УДК 338.434

О.А. НУЖНА,

викладач

Луцький державний технічний університет

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

§         В статье рассматриваются актуальные вопросы кредитования сельскохозяйственных предприятий, положительные стороны механизма льготного кредитования, а также его недостатки

§         Определены направления совершенствования механизма кредитования сельского хозяйства путем активизации новых форм кредитования

Key questions, which are considered:

§         Actual questions of the lending agricultural enterprises, positive sides of the mechanism of the favourable lending, as well as its defect are considered in the article

§         Directions of the improvement of the mechanism of the lending settle facilities by way to activations of the new forms of the lending are determined

 

Кредитне забезпечення та подальший розвиток ефективної фінансової інфраструктури аграрного ринку лишаються актуальними питаннями аграрної реформи в Україні. Саме від доступності кредитних ресурсів для сільськогосподарських товаровиробників значною мірою залежить можливість нарощування обсягів виробництва, розвиток підприємницької ініціативи та підвищення конкурентоспроможності аграрних господарств.

Дослідженням проблеми розвитку та удосконалення кредитних відносин в аграрній сфері займаються В.Г. Андрійчук, В.М. Алексійчук, В.В. Гончаренко, М.Я. Дем’яненко, Т.Г. Доманчук, Т.Г. Дудар, С.Л. Дусановський, В.В. Зіновчук, Ю.С. Коваленко, О.В. Крисальний, П.А. Лайко, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, А.М. Мороз, В.О. Паламарчук, В.Г. Поплавський, Л.О. Примостка, П.Т. Саблук, А.М. Стельмащук, А.А. Чухно, І.Г. Яремчук та інші вчені.

Останніми роками проблема кредитування сільськогосподарських товаровиробників перебуває в полі зору владних структур, і для її вирішення вживаються певні заходи. Це, безумовно, є позитивним кроком у напрямку поліпшення кредитного забезпечення сільського господарства. Однак, діючий механізм часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для підприємств АПК і, зокрема, сільськогосподарських підприємств, не усунув загальних перешкод у налагодженні системи кредитування сільського господарства: невідповідність фінансово-економічних показників сільськогосподарських підприємств вимогам комерційних банків, перебування значної частини ліквідного майна сільськогосподарських підприємств в податковій заставі, нерозвиненість ринку страхових послуг, відсутність кредитної історії у новостворених аграрних формувань, низький рівень фінансового менеджменту. Гальмує розвиток системи кредитного обслуговування аграрного сектора економіки неврегульованість таких питань як нерозвиненість ринку землі, що унеможливлює її використання як застави для отримання кредиту, знос основних засобів, тривала процедура отримання банківського кредиту, високі відсоткові ставки. Для нормального функціонування у ринковому середовищі сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності і господарювання необхідне формування адекватної кредитної політики, яка б виходила із статусу аграрного сектора і завдяки цьому створювала пріоритетні умови для його розвитку.

Метою даного дослідження було проаналізувати стан кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств Волинської області та визначити перспективні напрямки щодо його покращення.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні форми та методи кредитування повинні максимально враховувати особливості кругообігу засобів сільського господарства. Об’єктивно обставини складаються таким чином, що держава повинна втручатися в ситуацію і турбуватися про те, щоб сільськогосподарські виробники одержували кредитні ресурси. При цьому слід мати на увазі, що це може покращити становище і в інших галузях народного господарства, оскільки саме ця галузь по багатьох видах продукції і для промисловості є крайнім споживачем. Тому повинні бути запроваджені відповідні механізми, які б задовольняли такі основні умови: за номінальну плату гарантувати одержання певного обсягу кредиту у визначені строки і використовувати за цільовим призначенням; при нормальних умовах господарювання забезпечити повернення кредиту.

Враховуючи особливості функціонування сільського господарства, законодавством передбачено бюджетне кредитування галузі шляхом компенсації кредитної ставки при отриманні кредитів. За такої схеми держава не надає кредиту безпосередньо, проте стимулює збільшення обсягів шляхом покриття частини витрат, що пов’язані з отриманням кредитів. Із впровадженням урядової програми часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків сільськогосподарським та іншим підприємствам АПК розпочалися кардинальні зміни у кредитному забезпеченні аграрного сектора економіки. Свідченням цього є зростання за 2000-2005 рр. обсягів кредитних ресурсів, залучених в господарський оборот підприємств АПК як на загальних, так і на пільгових умовах (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка кредитування підприємств АПК Волинської області у 2000-2005 рр.

Джерело: дані Головного управління сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації (за 2005 р. станом на 1 серпня); розрахунки автора

 

Механізм часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для сільськогосподарських підприємств та інших підприємств АПК у 2000-2003 рр. був орієнтований на підтримку короткострокового кредитування аграрних підприємств, оскільки відповідно до процедури надання компенсації часткове відшкодування відсоткової ставки за кредитами комерційних банків здійснювалось до 1 грудня поточного року.

Як свідчать дані таблиці 1, у 2000-2001 рр. питома вага кредитів терміном користування до 1 грудня в загальному обсязі кредитів, наданих за компенсаційною схемою як підприємствам АПК, так і аграрним підприємствам Волинської області, зменшувалась, у 2002 р. – зросла, а в 2003-2004 рр. знову зменшувалась.

Дослідження показало, що механізм пільгового кредитування характеризується позитивною тенденцією до збільшення фінансової підтримки саме сільськогосподарської галузі порівняно з іншими галузями АПК. Так, протягом 2000-2004 рр. питома вага аграрних підприємств у загальній кількості прокредитованих на пільгових умовах підприємств АПК Волинської області коливалась від 84,3% (у 2004 р.) до 95,5% (у 2002 р.). Питома вага кредитів для аграрних підприємств у загальному обсязі кредитів, виданих на умовах часткової компенсації ставки, протягом 2000-2002 рр. зростала від 29,4 до 79,5%, а в 2003-2004 рр. зменшувалась і становила 62,5% у 2003 р. і 55,0% у 2004 р. Станом на 1 серпня 2005 р. цей показник становив 63,6%, що перевищує показники двох попередніх років.

Дещо менший рівень кредитування у 2002 р. порівняно з попереднім роком пояснюється певною забезпеченістю оборотними засобами підприємств та появою інших механізмів і програм фінансування. Так, зокрема, частина паливно-мастильних матеріалів для посівної 2002 р. закуповувалась у грудні 2001 р., а сільськогосподарської техніки – на умовах часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки (у розмірі 30%) з бюджету у 2002 р. Досвід показав, що спрямування бюджетних коштів на часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків є більш ефективним порівняно з фінансуванням закупівлі техніки через лізинговий фонд [1, с. 68].

Аграрні підприємства використовували кредити на закупівлю палива та мастильних матеріалів (77%), засобів захисту рослин (48%), придбання посівного матеріалу (36%), та на інші цілі, пов’язані з поточною діяльністю. Важливим також є той факт, що кредитні ресурси спрямовувались не лише на покриття поточних потреб виробництва. Зокрема, 13% господарств спрямували отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 6% - на його розширення [2, с. 87].

Дослідження показало, що протягом періоду дії пільгової схеми кредитування спостерігається позитивна тенденція зростання розміру кредиту в розрахунку на одне господарство. Це стосується в цілому всіх підприємств АПК, які скористались пільговими кредитами, і, зокрема, сільськогосподарських товаровиробників. Так, середній розмір пільгового кредиту в розрахунку на одне аграрне підприємство у 2000 р. становив 118,1 тис. грн. (в цілому для підприємств АПК – 195,4 тис. грн.), в 2001 р. - 160,5 тис. грн. (230,2 тис. грн.), в 2002 р. - 224,5 тис. грн. (261,4 тис. грн.).

Відповідні показники для аграрних товаровиробників Волинської області в 2,5-2,8 рази менші, хоча динаміка щодо їх зростання протягом досліджуваного періоду зберігається. Так, у 2000 р. на одне господарство області з тих, що скористались пільговими кредитами, в середньому припадало 48227 грн. кредитних коштів, а в 2004 р. – 347470 грн. (в 7,2 рази більше порівняно з 2000 р.) (рис. 1).

Рис. 1. Кількість аграрних підприємств Волинської області, які скористалися пільговими кредитами, та розмір кредиту в розрахунку на одне підприємство

Джерело: дані Головного управління сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації (за 2005 р. станом на 1 серпня); розрахунки автора

 

Зростанню обсягів кредитування аграрного сектора економіки Волинської області і збільшенню частки комерційних кредитів у структурі джерел фінансування сільськогосподарських підприємств сприяло також зниження кредитних ставок комерційних банків. У 2001 р. порівняно з 2000 р. відсоткова ставка комерційних банків за кредитами в національній валюті для сільськогосподарських товаровиробників Волинської області знизилась від 43,2 до 34 % (у 1,27 рази), у 2002 р. становила 26,7 % [3, с. 90], у 2003 р. – 18,4%, у 2004 р. – по короткострокових кредитах 19%, по довгострокових 18%, у 2005 р. – по короткострокових кредитах 17-21%, по довгострокових 17-18%.

Суттєвим недоліком досліджуваного механізму у 2000-2003 рр. була невідповідність деяких напрямків цільового використання пільгових кредитів його короткотерміновому призначенню. Адже дія компенсаційного механізму поширювалась на кредити сільськогосподарським товаровиробникам для закупівлі сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, на кредити для її виробництва підприємствам тракторного, комбайнового і сільськогосподарського машинобудування, тобто на цілі довгострокового характеру. Це вимагало розробки і впровадження середньо- і довгострокових схем здешевлення кредитних ресурсів, подібних до тієї, яка використовується для кредитів поточного характеру.

Ситуація змінилась у 2004 р. із введенням в дію механізму здешевлення довгострокових кредитів шляхом часткової компенсації відсоткової ставки для підприємств агропромислового комплексу. Так, за даними Головного управління сільського господарства і продовольства Волинської обласної державної адміністрації сільськогосподарські підприємства області у 2004 р. отримали 29507,5 тис. грн. пільгових довгострокових кредитів, що в 1,4 рази перевищує суму пільгових короткострокових кредитів (20875,6 тис. грн.) за цей же період. Кошти по довгострокових кредитах використовувались підприємствами на будівництво (39%), закупку техніки (31%) та інших основних засобів (30%).

Новий механізм довгострокового пільгового кредитування характеризується позитивною тенденцією до збільшення фінансової підтримки саме сільського господарства порівняно з іншими галузями АПК, про що свідчать дані таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка і структура довгострокових кредитів, наданих комерційними банками підприємствам АПК Волинської області на пільгових умовах у 2004-2005 рр.

Джерело: дані Головного управління сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації (за 2005 р. станом на 1 серпня); розрахунки автора

 

У 2005 р. порівняно з 2004 р. питома вага аграрних підприємств у загальній кількості прокредитованих на пільгових умовах підприємств АПК зросла на 3,7%, а питома вага кредитів для аграрних підприємств у загальному обсязі кредитів, виданих на умовах часткової компенсації ставки, зросла на 3,8%.

У 2004 р. найбільше коштів по довгострокових кредитах було використано на будівництво, дещо менше – на закупівлю техніки та інших основних засобів, а в 2005 р. станом на 1 серпня найбільше коштів було використано на закупку техніки, дещо менше – на реконструкцію і закупівлю інших основних засобів (рис. 2).

Рис. 2. Напрямки використання довгострокових кредитів сільськогосподарськими підприємствами Волинської області у 2004-2005 рр.

Джерело: дані Головного управління сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації (за 2005 р. станом на 1 серпня); розрахунки автора

 

Відзначимо, що під час розподілу кредитних ресурсів спостерігається надто велика диференціація в розрізі регіонів. Зокрема, у структурі пільгових кредитів для аграрного сектора України питома вага кредитів, наданих сільськогосподарським товаровиробникам Волинської області, у 2000 р. становила 1,98%, 2001 р. – 1,82%, 2002 р. – 1,47%, 2003 р. – 0,84%. Така динаміка щодо зменшення питомої ваги кредитів негативно впливає на розвиток кредитного забезпечення аграрного сектора області. Лише в 2004 р. цей показник дещо збільшився і становив 1,96%, але це навіть нижче відповідного значення у 2000 р. [3, с. 92].

На нашу думку, для виправлення такої ситуації на державному рівні слід допрацювати механізм кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у напрямку гарантування їм рівного доступу до кредитних ресурсів.

Необхідно також активізувати нові форми кредитування у сільському господарстві, які б дозволяли отримувати комерційні кредити без прямої участі держави. Прикладом тому є отримання кредитів під заставу виробленої продукції (складські розписки). Це дозволило б оперативно отримувати короткострокові кредити для фінансування поточного виробництва.

На основі вивчення світових закономірностей розвитку системи сільськогосподарського кредитування та передового вітчизняного практичного досвіду створення української моделі кредитної підтримки сільського господарства ми уявляємо на основі поєднання конкурентних державних та приватних кредитних інститутів. Для вирішення проблеми обслуговування аграрного сектора потрібна державна підтримка, створення загальнодержавних та місцевих фондів підтримки кредитування сільського господарства, розробка механізмів пільгового кредитування, розвиток  кредитних спілок та кооперативних банків, створення державного аграрного та іпотечного банку, лізингових компаній.

Таким чином, на сучасному етапі аграрної реформи формування вітчизняної системи кредитування сільського господарства з урахуванням специфіки й об’єктивних умов галузі здійснюється за державної підтримки. Державна політика щодо кредитного забезпечення аграрного сектора усіляко сприяє розвитку фінансового ринку на селі. Вона здійснюється шляхом удосконалення законодавчого забезпечення та містить елементи тимчасової фінансової підтримки. Продовження політики в обраному напрямку за умови усунення існуючих недоліків є надійною запорукою приросту фінансових потоків у сільське господарство в наступні роки.

Список використаної літератури:

1.        Актуальні питання аграрної політики: збірник робіт 2002-2003. – К., 2003. – 499 с.

2.        Ґудзь О.Є. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами // Економіка АПК. – 2003. - №1. – С. 86-90.

3.        Нужна О.А. Залучення кредитних ресурсів в аграрний сектор економіки Волині // Економіка АПК. – 2002. – № 2. – С. 87-94.