УДК 167.7:657.6

Бутинець Т.А., к.е.н., доцент,

докторант кафедри бухгалтерського обліку,

Житомирський державний технологічний університет

 

МЕТОДОЛОГІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

 

Питання, що розглядаються:

·          Господарський контроль вимагає відлагодженої системи дій, що ґрунтується на науковій методологічній основі, яка нині в умовах активного запозичення зарубіжної практики не отримує достатньої систематизації і визначеності для побудови оптимального методичного забезпечення;

·          Визначено сукупність методів і методичних прийомів, які можуть використовуватися при реалізації господарського контролю з виокремленням особливостей адаптації загальнонаукових і спеціальних методів інших наук з урахуванням характерних рис культури розвитку суспільства;

·          Виділено проблеми подальшого розвитку господарського контролю, які систематизовано за рівнями методологічного розвитку системи контролю в Україні.

Ключові слова: методи дослідження, методологія, контроль, господарський контроль, методологія господарського контролю.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·          Хозяйственный контроль требует отлаженной системы действий, базирующейся на научной основе, не получающей в нынешних условиях активного заимствования зарубежной практики достаточной систематизации и определенности для построения оптимального методического обеспечения;

·          Определена совокупность методов и методических приемов, которые могут использоваться в хозяйственном контроле с выделением особенностей адаптации общенаучных и специальных методов других наук с учетом характерных черт культуры развития общества;

·          Идентифицированы проблемы дальнейшего развития хозяйственного контроля, систематизированы за уровнями методологического развития системы контроля в Украине.

Ключевые слова: методы исследования, методология, контроль, хозяйственный контроль, методология хозяйственного контроля.

 

Issues that are examined:

·          Business control demands efficient system of actions, grounded on scientific basis, that doesn’t obtain under the modern conditions active adoption of foreign practice, adequate systematization and certainty for the building of the optimal methodic provision;

·          Complex of methods and methodic techniques that can be used in business control has been determined as well as peculiarities of adaptation of generally scientific and special methods of other sciences taking into consideration features of society’s development culture;

·          Problems of future development of business control have been identified as well as systems of control in Ukraine have been systematized by the levels of methodological development.

Keywords: research methods, methodology, control, economic control, methodology of economic control.

 

Постановка проблеми. Питання методів дослідження – найважливіша проблема науки контролю. На жаль, в економічній літературі вона висвітлена недостатньо. Тим часом, без її вирішення не можна розкрити специфіку методики здійснення контролю на науковій основі (одна наука відрізняється від іншої не тільки своїм предметом, але і методами дослідження), не можна серйозно говорити про розвиток господарського контролю як науки (наукові результати можна отримати тільки шляхом застосування наукових методів, адекватних предмету дослідження). Сьогодні значна увага приділяється вивченню суті і класифікації методів контролю. В літературі підкреслюється, що метод контролю – це комплексне і складне за своєю структурою поняття, що включає діалектичний метод як загальний метод науки і засновані на ньому загальнонаукові і спеціальні методи даних наукових знань.

Зростання масштабів виробництва і якісні зрушення в економіці викликають необхідність удосконалення форм і методів контролю, застосування нових засобів його здійснення. Швидкий розвиток науки і техніки, зокрема комп’ютерних технологій, підвищення рівня знань і професійної підготовки контролерів ставлять на порядок денний наукове удосконалення методології і методики контролю, спрямованої на підвищення ефективності виробництва, збереження майна власника та соціальний захист працюючих.

Науковий підхід до вивчення проблем контролю вимагає суворого дотримання основних методологічних принципів вивчення його об’єктів і розробки методики їх пізнання.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Останніми роками багато зроблено в розробці методології контролю як в одній з конкретних економічних наук.

В 1976 р. проф. Ф.Ф. Бутинець підвів підсумки своїх системних досліджень методології контролю (“перша фаза”) і, в той же час, намітив певний комплекс проблем і завдань для “другої фази” (найближчі 20 років). У зв’язку з розвалом соціалістичної системи господарювання відбулися досить значні зміни і в системі контролю, які сьогодні потребують нових підходів щодо їх розгляду.

Особливо велика заслуга в цьому належить проф. М.В. Мельник (Росія). У ряді своїх праць вона глибоко висвітлила результати дослідження: як змістовну, так і формальну сторони методологічних знань про контроль. На жаль, не можна цього сказати про вітчизняних науковців.

Виклад основного матеріалу дослідження. Контролюючі органи покликані виявляти відхилення від установлених норм, правил, положень, оцінювати їх вплив на результати господарської діяльності, вивчати причини їх появи та надавати рекомендації органам управління з багатьох проблем господарювання. У вузькому розумінні метод контролю являє собою сукупність прийомів і способів його здійснення. У широкому розумінні він характеризується системою теоретико-пізнавальних категорій, базових концепцій, відповідної парадигми контролю.

Практично важко відокремити методологію від методики науки, тобто від її теоретичних проблем, оскільки між ними існує безпосередній зв’язок. Методологія і методика є засобами вирішення наукових завдань пізнання. Складовим елементом методології є вчення про методи пізнання, у тому числі і про методи формування теоретичних положень, про методи конструювання теорій [1, с. 73]. Методологія науки про контроль – це вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності прийомів і засобів теоретико-практичного пізнання господарських явищ і процесів з точки зору їх відхилення від заданих параметрів. Методика є сукупністю технічних прийомів, інструментів і способів найбільш доцільного збору і обробки даних про господарські явища, а головне – виявлення відхилень у процесі кругообороту капіталу.

Наука господарського контролю, як і інші науки, об’єднує в собі знання і методи досліджень найрізноманітніших економічних і правових наук. Вирішуючи свої специфічні завдання, наука контролю враховує основні загальнометодологічні і теоретичні принципи: визначає межі застосування загальної методології до вивчення господарських явищ на відповідність їх нормативам, розробляє засоби і способи спеціальної методології сфери господарського контролю; пояснює побудову системи дослідження, що розкриває структуру, зміст і взаємодію елементів об’єкту, що вивчається.

Наука господарського контролю вимагає єдності теоретичного і прикладного знання. Межа між практично-пізнавальною діяльністю контролерів і контрольно-теоретичним дослідженням досить відносна. Велика частина спеціальних методів контролю зобов’язана своїм походженням саме практичному пізнанню і тісно пов’язана з ним. Одні й тіж методи використовуються для вирішення і науково-дослідницьких, і практично-пізнавальних завдань. Наприклад, матеріали ревізій, перевірок, інвентаризацій є джерелом і засобом дослідження в контролі. В той же час вони є і методами практичного здійснення контролю.

Дослідження в господарському контролі – це процес, що включає вивчення і вирішення самих різних і особливих за характером, ступенем спільності і спрямованості завдань: від вузькоспеціальних до загальнотеоретичних, таких, що мають загальне методологічне значення. Для цього використовуються загальні і спеціальні методи пізнання, тобто методи, вироблені в рамках науки контролю або запозичені з інших суміжних наук.

Наука контролю широко використовує методи, вироблені іншими науками. Так, статистичні методи можуть надати дослідникам в області контролю значну допомогу. У ряді випадків без них неможливо відповісти на цілий ряд питань, що цікавлять науку, Наприклад, чи існує зв’язок між безгосподарністю, розкраданнями, розтратами, привласненнями і рівнем заробітної плати; спотворенням та фальсифікацією звітності і незаконним отриманням апаратом управління премій; безгосподарністю і рівнем управління; розкраданнями і станом обліку; кількістю проведених ревізій і виявлених сум розкрадань, привласнень, недостач і т.д. Апріорі на ці питання відповісти неможливо. Тільки статистичні дослідження великого обсягу матеріалу можуть внести ясність до поставлених питань. Незамінним в контролі господарських явищ є і вибірковий метод, розроблений математичною статистикою.

В науці контролю використовуються, зокрема, звичайні прийоми міркування, які характерні для будь-якого роду людської діяльності і широко застосовуються людьми в їх звичайному житті. Мова йде про індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, ідеалізацію і аналогію, опис і пояснення, передбачення і обґрунтування, гіпотезу і підтвердження, спростування та ін. В науці виділяються емпіричні і теоретичні рівні пізнання, кожен з яких має свої специфічні методи дослідження.

Важливу роль в дослідженнях проблем контролю відіграють економіко-математичні, кібернетичні, соціологічні і історичні методи. Разом з основними логічними методами якісного аналізу наука контролю застосовує методи кількісного дослідження господарських явищ: програмування, теорію ймовірності, дослідження операцій тощо.

Під спеціальними методами дослідження розуміють такі методи, які застосовуються тільки в науці господарського контролю, сфера яких обмежена специфічною областю пізнання. Особливість спеціальних методів полягає в наступному: а) вони практично не застосовуються в інших науках; б) одні застосовуються тільки в одному із розділів науки (методи внутрішнього контролю), інші – в двох або у всіх розділах науки. В той же час ці методи не відокремлені непрохідною межею від загальнонаукових методів, вони є похідними від останніх, використовуються в комплексі і взаємозв’язано.

Емпіричне пізнання надає науці факти, фіксуючи при цьому стійкі зв’язки, закономірності кругообороту капіталу. Важливішими методами отримання емпіричного знання в контролі є спостереження і експеримент[1].

Наука господарського контролю покликана вивчати різнорідні за характером явища: збереження майна, ефективність його використання, відновлення, виявлення резервів, порядок відшкодування заподіяної шкоди і т.д. Для вирішення деяких з них залучаються спеціальні методи відповідних наук, в т.ч. конкретно-соціологічні, психологічні, юридичні, математичні та інші методи дослідження. Хоча вони і не є власними методами науки контролю, але значною мірою виконують цю роль.

Розглядаючи методологію як вчення про організацію діяльності контрольно-ревізійних служб, можна виділити наступні три основні складові системи принципів сучасної методології: а) філософсько-психологічна теорія діяльності служб контролю; б) системний аналіз (системотехніка) – вчення про систему методів дослідження або проектування складних систем, пошуку, планування і реалізації змін, призначених для ліквідації проблем; в) наукознавство – теорія науки. Насамперед, до методології мають відношення такі розділи наукознавства, як гносеологія (теорія пізнання) і семіотика (наука про знаки).

Оскільки методологія розглядається як вчення про організацію діяльності служб контролю, необхідно звернутися, насамперед, до основних понять про їх діяльність. Взагалі діяльність визначається як активна взаємодія людини з навколишньою дійсністю, в ході якої людина виступає як суб’єкт, що цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє таким чином свої потреби. При цьому суб’єкт у філософії визначається як носій наочно-практичної діяльності і пізнання (індивід або соціальна група); джерело активності, направлене на об’єкт. Суб’єкт з погляду діалектики відрізняється властивою йому самосвідомістю, оскільки він, оволодів до певної міри створеною людством світу культурою – знаряддями наочно-практичної діяльності, формами мови, логічними категоріями, нормами естетичних, етичних оцінок і т.д. Активна діяльність суб’єкта є умовою, завдяки якій той або інший фрагмент об’єктивної реальності виступає як об’єкт, даний суб’єктові у формах його руху. У господарському контролі таким суб’єктом виступає будь-яка особа, що наділена у законному порядку правом здійснення контролю відповідної ділянки роботи: наявності та руху засобів виробництва, їх ефективного використання, правильності розподілу прибутку тощо.

Системний аналіз, відрізняючись міждисциплінарним або наддисциплінарним положенням, і будучи як би прикладною діалектикою, розглядає, зокрема, діяльність контрольно-ревізійних служб як складну систему, направлену на підготовку, обґрунтування і реалізацію вирішення складних проблем відхилень і порушень у господарюванні: політичного, соціального, економічного, технічного характеру.

Але контролерська діяльність як і будь-яка інша людська діяльність може здійснюватися і спонтанно, шляхом проб і помилок. Методологія контролю узагальнює перевірені в широкій суспільно-історичній практиці раціональні форми організації контролерської діяльності. У різні історичні періоди розвитку цивілізації мали місце різні типи і форми організації та практичної діяльності органів контролю, яким в сучасних умовах можна дати назву організаційної культури.

На ранніх етапах розвитку суспільства традиційна організаційна культура контролю складалася з комунальних груп, принципом виділення яких було розрізнення “свій-чужий”. Комунальні групи утримувалися міфом і ритуалом. Міф пояснював походження предків (від тварини, від бога і т.п.), принцип верховенства в групі і його обґрунтування. Міф задавав картину світу, зокрема виділяв інший світ, подібний реальному, але який володіє чудовими якостями і досконалістю відносно наявного і життя комунальної групи протікає як би в цих двох просторах одночасно. Реальним механізмом, який забезпечує подібне співвідношення і організовує діяльність людей є ритуал. Базові завдання: відокремлювати своїх від чужих, допомагати своїм, шкодити чужим, карати за відступництво. Коли декілька комунальних груп перетиналися на одній території, виникали війни за територію і ресурси.

В середині I тисячоліття н.е. на базі родових суспільств раннього Середньовіччя під впливом активної діяльності Риму почав складатися новий суспільний устрій з жорсткою ієрархією церкви. Церква мала досконалішу – корпоративну організацію – єдиний центр управління і контролю, єдину ідеологію, чітку ієрархію підпорядкування, власну систему підготовки кадрів, чіткі норми поведінки і покарання за їх порушення, єдину мову – латинь. Такою була корпоративно-реміснича культура, таким був і господарський контроль.

Проектно-технологічний тип організаційної культури. Ще в минулому столітті, разом з теоріями, з’явилися проекти і програми, а до кінця ХХ ст. їх створення і реалізація стали масовими. Забезпечуються вони не тільки і не стільки теоретичними знаннями, скільки аналітичною роботою і здійсненням контролю. Професійна культура за рахунок своєї теоретичної потужності породила способи масового виготовлення нових знакових форм (моделей, алгоритмів, баз даних і т.п.), і це стало тепер підставою для розробки нових технологій не лише виробництва, але й контролю. Технології промисловості вже не тільки речового, але і знакового виробництва, а загалом технології, разом з проектами, програмами, стали провідною формою розробки нової організації діяльності контрольно-ревізійних служб та технології контролю. Специфіка сучасних новітніх технологій полягає в тому, що жодна теорія контролю, жодна професія не можуть забезпечити контроль всього технологічного циклу. Складна організація великих технологій призводить до того, що колишні професії з контролю забезпечують лише одну-дві ступені новітніх технологічних циклів, але для успішної роботи і кар’єри фахівцю важливо бути не тільки професіоналом, але й здатним активно і грамотно включатися в ці цикли, вміти виявляти відповідні відхилення з метою їх запобігання, попередження господарських порушень.

Природно, будь-який проект реалізується певною мірою і сукупністю контролерських технологій, які перевіряючий повинен знати досконало. Найважливішу роль в організації продуктивної діяльності контролера відіграє рефлексія – постійний аналіз цілей, завдань процесу, його результатів.

Таким чином, і методологія наукового дослідження, і методологія практичної контролерської діяльності, і методологія навчальної діяльності може бути побудована в логіці категорії проекту контролю на триєдності його фаз: фази планування, технологічної фази, фази рефлексії.

Ось така коротка характеристика виникнення та розвитку господарського контролю (табл. 1).

Таблиця 1.

Характеристика організаційних типів культури і розвитку контролю

                               

Наука контролю сприяє не лише пошуку ефективного опису і пояснення реальності, що вивчається, але і її розумінню. Вона сприяє виробленню у вченого та контролера-практика інтуїції, що дозволяє йому вільно рухатися в інтелектуальному просторі, актуалізуючи не тільки явне, зафіксоване знання, але і так зване неявне, невербалізоване сприйняття реальності. Методологія виводить роботу ученого за межі стандартності і ремесла та перетворює її на достовірно творчу діяльність.

Методологія в буквальному розумінні (логос – наука, знання і метод – шлях, дослідження) – вчення про метод як такий, найбільш загальна теорія методу. Вона має свої підходи (рис. 1) і є загальною для всіх економічних наук (історичний метод, системний підхід, формаційний підхід, загальнонаукові логічні методи).

Вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності прийомів і засобів теоретичного пізнання господарських явищ і процесів – зі своєї сторони називають методологією науки контролю.

Рис 1. Методологічні підходи пізнання господарських явищ

 

Методологія виникла як один з напрямів філософського знання, пов’язаного із загальним дослідженням методів пізнання. Пізніше вона знайшла своє застосування і в інших областях теорії і практики для дослідження змісту, типології і інших аспектів застосування відповідних методів. Методологія науки контролю включає систему методів (загальнонаукові, частковонаукові та ін.) і вчення про їх застосування стосовно пізнання господарських порушень, тобто відхилень.

Методологія науки визначається як система методів, прийомів, теоретичних узагальнень і принципів пізнання. Поняття методу в його загальному вигляді означає шлях до мети, спосіб її досягнення. Основною формою свідомого використання законів господарського контролю є методи його здійснення, під якими слід розуміти способи цілеспрямованї дії суб’єкта контролю на його об’єкт. Методи контролю різні за своїм характером та змістом, а тому в контролі кругообороту капіталу вони використовуються в різноманітності.

Основною формою свідомого використання законів господарського контролю є методи його здійснення, під якими слід розуміти способи цілеспрямованої дії суб’єкта контролю на його об’єкт. Методи контролю різні за своїм характером та змістом, а тому в контролі кругобороту капіталу, тобто виявленні відхилень і господарських порушень, вони використовуються в різноманітності.

Метод господарського контролю – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких виявляються відхилення та порушення в господарюванні з метою збереження майна власника, збільшення його доходів, соціального захисту працюючих. Методика є сукупністю технічних прийомів, інструментів і способів найбільш доцільного збору і обробки даних про ці явища.

В нашому дослідженні метод (від грецького methodos) розуміється як: 1) спосіб пізнання, дослідження будь-яких явищ; 2) окремий прийом, спосіб або образ дії, а методика є сукупністю технічних прийомів, інструментів і способів найбільш доцільного збору і обробки даних про ці явища. Сукупність методів, які застосовуються в науці та практиці контролю, називають методикою контролю.

Методи контролю як науки і практичного застосування щодо вивчення господарських явищ складають найважливіший елемент методології контролю. У науці контролю немає різких відмінностей між методами дослідження і методами практичного вивчення господарських ситуацій. Контроль, вирішуючи поставлені суб’єктом завдання, застосовує певну систему методів наукового дослідження. Не відрізняючись за своєю гносеологічною сутністю від інших наук, наука контролю застосовує діалектичний метод як загальний метод пізнання. Звичайно, методи і засоби, що використовуються в різних науках, не однакові.

Методи господарського контролю, що застосовуються на практиці, залежать від порядку визначення фактичного стану господарювання в ході контрольних дій, від об’єкту і періоду контролю, від економії часу на здійснення контролю, його глибини, докладності і суттєвості, що вимагається, а також від багатьох інших технічних можливостей. Систему прикладних методів контролю наведено в табл. 2.

Таблиця 2.

Методи господарського контролю

 

Сьогодні можна говорити про наступні проблеми в подальшому розвитку контролю.

Перша проблема – розробка інших концепцій, ніж діяли до цієї системи, яка може мати наступні результати: 1) переоцінка того, що досягнуто в теорії та методології контролю; 2) переоцінка того, що складає теперішню систему методів контролю; 3) початок системного порівняльно-історичного аналізу різних організаційних систем контролю, що діяли протягом останніх сто років. На наш погляд, це призведе до появи нового світогляду або нового ідеографічного світогляду на систему теперішнього контролю.

Друга – визначення і вимірювання діючих систем контролю в усіх галузях економіки та в Україні в цілому. У період інтенсивного розвитку соціалізму контроль інтернаціоналізованого господарства набирав широкого розмаху і наукового обґрунтування. Такий контроль став відносно популярним явищем. СРСР пожвавив його, проте, після розпаду Союзу подальша інтернаціоналізація контролю ніким ретельно не досліджувалася. Як взагалі довести необхідність її існування? Інтернаціоналізація має місце між зонами і державами, тоді як майно носить або державний або приватний характер. Як виміряти? Як контролювати кругооборот капіталу, який в принципі здійснюється на мікрорівні? Як бути з проблемою міждержавної власності? Наприклад, у сучасному світі живе більше людей, ніж раніше, і, очевидно, менше простору використовують люди на полярних краях спектру об’єктивного розподілу доходу? Як про це дізнатися? Як виміряти справедливість розподілу прибутку на мікрорівні? Якби всі мали однакові доходи та рівень життя, це було б простіше; але річ у тому, що одна частина населення світу живе на “ікс” років довше з таким рівнем здоров’я, який дозволяє хороше існування, а інша – в кращому випадку на рівні, адекватному формулі “хліб+кефір”. Всі ці питання не тільки технічні, але й методологічні. Вони чекають від науковців свого розв’язання.

Третя проблема – дослідження тих історичних шансів і тих форм історичного вибору систем контролю, з якими зіткнулося людство і зіткнеться ще в майбутньому. Якщо всі історичні суспільні системи мають кінець і якщо припустити, що світова система контролю (надалі – ССК) рухається до кінця, тоді час зайнятися утопістикою – не утопією, а саме утопістикою. Утопістикою називається розділ науки контролю про утопічні утопії, тобто спробу пояснити реальні історичні альтернативи, що виникають перед нами, коли історична система входить в свою кризову фазу, і оцінити у цей момент плюси і мінуси альтернативних стратегій контролю майбутнього.

Вирішення цієї задачі під силу великому колективу справжніх науковців. Але постановка проблем це значно більше, ніж їх наукове обґрунтування. Для першого необхідний великий досвід та історичні знання, для другого – копітка робота.

Підкреслюючи антиміждисциплінарну спрямованість системного контролю, вважаємо, що ще недостатньо зроблено в області формування ССК як реальної, тобто єдиної, що відображає людську діяльність в її цілісності у справі збереження майна світового власника, правильності розподілу доходу в країнах світу. Рішення цієї задачі має не тільки теоретико-методологічну, але і організаційно-прикладну та політичну сторону. Інституалізація нинішнього стану науки контролю і її фактографічне насичення зайняли більше ста років. Світова система контролю – це новий підхід, який вимагає збору особливого – світ-системного – фактичного матеріалу, потребує об’єднаних зусиль сотні вчених впродовж десятків років. Оскільки у нас майже немає прихильників ССК, тому є сили, які не розуміють сутності подальшому розвитку науки контролю з проблем теорії та методології. Нам, можливо, не скоро вдасться уникнути організаційних наслідків якоїсь частини радикальних поглядів. Швидше за все це завдання четвертої проблеми, яку слід поставити, адже для другої і третьої проблем і так вже достатньо завдань. Зрозуміло, особливу увагу на другій і третій проблемах має бути приділено розвитку концепцій сучасної кризи, контролю, аналізу реального стану збереження майна власника, соціального захисту працюючих, куди переміщається соціальна боротьба, аналізу цивілізацій, розробці утопістики і стратегії виходу контролю з кризи.

В цій статті не місце давати загальну оцінку стану ССК, тому обмежуємось лише короткою констатацією фактів. На початку XXI ст. система контролю в якійсь мірі просунулася у вирішенні завдань “другої проблеми”, проте в цілому її досягнення не зовсім вражають в порівнянні з “першою проблемою”. Втім, одна справа, коли пробивається стіна, а інша, коли підбирають скалки і вирівнюють отвір, перша завжди виглядає ефективніше. Потрібно визнати, що основні ідеї ССК були сформульовані на вирішення “першої проблеми”. У 1990-2009 рр. наші колеги по цеху контролю нічого якісно нового, на жаль, не додали до старих ідей і концепцій. Кращим, найбільш креативним часом в розвитку ССК були 1970-1980 рр., саме тому в наших працях переважне число посилань відноситься до цього періоду, пізніше спостерігається, переважно, кількісне зростання публікацій з незалежного аудиту. Не дивлячись на бурхливі останні роки, які змінили багато чого як в реальності, так і в наших уявленнях про справжній контроль, повторили в стислому вигляді те, що було обґрунтовано і прописане в перші роки СРСР. Немає цікавих праць з обґрунтуванням розвитку ССК. Схоже, ССК розвивається так само, як і всі парадигми: якісний стрибок змінюється кількісним зростанням, в ході якого проблеми, що виникають, стають все дрібнішими і вузькішими. На наш погляд, це перехід до фази нормальної науки, або “рутинізація ССК”.

Окремі монграфії з контролю і аудиту останнього періоду – вельми цікаві, написані, здається, кваліфікованими авторами. Думаємо, їх з користю прочитають багато фахівців. Особливо корисними вони будуть тим, хто вже два десятиліття намагається запровадити нас в світле капіталістичне майбутнє – Поле Чудес – незалежний аудит. Але цих творів багато людей не читають, вони з іншого світу – хочуть привласнити те, що погано (або навіть добре) лежить, пограбувати залишки майна, створеного важкою працею їх батьків та дідів. Наставлення учених-аудиторів про переваги капіталістичного контролю добре “прочищають мізки” з приводу діючої системи контролю і її майбутнього – “хто не сліпий, той бачить”. І не треба в даному контексті звертати зайву увагу на допущені помилки, на наш погляд, в інтерпретації СРСР в світовій системі – через цю проблему зламав зуби не один дослідник. В даному випадку для нас першорядну важливість має те, що дехто пише про капіталістичний контроль, так що послухаємося поради американського ученого: “let us write down right things”. А про колишній контроль в СРСР і в світовій системі напишуть справжні науковці з проблем контролю, не передоручаючи нікому цю серйозну справу і покладаючись в цьому плані тільки на наукову школу. А зараз перед нами історичний капіталізм, капіталістична цивілізація і їх контроль, який не захищає інтереси працюючих, не забезпечує збереження майна власника. Тут нам слід розробити свою систему контролю на мікро-, макро- та світовому рівні.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Спеціальні методи відносно до загальних конкретизують їх вимоги і є не що інше, як спосіб реалізації конкретної форми прояву загальних методів. Інвентаризація і перевірка з всіма своми відмінностями виступають як різновид загальнонаукового методу – спостереження. У науці контролю ефективність застосування будь-яких методів дослідження визначається критерієм істини – практикою. Тільки на практиці перевіряється життєвість та істинність рекомендацій науки контролю, її засоби і методика.

Розвиток науки полягає в перевірці самим життям положень, що розробляються нею, в підтвердженні практикою досягнення нею своєї основної мети – сприяння підвищенню ефективності, виробництва, боротьбі із розбазарюванням майна.

Методи контролю як науки і її методи практичного вивчення господарських явищ і подій складають найважливіший елемент методології господарського контролю. Методи контролю, а точніше способи і прийоми перевірки фактів, можна розробляти й самому, як у функціональному, так і інституційному контролі, багаторазово використовуючи під час контролю операцій і подій чи окремих сфер господарювання певний спосіб ревізійних дій, який в даній ситуації дає добрі результати.

Контроль не може механічно використовувати методи інших наук, оскільки завдання їх різні. Відповідно до своїх функцій наука контролю розробляє власні методи. Предмет дослідження, пов’язаний з виявленням безгосподарності і непродуктивного використання майна, виявленням відхилень, потребує особливих власних методів вивчення і пізнання, які не ідентичні методам інших наук.

З об’єктивних і суб’єктивних причин в процесі господарювання відбуваються непродуктивні втрати, розкрадання, розтрати, недостачі, зловживання, часто ретельно замасковані спотворення звітності і т.д. Спеціальні методи контролю повинні забезпечити вирішення наукових і практичних пізнавальних завдань з урахування цих особливостей господарювання.

 

Список використаних джерел

1.   Бутынец Ф.Ф. Предмет и объекты контроля в сельскохозяйственных предприятиях / Ф.Ф. Бутынец. – К.: 1976. – 108 с.

2.    Бухгалтерський облік: основи методології та організації / [М.С. Пушкар, Г.П. Журавель, Ю.Я. Литвин, В.Г. Мельник.] – Тернопіль, 1997. – 266 с.

3.   Ємченко В.М. Методологічний аналіз відносин власності / В.М. Ємченко. – К.: Вид-во “Наукова думка”, 1974. – 160 с.

4.   Методологічні основи розвитку постіндустріальної економіки: [монографія] / М.П. Денисенко, А.П. Гречан, В.В. Лойко та ін.; за ред. д.е.н., проф. А.П. Гречан, к.е.н., доц. В.В. Лойко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2010. – 688 с.

5.   Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження / С.В. Мочерний. – Л.: Світ, 2001. – 419 с.

6.   Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку / Н.М. Ткаченко. – К.:, А.С.К., 2001. – 348 с.

7.   Усач Б.Ф. Методологія та організація контролю господарської діяльності підприємства і організацій споживчої кооперації України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.е.н. / Б.Ф. Усач. – К.: КНЕУ, 1993. – 43 с.

8.   Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою: проблеми теорії, оргнанізації, методології: [монографія] / В.О. Шевчук. – К.: КДТЕУ, 1998. – 371 с.

9.   Яремко І.Й. Економічна категорія в методології обліку: [монографія] / І.Й. Яремко. – Львів: Каменяр, 2002. – 192 с.