УДК 631.11:65.012.23

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ННЦ «ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ» УААН

ФЕДЕРАЦІЯ АУДИТОРІВ, БУХГАЛТЕРІВ І ФІНАНСИСТІВ АПК УКРАЇНИ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Изложены основные этапы и технология разработки бизнес-плана. Освещены вопросы подготовки информации и расчета основных показателей, а также написания отдельных разделов бизнес-плана за такими функциональными направлениями:

а) состояние товарного рынка, тенденции экономического развития отрасли и описание продукции;

б) организация производства, используемые технологии и ресурсное обеспечение;

в) организация управления, обеспечения трудовыми ресурсами и институциональные аспекты бизнеса;

г) финансирование производственной и инвестиционной деятельности;

д) прогнозная оценка коммерческой целесообразности и эффективности реализации идеи бизнеса.

 

Key issues that are examined:

Basic stages and technology of development of business plan are expounded. The questions of preparation of information and calculation of main indexes and also writing of separate sections of business plan are lighted up after such functional directions:

a) market condition, branches economic progress trends and description of products;

b) organization of production, in-use technologies and resource providing;

c) organization of management, providing by labours resources and institutional aspects of business;

d) financing of production and investment activity;

e) prognosis estimation of commercial expedience and efficiency of realization of business idea.

 

 

 

 

Друкуються за рішенням Вченої ради Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН, протокол № __ від ______2006 р. та рішеннями Методичної Ради з питань обліку та фінансів агропромислового виробництва Мінагрополітики України, протокол № 5 від 24.05. 2006 року та Ради Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, протокол № 5 від 23.06.2006 р.

 

Рекомендації базуються на діючій нормативній базі станом на 01.08.2006 року

 

 

Рецензенти:

Лайко П.А., доктор економічних наук, професор, Національний аграрний університет;

Чупіс А.В., доктор економічних наук, професор, Сумський національний аграрний університет.

ВСТУП

 

Потреба в розробці бізнес-плану виникає у всіх випадках, коли необхідно отримати додаткові фінансові ресурси – залучити кредити чи інвестиції, профінансувати нову бізнес-ідею чи доходний інвестиційний проект. Його вимагають комерційні банки й кредитні організації, інституціональні та індивідуальні інвестори, інші фінансуючи організації. Для отримання бюджетних позичок чи фінансування в рамках конкретних державних програм теж потрібен бізнес-план. Але найбільше його розробка потрібна керівникам та власникам підприємства, щоб детально проаналізувати свої ідеї та плани, оцінити їх реалістичність і перспективність, встановити сильні та слабкі сторони діяльності, знайти способи посилити перші та знизити другі.

У світовій практиці бізнес-план вже давно став загальноприйнятим способом надання комерційної інформації та основою для ведення ділових переговорів. З розвитком ринкових відносин в нашій країні та розширенням міжнародних економічних зв'язків, бізнес-планування стає одним із важливих елементів забезпечення конкурентоспроможності та успішної виробничо-фінансової діяльності підприємства. На основі бізнес-плану здійснюється розрахунок економічної ефективності бізнес-ідей та інвестиційних рішень, оцінка комерційної доцільність вкладення коштів на їх здійснення.

Однак багато підприємств не приділяють бізнес-плану достатньої уваги. Не в останню чергу це обумовлено помилковими уявленнями їх керівників про те, що ринкові відносини антипланові а про бізнес-план як про «звітний» документ, який потрібен не стільки підприємству, скільки тим, у кого воно просить гроші. Це абсолютно невірно. Серед ділових людей вже давно став аксіомою вираз: «Хто не планує – той планує невдачу». Ринкові умови, які дуже динамічні, вимагають повного та ясного уявлення про перспективи й наслідки прийнятих рішень, детального обґрунтування мети та завдань виробничо-фінансової діяльності, а також способів їх досягнення. Планування – це універсальний інструмент прогнозування майбутнього, що сприяє мінімізації ризиків бізнесу та мотивації трудового колективу. Тому з розвитком ринкових відносин його важливість для забезпечення ефективної діяльності підприємств не зменшується, а навпаки зростає.

Бізнес-планування особливо необхідно, якщо підприємство планує розширити або модернізувати виробництво, змінити напрямки своєї діяльності, освоїти нові ринки або продукцію, взяти участь в корпоративних об’єднаннях або створенні нового підприємства.

Основна мета розробки бізнес-плану – спланувати виробничо-фінансову діяльність підприємства на середньострокову перспективу відповідно до потреб та вимог ринку з урахуванням можливостей залучення необхідних ресурсів та відшкодування їх вартості за рахунок ефективної діяльності.

Добре розроблений бізнес-план визначає та розкриває всі основні питання майбутньої діяльності підприємства, визначає потребу в ресурсному забезпеченні, прогнозує різні можливі (як позитивні так і негативні) варіанти розвитку ситуації. З цього документу зацікавлені особи можуть отримати відповідь на питання де і як підприємство буде реалізовувати свою продукцію; як розвиватиметься її виробництво; які трудові, матеріальні та фінансові ресурси будуть використані; які заходи необхідно буде здійснити при сприятливій економічній, політичній та конкурентній обстановці, а також у випадку непередбачених обставин; які фінансові та інші економічні наслідки принесе реалізація бізнес-ідеї. Крім того, бізнес-план дозволяє визначити ті показники та їх граничні величини, на основі яких буде здійснюватись контроль реалізації плану.

Бізнес-план – це детальний, логічний та обґрунтований документ, підготовлений власником (командою управлінців) підприємства, що визначає мету й концепцію його розвитку, а також необхідні умови і ресурси для здійснення запланованих заходів.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1. Методичні рекомендації з підготовки бізнес-планів сільськогосподарських підприємств розроблені у відповідності до діючих в Україні нормативних та законодавчих документів, що регулюють виробничу, інвестиційну та фінансову діяльність сільськогосподарських підприємств та враховують галузеву специфіку діяльності останніх.

1.2. Методичні рекомендації визначають особливості збору та підготовки необхідної аналітичної інформації, розрахунку на її основі прогнозних показників, вибір структури та послідовність розробки розділів бізнес-плану.

 

2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО БІЗНЕС-ПЛАНУ ТА ЕТАПИ РОЗРОБКИ

 

2.1. Розробка бізнес-плану може здійснюватись одним з двох способів:

а) на основі стандартизованих таблиць з встановленою структурою розділів бізнес-плану чи відповіді на визначений перелік питань.

б) індивідуального творчого підходу до розробки та написання бізнес-план, що повною мірою відповідає вимогам його авторів – власників або керівників підприємства.

Оптимальним є метод, що синтезує обидва ці підходи.

2.2 Конкретний склад бізнес-плану та ступінь його деталізації залежать від розмірів майбутнього проекту та галузі, до якої він відноситься, ємності ринку збуту, наявності конкурентів та перспектив росту підприємства. Вирішення цих питань також повинне враховувати вимоги тих осіб та організацій, які планується залучити до реалізації основної ідеї бізнес-плану.

2.3. Процес бізнес-планування складається з декількох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих етапів від виникнення бізнес-ідеї до текстового опису результатів досліджень та розрахунків, пов’язаних з її реалізацією.

2.4. Планування майбутніх дій починається з виникнення, аналізу та остаточного встановлення нової бізнес-ідеї, що є основою бізнес-плану.

Джерелами виникнення такої ідеї можуть бути: аналіз попереднього досвіду та результатів діяльності підприємства, критичні зауваження та пропозиції колег або членів трудового колективу, публікації та повідомлення в засобах масової інформації, інтуїція або власні амбіції автора ідеї.

2.5. Бізнес-ідея оформляється у вигляді загальної схеми створення нової продукції, модернізації або розширення діючого виробництва, проникнення на нові товарні ринки тощо.

2.6. На етапі попередньої оцінки бізнес-ідеї:

ü      аналізуються її сильні та слабкі сторони;

ü      встановлюються нові можливості які вона відкриває та проблеми, пов’язані з її реалізацією;

ü      формулюються основні цілі та завдання й визначаються шляхи їх реалізації.

Вирішення цих питань не має стандартного алгоритму розв’язку, тому вони потребують залучення та командної дії найбільш компетентних спеціалістів підприємства і базуються на застосовуванні евристичних методів оцінки.

2.7. На цьому етапі також проводиться аналіз загального фінансово-економічного стану підприємства, який дозволяє виявити фактори, що з одного боку – негативно впливають на розвиток підприємства, а з іншого – сприяють цьому і забезпечують конкурентні переваги. Результати аналізу в подальшому використовуються як основа для розробки моделі бізнес-плану та інформація для підготовки його окремих розділів.

2.8. Наступним етапом бізнес-планування є збір всієї необхідної внутрішньої та зовнішньої інформації для проведення послідуючих прогнозних розрахунків.

Джерелами внутрішньої інформації є:

ü      дані оперативного та бухгалтерського обліку;

ü      фінансова звітність;

ü      експертні оцінки керівників та спеціалістів підприємства;

ü      внутрішні нормативні документи та регламенти тощо;

Джерелами зовнішньої інформація інформації можуть бути:

ü      нормативно-законодавчі акти: Постанови Верховної Ради, Укази Президента, Постанови Уряду, нормативні та методичні документи міністерств і відомств, статистичні збірки тощо;

ü      спеціально організовані дослідження;

ü      періодичні видання;

ü      спеціалізовані бази даних;

ü      економічні прогнози та аналітичні дослідження державних науково-дослідних та комерційних організацій.

2.9. Зібрана інформація для забезпечення процесу бізнес-планування повинна відповідати двом вимогам: бути повною та достовірною. Тому вона підлягає аналізу на предмет її достовірності, систематизації, редагуванню та, у разі необхідності, коригуванню.

2.10. На основі систематизованої інформації проводиться аналізу, мета якого встановлення істотних взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими результатами та факторами (ресурсами), що їх визначають. При цьому враховується те, що ефективне використання економічних ресурсів (земельних, матеріальних, трудових, фінансових) залежить від дотримання оптимальних пропорцій, які мають індивідуальний характер для кожного підприємства.

2.11. Аналізу підлягають такі пропорції та взаємозалежності:

ü      взаємозв'язок між окремими видами витрат (ресурсів) і їх вплив на виробництво та його ефективність;

ü      пропорції внутрігосподарського та міжгалузевого розподілу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

ü      зовнішні фактори, що позитивно або негативно впливають на загальний результат діяльності підприємства.

2.12. Необхідно також:

ü      провести аналіз фінансового стану та встановити причини збитковості підприємства або його окремих галузей чи видів діяльності; вивчити окремі сегменти товарного ринку, на яких підприємство планує реалізовувати свою продукцію;

ü      визначити збиткові та неперспективні галузі й виробництва, розробити план їх закриття, ліквідації або продажу;

ü      проаналізувати кадрове забезпечення й розробити заходи з оптимізації кадрового потенціалу, заміни та навчання керівників і спеціалістів підприємства та його структурних підрозділів.

3. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ ТА ОСНОВНІ ПИТАННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ

 

3.1. Підготовка бізнес-плану включає детальний аналіз та прогнозні розрахунки за сферами діяльності підприємства, які умовно можна розділити на такі п’ять блоків:

1) стан товарного ринку за напрямками діяльності підприємства; тенденції економічного розвитку галузі; суттєві характеристики продукції або послуг, що пропонуються на ринок і є об’єктом бізнес-планування;

2) організація виробництва, використовувані технології та ресурсне забезпечення;

3) організація управління, забезпечення трудовими ресурсами та інституціональні аспекти бізнесу;

4) фінансове забезпечення діяльності;

5) прогнозна оцінка комерційної доцільності й ефективності реалізації бізнес-ідеї та аналіз її основних ризиків.

 

3.2. Стан товарного ринку. Тенденції економічного розвитку галузі та опис продукції

 

3.2.1. Розробка основних розділів бізнес-план починається з аналізу тих сегментів товарного ринку, на яких підприємство збирається реалізовувати свою продукцію чи послуги.

3.2.2. В процесі розробки цього блоку бізнес-плану встановлюється наявність ринок збуту продукції або послуг підприємства та оцінюються його можливості добитися успіху на цьому ринку.

3.2.3. Аналіз стану та перспектив розвитку товарного ринку включає вивчення таких питань:

ü      ємність ринку в розрізі адміністративних територій (району, області, України, СНД, світовий ринок) та тенденції його розвитку (зниження, стабільна динаміка або зростання);

ü      динаміка цін на ринку за останні 5 років та їх сезонна варіація;

ü      нормативно-правове регулювання господарської діяльності взагалі і сільськогосподарського виробництва зокрема (податкова, грошово-кредитна, митно-тарифна, інвестиційна та соціальна політика держави; вимоги та обмеження міжнародних і міждержавних договорів й угод);

ü      форми та методи державної підтримки виробництва окремих видів продукції;

ü      специфічні особливості ринку, що створюють певні обмеження для проникнення на ринок або стимули для розширення діяльності. Це можуть бути окремі місцеві або зарубіжні нормативні акти, що стосуються сільськогосподарського виробництва в даній місцевості, включаючи ліцензії, пропускний режим в заборонених зонах, вимоги реєстрації та обмеження обсягів діяльності тощо;

ü      прогнозні розрахунки наукових установ та незалежних експертів щодо перспектив розвитку ринку в майбутньому.

3.2.4. Деталізація перерахованих в попередньому пункті питань залежить від особливостей підприємства. В процесі розробки бізнес-плану важливо визначити зовнішні фактори, які мають постійний і суттєвий вплив на успіх реалізації ідеї бізнес-плану і на них зосередити увагу. Зокрема, необхідно врахувати, що більшість сільськогосподарських виробників це малі та середні підприємства, які не можуть істотно розширити свою діяльність в географічному аспекті. Тому не варто концентрувати свою увагу на детальному вивченні світових продовольчих ринків або ринків інших країн.

3.2.5. Встановлення конкурентів та їх основні характеристики:

ü      перелік підприємств - основних конкурентів;

ü      технологічне та фінансове становище конкурентів;

ü      сильні та слабкі сторони конкурентів;

ü      можлива реакція конкурентів на ті чи інші дії на ринку.

3.2.6. Найбільш суттєве значення в цьому блоці бізнес-плану має питання ідентифікації конкурентів. Ринок сільськогосподарської продукції завжди був і залишається високо конкурентним. При цьому важливо врахувати, що сьогодні конкурентом у багатьох випадках виступають не стільки інші сільськогосподарські підприємства, скільки посередники, що торгують їх продукцією. Якщо підприємство випускає продукцію з якимись особливими якісними характеристиками, то конкурентами будуть виробники саме такої продукції.

3.2.7. В процесі аналізу конкурентів, необхідно встановити якісних характеристик продукції, що визначають конкурентні переваги того чи іншого підприємств. Це можуть бути: нова технологія виробництва, що забезпечує вищу якість; переваги з точки зору екологічних характеристик; низька собівартість або якісь інші особливі переваги, що задовольняють специфічні запити покупців.

Описуючи основні характеристики продукції, акцентують увагу на її перевагах у порівнянні з продукцією конкурентів.

3.2.8. Встановлення споживачів продукції бізнес-плану та їх характеристика:

ü      тип (окремі покупці, посередники, переробні чи торгові підприємства);

ü      територіальне розміщення споживачів продукції підприємства;

ü      відношення та особливі вимоги покупців до продукції підприємства;

ü      наявність постійних взаємовідносин з споживачами.

Більшість видів товарної сільськогосподарської продукції мають певні особливості, які необхідно врахувати при розробці цього розділу бізнес-плану. До них належить:

ü      короткий часовий період використання;

ü      одночасно є товаром особистого користування і промислового призначення;

ü      використовується для внутрішньогосподарського споживання;

ü      відноситься до товарів соціального призначення, що обумовлює більш жорсткі нормативи обмежень та державного регулювання.

3.2.9. При ідентифікації потенційних клієнтів необхідно чітко встановити цільове призначення продукції, що дозволить також конкретизувати зміст ряду інших блоків бізнес-плану. При цьому слід враховувати, що рішення про придбання товарів особистого користування приймається однією людиною або сім’єю, тоді я купівля товарів виробничого призначення – результат колективного рішення.

3.2.10. Важливою особливістю виробів короткострокового користування, до яких відносяться продукти харчування, є консерватизм покупців та їх прив’язаність до ідентифікованих товарів. За цих умов ціновий фактор може втрачати першочергове значення.

В такому випадку можна скористатися феноменом прихильності, здійснюючи самостійну переробку продукції та фірмову торгівлю. Це створює можливості для неагресивної стратегії розширення долі на ринку. У цьому випадку важливе значення має створення фірмового стилю, організація і проведення серйозної рекламної кампанії.

Реалізація такої стратегії та характеристик товарів повинні бути детально відображені в бізнес-плані.

3.2.10. Стратегія просування на ринок товарів виробничого призначення повинна враховувати, що для завоювання цього сегменту ринку першочергове значення має досягнення надійності, стабільності та довгостроковості взаємозв’язків з споживачами.

3.2.11. Обов’язковою складовою цього розділу бізнес-плану є опис заходів по проникненню на ідентифіковані сегменти товарного ринку.

3.2.12. На основі проведеного аналізу здійснюється обґрунтування наступних прогнозних параметрів:

частка продукції підприємства на ринку;

розмір ціни та цінова політика;

заходи по стимулюванню збуту та розширення взаємозв’язків з споживачами.

3.3. Організація виробництва, використовувані технології та ресурсне забезпечення

 

3.3.1. Для досягнення успіху в реалізації бізнес-ідеї важливе значення мають використання сучасних технологій та відповідне ресурсного забезпечення. Сучасний стан матеріально-технічної бази більшості сільськогосподарських підприємств не забезпечує таких вимог. Це визначає важливість розробки в бізнес-плані питань покращення організації виробництва та його технологічне і ресурсне переозброєння.

3.3.2. Основним завданням цього блоку бізнес-плану – визначення та аргументування вибору виробничого процесу та ресурсів для його здійснення. Необхідно докладним чином описати шлях, за допомогою якого підприємство планує ефективно виробляти продукцію та поставляти її різним категоріям споживачів. При цьому враховують такі особливості сільськогосподарського виробництва як його територіальна локалізація, істотна залежність від природнокліматичних умов, використання біологічних активів у технологічному процесі та обмежені можливості щодо диверсифікації виробництва.

3.3.3. Розробка технологічних та ресурсних аспектів бізнес-плану здійснюється на основі технологічних карт виробництва окремих видів продукції.

Технологічні карти дозволяють поелементно визначити всі деталі процесу виробництва, потребу в сировині та матеріалах, основні вартісні показники виробництва продукції, підготувати іншу інформацію для розробки бізнес-плану.

Наявність детально розроблених технологічних карт дозволяє зробити в остаточному варіанті бізнес-плану опис виробничого процесу та технології виробництва.

3.3.4. На основі інформації з технологічних карт та аналізу використання існуючої матеріально-технічної бази визначають рівень забезпеченості підприємства виробничими потужностями для досягнення запланованих обсягів реалізації продукції й забезпечення інших каналів її споживання. Таке співставлення дозволить вирішити питання про модернізацію, заміну чи створення (придбання і будівництво) основних засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних цінностей. Варіантом вирішення цього питання також може бути оренда основних засобів

3.3.5. Наступним кроком роботи над бізнес-планом є пошук постачальників сировини, матеріалів та інших засобів виробництва, а також підрядників і субпідрядників для будівництва приміщень і споруд. При цьому доцільно визначити можливості диверсифікації джерел постачання та уникнення монопольного тиску постачальників, зниження вартості та підвищення якості товарно-матеріальних цінностей, досягнення кращих умов постачання. Важливе значення в цьому контексті має репутація постачальників та наявність досвіду роботи з ними як у самого підприємства, так і в інших суб’єктів ринку, інформацію яких підприємство вважає надійною та достовірною.

3.3.6. Паралельно з виконанням прогнозних розрахунків технологічного та ресурсного забезпечення виробництва проводиться аналіз виробництва, в процесі якого необхідно визначити склад витрат по кожному виду продукції, рентабельність її виробництва та вклад у загальний прибуток (збиток) підприємства; встановити доцільність диверсифікації чи реструктуризації виробництва, ліквідації чи реалізації окремих об’єктів.

Слід також проаналізувати як здійснюється облік та контроль витрат виробництва та розробити механізми здійснення контролю над основними елементами, що входять у собівартість продукції. В плані управління кредиторською заборгованістю важливо забезпечити достовірний роздільний облік по окремих видах продукції.

3.3.7. При розробці питань організації виробництва необхідно провести розрахунок і обґрунтувати обсяги нормативних запасів насіння та посівних матеріалів, кормів, матеріалів, сировини та інших основних компонентів виробництва; число днів покриття дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Розрахунок потреби в оборотних коштах та їх приросту необхідний в подальшому для розробки інвестиційного плану, визначення потреби в фінансових ресурсах і проведення оцінки комерційної доцільності та ефективності реалізації ідеї бізнес-плану. З цієї точки зору важливо щоб такі розрахунки були здійснені для кожного періоду реалізації бізнес-ідеї: для першого року – в помісячній розбивці, для другого – в поквартальній, а для всіх інших – за рік.

3.3.8. Для кредиторів та інвесторів представляє інтерес механізм гарантування якості продукції підприємства. Розробники бізнес-плану необхідно описати на яких стадіях і якими методами проводитиметься контроль за якістю, якими стандартами при цьому будуть керуватися. В залежності від сфери діяльності розробляють систему агротехнічних, зооветеринарних, екологічних та інших заходів, що забезпечують контроль якості продукції та підвищення її рівня.

3.3.9. Сільськогосподарське виробництво найтіснішим чином пов’язане з оточуючим навколишнім середовищем, тому екологічні вимоги й нормативи стосуються його безпосередньо. У бізнес-плані повинно міститися достатньо інформації про екологічні аспекти проекту. Це дає змогу оцінити екологічні наслідки його реалізації, розробити заходи по пом'якшенню негативної дії виробництва на навколишнє середовище та його поліпшенню; встановити величину фінансових та інших обов'язків і відповідальності підприємства при будь-якому забрудненні; провести страхування таких ризиків чи зробити відповідні грошові резерви.

3.3.10. Визначаються та описуються міжнародні, державні та місцеві вимог, пов'язані з радіаційною безпекою, захистом навколишнього середовища, охороною здоров'я працівників підприємства і забезпеченням техніки безпеки, які поширюються на бізнес-план.

3.4. Організація управління, забезпечення трудовими ресурсами та інституціональні аспекти бізнесу

 

3.4.1. В цьому блоці бізнес-плану необхідно звернути увагу як на сильні, так і на слабкі сторони кадрового потенціалу. Аналіз кадрового потенціалу здійснюється за двома напрямками: організація управління та трудові ресурси.

 

3.4.2. Особисті якості керівників і спеціалістів підприємства визначаються системою об’єктивних та суб’єктивних чинників і не завжди піддаються формальному опису. В бізнес-плануванні склалася певна традиція підготовки цього питання, яка дає змогу зацікавленим особам скласти уявлення про якісний склад апарату управління підприємства та оцінити його потенційні можливості.

Схема підготовки цього питання включає такі аспекти характеристики керівних кадрів:

ü      розподіл прав і обов'язків між членами команди управління, система підпорядкування та процедура ухвалення остаточного рішення;

ü      трудовий досвід кожного керівника та спеціаліста (вік, етапи трудової біографії, досвід роботи в даній сфері підприємницької діяльності, навики управління, освіта, сімейний стан, наявність рекомендації відомих фахівців).

ü      особливі якості, що дозволяють очікувати на успішну діяльність в процесі реалізації бізнес-ідеї;

ü      система підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів;

ü      умови найму та звільнення;

ü      механізм підтримки та мотивації провідних керівників і спеціалістів, їх участь у статутному фонді підприємства та розподілі доходів.

До цього переліку можуть бути включені й інші характеристики.

3.4.3. В процесі розробки бізнес-плану необхідно переорієнтувати інформацію для забезпечення оперативного реагування на зовнішні та внутрішні чинники. З цією метою проводиться:

ü      оцінка рівня доступності і оперативності управлінської інформатизації;

ü      аналіз стану, оперативності, автоматизації обробки та отримання всієї необхідної інформації для здійснення процесу управ­ління;

ü      оцінка часу проходження замовлень, угод та інших ділових паперів від керівника до їх безпосереднього виконавця і ступінь оперативності реагування на них;

ü      аналіз наявності й оперативності надходження на підприємство інформації про стан зовнішнього економічного середовища (законодавчі й нормативні акти; інформація про кон’юнктуру ринку окремих видів продукції й матеріальних ресурсів, ринку кредитів, послуг; постачальників і споживачів продукції підприємства тощо).

Проведений за такою схемою аналіз надає інформацію для удосконалення організаційної структури управління підприємством.

3.4.4. Вибір та формування організаційної структури підприємства повинні враховувати основні принципи побудови ефективних структур управління: оптимальний розподіл обов'язків, інформаційну забезпеченість керівника, зацікавленість виконавця в результаті, наявність ефективної системи моніторингу та контролю тощо.

3.4.5. Малим і середнім підприємствам доцільно формувати організаційну структуру під конкретну команду управлінців. Однак багатогалузевий характер сільськогосподарського виробництва не завжди дозволяє врахувати ці рекомендації. Тому для багатьох підприємств у сільському господарстві більш прийнятною може бути функціональна структура управління.

3.4.6. Вибір структури управління суттєво залежить від організаційно-правової форми підприємницької діяльності та розподілу власності. Тому в бізнес-плані має бути наступна інформація:

ü      частка статутного фонду (акцій, паї), що знаходиться у власності керівників підприємства, який власний капітал вони вклали в справу;

ü      частки інших найбільших співвласників підприємства (їх назва та юридична адреса, частка у статутному фонді; якщо підприємство зареєстроване у формі акціонерного товариства – кількість акцій, що їм належать, дату придбання й вартість пакету акції);

ü      статутні обмеження на придбання та продаж акцій (часток) і вкладення капіталу, які вплинуть на розподіл власності;

ü      порядок формування та компетенція органів управління підприємством.

3.4.7. Серед інших інституціональних аспектів в бізнес-плані слід відмітити форми юридичного та банківського обслуговування

3.4.8. На наступному етапі підготовки бізнес-плану проводиться аналіз та прогнозні розрахунки за такими напрямками:

ü      методи визначення потреби підприємства в трудових ресурсах;

ü      відповідність наявних трудових ресурсів завданням діяльності підприємства в нових умовах;

ü      шляхи забезпечення поточної та перспективної потреби в трудових ресурсах

ü      умови зайнятості (повна або часткова) прийнятих на роботу працівників;

ü      система оплати праці та матеріального заохочення;

ü      рівень ознайомленості персоналу з перспективними плани підприємства та його готовність до здійснення цих планів;

ü      система підготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації;

ü      процедуру прийняття працівників на роботу та їх звільнення.

3.5. Фінансове забезпечення бізнес-плану

 

3.5.1. Головним завданням цього розділу є розрахунок потреби в фінансових ресурсах для забезпечення реалізації запланованих заходів, визначення джерел їх надходження та схеми і термінів повернення коштів.

3.5.2. Фінансовий розділ бізнес-плану повинен включати такі основні документи:

ü      прогнозом прибутків і збитків;

ü      планом руху грошових потоків;

ü      прогнозним бухгалтерським балансом підприємства;

ü      графік погашення кредитів і сплати відсотків (у випадку використання кредитів).

При необхідності розділ може бути доповнений й іншими документами. Зокрема, відомостями про оборотний капітал, графік сплати податків, розрахунками основних фінансових коефіцієнтів (платоспроможності, ліквідності, ділової активності, рентабельності).

3.5.3. Прогнозний період повинен становити не менше трьох років, але бути довший за термін використання кредиту, якщо останній використовується в процесі реалізації бізнес-плану. Прогнозні дані першого року розраховуються на кожен місяць, другого – квартал, а для решти періодів – на рік.

3.5.4. Прогноз прибутків і збитків, план руху грошових потоків та прогнозний бухгалтерський баланс за методологією підготовки не відрізняються від складання аналогічних документів в системі вітчизняної фінансової звітності.

3.5.5. Вихідні дані для прогнозування фінансових результатів формуються на основі інформації з попередніх розділів. Вони включають обсяги реалізації продукції, її ціну операційні та інвестиційні витрати, розміри податків і зборів; всі інші витрати, які несе підприємство в результаті реалізації продукції.

 

3.5.6. Прогноз руху грошових потоків дає можливість визначити потребу у фінансових ресурсах. Це здійснюється шляхом визначення дефіциту грошових потоків (перевищення витрат грошових коштів над їх надходженням) в різні періоди часу. Третій розділ цього документу – рух грошових потоків від фінансової діяльності – дає можливість збалансувати цей дефіцит шляхом використання різних джерел фінансування. При цьому необхідно визначити найбільш прийнятну структуру капіталу (позиковий/власний), виходячи з наступних факторів:

ü      доступність різних джерел фінансування і наявність необхідного забезпечення;

ü      умови залучення фінансових ресурсів;

ü      забезпечення платоспроможності, прийнятної для кредитно-фінансових установ (співвідношення сумарних боргових зобов'язання до власного капіталу);

ü      досягнення гнучкості фінансування.

3.5.7. У випадку використання кредиту як джерела фінансування бізнес-плану кредитори встановлюють додаткові вимоги до розробки фінансового блоку. Зокрема, це інформація на які цілі буде витрачена позика (нове будівництво чи модернізацію основних засобів, придбання машин і механізмів, поповнення оборотного капіталу тощо); що конкретно буде придбано (модель чи марка машин, вид інших основних засобів, їх вартість); хто є їх постачальником; яку суму потрібно заплатити у вигляді податків, витрати на доставку та монтаж обладнання; здійснення контролю та моніторингу використання позикових коштів. Всі ці питання повинні знайти своє відображення в бізнес-плані.

 

3.6. Прогнозна оцінка комерційної доцільності й ефективності реалізації бізнес-ідеї та аналіз її основних ризиків

 

3.6.1. Оцінка доцільності та ефективності реалізації бізнес-ідеї здійснюється на основі двох груп показників: а) бухгалтерські; б) фінансові.

Основна відмінність між групами методів полягає у тому, що показники першої групи в якості результату використовують чистий прибуток, а другої – дисконтований чистий грошовий потік.

3.6.2. Враховуючи існування об’єктивних протиріч між окремими показниками, для прийняття остаточного рішення стосовно доцільності реалізації ідеї бізнес-плану, необхідно встановити один чи два основні показники оцінки її ефективності.

3.6.3. Отримані в результаті розрахунків значення кожного показника доцільності й ефективності реалізації бізнес-ідеї порівнюються з попередньо встановленими нормативними значенням (критеріями прийнятності). Якщо розрахункове значення більше (для терміну окупності – менше) нормативного, то такий бізнес-план може бути прийнятий до реалізації. У випадку, коли ця умова не виконується, попередні розрахунки бізнес-плану підлягають коригуванню з метою пошуку можливостей збільшення доходів та зниження витрат. Якщо ж таке коригування не дало результатів, тобто результати реалізації бізнес-проекту не відповідають критеріям прийнятності, він повинен бути відхилений.

3.6.4. Бухгалтерські методи використовують переважно малі та середні підприємства. Крім того, показники цієї групи можуть використовуватись для обґрунтування проектів, реалізація яких не потребує великих обсягів інвестиційних ресурсів Вони включають такі показники: термін окупності та норму прибутку на інвестований капітал.

3.6.4.1. Термін окупності інвестицій – це період, на протязі якого чистий прибуток від операційної діяльності повністю відшкодує інвестиційні витрати.

Розрахунок показника здійснюється шляхом розрахунку числа років, необхідних для того, щоб накопичений (кумулятивний) чистий прибуток від інвестицій дорівнював обсягу інвестованих коштів.

Для прийнятності розрахункове значення показника повинне бути меншим з попередньо встановленим нормативним значенням (критерієм прийнятності). Крім того, слід мати на увазі, що прийнятними можуть бути лише ті капітальні вкладення, термін окупності яких перевищує термін життєвого циклу проекту.

Простота розрахунку та незначні витрати – основні достоїнства методу. У зв’язку з цим він дає можливість на етапі попередніх досліджень без значних фінансових витрат відхилити найбільш ризикові бізнес-ідеї, які генерують основні грошові надходження в кінці їх життєвого циклу.

3.6.4.2. Норма прибутку на інвестований капітал розраховується шляхом діленням середньорічної суми прибутку, отриманого в результаті здійснення інвестицій, на суму інвестованих коштів.

У практиці інвестиційного аналізу використовують дві модифікації показника:

§         по початково вкладеному капіталу;

§         по середній величині капіталу протягом терміну служби інвестицій (середнє від суми початково вкладеного капіталу і ліквідаційної вартості активів, створених за рахунок цих інвестицій).

3.6.5. Фінансові показники оцінки ефективності інвестицій використовують метод дисконтування, який враховує часовий аспект вартості інвестицій. Найбільш поширеними серед них є: чиста теперішня вартість (NPV), внутрішня норма доходності (IRR), модифікована внутрішня норма доходності (МIRR), рентабельність інвестицій (PI).

3.6.5.1. Найбільш універсальним показником оцінки ефективності проекту вважається показник чистої теперішньої вартості (Net Present Value - NPV). Він визначається як сума дисконтованих (приведених до теперішнього часу) чистих грошових потоків за весь період життєвого циклу інвестиційного проекту за формулою:

 

 

Для розрахунку показника необхідно знати:

§   величину чистих грошових потоків у кожен період життєвого циклу проекту;

§   вартість інвестованого капіталу.

Позитивне значення чистої теперішньої вартості реалізації бізнес-ідеї свідчить про її прийнятність.

3.6.5.2. Розрахунок показника внутрішньої норми доходності без застосування спеціальних комп’ютерних програм або фінансового калькулятора досить складний. За відсутності останніх на практиці такий розрахунок здійснюється методом проб і помилок за допомогою декількох послідовних операцій. Загальний алгоритм наступний:

ü      встановлюється довільна норма дисконту, яка відповідає вартості інвестованого капіталу в реальних економічних умовах;

ü      визначається чиста теперішня вартість проекту при вибраній нормі дисконту;

ü      якщо отримано позитивне значення чистої теперішньої вартості, то норма дисконту збільшується, якщо від’ємне – зменшується;

ü      повторно визначається чиста теперішня вартість проекту для нової норми дисконту.

Розрахунки проводяться до тих пір, поки чиста теперішня вартість проекту не зрівняється з нулем.

Для чистих грошових потоків, які змінють знак на протилежний лише один раз (ординарні або звичайні грошові потоки) може бути застосована наступна формула визначення внутрішньої норми доходності:

 

 

де i₁ - норма дисконту, при якій чиста теперішня вартість має позитивне значення;

i₂ - норма дисконту, при якій чиста теперішня вартість має негативне значення;

NPV₁ - позитивне значення чистої теперішньої вартості;

NPV₂ - негативне значення чистої теперішньої вартості.

Якщо значення внутрішня норма доходності більша вартості інвестованого капіталу, такий проект повинен бути схвалений.

3.6.5.3. Модифікована внутрішня норма доходності.

Алгоритм розрахунку показника наступний:

ü      використовуючи вартість інвестованого капіталу методом дисконтування, визначають теперішню вартість негативних грошових потоків (інвестиційних витрат);

ü      знаходять їх суму;

ü      за ставкою реінвестування розраховують майбутню (кінцеву) вартість позитивних чистих грошових потоків;

ü      знаходять їх суму;

ü      визначають ставку відсотка, яка прирівнює кінцеву вартість позитивних чистих грошових потоків і теперішню вартість негативних грошових потоків.

Остання і є модифікованою внутрішньою нормою доходності. Загальна формула розрахунку модифікованої внутрішньої норми доходності має наступний вигляд:

 

 

де i - норма дисконту;

k - норма реінвестування;

Iв - негативні грошові потоки;

ЧГП - позитивні чисті грошові потоки;

n - загальне число періодів життєвого циклу проекту;

t - період, в якому мали місце відповідні грошові потоки.

3.6.5.4. Індекс рентабельності (PI) – це співвідношення між сумою дисконтованих чистих грошових потоків та сумою дисконтованих інвестиційних витрат. Для його розрахунку використовують ті ж самі дані, що й для розрахунку чистої теперішньої вартості. При цьому застосовується формула:

 

 

Якщо: PI > 1, то проект приймається, в інших випадках - видхіляється

На відміну від чистої теперішньої вартості індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень прибутків на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривни, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому показник PI частіше застосовується при оцінці альтернативних проектів, які мають приблизно однакові значення NPV, або при формуванні портфеля інвестицій в умовах жорсткого обмеження бюджету капітальних вкладень.

3.6.4. Аналіз ризиків включає визначення:

ü      чинників ризику;

ü      ймовірність недосягнення запланованих техніко-економічних показників бізнес-плану в результаті настання аналізованих несприятливих подій;

ü      величина коштів, що піддаються впливу аналізованих ризиків;

ü      можливі негативні налідки ризиків.

3.6.5. Аналізуються такі основні види ризиків при реалізації бізнес-плану:

ü      затримки початку виконання проекту;

ü      невиходу на запланований обсяг виробництва та реалізації продукції;

ü      зміни економічної політики держави (введення ліцензування, квотування на відповідний вид діяльності, зміни в оподаткуванні, митному та валютному регулюванні);

ü      будівельні та технологічні ризики;

ü      фінансові ризик.

3.6.6. За результатами аналізу ризиків готуються висновки про мінімізацію та/чи страхування виявлених ризиків, розраховуються додаткові кошти необхідні для реалізації цих заходів.

3.6.7. Можливими формами страхування ризиків бізнес-плану можуть бути:

ü      розробка ефективних профілактичних заходів щодо запобігання очікуваних ризиків;

ü      створення резервних (страхових) фондів;

ü      зовнішнє страхування окремих видів ризиків;

ü      отримання законодавчих гарантій захисту від окремих видів ризиків;

ü      інші форми страхування ризиків.

Слід також передбачити можливість виходу з програми на окремих стадіях реалізації бизнес-плану при настанні несприятливих умов діяльності.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1.1

Зразкова структура бізнес-плану

 

Титульний лист.

Резюме.

Опис підприємства.

Опис продукції (послуги).

Маркетинг та збут продукції (послуги).

Виробничий план.

Організаційний план.

Фінансовий план.

Оцінка доцільності та ефективності реалізації бізнес-ідеї.

Аналіз ризиків та заходи по їх страхуванню.

Додатки до бізнес-плану.

 

Основні аналітичні таблиці

Додаток 2.1

 

Структура землекористування підприємства

 

 

Додаток 2.2

 

Наявність та використання трудових ресурсів

 

Додаток 2.3

Аналіз використання основних виробничих засобів

 

 

Додаток 2.4

 

Виробничі та економічні показники рослинництва

 

Додаток 2.5

Виробничі та економічні показники тваринництва

 

 

Додаток 2.6

Аналіз витрат на виробництво продукції (окремо по рослинництву і тваринництву)

 

Додаток 2.7

Структура поточної кредиторської заборгованості

 

Додаток 2.8

Аналіз довгострокової кредиторської заборгованості

 

Додаток 2.9

 

Аналіз прибутковості підприємства

 

Додаток 2.10

Зведені показники фінансово-господарської діяльності

 

Додаток 2.11

Основні фінансові коефіцієнти

 

Основні прогнозні таблиці

Додаток 3.1

Програма виробництва та реалізації продукції у фізичних одиницях

 

Додаток 3.2

 

Постачальники сировини, матеріалів та основних засобів (по роках)

 

Додаток 3.3

 

Характеристика конкурентів підприємства

 

 

 

 

Додаток 3.4

 

Споживачі продукції підприємства

 

Додаток 3.5

 

Канали збуту та використання продукції підприємства

 

Додаток 3.6

 

Витрат на виробництво сільськогосподарської продукції

 

Додаток 3.7

 

Кадровий склад управління підприємством:

 

 

Додаток 3.8

Ризики бізнес-плану та запобіжні заходи.

 

Додаток 3.9

 

План залучення інвестицій для реалізації бізнес-плану

 

Додаток 3.10

Гарантії повернення позик

 

 

Додаток 3.11

План повернення залучених коштів та обслуговування позик

 

Додаток 3.12

 

Календарний план виконання основних етапів бізнес-плану

 

Додаток 3.13

 

Грошові потоки бізнес-плану

 

 

Додаток 3.14

Прогнозний агрегований баланс (в гривнях на кінець року)