УДК 657

Т.А. Бутинець, к.е.н., доц.,

 докторант ЖДТУ

 

ГОСПОДАРСЬКІ ПОРУШЕННЯ: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Обосновывается сущность нарушения как основной категории хозяйственного контроля, раскрывается ее содержание и предлагаются мероприятия по предупреждению нарушений.

 

Key issues that are examined:

·        Essence of violation is grounded as to the basic category of economic control, its maintenance opens up and measures are offered on warning of violations.

 

Постановка проблеми.  Наші попередні дослідження підтверджують низьку ефективність системи внутрішнього контролю (надалі – СВК) в частині виявлення ознак господарських порушень. Значна частина безрезультатних перевірок, що проводилися в період, коли на фірмах дійсно були розкрадання, зловживання і шахрайство, яскраве підтвердження цьому. Проте це питання дотепер в літературі з контролю не висвітлюється і не досліджується, хоча на цю проблему неодноразово звертали увагу науковці.

При аналізі матеріалів перевірок виявлено головний недолік контрольно-ревізійної діяльності всередині фірм – спрямованість її не на вивчення причин і умов виникнення порушень, а на їх наслідок. Стверджуємо, що контроль, і особливо внутрішній, повинен не тільки реєструвати факти порушень, але й вивчати причини та умови їх виникнення, надавати відповідну інформацію всім ланкам управління, а у разі виявлення зловживань і органам розслідування. На жаль, дослідження показують, що фірми багато зусиль і часу витрачають на усунення наслідків порушень, а не причин, що їх породжують. У зв’язку з цим у СВК не вистачає часу на аналіз і кількісну оцінку значущості впливу причин виникнення порушень, визначення і проведення заходів з їх усунення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання господарських порушень в системі контролю не нове. Перші рекомендації практичним працівникам з цих питань ще у 1979 р. здійснив проф. Ф.Ф. Бутинець [4, с. 132-134]. У них мова йшла про розробку організаційних заходів щодо запобігання в майбутньому самої можливості виникнення порушень. Цю проблему також розглядали професори Білуха М.Т., Крамаровский Л.М., Митрофанов В.М., Редько А.Ю. та інші. В останні роки питання порушень розглядає С.В. Бардаш.

Викладення основного матеріалу. Переорієнтація органів СВК з виникнення порушень на усунення причин, що їх породжують, вимагає перш за все, наукового доказу того, що за своєю сутністю ці категорії відрізняються одна від одної. Для наукових досліджень основне значення має визначення понять “порушення”, “причини і умови”, характеристика складових їх елементів, порядок виявлення і фіксації самого факту порушення.

Перш за все визначимося з поняттями, які будемо використовувати в наших дослідженнях. В літературі відомі наступні поняття: порушення, правопорушення і злочин. Вважаємо, що в господарському контролі, включаючи аудит, контролери можуть вживати лише один термін – порушення. Контролер в акті ревізії чи перевірки, посилаючись на певні нормативні акти, включаючи внутрішні, зазначає факт порушення (якщо для цього є відповідні підтвердження!). Якщо на думку керівників суб’єкта, який призначив ревізію, аудит чи будь-яку іншу перевірку, вбачається факт правопорушення або злочину, то матеріали такої перевірки передаються правоохоронним органам, які будуть кваліфікувати це правопорушення з точки зору права. Контролеру “будь-якого рангу” не дозволяється давати юридичну кваліфікацію виявленого факту порушення.

Не можна в економічній літературі описувати, а тим більше вивчати зі студентами такі юридичні категорії як правопорушення, злочини, фальсифікація, підробка документів, підписів тощо. Все це висвітлюється в юридичній літературі і знання для фахівців обліково-економічного профілю є достатніми, щоб успішно виконувати свої функції. Розкриття злочинів – це не наш профіль ні в навчанні, ні в питаннях розробки теорії. Справа контролерів – виявлення та попередження господарських порушень, їх фіксація та розробка заходів щодо їх попередження та усунення умов, що цьому сприяли.

У літературі наводяться визначення порушень у сфері господарювання. “… економічні правопорушення – це протиправна діяльність, – пише В.Д. Понікаров, яка охоплює різні сторони зловживання державною і економічною владою, посягає на порядок управління фінансово-господарською діяльністю, завдає суттєвої шкоди економічній безпеці країни, матеріальну і моральну шкоду інтересам держави, більшості підприємницьких структур і громадян, має, як правило, інтелектуальний характер, здійснюється під прикриттям законної економічної діяльності або з використанням службового стану як фізичними, так і юридичними особами, з метою незаконного одержання доходів” [8, c. 15]. “Господарське порушення, – зазначає B.C. Щербина – це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб” [12].

Бардаш С.В. стверджує, що “Важливим для встановлення господарського порушення є його оцінка відносно норм, яким відповідає встановлений у ході контролю факт” [1, с. 71]. Постає питання: “Що ж встановлює контроль: господарське порушення чи факт?” Все те що відбулось в процесі господарювання становить факт господарського життя. Але контроль охоплює дії і події ще до того як вони відбулись, тобто на стадії наміру здійснити господарську операцію, а також в ході її здійснення. Контроль відслідковує певні стадії намірів здійснення операцій. Сьогодні це – головне завдання внутрішнього контролю, будь-якого виробничого підприємства.

Позиція А.П. Робсон полягає в тому, що “... контроль передбачає як виявлення помилок конкретних працівників, так і успіхів, аналіз їх причин, а також обговорення дій, які могли б виправити помилки та закріпити успіхи” [10, с. 15].

Отже, підтримуючи позицію С.В. Бардаша, стверджуємо, що господарське правопорушення – це порушення норм господарського, фінансового, податкового та трудового права, які регулюють правовідносини, що виникають у сфері господарювання. Відповідно господарським порушенням є протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка порушує суб’єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб та не відповідає встановленим нормам, нормативам, стандартам, планам діяльності суб’єкта господарювання, визначених внутрішніми організаційними регламентами з питань дотримання технології, постачання, виробництва та реалізації, а також дотримання трудової дисципліни та виконання прийнятих управлінських рішень” [1, c. 71].

Звідси, до відхилень у сфері господарювання необхідно виділити господарські порушення та господарські правопорушення. На думку С.В. Бардаша, до перших відноситься порушення норм, визначених локальними нормами, а до других – порушення інших норм. [1, c. 72]

Стверджуємо, що під господарськими порушеннями слід розуміти наміри та факти здійсненні операції у процесі кругообороту капіталу з відхиленням від законів, що діють, положень, правил, норм, стандартів, наказів, установок або дій посадових осіб, які зашкодили об’єктивному і достовірному здійсненню операцій та направлені проти дотримання планової, договірної, фінансової і трудової дисципліни, що діють на фірмі.

Здійснення будь-яких операцій з господарськими засобами та джерелами їх формування, розподілом прибутку та сплатою платежів, з порушенням встановленого порядку (з відхиленням від норм) ми об’єднали в одне загальне поняття – господарські порушення. Суперечливим питанням є розкриття сутності понять “помилка” і “відхилення від норм”. На думку проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.І. Петренко “Межі навмисних чи ненавмисних дій не можна обґрунтувати ні на теоретичному, ні на практичному рівні. Тому на теоретичному рівні аудиту такого поділу не повинно бути, оскільки він є недоцільним” [3].

Проф. О.Ю. Редько [9], проф. Ф.Ф. Бутинець, доц. Н.І. Петренко [3] пропонують замість термінів “обман”, “шахрайство”, “помилка” вживати термін “відхилення”. Звідси, зрозуміло, якщо немає відхилення, то відсутнє і господарське порушення.

“Вважаємо, – пише С.В. Бардаш – що визнання відхилення порушенням є правомірним та логічним й для інших форм контролю” [1, с. 68].

На думку С.В. Бардаша, є підстави говорити про суттєві та несуттєві порушення, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності [1, с. 68].

Один з принципів побудови контрольно-ревізійної методики полягає у вивченні фактів “від способу здійснення порушень – до способу їх виявлення та фіксації”.

З метою обґрунтування сутності необхідно визначити, що є предметом та об’єктом порушення.

Об’єктом порушення є встановлена на фірмі система, порядок і техніка здійснення операцій з господарськими ресурсами, і джерелами їх формування, розподілом прибутку, що є складовими кругообороту капіталу будь-якого підприємства. Об’єктом господарських порушень є сукупність операцій з господарськими ресурсами підприємства, джерелами їх формування, ефективністю використання та повного збереження, які складають основу діяльності будь-якого підприємства та належать конкретному власнику. Об’єктивну сторону господарського порушення складають фактично виявлені відхилення, їх результат і причинний зв’язок між дією і наслідком. Суб’єктивна сторона порушення характеризується взаємозв’язками, які вказують на форму вини особи, що допустила або здійснила порушення, його цілі і мотиви.

Предметом порушення виступають активи та інше майно підприємства, а також наявні в нього природні багатства: земля, ліс, рибині запаси, корисні копалини і ін. Порушення тісно пов’язане з суб’єктом, що його здійснив.

Під суб’єктом порушення розуміють конкретних осіб, які здійснили порушення. Цього досить часто не вистачає в матеріалах проведених ревізій, аудиту перевірок, а інколи і судово-бухгалтерської експертизи, а звідси, ефективність здійснюваного контролю досить низька. на цю сторону слід звернути увагу всіх суб’єктів внутрішнього контролю.

Під способом здійснення порушень в ревізійному змісті (30-90 % всіх порушень виявляється контрольно-ревізійним способом) розуміють об’єктивні і суб’єктивні дії особи, що порушила діючу норму, залишаючи документальні сліди, які дозволяють за допомогою спеціальних способів і прийомів отримати інформацію про сутність здійснених порушень, їх обставини, особу, яка могла це зробити. Фахівець з бухгалтерського обліку повинен вміти по кожному ФГЖ, що досліджується, відчувати можливе господарське порушення, тобто шляхом огляду документів передбачати відхилення в операції від чинних норм.

Господарські порушення бувають двох видів: а) ті, що заподіюють шкоду, до якої відносяться всі категорії недостач, розтрат, розкрадань, безгосподарності, марнотратства, приписки, перевитрати, тобто все те, що спричиняє збиток (втрату) для підприємства; б) ті, що виражаються в недотриманні встановленого порядку господарювання, тобто порушення, що становлять відхилення від положень, які встановлені на даному підприємстві і перешкоджають нормальній діяльності, а також дії, які в майбутньому можуть заподіяти збиток бізнесу. Обидва види порушень є протиправними і в тій чи іншій мірі спричиняють матеріальну шкоду підприємству та суспільству. Тому будь-яке господарське порушення, якщо воно мало місце, повинно виявлятися і попереджатися щоб не виникало в майбутньому. У такому широкому розумінні цієї категорії ми розглядаємо питання ревізії, аудиту та будь-якої перевірки.

Розглянемо більш детально основну категорію контролю – господарське порушення.

Основним підходом до сутності вважаємо підхід до нього, як господарського порушення – соціально-економічного явища. Соціального тому, що воно має місце в людському суспільстві. Проявляється порушення в особливій формі соціальної поведінки працюючих і має відносно масове розповсюдження та представляє певну небезпеку для суспільства і власників фірм. Чинники цього явища носять соціальний характер. Одночасно порушення визнається і економічним явищем, оскільки обсяг, межі порушення визначаються процесом господарювання, який, встановлюючи норми-заборони, підрозділяє вчинки працюючих на дозволені і заборонені. Порушення відрізняється від інших соціальних явищ тим, що має суспільну небезпеку і спричиняє шкоду бізнесу.

З формального боку порушення є збірним поняттям. Визнається як сукупність суспільно небезпечних дій, що заборонені законом, положеннями, статутом, інструкцією під страхом застосування покарання, – причому не механічне складання їх кількості, не просто арифметичну, а органічну сукупність таких дій, здійснених в конкретній фірмі і за певний відрізок часу. Воно включає різні види корисливих, необережних і інших суспільно небезпечних дій.

Незважаючи на те, що у більшості випадків порушення здійснюються стихійно (працівники, що допускають порушення, керуються різними мотивами, не переслідують загальних цілей, діють автономно, заподіюючи щоразу шкоду фірмі або суспільним інтересам), вони складають в певному значенні цілісне утворення. Тому порушення розглядаються у вигляді відносної самостійної, динамічної, ймовірнісної системи. Вони мають власні форми розвитку, набуваючи якості об'єктивної реальності. Стереотипи (шаблони, еталони) поведінки працівників існують на підприємствах незалежно від індивідуальної свідомості.

Порушення – закономірні явища, що відображають стан суспільного організму, обумовлений соціально-економічними, суспільно-етичними та політичними умовами життя конкретного суспільства, фірми тощо. Вони є не що інше, як побічний продукт суспільного розвитку, наслідок конфліктів у суспільстві, результат його патології і дезорганізації. І чим більше дезорганізовано суспільство в економічних, політичних, соціальних, етичних відносинах, тим більше господарських порушень на підприємствах. У кожного суспільства є свій поріг (рівень) насиченості порушень, рівно як і на кожній окремо взятій фірмі. Зазначимо, що на окремих підприємствах, порушення – досить рідке явище.

Порушення, як окремі поведінкові акти працівників – розглядаються в науці контролю як форма прояву порушень. Одиничне порушення робить його видимим, воно безпосередньо сприймається працюючими, проявляє себе через різноманіття окремих проявів відхилень, що спостерігаються та фіксуються відповідними суб’єктами контролю. Порушення, що несе на собі відбиток індивідуальності і що містить в собі елемент випадковості (у філософському сенсі цього поняття), вписується в ті закономірності суспільного розвитку, які призводять до існування в суспільстві порушень. Тут з маси випадковостей виникає закономірність. Тому є такі порушення, які не залежать від діяльності фірми. Вони породжуються загальними обставинами у суспільстві. Порушення пов’язано з суспільно-небезпечною діяльністю.

У ній є основні риси як загального поняття порушення, так і порушень в цілому. Тому наука контролю вивчає порушення як масові явища (макрорівень), та індивідуальна поведінка порушників (мікрорівень). Якщо обмежуватися вивченням тільки порушень, то випадає такий обширний теоретичний аспект, що має значення для контролю, як індивідуалізовані їх характеристики формування і “механізм” індивідуальної поведінки працівників підприємств, що безпосередньо скоюють господарські порушення.

Наука контролю є вченням про реальні господарські порушення. Ці явища вона вивчає як об’єктивну дійсність в її економічному розумінні. Тим часом порушення як соціальне явище набагато складніше, ніж його абстрактний прояв в законі, нормі, інструкції тощо. Тому наука контролю від економіко-догматичних уявлень про порушення взагалі, що містяться в нормативних актах, переходить до вивчення реальної дійсності фактів господарювання, тобто відповідальності їх чинним нормам. Зазначимо, що вона має своїм предметом не юридичний аналіз цих норм, а самі негативні явища, відхилення, про які йдеться мова в нормах господарювання. При цьому досліджуються соціальна природа і соціальна обумовленість порушень, їх соціальні передумови, детермінація і наслідки, психо-соціологічна суть мотивації і цілей, їх поширеність серед працюючих та узагальнюються результати в певних галузях економіки і управління.

Стверджуємо, що між наукою контролю і правом є спільність, але не збіг предмету вивчення. Відомо, що декілька наук вивчають один і той же предмет з різних точок зору. Так, що рух активів підприємства, вивчає економіка, управління, фінанси, облік. Проте це не дає підстав для об’єднання названих наук в одну загальну.

Поняття порушення – родове поняття, що включає безліч видових понять, – окремих видів порушень (недостача, лишки, перевитрати, шахрайство і ін., а рівне їх об’єднання у відповідні групи: порушення з ресурсами, грошовими коштами, порушення підзвітних осіб і МВО і т.д.). Співвідношення між порушеннями і окремими їх видами можна визначити як співвідношення роду і виду. Це таке ж співвідношення, як, наприклад, між родовим поняттям “основні засоби” і окремими їх видами (трактори, верстати, робоча худоба і т.д.). У свою чергу, порушення конкретизуються у видах порушень окремих працівників, набуваючи індивідуально-неповторних характерних рис.

Особистість суб’єкта-порушника позначає з боку контролю певну цілісність своєрідних властивостей, якостей і стану працівника, сукупність його щодо стійких соціальних і психологічних характеристик, які у поєднанні з певними об’єктивними обставинами обумовлюють вибір ним варіанту порушень. Введення такого поняття в науковий оборот науки про контроль не означає визнання дослідження “особистості порушника”.

Порушення як різновид діяльності працівників підприємства не можна вивчати у відриві від конкретного суб’єкта діяльності. Якщо ми маємо намір глибоко пізнати систему порушень, зрозуміти “механізм” антигромадської поведінки працюючих, то нам потрібно вивчати не тільки сам факт порушення і його наслідки, але і самого виконавця, “автора” порушення, тобто особу, що його допустила. Без цього неможливо успішно вирішувати будь-які питання теоретичного і практичного значення. Зокрема, наука контролю не може повністю відмовитись і від вивчення суб’єкта порушення тому, що боротьба з порушеннями на підприємствах нерозривно пов’язана з обліково-правовою, стимулюючою і виховною дією на працівника, правильним розподілом прибутку, соціальною захищенністю працюючих.

Встановлення відхилень завжди було однією з головних цілей контролю. Так, у працях М.Т. Білухи [2], В.М. Митрофанова [7], Л.М. Крамаровського [6] поширеною є концепція контролю, яка зводить його суть лише до перевірки дотримання законодавства, виявлення відхилень та інших недоліків. Разом з тим, контролер не може обмежуватися роллю пасивного спостерігача, він активно впливає на раціональність використання ресурсів, усунення недоліків, що негативно впливають на функціонування об’єкта управління. Питання про те, які фактори зумовлюють порушення, їх фактичні прояви, є досить складними і до кінця не вирішеними. Відповідь на нього дається виходячи з філософської категорії причинності. Між порушеннями і обставинами, що їх породжують, встановлюють тільки візуальні, причинно-наслідкові зв’язки. Такий підхід не зовсім обґрунтований.

Виявлення порушень є результатом порівняння встановлених параметрів об’єкта з нормами, які заздалегідь встановлені. При здійсненні контрольних процедур важливо встановити, що є результатом порівняння величин.

Відзначимо, що тут необхідно оперувати поняттям соціальної детермінації[1], яка значно ширше за поняття причинності порушень. Як відомо, під детермінацією мається на увазі будь-яка об’єктивна залежність між даним явищем або процесом, з одного боку, і іншими обставинами – з іншою, з якими воно постійно взаємодіє в будь-якій формі. Порушення як явище, в цьому сенсі, не складає винятку. Воно об’єктивно пов’язане з багатьма економічними, соціальними, суспільно-психологічними і іншими явищами і процесами, які в своїй сукупності детермінують, тобто породжують, обумовлюють їх. Тому прийнято говорити про детермінацію порушень. Виділяють різні її види: кореляційну залежність, системно-структурний зв’язок, зв’язок стану, причин, умов і ін. Всякий детерміничний зв’язок між порушеннями і іншими явищами і процесами, з якими вони зв’язані і взаємодіють, означає, що ці останні впливають на їх виникнення, існування і відтворення.

Згідно ст. 144 ГК України, здійснення господарської діяльності відбувається на підставі виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання з дотриманням на підставі ст. 136-138 ГК України права господарського відання, права оперативного використання майна (для відокремлених підрозділів), права оперативного управління (для здійснення некомерційної діяльності). Виявити відхилення від цих норм нескладно. Ведення бухгалтерського обліку на підставі ст. 145 ГК України є одним із видів обов’язкової діяльності суб’єктів господарювання – юридичних осіб, результатом здійснення якої є надання інформації про майновий стан та результати діяльності.

На рівні порушень в цілому і окремих видів (груп) порушень сукупність господарських детермінант позначається нами терміном “фактори порушень”; Порушення і окремі їх види (групи) (наприклад, фальсифікація даних, розкрадання, недостачі, шахрайство, привласнення і т.д.) є наслідком багатьох якісно різних факторів.

Стосовно одиничного, конкретного порушення необхідно зі всіх факторів порушень виділяти і враховувати не всі, а лише такі види детермінації, як причина і умова. Причина[2] конкретного порушення відіграє роль рушійного початку, який викликає у порушника негативні установки, наміри, мотиви, готовність до здійснення порушення. Умови на відміну від причин самі по собі не можуть породити безпосередньо порушення, але, сприяючи причинам і впливаючи на них, забезпечують їх певний розвиток, необхідний для виникнення наслідку – господарського порушення.

Одним з елементів управління правопорушеннями є заходи попередження порушення. Це особлива область економіко-соціального регулювання, специфічний аспект управління підприємством, зорієнтований безпосередньо або побічно на боротьбу з порушеннями та суб’єктами порушення. Цим поняттям охоплюються всі форми і способи дії на факти порушення і їх елементи. Сюди входять взаємозв’язані різнохарактерні за своїм змістом заходи, що розробляються і реалізовуються державними органами, підприємницькими структурами, громадськими об’єднаннями. Головне завдання і кінцева мета заходів попередження порушень і їх окремих видів, полягаєте в тому, щоб створити в державі та на фірмах таку обстановку, такий міцний економічний порядок, які гарантували б суттєве зниження рівня порушень до того мінімальної межі, який доступний суспільству з урахуванням економічних, соціальних і інших умов існування фірм в певний період розвитку економіки держави.

Порушення і окремі види порушень – явища не тотожні, тому і заходи їх попередження між собою несхожі. Для попередження порушень в цілому призначені загально-соціальні заходи – комплекс (система) глобальних заходів, здійснених в масштабах держави і направлених на поліпшення всіх сфер життя людей, вдосконалення існуючих суспільних стосунків, які стикаються з порушеннями (несплата податків, заниження доходів, фальсифікація звітності). Такі заходи побічно впливають на злочинність, оскільки результати, що досягаються при їх реалізації, сприяють усуненню чинників порушень, підривають їх коріння, служать заслоном на шляху їх відтворення. Економіко-попереджуючі заходи на цьому рівні в значній своїй частині носять постановочний, сигналізуючий характер, виражаються у формі соціального замовлення, адресованого представникам інших галузей знань, а рівно відповідним державним органам і суспільним об’єднанням.

Серед причин можна назвати причини, що обумовлені рівнем правосвідомості та непрофесійності як суб’єктів господарювання, так і найманих працівників; низька правосвідомість працівників фірм; безпечність, некомпетентність фахівців, які приймають рішення (зобов’язання), укладають договори, заздалегідь приречені на невдачу.

Є також причини, що обумовлені антисоціальною, протиправною поведінкою, зокрема, мотивами незаконного збагачення та задоволення власних потреб матеріального характеру (зловживання посадових осіб своїм становищем); неправомірна поведінка працівників фірми при виконанні трудових обов’язків, включаючи матеріальну відповідальність.

З метою безпосереднього попередження окремих порушень органами, внутрішніми службами фірми, що ведуть боротьбу з ними, розробляються і реалізуються спеціальні заходи, що мають попереджуюче, запобігаюче, профілактичне значення. За своїм змістом вони бувають економічними, організаційно-управлінськими, технічними заходами. Значний масив серед них складають норми адміністративного, фінансового, господарського, банківського, екологічного права і ін.).

Положення і знання основ правових наук, будучи використаними для пояснення порушень, а головне, для розробки заходів з їх попередження, переосмислюючись при цьому до певної міри, стають знаннями науки про контроль. Теорія і практика попередження порушень зобов’язані займатися “інвентаризацією”, інтеграцією всієї інформації і всіх засобів для створення розгалуженої системи економіко-попереджуючих заходів на кожному підприємстві.

Висновки. Порушення зникають або змінюються (збільшуються і зменшуються), а тому пов’язані з ними закономірності виражаються в динамічних категоріях. Звідси, можна говорити про стан, класифікацію і певну структуру порушень. Їх величину в якійсь мірі характеризує питома вага в сукупній діяльності тих, що працюють.

1.   Важливо не лише виявляти розкрадання і безгосподарність, наказувати винних, а головне створити атмосферу, в якій би втрати і розкрадання стали неможливими. На основі вивчення складу і структури порушень, їх проявів наука про контроль робить узагальнення, формулює напрями емпіричних досліджень, систематизує їх результати, направлені на попередження. Поняття “попередження”, або профілактика, визначається як діяльність, направлена на недопущення негативних явищ, які можуть виникнути в майбутньому. Контроль повинен мати місце, коли негативні явища знаходяться в зародковому стані і коли такі явища ще не мають негативу, але існує можливість їх виникнення.

2. Причини – це явища, що породжують і інші явища – наслідки. Причини і умови порушень – це соціальні явища за своїм походженням і за своєю сутністю суперечать наслідкам, завдають збитки суспільству і його членам.

Причини і умови можна визначити так: це те, що сприяє здійсненню порушень, робить об’єкт доступним для розбазарювання і розкрадання, дозволяє окремим особам маскувати незаконні дії, ускладнює виявлення методами контролю здійсненого порушення і конкретних винуватців.

3.  Більшість умов, що спричиняють порушенням можуть бути успішно усунені в тому випадку, коли правильно вибрані відповідні методи, що можуть їх попередити. Кожній з обставин повинен суворо відповідати і певний метод (або комплекс методів) з її усунення. Багато з причин і умов можуть бути усунені в результаті сумісного застосування декількох методів. Завдання полягає у виборі саме того методу, який дозволяє усунути ті або інші обставини, що сприяють порушенням, в найкоротші терміни і з найменшою витратою сил і часу.

4.  Дослідження показують, що розкрадачі майна і винуватці безгосподарності притягуються частіше до відповідальності вже після того, коли матеріальний збиток набагато раніше і стягнути його неможливо. Тут не виконується основне завдання адміністрації – відсутня мобілізація працівників обліку і всього трудового колективу, своєчасно виявляти порушення, попереджати нестійких осіб від порушення закону, тобто створювати обстановку, що виключає випадки розкрадання майна, його псування, неекономного використання.

6. Вивчаючи причини і умови, що сприяють господарським порушенням, контролери повинні конкретно вказати на них: недоліки в плануванні, нормуванні організації оперативного обліку, постановці бухгалтерського контролю, роботі інших управлінських структур.

Пояснення винних осіб – одне з найважливіших джерел інформації з цього питання. Вони зазвичай описують, які умови і недоліки ними були використані при здійсненні розкрадань і приховані слідів. Працівники контролю всіх рівнів зобов’язані вживати заходи не тільки з виявлення, але і з усунення недоліків в роботі контрольованої ланки і інших підрозділів, пов’язаних з контрольованою службою. З цією метою контролери надають інформацію відповідним управлінським структурам. Необхідно шукати нові, ефективніші методи контрольно-ревізійної роботи для попередження негативних явищ. Особливу увагу слід приділяти застосуванню спеціальних прийомів виявлення розкрадань і безгосподарності, недостач і марнотратства.

Все це буде сприяти росту прибутку фірми, а при правильному його розподілі – соціальному захисту працюючих.

 

Список використаних джерел

1. Бардаш С.В. Контроль діяльності суб’єктів господарювання: гіпотези та версії порушень: [монографія] / С.В. Бардаш. – К.: Київ. нац. торг.-економ. Ун-т, 2008. – 312 с.

2. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту / М.Т. Білуха. – К.: Вища шк., 1994. – 364 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: [монографія] / Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга, Н.І. Петренко; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 308 с.

4. Бутынець Ф.Ф. Основы ревизии в сельскохозяйственных предприятиях / Ф.Ф. Бутынець . – М.: Статистика, 1979. – 143 c.

5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація / Н.І. Дорош. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 402 с.

6. Крамаровский Л.М. Контроль и ревизия в строительстве / Л.М. Крамаровский. – М.: Финансы, 1974. – 232 с.

7. Митрофанов В.М. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности предприятий / В.М. Митрофанов. – М.: Финансы, 1971. – 280 с.

8. Поникаров В.Д. Судебно-бухгалтерская зкепертиза: [учеб. пособ.] / В.Д. Поникаров и др. – Харьков: Арсис, 2002. – 240 c.

9. Редько А.Ю. Аудит и проблема определения обмана и ошибки / А.Ю. Редько // Світ вух. облік). – 1998. – № 9. – С. 59.

10. Робсон А.П. Финансовое планирование и контроль / А.П. Робсон; под ред. М.А. Поукока и А.Х. Тейлора. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 479 с.

11. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. –[ 4-е изд.] – М.: Сов. Энциклопедия, 1988. – 1600 с.

12. Щербина B.C. Господарське право України: [навч. посіб.] / B.C. Щербина.– К.: Атака,1999. – 336 c., С. 161.