Питання оприбуткування на баланс раніше створених об’єктів права інтелектуальної власності, які використовуються на сьогодні великою кількістю підприємств піднімалось неодноразово. Особливо актуальним воно стало з прийняттям Цивільного кодексу України, який досить чітко регламентує правовідносини у сфері інтелектуальної власності (Книга четверта Кодексу "Право інтелектуальної власності”).

Лист Міністерства фінансів України від 12.08.2005 р. № 31-04200-10-5/17045 (далі - Лист) наголошує на тому, що кожен об’єкт інтелектуальної власності, що належить і використовується підприємством на рівні з матеріальними повинен бути врахований при проведенні інвентаризації і за наявності юридичного підтвердження права власності на нього включений в баланс. П. 4.5. [1] Порядку застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (Наказ Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року N 732) (далі – Наказ №732) дану позицію підтверджують.

Основним завданням при проведенні інвентаризації нематеріальних активів судячи з Листа є встановлення факту використання об’єктів інтелектуальної власності не показаних в балансі підприємства. Головний пріоритет при віднесенні їх до нематеріальних активів – наявність правової охорони. Як правило, наявність правової охорони означає визнання виключних прав власника на відповідний об’єкт, що дає підстави визнавати його об’єктом виключних прав. Адже, якщо для певних об’єктів інтелектуальної власності чи засобів індивідуалізації правова охорона законом не передбачена, то предмету для їх віднесення до об'єктів інтелектуальної власності не існує.

Проведення інвентаризації об’єктів права інтелектуальної власності та оформлення її результатів здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69.

При інвентаризації об'єктів права інтелектуальної власності їх наявність встановлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) відповідні права. Зокрема, з метою ідентифікації об'єкту права інтелектуальної власності інвентаризаційна комісія пересвідчується у наявності та чинності документу, що засвідчує правомірність набуття прав власності – патентів, свідоцтв, дипломів, ліцензій тощо.

Крім того, приймається до уваги наступний перелік документів, що конкретизується окремо для кожного випадку:

·         копія опису об’єкту, з зазначенням області його використання;

·         акт використання об’єкту інтелектуальної власності в господарському обороті;

·         калькуляція витрат на створення і використання об’єкту інтелектуальної власності у відповідності зі статтями витрат, що включаються в собівартість продукції;

·         довідка планово-фінансового підрозділу про ціну продукції, що випускається з застосуванням даного нематеріального активу, а також її рентабельність;

·         звіт про патентні дослідження;

·         ліцензійний договір на право використання об’єкту інтелектуальної власності, зареєстрований у Державному департаменті інтелектуальної власності.

У разі виявлення на підприємстві діючих свідоцтв патентів чи інших документів, що підтверджують права підприємства на об’єкт інтелектуальної власності інвентаризаційна комісія має в обов’язковому порядку з’ясувати факт відображення їх в бухгалтерському обліку. І, як пояснено в Листі, у разі, якщо такі об’єкти ідентифіковані під час інвентаризації, але не мають відображення в обліку, вони мають заноситися інвентаризаційною комісією до інвентаризаційного опису (типова форма затверджена Наказом №732) як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку.

В подальшому виявлені в інвентаризаційних описах об’єкти інтелектуальної власності, що не відображені в бухгалтерському обліку, заносяться до звіряльної відомості, яка оформлюється бухгалтером. За даними відомості складається Акт введення в господарський оборот об’єкту інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма НА-1, затверджена Наказом №732). Бухгалтерська служба на підставі зазначеного Акта відкриває Інвентарну картку обліку об’єкту інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма НА-2, затверджена Наказом №732).

Відображення процедури включення об’єктів інтелектуальної власності до складу нематеріальних активів на рахунках, відповідно до запропонованого в Листі порядку, має наступний вигляд (табл.)

Таблиця

Кореспонденція рахунків з оприбуткування виявлених при інвентаризації об’єктів права інтелектуальної власності

 

Як видно з таблиці, окрім оприбуткування існуючих об’єктів інтелектуальної власності, Листом пропонується також визнавати в обліку ті об’єкти інтелектуальної власності, щодо яких підприємством ще не отримано документа, який підтверджує право власності на нього. Мова йде про ті об’єкти інтелектуальної власності, які перебувають на стадії реєстрації, використовуються в господарській діяльності, та на створення яких підприємством понесені певні витрати. Наприклад, термін, з моменту подання заявки на реєстрацію товарного знаку і до отримання свідоцтва про право власності на знак досить значний (може тривати близько 2 років). На цей термін підприємство отримує тимчасову охорону прав на товарний знак (пріоритет заявки) і може використовувати його у господарській діяльності. При цьому права підприємства на нього жодним чином не підтверджені, тому в балансі відповідні права на знак для товарів і послуг обліковуватися не можуть. В такому випадку, як наголошено в Листі, у разі, якщо підчас інвентаризації з’ясовано факт використання об’єктів інтелектуальної власності, які на момент інвентаризації перебувають на стадії оформлення документації, то такі об’єкти мають зараховуватись на баланс, як незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи на рахунок 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". В обліку дана операція відобразиться за дебетом субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" і кредитом субрахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" (табл.). В реєстрах аналітичного обліку цей запис слід відобразити у Відомості 4.1 аналітичного обліку капітальних інвестицій, що відкривається до Журналу 4, форма якого затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року N 356, чи в іншому відповідному реєстрі, що ведеться безпосередньо на підприємстві.

Після завершення розробки об’єкту інтелектуальної власності та отримання відповідного охоронного документа оформлюється Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1). З цього моменту об’єкт інтелектуальної власності ставиться на баланс і підприємство має право нараховувати на нього амортизацію.

Ю.С. Рудченко

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

"Щодо врегулювання питання постановки на бухгалтерський облік об'єктів права інтелектуальної власності як нематеріальних активів та їх інвентаризації"

від 12.08.2005 р. N 31-04200-10-5/17045

 

Міністерство фінансів України на виконання частини першої пункту 3 доручення Прем'єр-міністра України від 20 липня 2005 року N 35073/1/1-05 щодо врегулювання питання постановки на бухгалтерський облік об'єктів права інтелектуальної власності як нематеріальних активів та їх інвентаризації роз'яснює.

1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активами, що підлягають зарахуванню на баланс підприємства, організації, вважаються ресурси, контрольовані підприємством, організацією в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - ПБО) 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року N 242, нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання у користування (оренду) іншим особам за умови, що його вартість може бути достовірно визначена. Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на дослідження. Дослідженнями відповідно до ПБО 8 вважаються наукові вивчення, які проводяться підприємством вперше з метою отримання і розуміння нових науково-технічних знань.

2. Відповідно до ПБО 8 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291 (далі - Інструкція), придбаний (створений) нематеріальний актив зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків (якщо вони не підлягають відшкодуванню) та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати. До первісної вартості включаються також інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану, в якому він придатний для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, збір за подання заявки про реєстрацію об'єкта права інтелектуальної власності, збір за публікацію відомостей про видачу свідоцтва, патенту, сплата державного мита за видачу свідоцтва, патенту тощо).

Склад прямих матеріальних витрат і прямих витрат на оплату праці визначено ПБО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318. При цьому для обліку витрат на розробки науково-дослідні і дослідно-конструкторські організації враховують Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 13 березня 2001 року N 119.

3. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати встановлені обов'язкові реквізити. Надходження та оприбуткування об'єкта нематеріального активу має бути оформлено первинним документом, що містить його опис, порядок використання, первісну вартість, підписи осіб, що прийняли об'єкт нематеріального активу. Первинні документи про витрати на нематеріальні активи, отримані в результаті розробки, повинні, зокрема, містити інформацію про зміст витрат (виконання робіт зі створення нематеріального активу, витрачання матеріальних цінностей на створення активу), кількісні і вартісні показники таких витрат.

Типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та порядок їх застосування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року N 732.

Відповідно до порядку застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності оформлюється Актом введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма N НА-1). Інформація з Акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів заноситься в Інвентарну картку обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма N НА-2), яка оформлюється бухгалтерською службою підприємства на кожний об'єкт чи групу однотипних за призначенням та умовами використання об'єктів права інтелектуальної власності. У наведених документах зазначаються правові умови введення об'єкта права інтелектуальної власності в господарський оборот, тобто зазначається назва документації, згідно з якою такий об'єкт вводиться в господарський оборот (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо).

4. Нарахування амортизації нематеріальних активів відповідно до ПБО 8 здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Нарахування амортизації об'єкта нематеріальних активів з включенням до витрат підприємства починається з місяця, наступного за місяцем введення його в господарський оборот, і припиняється з місяця, наступного за місяцем його вибуття.

5. Відповідно до Інструкції облік витрат підприємств на придбання або створення нематеріальних активів ведеться на субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Фактичні витрати на придбання (створення) і модернізацію нематеріальних активів, використання яких на дату балансу за призначенням не відбулося (не введені в господарський оборот), відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться за об'єктами права інтелектуальної власності у складі класифікаційних груп і підгруп, визначених ПБО 8, на окремих субрахунках рахунка 12 "Нематеріальні активи".

Для систематизації на рахунках бухгалтерського обліку даних прийнятих до обліку первинних документів щодо операцій з нематеріальними активами можуть застосовуватися регістри синтетичного та аналітичного обліку, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року N 356 і від 25 червня 2003 року N 422: журнал 4, відомість 4.1, відомість 4.3, відомість 4-м.

6. Проведення інвентаризації активів та оформлення її результатів здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69.

При інвентаризації об'єктів права інтелектуальної власності їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) відповідні права. Зокрема, з метою ідентифікації об'єктів права інтелектуальної власності інвентаризаційна комісія пересвідчується у наявності та чинності документів, що засвідчують правомірність набуття прав власності, прав використання об'єктів інтелектуальної власності - патентів, свідоцтв, дипломів, ліцензій, договорів тощо.

Інвентаризаційною комісією до інвентаризаційного опису, типова форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року N 732, заносяться об'єкти права інтелектуальної власності, які ідентифіковані (виявлені) під час інвентаризації. Інвентаризаційна комісія повинна перевірити обґрунтованість оприбуткування нематеріальних активів, тобто наявність документів, на підставі яких оформлені придбані права, і документів (довідок), що описують сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання (письмовий та/або образотворчий опис з формулою, креслення, схема, зразок, дискета, аудіо-, відеокасета, договори щодо права суб'єкта на об'єкт інтелектуальної власності тощо).

Виявлені в інвентаризаційних описах об'єкти права інтелектуальної власності як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку, заносяться до звіряльної відомості, яка оформлюється у порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року N 732, а їх вартість визначається у порядку, який відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року повідомляється Фондом державного майна України.

За даними звіряльної відомості складається Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Бухгалтерська служба на підставі зазначеного Акта відкриває Інвентарну картку обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів.

7. Об'єкти права інтелектуальної власності, на які за результатами інвентаризації складені акти введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності та визначена вартість, зараховуються до складу нематеріальних активів підприємства відповідно до Інструкції записом за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

Об'єкти права інтелектуальної власності, які належать державі або були створені за рахунок коштів цільового фінансування (бюджету, інноваційного фонду тощо), що виявлені інвентаризацією як такі, що не були зараховані на баланс підприємства, після оформлення Акта введення їх в господарський оборот зараховуються до складу нематеріальних активів записом за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів".

Об'єкти права інтелектуальної власності, які були отримані підприємством безоплатно, але які інвентаризацією виявлені як такі, що не були зараховані на баланс підприємства, після оформлення Акта введення їх в господарський оборот зараховуються до складу нематеріальних активів записом за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

Сума, пропорційна нарахуванню амортизації об'єктів права інтелектуальної власності, зазначених в абзацах другому та третьому пункту 7, відповідно до Інструкції у місяці нарахування амортизації відображається за дебетом рахунка 69 і субрахунку 424, відповідно, та кредитом субрахунку 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів".

8. Виявлені інвентаризацією як не відображені в обліку розробки (незавершені чи завершені, але щодо яких на дату інвентаризації оформлюються або ще не розпочато оформлення патентів, свідоцтв, дипломів, ліцензій тощо) зараховуються на баланс як незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи за дебетом субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" і кредитом субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи", рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів" або субрахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" у порядку, наведеному у пункті 8.

Після оформлення відповідних свідоцтв, патентів тощо та Акта введення в господарський оборот такий об'єкт права інтелектуальної власності зараховується до складу нематеріальних активів записом за дебетом рахунка 12 і кредитом субрахунку 154.

Сума, пропорційна нарахуванню амортизації цих об'єктів права інтелектуальної власності, що були безоплатно отримані або придбані (створені) за рахунок коштів цільового фінансування, визнається доходом звітного періоду з відображенням у порядку, наведеному у пункті 7.

9. Результати можливої переоцінки об'єктів нематеріальних активів, які є зарахованими на баланс на дату інвентаризації об'єктів права інтелектуальної власності, що проводиться на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року, відображаються у порядку, встановленому пунктами 22 - 23 ПБО 8.

 

 

Оподаткування роялті

Питання оподаткування роялті неодноразово роз’яснювалось Державною податковою адміністрацією України, причому досить неоднозначно (Листи від 27.12.1999 р. № 19473/7/16-1220-26, від 30.04.2002р. № 2792/6/16-1215-26, від 17.04.2003 р. № 3750/6/15-1316 від 16.09.2004 г. № 17936/7/15-2417-26). Наведений лист "Щодо оподаткування роялті" від 05.09.2005 р. N 17622/7/15-1117 (далі – Лист) регламентує в першу чергу порядок включення роялті до валових доходів платника податку на прибуток, що передає об’єкт інтелектуальної власності у користування – ліцензіара, та до валових витрат платника податку, який відповідно набуває права користуватися даним об’єктом – ліцензіата. Також лист роз’яснює питання, яке досить часто виникало у платників, які мають справу з ліцензійним використанням об’єктів інтелектуальної власності, а саме оподаткування податком на прибуток роялті отриманих нерезидентом. Фундаментальними у Листі є пояснення стосовно сплати податку на додану вартість при провадженні операцій з роялті.

На відміну від попередніх роз’яснень ДПА, Лист досить ґрунтовно пояснює значення об’єктів інтелектуальної власності з точки зору цивільного законодавства, перелік об’єктів інтелектуальної власності, зміст майнових та немайнових прав інтелектуальної власності.

Саме з посиланням на цивільне законодавство подано у Листі роз’яснення щодо оподаткування роялті податком на прибуток. За п.1.30. Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Разом з тим, друга частина п.1.30. вводить суттєві обмеження при віднесенні платежів до складу роялті. Зокрема, не вважаються роялті платежі за отримання вищенаведених об'єктів власності,

§   у володіння або розпорядження чи власність особи

або

§   якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Незважаючи на таке широке пояснення "роялті", з посиланням на Закон "Про оподаткування прибутку підприємств", ДПА приходить до однозначного висновку, що незалежно від того, чи може бути платіж за ліцензійним договором ідентифікований як роялті, обкладання його податком на прибуток відбувається на загальних засадах. А саме, відповідно до п.п. 4.1.4. доходи, у вигляді роялті, що отримує підприємство за ліцензійним договором, мають включатися ним до валового доходу. А в податковому обліку ліцензіата (платника роялті), дані платежі включаються до валових витрат згідно п.5.2.1, але лише в тому випадку, якщо об’єкт інтелектуальної власності, за який виплачується роялті використовується у господарській діяльності.

Листом також роз’яснено, що доходи, отримані нерезидентом у вигляді роялті, із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними статтею 13 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Тобто, відповідно до п.13.2. Закону резиденти, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок. Даний податок сплачується до бюджету під час такої виплати.

Не таким однозначним є порядок сплати ПДВ за операціями з роялті, що викладений у Листі. Посилаючись, напевне, на обмеження щодо визнання окремих платежів у якості "роялті" встановлені Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.1.30. даного Закону наведений вище), податківці надали можливість застосування пільги встановленої п.3.2.7 Закону "Про податок на додану вартість", лише щодо випадків передачі права користування об’єктом інтелектуальної власності без передачі права власності на нього. І встановили неможливим застосування пільги з ПДВ у разі, якщо присутній факт передачі права власності на об’єкт.

З посиланням на відповідні статті Закону "Про податок на додану вартість" дану норму можна викласти наступним чином. Відповідно до п.3.2.7 операції з виплати роялті не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, але лише у випадках, якщо покупець за ліцензійним договором набуває права користування об’єктом інтелектуальної власності. Якщо ж такі об’єкти передаються покупцеві у власність, володіння чи розпорядження підстав до застосування пільги, як пояснено в Листі, немає. А отже, у особи, що передає об’єкт виникають податкові зобов’язання на підставі п.п. 3.1.1. Закону "Про податок на додану вартість". З посилання на даний підпункт слід розуміти, що в такому випадку податківці класифікують періодичні платежі отримані за ліцензійним договором, як плату за надання послуг. Крім того, залишається незрозумілим наступний факт. Незважаючи на те, що в юридичному плані право володіння об’єктом тісно пов’язане з правом користування, роялті за право користування об’єктом інтелектуальної власності податком на додану вартість не обкладаються, а роялті за право володіння таким же об’єктом під дану пільгу не підпадають. Звісно, зрозуміло, що в більшості випадків за ліцензійним договором об’єкт інтелектуальної власності передається лише у користування, все ж певне протиріччя в даній нормі простежується і Листом не усунено.

Ю.С.Рудченко

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

Щодо оподаткування роялті

від 05.09.2005 р. N 17622/7/15-1117

Державна податкова адміністрація України у зв'язку із численними запитами платників податків, органів державної податкової служби на місцях та з метою належної організації адміністрування податку на прибуток повідомляє щодо деяких питань, пов'язаних із оподаткуванням роялті.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) під терміном "нематеріальний актив" розуміють об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Книгою четвертою Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435 (далі - Кодекс).

Так, ст. 420 Кодексу визначено перелік об'єктів права інтелектуальної власності. При цьому, відповідно до положень Книги четвертої Кодексу спосіб набуття права інтелектуальної власності на об'єкт такого права залежить від об'єкта цього права.

Правом інтелектуальної власності відповідно до п. 1 ст. 418 Кодексу є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. При цьому, преамбулою Закону України 23.12.93 р. N 3792 "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що цей Закон охороняє, зокрема, особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників.

Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

При цьому у ст. 419 Кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Таким чином, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.

Незалежно від того, належать зазначені платежі до роялті чи ні, їх обкладання податком на прибуток відбувається на загальних підставах, тобто вони включаються до складу валового доходу підприємства-отримувача на підставі пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону, та в разі, якщо сплата цих платежів пов'язана із веденням господарської діяльності користувача об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіата), вони включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Водночас повідомляємо, що відповідно до пп. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону доходи у вигляді роялті, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Що стосується податку на додану вартість, то якщо покупець придбаває право на використання об'єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об'єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов'язаних із здійсненням такої операції.

Якщо об'єкти передаються у володіння або розпорядження чи власність, то така операція є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" і податкові зобов'язання в особи, яка передає об'єкт права, виникають за першою з подій: або з дати надходження платежів на розрахунковий рахунок, або з дати передач (відчуження) такого об'єкта. При цьому на дату виникнення податкових зобов'язань виписується податкова накладна.

Головам державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити доведення цього листа до підпорядкованих органів державної податкової служби та платників податку.