Національний  науковий  центр

«Інститут аграрної  економіки»  УААН

 

 

МЕТОДИЧНІ  РЕКОМЕНДАЦІЇ  

ПО ВДОСКОНАЛЕННЮ  МЕТОДІВ  ОЦІНКИ ВИБУТТЯ  ВИРОБНИЧИХ  ЗАПАСІВ  В СИСТЕМІ  ПРИЙНЯТТЯ  УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ  В  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ

 

            Методичні рекомендації по вдосконаленню методів оцінки вибуття виробничих запасів в системі прийняття управлінських рішень в сільськогосподарських підприємствах призначені для керівників сільськогосподарських підприємств, спеціалістів з обліку та аудиту, планово-економічних працівників аграрних пілприємств і об’єднань різних організаційно-правових форм.

 

 

            Дані методичні рекомендації дають можливість в системі управлінського обліку по-новому оцінити питання формування витрат на виробництво, що в свою чергу, забезпечує вдосконалення отримання облікової інформації, необхідної в процесі ціноутворення при реалізації сільськогосподарської продукції в ринкових умовах.

 

 

В підготовці методичних рекомендацій приймали участь кандидат економічних наук, завідувач відділу методології обліку та аудиту Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН  В.М. Жук та кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу методології обліку та аудиту О.В. Лишиленко.

 

 

 

 

Методичні рекомендації друкуються за рішенням Вченої ради Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН, протокол №       від                  2007р.

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

 

 

 

         ВСТУП                                                                                               4

 

1.      Використання існуючих методів списання виробничих запасів в системі управління сільськогосподарськими підприємствами                                                                                5

 

2.      Методичні рекомендації по по вдосконаленню методів

         оцінки вибуття виробничих запасів в системі

         прийняття управлінських рішень в

         сільськогосподарських підприємствах                                        14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        

ВСТУП

 

 

Сільськогосподарські, промислові підприємства, підприємства транспорту а також сфери послуг використовують в своїй діяльності в значних обсягах найрізноманітніші виробничі запаси.

В свою чергу на собівартість придбаних сировини, матеріалів, комплектуючих і т. ін. здійснює вплив інфляція у країні, тенденції зміни світових цін, конкуренція постачальників на ринку, розміри транспортних тарифів, обсяги закупівлі матеріалів та ін. В той же час, зазначене має безпосередній вплив на формування собівартості виробленої підприємством продукції, визначення точки беззбитковості та фінансового результату суб’єкта господарювання.

Серед основних методів оцінки виробничих запасів при списанні їх на витрати виробництва, які визначені П(с)БО 9 “Запаси”, є наступні методи :

-         ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

-         середньозваженої собівартості;

-         собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Також П(с)БО 9 “Запаси” визначено, що для всіх одиниць виробничих запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Поряд з цим, з метою забезпечення керівництва необхідною інформацією при прийнятті рішень, в системі управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, який немає офіційної регламентації, на підприємстві може використовуватися і відмінений нещодавно метод  ЛІФО (собівартості останніх за часом надходження запасів), а також, залежно від інформаційних потреб, одночасно використовуватися всі зазначені методи списання виробничих запасів. Це дає можливість оцінити категорію собівартості продукції з різних точок зору, що здійснює безперечно позитивний вплив при прийнятті рішень щодо ціноутворення на вироблену продукцію та оцінку фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання.

Основним нашим завданням буде з’ясувати, чи повною мірою надають можливість наявні методи оцінки вибуття виробничих запасів забезпечити всією можливою інформацією керівництво підприємства  для прийняття рішень з метою ціноутворення та визначення точки беззбитковості виробництва продукції, а також запропонувати нові підходи щодо вдосконалення  інформаційного  забезпечення  по  даному питанню.

 

 

1.      Використання  існуючих  методів  списання  виробничих     запасів  в  системі  управління  сільськогосподарськими       підприємствами

 

 

Особливості кожного із зазначених методів оцінки вартості використаних виробничих запасів розглянемо на прикладі господарських операцій виробничого підприємства «Тепличний комплекс «Росток», який займається вирощуванням овочів.

 

Метод   ідентифікованої   собівартості

відповідної   одиниці   запасів

 

Зазначений метод застосовується за умов, коли необхідно чітко ідентифікувати і забезпечити фізичний і вартісний рух виробничих запасів з моменту їх придбання і до моменту списання на витрати виробництва.

Головною перевагою методу ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів є те, що він є єдиним методом, при використанні якого відображуваний у бухгалтерському обліку вартісний рух виробничих запасів повністю відповідає їх фізичному руху.

В наведеному нами прикладі, з метою застосування методу ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, виробниче підприємство «Росток» має здійснювати як кількісний, так і ціновий облік (за цінами придбання) кожної партії добрив. Результати застосування зазначеного методу представлено у таблиці 1.

Як видно із наведених у таблиці 1 даних на протязі квітня місяця на витрати теплиці по вирощуванню овочів було списано 470 кг добрива, зокрема: 9 квітня – 80 кг, 19 квітня – 150 кг, 27 квітня – 240 кг. Представлені цифрові дані засвідчують довільний на розсуд підприємства вибір партій добрива за цінами яких здійснювалося їх списання і включення до витрат, що склали 3690 грн.

 

 

 

Таблиця 1.

Метод  ідентифікованої  собівартості  відповідної  одиниці  запасів

 

 

 

 

 

 

 

Метод   середньозваженої   собівартості

 

Зазначений метод передбачає віднесення на витрати купівельної вартості списаних на собівартість продукції товарно-матеріальних цінностей за середньозваженою ціною.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Поряд з тим, при застосуванні даного методу вибуття виробничих запасів в системі постійного списання, уточнення середньозваженої ціни здійснюється за фактом надходження кожної нової партії запасів.

Безперечною перевагою методу середньозваженої оцінки товарно-матеріальних цінностей є своєрідне згладжування (вирівнювання) показника собівартості виробленої продукції, за умов, коли відбуваються досить часті зміни закупівельних цін на ринку.

Застосування методу середньозваженої собівартості за умов постійного списання розглянемо на основі наведених вище цифрових даних тепличного комплексу “Росток” за допомогою таблиці 2.

Як видно із таблиці 2 на протязі квітня місяця на витрати теплиці по вирощуванню овочів було списано 470 кг добрива (09.04.07 – 80 кг, 19.04.07 – 150 кг, 27.04.07 – 240 кг) на загальну суму 3807 грн.

 

Таблиця 2.

Метод  середньозваженої  собівартості

 

* - округлені результати.

 

Метод   ФІФО

 

Зміст методу ФІФО розкриває його переклад із англійської – (first – in – first - out) тобто “перший в – перший із”. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Застосування методу ФІФО розглянемо на основі наведених вище цифрових даних тепличного комплексу “Росток” за допомогою таблиці 3.

Як видно із таблиці 3 на протязі квітня місяця на витрати теплиці по вирощуванню овочів було списано 470 кг добрива (09.04.07 – 80 кг, 19.04.07 – 150 кг, 27.04.07 – 240 кг) на загальну суму 3350 грн.

 

 

 

Метод   ЛІФО

 

Назву методу ЛІФО розкриває його переклад із англійської – (last – in – first - out) тобто “останній в – перший із”. В основу методу ЛІФО закладено принцип, прямо протилежний тому, який використовується при методі ФІФО. Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущені, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Застосування методу ЛІФО розглянемо на основі наведених у статті цифрових даних тепличного комплексу “Росток” за допомогою таблиці 4.

Як видно із таблиці 4 на протязі квітня місяця на витрати теплиці по вирощуванню овочів було списано 470 кг добрива (09.04.07 – 80 кг, 19.04.07 – 150 кг, 27.04.07 – 240 кг) на загальну суму 3940 грн.

 

Розглянувши проведені розрахунки ми бачимо, що мінімальну суму списаних на собівартість продукції 470 кг добрива ми можемо досягти при використанні методу ФІФО – 3350 грн., а максимальну вартість добрива за методом ЛІФО – 3940 грн.

 

Проте, на нашу думку, використання лише зазначених методів оцінки вибуття виробничих запасів в системі управлінського обліку не в повній мірі забезпечує керівництво підприємств необхідною інформацією в системі оптимізації ціноутворення на власні продукцію, роботи і послуги, та визначення точки беззбитковості.

 

 

 

 

 

Таблиця 3.

Метод  ФІФО

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.

Метод  ЛІФО

 

 

 

2.      Методичні  рекомендації  по  вдосконаленню  методів оцінки  вибуття  виробничих  запасів  в  системі

прийняття  управлінських  рішень  в

сільськогосподарських  підприємствах

 

 

Як було нами зазначено, використання лише зазначених методів оцінки вибуття виробничих запасів в системі управлінського обліку, на нашу думку, не в повній мірі забезпечує керівництво підприємств необхідною інформацією в системі оптимізації ціноутворення на власні продукцію, роботи і послуги, та визначення точки беззбитковості. Які ж наші аргументи щодо даного твердження?

Так, зокрема, п. 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 “Запаси” визначено, що: “Матеріали та інша сировина, призначені для виробництва запасів, не списуються нижче собівартості, якщо очікується, що готова продукція, виготовлена з них, буде реалізована за собівартістю або вище собівартості. Проте, коли падіння ціни матеріалів вказує на те, що собівартість готової продукції буде вищою за чисту вартість реалізації, матеріали списуються до чистої вартості реалізації. За таких обставин відновлювана собівартість матеріалів буде найкращим наявним мірилом чистої вартості їх реалізації”.

Із зазначеного можна зробити висновок, що за умови визначення мінімально допустимих цін на продукцію підприємству слід опиратися на її маржинальну собівартість, яка може бути розрахована із урахуванням як найдорожчих, так і найдешевших спожитих цехами підприємства запасів, або навіть опиратися на відновлювану вартість запасів за умови, що вона може бути навіть менше найменшої вартості запасів, наявних на підприємстві.

Досить ефективним, на наш погляд, зазначене може бути реалізоване за умов, коли одні і ті ж виробничі запаси використовуються підприємством для виробництва декількох видів продукції, які мають різні потенційні можливості реалізації на ринку. Так, за умови коли один вид продукції забезпечує значні грошові надходження на підприємство, собівартість іншої продукції (яка виготовлена із тієї ж сировини) може бути обрахована шляхом включення до її складу лише дешевих запасів, що дасть можливість мінімізувати ціну її реалізації і зберегти конкурентоздатність підприємства на ринку.

Враховуючи зазначене, нами пропонуються додатково ще два методи оцінки вибуття виробничих запасів, які на наш погляд, забезпечать додаткове надання обліковцями керівництву підприємства в системі внутрішньогосподарського (управлінського) обліку альтернативної інформації, необхідної при прийнятті управлінських рішень щодо ціноутворення на продукцію, та визначення точки беззбитковості, зокрема  такі методи:

 

-         найменшої собівартості запасів ЧІФО;

-         найбільшої собівартості запасів ЕІФО

 

Метод  ЧІФО

 

Зміст методу ЧІФО розкриває його переклад із англійської – (cheapest – in – first - out) тобто “найдешевший в – перший із”. Оцінка вибуття запасів за методом ЧІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдешевші запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті).

 Застосування методу ЧІФО розглянемо спираючись на наведений у статті приклад на основі даних умовного тепличного комплексу “Росток” за допомогою таблиці 5.

Використання зазначеного методу оцінки виробничих запасів при списанні на витрати виробництва показало, що у квітні місяці на витрати теплиці по вирощуванню овочів було списано 470 кг добрива загальною вартістю всього 3110 грн., що на 240 грн. менше від вартості використаного добрива, яке списувалося за методом ФІФО (3350 грн).

Проведені розрахунки показують, що даний метод є ефективний при формуванні собівартості продукції, на які існує жорстка конкуренція на ринку, або є потреба в визначенні мінімально допустимої ціни її реалізації.

Недоліком попередніх методів списання виробничих запасів у порівнянні із методом ЧІФО, на наш погляд, є те, що використання того чи іншого методу передбачає автоматичний розподіл вартості спожитих виробничих запасів на різні види створюваної окремими цехами конкретного підприємства продукції без урахування  конкурентноздатності тієї чи іншої продукції на ринку.

Таким чином,  метод ЧІФО надає нам можливість вкрай мінімізувати вартість використаних виробничих запасів у собівартості окремої продукції за рахунок віднесення виробничих запасів із більшою закупівельною ціною (у відповідності із розглянутим далі методом ЕІФО) до собівартості продукції, яка має більш вигідне становище із реалізацією на ринку.

 

Таблиця 5.

Метод  ЧІФО

 

 

 

 

 

Метод   ЕІФО

 

Суть методу ЕІФО розкриває його переклад із англійської – (expensive – in – first - out), тобто “найдорожчий в – перший із”. В основу методу ЕІФО закладено принцип прямо протилежний тому, який використовується при методі ЧІФО. Оцінка вибуття запасів за методом ЕІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдорожчі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті).

Застосування методу ЕІФО в системі управлінського обліку підприємства наведено у таблиці 6.

Як видно із таблиці 6 при однакових витратах добрив у зазначені дні їх вартість, що списується на витрати виробництва склала 4540 грн., що є значно більшим порівняно із вище наведеними методами.

Зіставлення результатів оцінки виробничих запасів, які списуються на собівартість виробленої продукції, та вартості залишку запасів підкреслює як переваги, так і недоліки кожного із розглянутих методів.

Порівняльний аналіз методів оцінки виробничих запасів на прикладі тепличного комплексу «Росток» наведено у таблиці 7.

Проведені розрахунки показали, що використання запропонованих нами методів оцінки вибуття виробничих запасів дає можливість додатково в системі управлінського обліку забезпечити керівництво агро-формувань важливою інформацією, яка є суттєвою при визначенні точки беззбитковості виробництва продукції, формування цінової політики на сільськогосподарську продукцію та визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

 

Таблиця 6.

Метод  ЕІФО

 

Таблиця 7.

Порівняльний  аналіз  методів  оцінки  виробничих запасів  на  прикладі  тепличного  комплексу  «Росток»