УДК 657: 659.126

Ю.С. Рудченко,

науковий співробітник відділу

 методології обліку і аудиту

ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН

 

            6 травня 2006 року набрав чинності Порядок визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік, затверджений наказом Фонду державного майна України від 13 грудня 2005 р. № 3162. Порядок призначений для застосування державними підприємствами, однак гадаємо з даною методикою варто познайомитися також і іншим підприємствам для врахування її підчас проведення інвентаризації та оприбуткування в обліку об'єктів інтелектуальної власності, зокрема торговельних марок.

 

            Розвиток ринкових відносин зумовлює різноманітність форм та способів використання торговельної марки в господарській діяльності підприємства, у зв’язку з чим особливого значення набуває розуміння найважливіших аспектів і проблем її вартісної оцінки.  Вже близько десяти років головною проблемою при цьому є відсутність відповідного інформаційного наповнення незалежної оцінки прав на торговельну марку.

            Оцінка торговельних марок та інших об’єктів інтелектуальної власності здійснюється сертифікованими експертами згідно діючих на момент оцінки нормативних вимог. Використання підходів до оцінки таких об’єктів, що не обумовлюються нормативними документами, є не припустимим. Проте, існує ряд облікових можливостей щодо забезпечення експертів достовірною інформацією про торговельну марку, використання яких дозволить спростити процедуру  незалежної оцінки даного активу, провести її в більш короткі терміни та, крім того, сформувати на підприємстві інформаційну базу про вартість торговельної марки.

            Актуальність досліджень в обраному напрямку в першу чергу пов’язана з потребою в підвищенні аналітичності облікової інформації про вартість торговельної марки, як первісну так і ринкову, що формується в процесі її використання. Провідні українські фахівці з питань інтелектуальної власності Г.Андрощук, О.Бутнік-Сіверський, В.Жаров, Ю. Капіца та інші відповідаючи сьогодні на питання чи являється бухгалтерський облік інформаційною базою при прийнятті рішень щодо використання торговельної марки, з впевненістю зазначають: облікова інформація про вартість торговельної марки на сьогодні взагалі відсутня.

            Саме тому, метою даної публікації вбачаємо надання практичних рекомендацій щодо удосконалення системи облікового забезпечення оцінки вартості торговельної марки в цілях постановки її  на облік та подальшого комерційного  використання в фінансово-господарській  діяльності підприємства.

            Завдання, вирішення яких, як передбачається, забезпечить досягнення поставленої мети включають:

дослідження діючого механізму первісної оцінки торговельної марки та порядку ;        

аналіз відповідності якісних характеристик інформації і показників, що формуються системою бухгалтерського обліку інформаційним потребам, що виникають в процесі оцінки вартості торговельної марки на усіх етапах її використання;

аналіз структуру витрат підприємства пов’язаних з розробкою та використанням торговельної марки та внесення пропозицій щодо їх систематизації та документування в бухгалтерському обліку.

            6 травня 2006 року набрав чинності Порядок визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік, затверджений наказом Фонду державного майна України № 3162 від 13 грудня 2005 р. № 3162 [8].

            Слід зазначити, що ще у 2001 році Указом Президента України "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" від 27 квітня 2001 року N 285/2001 встановлено обов’язок проведення інвентаризації об'єктів інтелектуальної власності, під час створення яких використовувалися кошти державного бюджету та державних цільових фондів, а також нормативного врегулювання методики оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності та впорядкування оціночної діяльності у сфері інтелектуальної власності. Вимоги встановлені даним Указом в повній мірі не реалізовані і до сьогодні.  

            Порядок визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік [8] має застосовуватися з метою визначення вартості об’єктів інтелектуальної власності за результатами інвентаризації та зарахування їх на баланс підприємств державної форми власності.

            Даним Порядком встановлений алгоритм стандартизованої оцінки вартості торговельної марки, що проводиться інвентаризаційною комісією станом на дату оцінки на підставі даних затвердженого протоколу засідання інвентаризаційної комісії та інших матеріалів інвентаризації.

            Враховуючи мету оцінки (зарахування на бухгалтерський облік), вимоги положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з оцінки і бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо балансової вартості активів - об'єктів права інтелектуальної вартості, що відображається в регістрах бухгалтерського обліку підприємства, стандартизована оцінка об'єктів, які виявлені під час інвентаризації як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку і щодо яких на дату оцінки існує ймовірність надходження (отримання) економічних вигод від їх використання, ґрунтується на застосуванні витратного підходу.

            В основі витратного підходу лежить процедура визначення вартості витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта, з урахуванням його зносу у разі його наявності.

            Під час оцінки за витратним підходом застосовуються такі методи:

метод прямого відтворення;

метод заміщення.

             За методом прямого відтворення оціночна вартість об'єкта - поточна вартість витрат, пов'язаних безпосередньо зі створенням (розробкою) або придбанням у сучасних умовах об'єкта оцінки, визначається за формулами:

В	=	Вв х Kp,				(1)
		k
Вв	=	å	Вt х Іt,			(2)
		t=1

де:

В   -	оціночна вартість об'єкта оцінки (залишкова балансова вартість), грн.;
Вв  -	загальна вартість приведених до дати оцінки витрат на створення (розробку) або придбання об'єкта оцінки, здійснених підприємством у різні періоди t;
Кp  -	коефіцієнт придатності об'єкта оцінки, що визначається на дату оцінки за формулою (7);
Вt -	сума витрат на створення (розробку) або придбання об'єкта в t-тому періоді.
Іt -	коефіцієнт приведення витрат, пов'язаних зі створенням (розробкою) або придбанням об'єкта оцінки в період t; при цьому періодом визнається календарний місяць.

           

            У разі визначення оціночної вартості об'єкта оцінки, який був створений (розроблений) підприємством сума витрат на створення (розробку) або придбання об'єкта в t-тому періоді (В_t) визначається за формулою:

 

Вt = Вpt + Вмt + Вкt або Вt = Вpmt + Вopt + Вкt,

(3)

де:

В_pt - витрати на розробку об'єкта оцінки, грн;

В_мt - витрати на маркетингові дослідження та рекламу стосовно об'єкта оцінки, грн.;

В_кt - витрати на доведення об'єкта оцінки до стану, придатного для промислового та комерційного використання, у тому числі витрати, пов'язані з реєстрацією, отриманням та підтриманням чинності підтверджувального документа (патенту, свідоцтва тощо), грн.;

В_pmt - прямі матеріальні витрати, грн.;

В_opt - прямі витрати на оплату праці, грн.

           

У свою чергу:

 

Вpt = Вндр + Вктд,

(4)

де:

­В_ндр - фактичні витрати на проведення науково-дослідних робіт, що включають у себе витрати: на пошукові роботи, на проведення теоретичних досліджень, на проведення експериментів, на проведення випробувань, на складання та затвердження звітів та інші;

В_ктд - фактичні витрати на розробку конструкторсько-технічної документації, технологічної та/або проектної документації, а саме: на виконання ескізного, технічного, робочого проектів, розрахунків, на проведення випробувань, авторського нагляду, на дизайн.

 

            Коефіцієнт приведення витрат, пов'язаних зі створенням (розробкою) або придбанням об'єкта оцінки (І_t) дорівнює сукупному індексу інфляції за період з місяця, в якому були здійснені витрати на створення (розробку) або придбання та доведення об'єкта оцінки до стану, придатного для промислового та комерційного використання, до місяця, на останнє число якого призначена дата оцінки, включно і визначається за формулою :

 

Іt = (Іt1 х ... х Іtn) / 100n

(5)

де:

І_t1 - індекс інфляції за перший місяць t₁ періоду;

І_tn - індекс інфляції за останній місяць t_n періоду.

 

            У разі визначення оціночної вартості об'єкта, що був придбаний підприємством, сума витрат на придбання об'єкта в t-тому періоді визначається за формулою:

Вt = Вр + Вdmt + Вкt,

(6)

де:

В_р - витрати на придбання об'єкта в t-тому періоді, зазначена в підтверджувальному документі: договорі, платіжному документі тощо, грн.;

В_dmt - розмір державного мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, пов'язаних з придбанням підприємством об'єкта, грн.

            Коефіцієнт придатності об'єкта оцінки К_p визначається на дату оцінки за формулою:

Кp = Тоскв / (Тфскв + Тоскв)

(7)

де:

Т_фскв - визначений у місяцях фактичний строк корисного використання об'єкта. Загальний строк фактичного та очікуваного корисного використання об'єкта не може бути довшим за встановлений законодавством строк чинності відповідних прав. У разі продовження відповідно до законодавства зазначеного строку загальний строк фактичного та очікуваного корисного використання об'єкта збільшується на строк такого продовження;

Т_оскв - визначений у місяцях строк очікуваного корисного використання об'єкта, визначений інвентаризаційною комісією і зазначений у графі "Строк корисного використання" Інвентаризаційного опису (форма НА-4, затверджена Наказом [5]), складеного комісією під час інвентаризації.

           

            Застосування наведеної вище методики, в основу якої покладено витратний підхід до оцінки торговельних марок при постановці їх на облік вимагає наявності інформації про витрати, понесені підприємством на її створення чи придбання, витрати на створення (придбання) подібних об'єктів та витрати, пов'язані з приведенням даного об'єкта оцінки або подібних об'єктів до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, збір за подання заявки про реєстрацію об'єкта, збір за публікацію відомостей про видачу свідоцтва та інші). Здебільшого встановити  суму усіх витрати понесених на розробку торговельної марки досить складно, особливо якщо вона використовується підприємством протягом тривалого періоду часу і витрати на її розробку не капіталізувались, а відносились на витрати відповідного звітного періоду.

            На особливу увагу в даній методиці заслуговують витрати на розробку об'єкта оцінки (Вpt) та  витрати на маркетингові дослідження та рекламу стосовно об'єкта оцінки (Вмt). Система реєстрації прав на торговельні марки існувала в Україні ще за часів Радянського союзу, в той час як в бухгалтерському обліку такого поняття як "нематеріальний актив"  взагалі не існувало. Витрати на розробку (проведення науково-дослідних робіт - пошукові роботи, проведення теоретичних досліджень, експериментів, випробувань, складання та затвердження звітів), а тим більше витрати на маркетингові дослідження та рекламу  не підлягали узагальненню в реєстрах обліку.

            У зв’язку з цим, на нашу думку, методика викладена в Порядку [8] в більшості випадків не може бути застосована на практиці із-за відсутності інформації для проведення такої стандартизованої оцінки.  Звісно у Порядку зазначається, що якщо певні роботи, не проводились підприємством, (а отже витрати про які йде мова не були понесені підприємством), до розрахунку включаються тільки ті витрати, які були понесені підприємством фактично і підтверджені документально. Однак, в цьому випадку виникає питання щодо тих витрат, які на момент оцінки не можна підтвердити документально, у зв’язку з відсутністю на підприємстві відповідної системи обліку таких витрат у періоді розробки відповідного об’єкта інтелектуальної власності, зокрема торговельної марки. Неможливість врахування в процесі оцінки даних витрат, на наш погляд, ставить під сумнів достовірність результатів оцінки отриманих з застосуванням витратного підходу передбаченого Порядком [8].

            Крім того, торговельній марці як специфічному об’єкту інтелектуальної власності, притаманні певні особливості, які формують її вартісні показники, але не можуть бути включені до її первісної вартості. Так зокрема на презентацію, рекламу, інше розповсюдження інформації про торговельну марку можуть бути понесені колосальні витрати, значно більші ніж ті, що включені до її первісної вартості і які в обліку будуть списані на витрати діяльності (на рахунок 94 "Витрати на дослідження і розробки" та інші рахунки обліку витрат) та в подальшому не матимуть відношення до вартості торговельної марки. Припустимо, до прикладу, що підприємство протягом тривалого часу обліковує зазначені витрати на дослідження і розробки без можливості їх чіткої ідентифікації із створенням торговельної марки, здійснюючи їх віднесення до різних видів загальногосподарських витрат. Якщо ж за результатами досліджень і розробок підприємства у майбутньому буде створена торговельна марка (і здійснені раніше витрати ідентифіковані з нею), то, на наш погляд, не зрозуміло як свого часу такі витрати на дослідження і розробку торговельної марки могли бути враховані у складі вартості саме цієї торговельної марки (як первісної так і ринкової). Власне саме ці витрати в великій мірі і впливають на її вартість, адже безпосередньо пов’язані з розробкою та впровадженням даного активу. Саме тому, інформація про суму таких витрат вкрай необхідна у разі здійснення оцінки вартості прав на торговельну марку, разом з тим включення цих витрат в загальну вартість операційних витрат не дає змогу встановити їх конкретну суму.

            Враховуючи вищесказане, важливим завданням в реалізації механізму постановки на облік та організації бухгалтерського обліку торговельних марок, на наш погляд, є встановлення складу витрат пов’язаних зі створенням торговельної марки та їх чітке розмежування на:

§         витрати що капіталізуються, та включаються до її первісної вартості згідно ПСБО 8 "Нематеріальні активи" [6] (узагальнюються на рахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" та в подальшому на 123 " Права на комерційні позначення") – капітальні витрати.

§         витрати, які не відносяться до первісної вартості торговельної марки, але прямо чи опосередковано пов’язані з її створенням та суттєво впливають на формування її ринкової  ціни (відносяться на рахунок 94 "Витрати на дослідження і розробки" та інші рахунки обліку витрат) – витрати некапітального характеру.

Узагальнення в бухгалтерському обліку даних двох груп витрат здійснюється в наступному порядку (табл. 1).

Таблиця 1

Загальні засади обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки та їх вплив на формування ринкової вартості торговельної марки

 

            Як видно з таблиці за діючими правилами бухгалтерського обліку витрати некапітального характеру ідентифіковані з торговельної маркою жодним чином не узагальнюються в обліку. Так, зокрема згідно ПСБО 16 "Витрати" [7] витрати на рекламу торгової марки, презентацію, інші витрати пов’язані з розповсюдженням інформації про торговельну марку відносяться до витрат на збут (рахунок 93 "Витрати на збут"), витрати на оплату  послуг з незалежної оцінки вартості торговельної марки відносяться на адміністративні витрати (рахунок 92 "Адміністративні витрати") тощо.

У зв’язку з цим, окрему увагу варто приділити наявності у складі діючого Плану рахунків субрахунку 941 "Витрати на дослідження і розробки", на якому ведеться облік витрат, пов'язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають ПСБО 8 "Нематеріальні активи" [6]. Вважаємо за доцільно витрати, що ідентифіковані з торговельною маркою, але за своїм економічним змістом не можуть бути включені до її первісної вартості відносити на згаданий вище субрахунок незалежно від їх змісту з точки зору бухгалтерського обліку. З цією метою підприємству доцільно запровадити ведення окремого аналітичного рахунку 941/1 "Витрати створення та використання торговельних марок" у складі субрахунку 941 "Витрати на дослідження і розробки", на якому здійснювати узагальнення зазначених витрат. 

Слід відмітити, що форми документів, в яких можна було б здійснити узагальнення інформації про витрати на створення торговельної марки законодавством з бухгалтерського обліку також не передбачені. Серед затверджених Міністерством фінансів та Державним комітетом статистики форм первинних та зведених документів обліку об’єктів інтелектуальної власності [4,5] подібна форма реєстру відсутня.

            З метою ведення аналітичного обліку витрат, що здійснюються підприємством в процесі створення торговельної марки доцільно запровадити ведення Відомості аналітичного обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки" (далі - Відомість). Пропонована примірна форма відомості наведена в додатку 1. Даний реєстр призначений для узагальнення витрат на створення та реєстрацію торговельної марки. Відомість відкривається бухгалтером відповідальним за ведення обліку нематеріальних активів на початковій стадії розробки та реєстрації торговельної марки і ведеться шляхом занесення сум витрат понесених у процесі її створення  до моменту складання Акту введення введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та заведення інвентарної картки на торговельну марку.     

            Розділ І Відомості містить загальну суму капітальних витрат на дослідження та розробку торговельної марки. Підсумок  по даному розділу формує первісну вартість торговельної марки при її оприбуткуванні на баланс. Витрати некапітального характеру, які узагальнюються в Розділі ІІ Відомості мають бути перенесені до інвентарної картки з подальшим їх накопиченням в процесі використання торговельної марки.

            У зв’язку з цим у форму інвентарної картки (типова форма НА-2, затверджена Наказом [5]) доцільно внести відповідні доповнення в частині узагальнення витрат пов'язаних зі створенням і використанням торговельної марки, які  не збільшують її первісну вартість, але ідентифіковані з нею (витрати на рекламу торгової марки, презентацію, інші витрати пов’язані з розповсюдженням інформації про дану  торговельну марку, витрати на послуги з незалежної оцінки вартості торговельної марки, витрати на врегулювання спорів щодо використання торговельної марки у судових органах тощо). Зміст запропонованого доповнення, зокрема, полягає у виділенні в Інвентарній картці розділу ІІ "Витрати на дослідження,  розробку та використання  торговельної марки", який призначений:

по-перше, для відображення суми витрат на створення торговельної марки не включених до її первісної вартості при оприбуткуванні (переносяться загальним підсумком з Розділу ІІ Відомості аналітичного обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки);

по-друге, для накопичення витрат, які здійснюються підприємством в процесі використання торговельної марки і безпосередньо з нею пов’язані (заносяться до інвентарної картки по мірі їх здійснення з зазначенням найменування і номеру документа, що підтверджує понесені витрати)          Запропоновані доповнення до інвентарної картки наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Розділ ІІ Витрати на дослідження,  розробку та використання  торговельної марки

 

Загальна схема документування витрат на створення та використання торговельної марки з врахуванням запропонованих змін представлена на рис. 1.

 

 

Рис. 1  Схема документування витрат на створення та використання торговельної марки

 

Умовні позначення:

 

Рух облікових  даних при оприбуткуванні торговельної марки
Рух облікових даних в процесі використання торговельної марки

1.      Занесення даних про фактично понесені витрати на створення торговельної марки до відомості у розрізі двох груп витрат:

§         до розділу І "Капітальні витрати на створення торговельної марки" – витрати, що в подальшому, при оприбуткуванні будуть включені до первісної вартості торговельної марки;

§         до розділу ІІ "Витрати на створення торговельної марки некапітального характеру" – витрати, що ідентифіковані з нею, але при оприбуткуванні не вплинуть на первісну вартість.

2.      Формування на основі розділу І Відомості аналітичного обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки  первісної вартості торговельної марки та складання Акту введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма НА-1).

3.      Заведення на підставі Акту введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів Інвентарної картки обліку прав на торговельну марку (типова форма НА-2) з перенесенням до неї усіх необхідних даних.

4.      Занесення до інвентарної картки даних про витрати понесені в процесі створення торговельної марки, які не були включені до її первісної вартості. Джерелом інформації про дані витрати  є Розділ ІІ Відомості аналітичного обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки, підсумок по якому переноситься до Розділу ІІ Інвентарної картки загальним підсумком, як " Витрати понесені в процесі створення торговельної марки" (п.1 табл. 2).

5.      Накопичення у інвентарній картці на підставі відповідних первинних документів витрат здійснюваних у процесі використання торговельної марки, які не призводять до збільшення економічної вигоди в майбутньому (не відносяться на збільшення її первісної вартості), але безпосередньо ідентифіковані з торговельною маркою  (п.2 табл. 2).

 

            Зауважимо, що деякі автори [3] не вважають за потрібне капіталізувати витрати на рекламу торговельної марки, аргументуючи це досить нестійким зв’язком реклами зі збільшенням майбутніх економічних вигод від використання торговельної марки. Запропонована класифікація витрат на створення та використання торговельної марки дозволить систематизувати в обліку дані витрати та віднести їх на відповідні рахунки, забезпечуючи при цьому цілісність інформації про сукупність витрат пов’язаних зі створенням торговельної марки, що необхідна при проведенні оцінки її ринкової вартості.

Підводячи підсумки досліджуваних проблем варто зазначити, що інформаційна база, яку на сьогодні представляє бухгалтерський облік не завжди і не в повній мірі забезпечує інформаційні потреби її користувачів, особливо зовнішніх. Більшість спеціалістів з незалежної оцінки  наголошують на відсутності достатнього рівня інформаційного забезпечення при здійсненні вартісної оцінки торговельної марки.

У зв’язку з цим, автором зроблено спробу розмежування витрат, які можуть бути включені до первісної вартості торговельної марки та витрат, які не включаються до первісної вартості торговельної марки, але чітко ідентифіковані та впливають на формування її  ринкової ціни.

З цією метою  автором запропоновано:

1.       Методику розподілу капітальних і некапітальних витрат на створення та використання торговельних марок з метою їх правильної класифікації в цілях бухгалтерського обліку та віднесення на відповідні рахунки обліку. У зв’язку з цим запропоновано узагальнювати інформацію щодо тих витрат, які не відносяться до первісної вартості, але безпосередньо впливають на формування її ринкової вартості, задля подальшого використання такої інформації в процесі оцінки торговельної марки.

2.       Витрати пов’язані з дослідженням та розробкою торговельної марки, незалежно від їх змісту з точки зору бухгалтерського обліку (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), відносити на  окремий аналітичний рахунок 941/1  "Витрати на створення і використання торговельних марок". На даному рахунку також узагальнювати витрати, які здійснюються підприємством в процесі використання торговельної марки і можуть бути з нею ідентифіковані.

3.       Запровадити ведення реєстру аналітичного обліку "Відомість аналітичного обліку витрат на дослідження та розробку торговельної марки", що дозволить систематизувати як витрати, які включаються до первісної вартості торговельної марки, так і ті витрати, які не можуть бути включені до собівартості торговельної марки, але безпосередньо пов’язані з її створенням та впливають на її ринкову ціну. Даний реєстр забезпечить систематизацію інформації про зазначені витрати і забезпечить інформаційну базу для проведення оцінки торговельної марки з метою постановки на баланс та подальшої оцінки в цілях комерційного використання.

4.       Внести зміни до форми інвентарної картки обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2), доповнивши її розділом ІІ "Витрати на дослідження,  розробку та використання  торговельної марки", що забезпечить узагальнення інформації про витрати пов’язані з торговельною маркою не лише на стадії її створення, а також в процесі використання. Слід зазначити, що рекомендовані зміни мають в більшій мірі управлінський характер і призначені для забезпечення детальною інформацією про вартість витрат понесених у процесі створення та комерційного використання торговельної марки  при проведенні незалежної оцінки її вартості та в інших цілях пов’язаних з залученням торговельної марки в фінансово-господарську діяльність підприємства.

 

Список використаної літератури

 

1. Бутнік-Сіверський О.Б., Екноміка інтелектуальної власності. - К.: Ін-т. інтел. власн. і права, 2004. - 296 с.
2. Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О., Захарченко Т. Г., Клявлін В. В. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.- практ. вид.:У 4 т. / Академія правових наук України; Державне патентне відомство України / О.Д. Святоцький (ред. ), С.О. Довгий (ред.). — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 1999.Т. 1 : Право інтелектуальної власності. — 1999. — 498 с.
3. Клименко А. Нематериальные активы: от приобретения до ликвидации. — Х. : Фактор, 2005. — 324 с.
4. Наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження форм первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) та Інструкції щодо їх заповнення" від 10 серпня 2004 року N 469 // "Офіційний вісник України" - №35. - 2004. – С. 2362.
5. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" від 22 листопада 2004 року N 732 // "Офіційний вісник України" - №50. - 2004. – С. 3301.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене  наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18 жовтня 1999 року // "Офіційний вісник України" - №44. -1999. – С. 2206.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене  наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318  //  "Офіційний вісник України" - №3. - 2000. – С. 102.
8. Порядок визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік, затверджений наказом Фонду державного майна України від 13 грудня 2005 р. N 3162 // "Офіційний вісник України" - №17. - 2006. – С. 1302.
9. Указ Президента України "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" від 27 квітня 2001 року № 285/2001 //  "Офіційний вісник України" - №18. - 2001. – С. 783.

 

ДОДАТКИ