В.Я. Плаксієнко,
доктор екон. наук, професор,
зав. кафедри обліку і аудиту
Дніпропетровського державного аграрного університету
О.І. Дацій,
канд. екон. наук, доцент,
зав. кафедри обліку і аудиту
Гуманітарного університету «Запорізький інститут
державного та муніципального управління»
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
w Ряд вопросов организации учета финансовых результатов остается не урегулированным.
w Усовершенствования требуют существующая классификация финансовых результатов, действующий порядок определения прибылей
и убытков, методика подготовки Отчета о финансовых результатах.
Key issues that are considered:
w A lot of problems of the accounting of financial results remains not solved.
w Existing classification of the financial results, working order of definition of profits and losses, a technique of preparation of the Report on financial results demand to be improved..
У процесі розвитку ринкових відносин сільськогосподарські підприємства України зіткнулися з рядом проблем щодо регулювання витрат і доходів, визначення фінансових результатів та відображення їх у обліку. Господарювання в умовах вільної конкуренції вимагає від управлінського персоналу прийняття оперативних та вірних рішень стосовно питань управління витратами й доходами. Проблема організації високоефективної системи обліку та аналізу витрат і доходів, визначення прибутку (збитку), яка буде сприяти надходженню та обробці якісної інформації для потреб управління, постає дуже гостро.
Питання бухгалтерського обліку фінансових результатів регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у сільському господарстві, іншими законодавчими та нормативними актами.
Дослідженню проблем визначення фінансових результатів та відображення їх у обліку приділили увагу в своїх працях провідні вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: В.В. Сопко В.Г. Лінник, М.В. Кужельний В.Я. Савченко, В.П. Завгородній, Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук, Л.В. Нападовська, С.Ф. Голов, В.Ф. Палій, Я.В.Соколов, А.Н. Кузьмінський, Ч. Хорнгерн, Дж. Фостер, К. Друрі .
Разом з цим, залишається не врегульованими цілий ряд питань обліку фінансових результатів. Недостатньо уваги приділено обґрунтуванню методичних принципів, у відповідності з якими визначаються такі категорії, як прибуток і збиток. Серйозного вдосконалення потребує існуюча класифікація фінансових результатів для забезпечення користувачів оперативної та достовірної інформації. Уточнення потребує діючий порядок визначення фінансових результатів.
Наукової проблеми з визначенням фінансових результатів на перший погляд не існує. Всім давно відомо, що метою бізнесу, або ж підприємництва є прибуток, (на практиці це може бути й збиток). Однак трактування цих понять як категорій у економічній теорії, в законодавчих і нормативних документах (зокрема стандартах бухгалтерського обліку), навчальній та науковій літературі дається різне.
Тут можна провести аналогію з капіталом. Усім відомо, що це вартість, яка приносить додаткову вартість. Насправді ж капітал вказує лише на належність певних активів певному власникові (фізичному чи юридичному). Або кредит уявляють як певну суму коштів (грошей), взятих у банку. Але ж у бухгалтерському обліку все відображається у грошовому вимірнику, а самі гроші облічуються лише на трьох рахунках. Насправді ж кредит — це вид зобов’язань — кредиторської заборгованості (тобто джерело залучених коштів).
Більш детально ми зупинимося не на термінології, що стосується фінансових результатів, а на методичному аспекті визначення показників, тому що саме методика часто й покладається в основу формулювання цих понять у законодавстві та економічній літературі.
Так, у статті 18 Закону України «Про підприємства в Україні» йдеться саме про прибуток (дохід) підприємства: «…основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (дохід)» [1].
У підручнику з бухгалтерського обліку в сільському господарстві за редакцією Ю.Я.Литвина вказується: «Прибуток на підприємствах визначають як різницю між виручкою за реалізовану продукцію, надані послуги, одержані доходи від позареалізаційної діяльності і повною собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг, різних витрат і втрат від позареалізаційної діяльності» [2]. Далі зазначається: «Прибуток є частиною додаткового продукту, вираженого в грошовій формі, який повністю або частково надходить у розпорядження підприємства після реалізації продукції. Основні складові частини формування фінансових результатів сільськогосподарських підприємств — валова продукція, валовий і чистий доход (прибуток). Ці показники мають вартісний вираз і знаходять своє відображення у звітах сільськогосподарських підприємств» [2].
Але ж дохід і прибуток, навіть за останнім формулюванням — різні речі й співвідносяться як загальне і часткове. Дохід — це надходження на підприємство (виручки, дивідендів, штрафів і т.ін.), яке порівнюється з витратами і в складі цього доходу може бути часткою прибутку (а якщо витрати перевищують доходи — то збитком). Навіть якщо говорити про чистий дохід, то він не дорівнює прибутку, оскільки є розрахунковою величиною і включає внутрішнє споживання (в основі лежать різні методики визначення).
Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з другого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.
Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [3], прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скорегована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами й витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою після реалізації і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.
Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю.
У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» записано: «Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати» [4]. Фінансові результати визнаються в обліку після завершення операцій, що спричинили ці результати.
У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності. Він включає:
— результат основної діяльності, що визначається як різниця між доходами від реалізації, іншими операційними доходами та витратами виробництва (собівартістю продукції) і витратами на збут;
— результат фінансових операцій, що визначається як різниця між доходами від фінансових операцій та фінансових витрат;
— результат іншої звичайної діяльності, що визначається як різниця між доходами від інвестиційної, іншої звичайної діяльності та витратами, пов’язаними з отриманням таких доходів;
— результат надзвичайних подій, що визначається як різниця між доходами від надзвичайної діяльності та витратами і втратами від надзвичайних подій.
Отже, кожен вид прибутку (збитку) від певного виду діяльності визначається як різниця між доходами, отриманими за цим видом діяльності, та витратами, понесеними у зв’язку з її веденням. Тому класифікація витрат, доходів і результатів ідентична.
Зі сказаного очевидно, що дохід — це результат окремого виду діяльності, а прибуток (збиток) — узагальнений фінансовий результат. За стандартом бухгалтерського обліку П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) [4].
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П (С)БО 15 «Дохід» [5].
Його норми стосуються підприємств, організацій та інших осіб незалежно від форм власності. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємств), за умов, що оцінка може бути достовірно визначена.
П (С)БО 15 «Дохід» передбачені такі групи визначених доходів:
1.Дохід (виручка від реалізації товарів, робіт і послуг);
2.Інші операційні доходи;
3.Фінансові доходи;
4.Інші доходи [5].
Склад доходів, що належать до відповідної групи, встановлено П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [4].
Доходи, витрати та фінансові результати згідно з названим стандартом поділяються за видами діяльності, внаслідок яких вони виникають, а також на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності.
Під звичайною розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення.. До надзвичайної відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, пожежа тощо). Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу звичайну (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими.
До основної діяльності відносяться операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (робіт, послуг), яке є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених витрат від операційної курсової різниці.
Інша діяльність підприємства поділяється на інвестиційну та фінансову. Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру власного та позикового капіталу підприємства. Залежно від викладеного вище відповідним чином класифікують і доходи.
Доходи і витрати, які відповідають названим критеріям наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила). У статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг. За вирахуванням з нього податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів та відрахувань з доходу визначається «Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг». Потім визначається «Валовий прибуток» як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як різниця між сумою «валового прибутку» та інших операційних доходів і витратами (адміністративними, витратами на збут, та іншими витратами).
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як різниця між сумою фінансового результату від операційної діяльності і (доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів) та витрат (фінансових, від участі в капіталі, інших витрат). Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається з врахуванням податку на прибуток шляхом віднімання суми податку від прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування. Чистий прибуток або збиток визначається коригуванням фінансового результату від звичайної діяльності на доходи та витрати від надзвичайних подій.
Узагальнена модель обліку формування фінансових результатів наведена на рис.1.

Отже, крім методології визначення фінансових результатів, зокрема прибутку, слід не забувати про їх економічний зміст. Прибуток можна уявити собі лише як джерело активів, отриманих додатково в результаті різних видів діяльності (зовсім різних за натурально-речовим виразом). Збиток же навпаки — це умовне позначення коштів, недоотриманих в результаті певної діяльності (також у натуральному вираженні уявити не можна, хоча це й активи).
Найбільш ефективною для сільськогосподарських підприємств є класифікація фінансових результатів за видами діяльності. При цьому практично збігаються прибуток (збиток), визначений за результатами розрахунків у бухгалтерському і податковому обліку. Формування фінансових результатів відбувається за наведеною моделлю.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 21.03.1991р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — ст.272.
2. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Підручник для вузів / Ю.Я. Литвин, П.Я. Хомин, В.С. Совінський та ін., За ред. Ю.Я. Литвина. 2-е вид., перер. і доп. — Тернопіль: Чарівниця, 1995. — 824 с.
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 27.
4. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999р. // Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — № 6.
5. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 29.11.1999 р. // Бухгалтерський облік і аудит. —1999. — № 12.
