УДК 657:631.11

Т.Г. Маренич,

канд. екон. наук, доцент Харківського національного технічного університету

сільського господарства ім. Петра Василенка

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Раскрыт первичный учет реализации молодняка животных и животных на откорме мясоперерабатывающим предприятиям;

·          Проанализированы причины потерь живой массы животных при их транспортировке от хозяйства до мясокомбината;

·          Предложена методика отражения в учете потерь живой массы животных в процессе перевозки до мясокомбината.

Key issues that are examined:

·          The primary accounting of realization of animals to the a meat-packing enterprises is opened;

·          The reasons of losses of alive weight of animals at their transportation up to plant are analysed;

·          The technique of reflection in the accounting of losses of alive weight of animals during transportation up to a meat-packing plant is offered.

 

Україна йде по шляху впровадження ринкових відносин, зміни форм і методів управління економікою, важливою складовою якого є бухгалтерський облік. Вже шостий рік відбувається освоєння та впровадження в практику нових нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Як свідчать наукові публікації та практичний досвід, виникає багато проблем з адаптацією національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку до нових умов господарювання. Особливо це стосується питань обліку специфічних операцій на будь-якому підприємстві, в тому числі в агроформуваннях. До окремих об'єктів обліку, яких не має жодна інша галузь народного господарства, у сільськогосподарських підприємствах належать тварини продуктивного стада і на вирощуванні та відгодівлі.

Гарна м’ясна якість тварин досягається шляхом нагулу або відгодівлі. Жива вага тварин і вихід від них м’яса при цьому значно підвищуються. Так, вага тварин середньої вгодованості на 15-20% більше, ніж вага таких же тварин нижчесередньої вгодованості. Доведення тварин до вищої кондиції дозволяє збільшити вагу на 25-30% проти первісної [1,с.7].

Основними завданнями обліку продуктивних та молодняку тварин, птиці й тварин на відгодівлі в сільгосппідприємствах є: своєчасне та правильне документальне відображення операцій та забезпечення достовірних даних щодо надходження з виробництва та вибуття тварин і одержання продукції; контроль за збереженням тварин у місцях їх утримання та на всіх етапах їхнього руху; забезпечення щоденної реєстрації даних про рух поголів’я з метою визначення потреби ферми (бригади) в кормах на кожний день; правильне обчислення фактичної вартості тварин при їх надходженні та вибутті; здійснення заходів з метою недопущення нестач, крадіжок та загибелі тварин [2].

Облік реалізації тварин на вирощуванні та відгодівлі є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів агроформувань, які спеціалізуються на виробництві продукції вирощування молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі. Практика свідчить, що при відображенні реалізації худоби виникає ряд питань, пов'язаних з обліком ваги вибувших тварин і виходу м’яса, з нарахуванням виручки.

Поставка-продаж худоби відбуваються на договірних засадах сільськогосподарських підприємств із заготівельними організаціями та іншими покупцями. З цією метою укладаються договори контрактації, які підвищують відповідальність агроформувань за здавання, а переробних підприємств за правильне та своєчасне приймання тварин.

В наш час все більше практикується здавання тварин на м’ясопереробні підприємства безпосередньо із господарств. Наряду з цим здійснюється виробництво м’яса у великих спеціалізованих господарствах, де є цехи по забою і переробці худоби та зберіганню м’яса. Розширення прямих зв’язків тваринницьких господарств з м’ясопереробними підприємствами і торгівельними організаціями дозволяє здешевити заготівлю, прискорити строки доставки продуктів споживачам і підвищити їх якість.

На кожну партію тварин, яких відправляють для продажу, сільськогосподарські підприємства оформляють товарно-транспортні накладні (ф. №1 с.-г. тварини) та ветеринарні свідоцтва (для племінних тварин – племінні свідоцтва).

З 1 січня 2004 року продаж племінних тварин на внутрішньому ринку та експорт будь-якої великої рогатої худоби здійснюється за наявності прикріплених на тваринах бирок, паспорта ВРХ та ветеринарної картки до нього. Для іншої великої рогатої худоби ідентифікація стає обов’язковою з 01.07.2005 р.

Товарно-транспортні накладні на ВРХ, коней заповнюють на основі зважування кожної голови з указанням інвентарного номера тварини, статі, віку, живої маси і вгодованості. На свиней, овець, кіз і кролів дані записують по групам тварин з однаковою вгодованістю. Птицю відображають за видами і віковими групами.

Товарно-транспортну накладну складають в чотирьох примірниках. Перший примірник накладної з розпискою водія залишається на фермі, інші три вручаються водію. З них другий примірник передається вантажоодержувачу, а третій і четвертий з відміткою про приймання тварин м’ясокомбінатом здають в бухгалтерію сільськогосподарського підприємства. Один з них додається до подорожнього листа вантажного автомобіля, а другий – бухгалтеру, який веде облік поголів’я тварин.

За одночасної відправки великої кількості тварин, які мають індивідуальні інвентарні номери, використовують бланки – продовження ТТН. За відправки тварин залізницею ведуть Дорожній журнал худоби, що відправлена залізницею (ф. № 99а).

Для запобігання втрат в масі та вгодованості худоби при її транспортуванні, перегоні на м'ясокомбінати і приймальні пункти та при передзабійному утриманні сільськогосподарські підприємства і заготівельні організації повинні приймати необхідні заходи: використовувати спеціалізований транспорт; забезпечувати тварин кормами та водою в період їх знаходження в дорозі; організовувати ветеринарний контроль; проводити дезинфекцію транспортних засобів та тари; надавати при необхідності добовий відпочинок худобі на м'ясопереробних підприємствах, тощо.

Худобу, птицю і кролів обов'язково приймають в присутності представника господарства-здавальника. Тварини, доставлені на м'ясокомбінат, підлягають спочатку ветеринарно-санітарному огляду. Потім визначають вгодованість по розвитку мускулатури та відкладенню жиру. Різниця у вгодованості обумовлює різну вартість тварин.

М'ясопереробні підприємства можуть розрахуватися з сільськогосподарськими підприємствами – здавальниками худоби за живу масу тварин. При цьому вони, приймаючи худобу, роблять знижку з фактично прийнятої живої маси на вміст шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Заготівельні організації використовують знижку на вміст ШКТ у розмірі 3%, якщо тварини доставлені автомобільним транспортом з відстані понад 50 до 100 км включно. Без знижки приймають худобу, птицю і кролів, доставлених автотранспортом з відстані понад 100 км, а також кролів і птицю, які прибули багажем. За кожну повну і неповну годину затримки приймання понад 2 годин знижка зменшується на 0,5%.

Якщо худоба брудна (містить грудки гною на шкірі), приймальник може провести знижку з кожної забрудненої тварини до 1%. З живої маси стільних корів у другому періоді стільності чи відповідно суягних овець, супоросних свиноматок встановлюють знижку у розмірі 10% (понад знижки на вміст ШКТ). Знижки за два або три показники складаються і по одержаному сумарному відсотку роблять загальну знижку з живої маси.

Як свідчить досвід, різниця у вазі приймання і вазі здавання тварин в бухгалтерському обліку агроформувань не відображається. При цьому, жива маса прийнятих м’ясокомбінатом тварин впливає на суму виручки їх постачальникам. Практично об'єктом обліку на сільськогосподарських підприємствах, які реалізують худобу, є тільки жива маса тварин, яка була встановлена в господарствах у момент відправлення худоби. При цьому, якщо м’ясокомбінат нараховує виручку за забиту худобу за вагою парної туші з врахуванням вгодованості тварин, скидки на ШКТ не мають визначального значення. Тому м’ясокомбінат може погодитися з вагою відправлених тварин з господарства.

Однак, дійсно, жива маса тварин може зменшуватися в процесі їх перевезення. До значних втрат ваги тварин призводить збільшення часу їх транспортування та простоїв автотранспорту з худобою у м’ясокомбінату перед її вивантаженням. Тобто, вага відправлених з господарства тварин може не співпадати з вагою прийнятої худоби на м’ясокомбінаті. На наш погляд, різниця в вазі тварин повинна відображатися в обліку в залежності від винних. Однак, щоб запобігти цим негативним явищам, необхідно дотримуватися графіку здавання-приймання худоби, в документах на переміщення тварин доцільно вказувати час здавання, відправлення худоби, простоїв автотранспорту, прийняття тварин м’ясокомбінатом, переробки худоби. Граничний час приймання, транспортування та розвантаження худоби не повинен перевищувати трьох годин, з тим, щоб забезпечити забій худоби в день її відправлення з господарства. При цьому годівлю та поїння тварин необхідно припиняти за три години до їх здавання-приймання. Потрібно суворо контролювати встановлені строки, щоб обґрунтовано пред’являти претензії.

Зараз широко використовується м’ясопереробними підприємствами приймання тварин по забійній вазі та якості м’яса. Встановлюються закупівельні ціни на м’ясо великої та дрібної рогатої худоби і свиней для розрахунків з постачальниками за прийняту від них худобу по вазі та якості м’яса, одержаного після забою тварин. При цьому необхідно, щоб доставлена худоба не знеосіблювалася, а розміщувалася окремими партіями. Це забезпечує об'єктивну оцінку вартості тварин і правильний розрахунок за них з кожним господарством.

Коефіцієнти перерахунку м'яса в живу вагу представлені в табл.1.

 

Таблиця 1.

Коефіцієнти перерахунку м'яса в живу вагу [1, с. 49]

 

Нова система приймання тварин, безсумнівно, є більш прогресивною і має ряд переваг перед здаванням худоби по живій вазі. Досвід роботи передових підприємств показує, що дотримання графіку поставок худоби забезпечує безперебійну роботу м’ясокомбінатів, знижує непродуктивні витрати кормів та робочої сили, виключає недобір чи наднормативний вихід м’яса внаслідок неправильного визначення вгодованості тварин.

Якщо це необхідно, прийнятих тварин утримують на базі м’ясопереробного підприємства 1-2 доби для того, щоб вони відпочили і прийшли в нормальний фізіологічний стан. Від здорових і відпочивших тварин одержують обезкровлене і стійке при зберіганні м’ясо. Під час відпочинку тварини одержують корми і воду.

Після відпочинку тварин переганяють в передзабійне приміщення, де велику та дрібну рогату худобу утримують без годівлі 24 годин, а свиней – 12 годин для вивільнення шлунково-кишкового тракту. Поїння тварин не обмежують, але припиняють за 3-4 години до забою. Такий режим перед забоєм тварин не дає втрат корисної ваги (м’яса та жиру), і тому немає потреби витрачати корми під час витримки. До того ж при переробці таких тварин зручніше і легше робити виймання не переповнених вмістимим нутрощів, легше знімати шкіру з вологої підшкіряної клітчатки. Худоба повинна бути перероблена протягом доби після закінчення передзабійної витримки.

Норми виходу м’яса, жиру та інших продуктів різні і залежать від виду, породи, статі, віку, вгодованості тварин, а також місцевих природнокліматичних умов. Вага м’ясної туші, виражена у відсотках до живої ваги тварини, називається забійним виходом м’яса. Діючі середні норми виходу м’яса на кістках і жиру-сирцю від різних видів тварин наведені в табл. 2.

Таблиця 2.

Середні норми виходу м’яса і жиру –сирцю (у % до живої ваги до передзабійної витримки) [1, с. 67]

 

В практиці тваринництва деякі господарства одержують більш високі показники виходу м’яса і жиру. Нерідко після дорощування та відгодівлі молодняку у віці 20 місяців вихід м’яса та жиру досягає 60%, а м’ясних порід у віці 18-18,6 місяців – 60-61,5% [3].

Вихід м’яса від птиці залежить від живої ваги. Так, вага м’ясної тушки (при повному патранні) при вазі живої птиці 1,2 кг складає 73%, а при вазі від 1,3 до 1,6 кг – 75%, від 1,7 до 2 кг – 78%, більше 2 кг – 82% [1, с. 147].

Первинним документом, який підтверджує здавання худоби, птиці та кролів, є приймальна квитанція на закупівлю худоби, птиці та кролів (ф. № ПК - 1). Тварин в приймальних квитанціях записують за видами, групами і категоріями вгодованості. У квитанціях, крім ваги і вартості закуплених тварин за договірними цінами, окремим рядком вказуються суми дотацій. Перерахування грошових коштів сільськогосподарським товаровиробникам проводиться платіжними дорученнями з поточних рахунків загатівельних підприємств.

Бухгалтерський облік реалізації тварин на вирощуванні та відгодівлі м’ясопереробним підприємствам представлено в табл. 3.

Таблиця 3.

Облік реалізації тварин на вирощуванні та відгодівлі м’ясопереробним підприємствам

 

Таким чином, втрати живої маси тварин при їх перевезенні від господарства–здавальника до м’ясокомбінату слід обов'язково відображати в бухгалтерському обліку. Це дасть можливість: контролювати встановлений порядок приймання–здавання тварин від моменту відправлення з сільськогосподарського підприємства до одержання продукції від забою; підвищити відповідальність осіб, які супроводжують тварин на переробні підприємства; захистити товаровиробника від монополізму заготівельників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Кузнецов В.А., Шлипаков Я.П. Технология переработки мяса и других продуктов убоя животных. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Колос, 1975. – 192 с.

2. Справочник по закупкам продуктов животноводства / Н.Д. Глухов, Ю.Н. Голощапов, Г.П. Ерченков и др. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Колос, 1981. – 303 с.

3. Амбросов В.Я., Міненко К.В. Конкурентоспроможність м’ясних порід худоби // Вісник аграрної науки. – 2005. - № 5. – с. 66-68.