та медіанні показники; графічні.

- методи детермінованого факторного аналізу – використовуються, коли існує функціональна залежність між показниками: елімінування (ланцюгових підстановок, абсолютних різниць тощо); інтегральні; логарифмічні; пропорційного поділу; балансові та ін.

- методи імовірнісного факторного аналізу – використовуються для вивчення зв’язку, коли існує імовірнісна залежність між показниками: дисперсійний аналіз; кореляційний аналіз; регресійний аналіз; компонентний аналіз та ін.

- методи оптимізації показників – потребують використання комп’ютерної технології та програм: методи дослідження операцій; теорія ігор; теорія масового обслуговування.

Також цю класифікацію пропонують автори Г.Г. Старостенко та Н.В. Мірко [2, С.57-58], методи і прийоми фінансового аналізу вони поділяють на кілька рівнів. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Перші базуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них належать методи експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняння тощо. Застосування цих методів характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають досвід, знання й інтуїція аналітика. У принципі, елемент суб'єктивізму характерний для більшості методів фінансового аналізу, у тому числі й математичних, де він виявляється в процесі визначення ключових параметрів методу, цілеспрямованого відбору показників тощо, Тому мова йде не про повну відсутність суб'єктивізму, а про те, що для неформалізованої групи методів він є більш суттєвим. До другого рівня запропонованої класифікації належать методи, що базуються на достатньо строгих формалізованих аналітичних залежностях.

Існує ряд сфер діяльності підприємства, зокрема інвестиційна діяльність, пошук і оптимізація джерел фінансування, оцінка стану на ринку капіталу, товарів і послуг; доцільність установлення бізнес-контактів тощо, в рамках яких виникає необхідність проведення аналітичних розрахунків, пов'язаних з визначенням фінансового стану підприємства та його змін в просторово-часовому розрізі, ідентифікацією й оцінкою чинників, що привели до змін фінансового стану, прогнозуванням основних тенденцій у фінансовому стані тощо. Для проведення розрахунків, поряд з вищенаведеними методами, застосовуються моделі [2,  С. 57].

В.О. Подольська та О.В. Яріш [3, С.14-22] також роблять розподіл методів на формалізовані та неформалізовані.

Як зазначають Н.М. Дєєва та О.І. Дедіков [4, С.12], у наш час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої науки, які властиві винятково їй, тобто спостерігається взаємопроникнення інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і фінансовому управлінні можуть застосовуватись різні методи, розроблені в рамках тієї чи іншої економічної дисципліни. Вони також притримуються думки, що існують два рівні класифікації методів аналізу: перший рівень – неформалізовані та формалізовані методи; до другої групи відносять методи, в основі яких лежать досить чіткі формалізовані аналітичні залежності.

Таблиця 1.

Методичні прийоми економічного аналізу за етапами аналітичної роботи

 

 

Детальніше стан підприємства можна проаналізувати використавши етапи аналітичного процесу за П.В. Іванютою [5, С.68-93]. Однак наведені даним автором процеси припускають детальний розгляд окремих моментів господарської діяльності підприємства, що виступає вже завданням економічного аналізу. Найпоширенішими етапами аналітичної роботи, як зазначає автор, є підготовчий, основний (аналітичний), завершальний (підсумковий).

Якщо аналітичне дослідження умовно поділити на три основних етапи (підготовчий, аналітичний та підсумковий), то всю сукупність методичних прийомів відповідно до вказаних етапів можна згрупувати, як наказано в таблиці 1.

При проведенні аналізу на різних його етапах застосовуються різноманітні прийоми в тій чи іншій комбінації. Так, при попередньому аналізі будь-якого явища загальні економічні показники розкладаються (деталізуються) на частини, порівнюються, групуються. Аналітику важливо знати причини відхилень, виявити фактори, що їх зумовили, оцінити їх кількісний вплив на загальний результат роботи. Це дозволить запобігти, негативним змінам у майбутньому. Для кількісного виміру впливу окремих факторів використовують спосіб ланцюгових підстановок, балансовий метод, сучасні економіко-математичні методи та ін.

На завершальному (підсумковому) етапі аналізу, при узагальненні результатів, першочергового значення знову набувають прийоми порівняння та групування, які дозволяють систематизувати окремо виявлені резерви за кожним видом або групою ресурсів.

Розроблені вищевказаним автором методичні прийоми дають змогу найбільш повно відобразити певний аспект стану підприємства. Цінним досвідом вибору таких критеріїв є також встановлення науково обґрунтованого етапу аналізу.

Достатньо обґрунтованою щодо основних прийомів аналізу фінансового стану підприємства є пропозиція таких авторів, як Н.П. Шморгун та І.В. Головко [1, С.26-27] . Вони виділяють такі основні прийоми аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз; вертикальний (структурний) аналіз; трендовий аналіз; аналіз відносних показників (коефіцієнтів); порівняльний аналіз; маржинальний (спеціальний) аналіз; факторний аналіз; імовірнісно-стохастичний аналіз (дисперсійний, регресійний, кореляційний, факторний, компонентний, дискримінант ний, кластер ний та ін.).

Існує декілька підходів до структуризації аналізу. Шиян Д.В. і Строченко Н.І. [6, С.45] також розподіляють фінансовий аналіз на фінансовий і управлінський (господарський). Вони підкреслюють зв'язок даного аналізу із аналізом господарської діяльності, а також зазначають, що у вітчизняній практиці фінансовий аналіз як окрема наука став формуватися тільки на початку 90-х років минулого століття, а до цього він розглядався в рамках аналізу господарської діяльності. Основними завданнями фінансового аналізу є: проведення попереднього (експрес) аналізу фінансового стану підприємства; оцінка поточного фінансового стану з використанням коефіцієнтів; аналіз стану використання оборотних коштів і джерел їхнього утворення; аналіз впливу операційного та фінансового важеля на фінансовий стан підприємства та ін.

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об’єкти дослідження, суб’єкти користування результатами аналізу, розрізняють два його види: зовнішній і внутрішній [6, С.45]. Цей же поділ і зазначає Крамаренко Г.О. [7, С.60], автор також робить поділ  аналізу господарської діяльності на зовнішній фінансовий і внутрішній фінансовий аналізи.

Певною мірою для оцінки окремих моментів фінансового стану підприємства можуть підійти методи, які пропонує Є. Жолонський [8, С.92-122]. Він зазначає, що в фінансовому аналізі існує декілька правил для читання фінансових звітів або способів аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, аналіз за допомогою коефіцієнтів, порівняльний аналіз та факторний аналіз. Як зазначає автор, дані правила використовуються для читання всіх форм фінансової звітності. Даної точки зору придержуються автори О. Кононенко та О. Маханько [9,  С.12-101].

Г.О. Партин та А.Г. Загородній [10, С.222-225] рекомендують сукупність елементів оцінювання фінансового стану підприємства. Автори також придержуються думки про поділ методів на формалізовані і неформалізовані.

До неформалізованих вони відносять: метод експертних оцінок, психологічні методи, морфологічні методи, метод порівнянь тощо. Для них характерний певний суб'єктивізм під час оцінювання результатів аналізу.

До формалізованих – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, факторного аналізу, відсоткових чисел, диференціальний і логарифмічний, інтегральний, дисконтування, кореляційного та дисперсійного аналізу тощо.

Для зменшення витрат грошових ресурсів і часу на оцінку фінансового стану підприємства побутового обслуговування Т.В. Белікова [11, C.9-11] пропонує зменшити кількість показників без втрати якості оцінювання. Для цього на основі експертного оцінювання за способом ранжирування виявлено рівень пріоритетності показників фінансового стану підприємств побутового обслуговування.

Результати ранжування підтверджують, що рентабельність є найбільш пріоритетним показником. Показники левериджу, грошових потоків, доходів і витрат є найменш пріоритетними. Обґрунтовано доцільність аналізу показників левериджу, грошових потоків, доходів і витрат у динаміці впродовж певного періоду, зокрема, року. Однак їх розрахунок за даними річної фінансової звітності не містить достатньої інформації про фінансовий стан підприємства за рік, тому їх виключено з переліку показників оцінки фінансового стану підприємств побутового обслуговування.

Незважаючи на різні методики оцінки фінансового стану підприємств, доведено, що вони мають загальний характер. Виокремлення особливостей побутових послуг, їх характеристик та впливу цих характеристик на оцінку фінансового стану послуг створило основу для формування змін у структурі оцінки фінансового стану підприємств побутового обслуговування. На основі цього встановлено зменшену сукупність показників оцінки фінансового стану підприємств побутового обслуговування.

Результати оцінки за наявними методиками підтвердили, що кожна методика дає змогу мати різні висновки про фінансовий стан окремого підприємства внаслідок вмісту в них різних показників фінансового стану підприємств. Це зумовлює необхідність удосконалення методичного забезпечення оцінки фінансового стану підприємств.

Дещо іншу класифікацію методів оцінки фінансового стану підприємстві пропонує М.Ю. Карпушенко [12, С.5-6].

Аналіз методик, що застосовуються у вітчизняній практиці в сучасний період, як зазначає автор, розкрив ряд недоліків: для оцінки фінансового стану найчастіше використовується надлишкова кількість показників, ідентичних за економічним значенням, що спричиняє зайві розрахунки, ускладнює аналітичну роботу користувачів фінансової інформації; як критерії оцінки використовуються еталони, що не враховують ні галузеві особливості підприємств, ні економічні умови господарювання в Україні; в умовах зростання змін у зовнішньому середовищі методи оцінки перспективного фінансового стану не враховують впливу зовнішніх факторів.

Таким чином, для реальної оцінки діловими партнерами фінансового стану підприємств постає необхідність удосконалення механізму фінансового стану в таких напрямках: використання потрібного мінімуму найбільш значущих для ділових партнерів показників; урахування впливу факторів зовнішнього середовища.

Не визиває сумніву той факт, що в принципі можливі різні підходи до визначення фінансового стану підприємств. Виходячи з цього ми спробуємо сформувати основні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства, за якими можна буде систематизувати даний напрямок: підприємство розглядається як самостійний суб’єкт, який може характеризуватися з наявністю у ньому фінансових ресурсів і зобов’язань; фінансово-господарська діяльність – цілеспрямована діяльність підприємства, яка направлена на досягнення мети з ефективним використанням фінансового потенціалу; аналіз фінансово-господарської діяльності може бути оцінений системою показників – фінансових результатів і фінансового стану; в аналізі приоритетними будуть вартісні показники, які знаходяться в фінансовій звітності підприємств; результати аналізу використовуються для прийняття рішень, які мають різні значення (тактичні і стратегічні); будь-які особи, котрі зацікавлені в діяльності даного підприємства можуть бути виконавцями і користувачами аналізу.

Виходячи з цього модель аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства буде мати такий вигляд:

Даний аналіз, як вже зазначалось, є відкритим для всіх зацікавлених осіб, оскільки його дані виходять із фінансової звітності. На схемі виділено два блоки: оцінка фінансових результатів та оцінка фінансового стану.

Однією із складових цього аналізу є кінцеві фінансові результати, які підводять підсумки діяльності підприємства за певний період і за допомогою їх можна оцінити структуру з якої складається визначення цих результатів (навіть на перспективу). До даного етапу, на наш погляд, можна віднести визначення структури активів, фінансової стійкості, порівнювати динаміку виручки і прибутку, визначення оптимальності структури джерел фінансування як з боку стабільної поточної діяльності так і на перспективу та ін., тобто відображується результативність і ефективність роботи.

В другому блоці (оцінка фінансового стану) розраховуються показники які характеризують фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність, оборотності коштів та ін.

Висновки і перспективи досліджень. Таким чином, можна зробити висновок, що такий підхід до оцінки дасть можливість зробити розмежування між показниками за допомогою яких проводиться оцінювання. Аналітичні процедури даної схеми можуть бути стандартизовані і уніфіковані, а результати аналізу узагальнюються і надаються в такому вигляді, в якому будуть доступними користувачам різного рівня підготовки в області обліку, фінансів і аналізу.

Виходячи з результатів проведеного дослідження можна також констатувати, що більшість класифікацій зводиться до двох напрямків поділу, а саме, формалізовані і неформалізовані методи аналізу.

 

Список використаної літератури

1.            Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006.-528с.

2.            Старостенко Г.Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006.-224с.

3.            Подольська В.О., Яріш О.В., Фінансовий аналіз: Навч. носібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007.-488с.

4.            Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328с.

5.            Іванюта П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007-180с.

6.            Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: вид-во А.С.К., 2003. – 240 с.

7.            Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.

8.            Жолонський Є. Фінансово-економічний аналіз бізнесу промислових компаній. – Х.: Фактор, 2007.-320с.

9.            Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. – 4-те вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2006. – 208с.

10.        Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 379с.

11.         Белікова Т.В. Оцінка фінансового стану підприємств побутового обслуговування. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, Харків, 2000 – http:// www.nbuv.gov.ua

12.        Карпушенко М.Ю. Удосконалення механізму оцінки фінансового стану будівельних підприємств. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, Харків, 2000 – http:// www.nbuv.gov.ua