УДК 631.162:338.434

І.П.Шиндирук

науковий співробітник

ННЦ “Інститут аграрної економіки”

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены существующие варианты финансирования предприятий методами налоговой поддержки, их влияние на финансовые потоки предприятия, будущее изменение;

·          Проанализированы факторы, определяющие стоимость налогового кредита и налоговой задолженности, разработаны методы их определения;

·          Обоснованы подходы и алгоритм к управлению получением налогового кредита и формированием – погашением налоговой задолженности.

 

Key issues are examined:

·            Existing variants of the financing enterprise by methods of tax support, their influence upon financial flows of the enterprise,  future change are considered;

·            Factors, defining cost of the tax credit and tax indebtedness, designed methods of their determination are analysed;

·            Approaches and algorithm to reception management tax credit and shaping - a redemption to tax indebtedness are motivated.

 

Господарська діяльність підприємства завжди пов’язана з впливом на неї податкової системи. Незважаючи на фіскальний вплив, оподаткування може виконувати і функцію фінансової підтримки. Остання проявляється через отримання податкових кредитів, перенаправлення податків на розвиток підприємства, одержання податкових пільг по їх розміру та сплаті в майбутньому тощо.

В період реорганізації сільського господарства оподаткування господарств зазнало істотних змін, основу яких склав перехід з загального оподаткування на спрощену систему, що дозволила:

-           знизити рівень податкового тиску за рахунок податку на прибуток, зборів на обов’язкове пенсійне забезпечення і соціальне страхування;

-           спростити механізм адміністрування ряду податків та обов’язкових платежів через запровадження фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), більш оптимально наблизивши строки та суми його сплати до реальних можливостей та специфіки роботи господарств;

-           запровадити додаткову фінансову підтримку через направлення сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість (ПДВ) на розвиток господарств.

Запровадження даних змін дозволило змістити акцент з фіскальної сторони у бік фінансової підтримки. В результаті відбулось зниження податкового навантаження та збільшення бюджетного фінансування господарств. Останні розрахунки показують рівень податкового тиску у 4 – 6% та суму бюджетного фінансування у 11 – 13%.

Серед методів оподаткування, які справляють позитивний (стимулюючий) вплив на фінансове становище господарств насамперед виділяється фінансова підтримка через механізм обчислення та справляння податку на додану вартість. Наступним методом є наявність пільгового строку переходу на загальний рівень сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що дозволяє економити частину коштів впродовж перехідного періоду (передбачено, що 2005 – 2006р. господарства зобов’язанні сплачувати – 20% загальної величини збору, у 2007р. – 40%, 2008р. – 60% і 2008р. – 80%). Одне з положень акту, що регулює даний збір частково зменшує рівень можливої економії коштів, через те, що розділяє працівників на категорії найманих працівників, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції та інших працівників. Відповідно щодо першої категорії і передбачений перехідний період, а отже економія, в той час як інша оподатковується за повною діючою ставкою – це зниження економії на частку у фонді оплати праці другої категорії працівників (10 – 12%).

Окремим особливим методом податкової фінансової підтримки, який не пов’язаний з пільгами, особливостями справляння того чи іншого податку є несплата уже нарахованих податків та зборів так зване вимушене кредитування. В результаті залучення бюджетних коштів відбувається шляхом утворення та накопичення податкового боргу. Введення в дію Закону №2181-ІІІ, який регулює порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами, відкриває підприємствам можливість управління своїми податковими зобов’язаннями через їх відстрочення та розстрочення, тобто передбачається отримання звичайного податкового кредиту – іще одного методу податкової підтримки.

Враховуючи особливості дії методу ПДВ – підтримки, поступове зростання податкового навантаження, не керованість процесом формування та погашення податкового боргу, відсутність підходів до управління податковим кредитом, оцінювання вартості даних джерел, метою даної роботи є зосередження уваги на вирішенні завдань щодо організації та підвищення ефективності управління даними процесами. Відзначимо, що науково-практичну увагу дослідники найчастіше зосереджують на аналізі питань, пов’язаних з дією окремих механізмів оподаткування та частковому аналізі їх наслідків для фінансової сторони діяльності підприємства. Одночасно дослідження направленні на управління податковими відносинами, включенням податкової підтримки (формування податкового боргу) в систему фінансового забезпечення підприємства як одного з постійних джерел є мало поширеними та не системними.

Найбільшу фінансову підтримку забезпечує механізм справляння податку на додану вартість – ПДВ, для аналізованих господарств її розмір становить 6 – 8% від суми середньорічної виручки, це не враховуючи виплати дотацій на молоко та м’ясо, які також формуються завдяки цьому податку. Розмір дотації підвищує суму підтримки на 0,9 – 1,2%, даючи господарствам 6,9 – 9,2% додаткових фінансових ресурсів щорічно. Поряд з існуючим режимом оподаткування ПДВ передбачено застосування спеціального режиму оподаткування даним податком. Відповідно до статті 8¹ Закону “Про податок на додану вартість” даний режим передбачає можливість переходу підприємств галузі на нарахування ПДВ при реалізації сільськогосподарської продукції за ставками 9% (рибницької – 6%) та загальним порядком обчислення та сплати. Позитивною стороною даного режиму є те, що при виникненні зобов’язань до сплати ці суми залишаються у розпорядженні платника і можуть бути використанні ним для відшкодування податкового кредиту та на інші цілі. Негативною стороною є те, що при виникненні від’ємної різниці, платник не отримує передбаченого загальним режимом та пунктом 11.21 статті 11 бюджетного відшкодування. Тому в теперішніх умовах більш привабливим для виробників є діючий режим, який забезпечує більшу підтримку насамперед завдяки бюджетному відшкодуванню. За умови скасування дії пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 відповідного Закону, господарства переходитимуть на спеціальний режим, як на такий, що не дає відчутної підтримки але запобігає появі заборгованості при звичайному порядку справляння ПДВ. Тобто спеціальний ПДВ-режим є в більшій мірі методом мінімізації податкового навантаження, в меншій методом підтримки.

Саме діючий метод ПДВ-підтримки в даний час є найбільш значимим для господарств, його ефект можна вважати подвійним, з одного боку відсутній відтік частини виручених від реалізації коштів, які спрямовуються на поточні виробничі потреби, з іншого частина коштів повертається через дотації та отримується через бюджетне відшкодування. При його відсутності рівень загального податкового навантаження міг становити 10 – 14%.

При дослідженні структури податкових зобов’язань господарств податок на додану вартість виділяється окремо, так як він не входить в їх структуру. Це не включення пов’язане з дією уже згаданих пунктів статті 11 Закону “Про податок на додану вартість” та відповідних постанов №271 та № 805 КМУ. Згідно згаданих документів господарства при обчисленні ПДВ мають окремо нараховувати податкові зобов’язання та податковий кредит по реалізації не с.-г. та с.-г. продукції. Остання передбачає різні ставки оподаткування для рослинницької і тваринницької продукції окремо, якщо перша оподатковується згідно діючої 20% ставки то для іншої вона становить 0%. При цьому в ході ведення діяльності податковий кредит нараховувався за звичайними правилами, при його перевищенні над сумою зобов’язань відповідного періоду він відносився на зменшення податкових зобов’язань наступного періоду в іншому випадку різниця за мінусом раніше не відшкодованих податкових кредитів підлягає перерахуванню на окремий банківський рахунок (спеціальний рахунок). В результаті при наявності ПДВ - зобов’язань, що перераховані на рахунок, господарства отримували змогу використовувати ці кошти на власний розвиток, здійснюючи самофінансування без перерахування відповідних коштів в бюджет. Не с.-г. продукція оподатковується ПДВ за звичайним режимом з пропорційним розподілом податкового кредиту та віднесенням знайденої суми на зменшення податкових зобов’язань по її реалізації.

Нульова ставка оподаткування тваринницької продукції формує іншу схему ПДВ - підтримки господарств. Ця схема грунтується на тому, що при виробництві та реалізації м’яса, молока формуватиметься від’ємний результат, який дорівнює сумі податкового кредиту відповідного періоду. Сума цієї від’ємної різниці і є сумою ПДВ – підтримки, яка створюється за рахунок відшкодування податкового кредиту, пов’язаного з виробництвом і реалізацією цієї продукції.

Дотаційні надходження також безпосередньо пов’язанні з нульовою ставкою оподаткування продажу тваринницької продукції. Даний зв’язок проявляється в тому, що реалізовуючи продукцію переробним підприємствам податкове зобов’язання продавців переноситься в зобов’язання переробника, збільшуючи його суму до сплати, а отже збільшується сума майбутньої дотації. Іншими словами нульова ставка по придбаному молоку, м’ясу не спричиняє у переробника зростання податкового кредиту по ПДВ, підвищуючи різницю між зобов’язанням та кредитом (ПДВ до сплати). Єдиною сумою цього кредиту є сплачене переробниками ПДВ при купівлі ними товарів, послуг потрібних для переробки. Іншу частину дотації становить уже чисте ПДВ самої переробки – різниця між його зобов’язаннями та фактичним і умовним кредитом, що виник би у випадку оподаткування виробників молока, м’яса за звичайним порядком. У разі перевищення суми податкового кредиту над сумою зобов'язань така сума перераховується переробником з окремого рахунка на його поточний рахунок в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування, що зменшує суми дотації. Нижче наведена практична сторона і результати дії вказаних механізмів на прикладі одного з господарств.

таблиця 1

Оцінка дії особливостей нарахування податку на додану вартість

розраховано автором за даними одного з господарств Тернопільської області

Очевидними є факт не рівномірності перерахування коштів та поступове зниження її суми. Зокрема в періоди здійснення активних робіт даний податок дозволяє акумулювати відносно не великі суми кошті на спеціальному рахунку. Розмір акумульованих коштів дозволив щорічно поповнювати оборотні активи, фінансуючи матеріальні затрати на 11 – 17%, рослинництва 5 – 16%, тваринництва 17 – 20%, половину цієї суми формує податкове відшкодування по тваринницькій продукції, іншу частину ПДВ - зобов’язання пов’язанні з реалізацією продукції рослинництва.

Аналіз показує, що рівень підтримки за рахунок особливого режиму ПДВ за весь період досяг 507,5 тис.грн., з року в рік поступово зменшуючись, а при збитковому виробництві та скорочення тваринництва практично нівелюється. В такому випадку результат вирівнюється, що при звичайному режимі оподаткування, що при особливому. Значно впливає на ефективність застосування ПДВ-підтримки рівень і час надходження виручки від реалізації в звітному періоді. Через неповне і невчасне надходження виручених коштів зменшуються суми, що в підсумку можуть бути перераховані на спеціальний рахунок. В результаті для моделювання розміру державної підтримки за вказаним механізмом (для збільшення сум підтримки) господарствам слід більш точно прогнозувати (планувати) реалізацію та інкасацію виручки, рівень закупівель по місяцях, намагаючись досягнути найбільшої щомісячної позитивної різниці між податковим зобов’язанням та кредитом та підвищувати рівень інкасації виручки від реалізації, а також враховувати не визначеність щодо продовження чи завершення дії вказаних нормативних актів, які стосуються ПДВ зокрема.

Підтримуючий вплив на розподіл виручених коштів, збільшення їх частки направленої на самофінансування чинить перехідний строк сплати збору по обов’язковому державному пенсійному страхуванню. Розмір даної підтримки, виражений сумою зекономлених коштів по наближених розрахунках для господарства з річним фондом оплати праці 370 тис. грн. становить 235 тис. грн. впродовж всього перехідного періоду, чи 13 коп. на кожну нараховану гривню заробітної плати. При врахуванні тенденції щодо щорічного зростання розміру заробітної плати працівників сільськогосподарських підприємств зростатиме і сума даної підтримки. В такому випадку можна очікувати на вливання до 15% щорічно, створених аналогічним приростом оплати праці працівників.

Подальший аналіз методів державного фінансування направлений на оцінку фінансування через формування податкового боргу при не сплаті податкових зобов’язань. Нижче приведенні дані показують розмір даного кредитування.

таблиця 2

Оцінка стану нарахування і погашення податкової заборгованості підприємства

 розраховано автором за даними одного з господарств Тернопільської області

Забезпечення фінансової підтримки через приріст податкового боргу дозволило отримати аналізованому господарству за три роки близько 113 тис. грн., що майже в чотири рази нижче рівня ПДВ-підтримки, таким чином відносний рівень щорічного додаткового боргового фінансування не перевищує 4% рівня матеріальних витрат. Тобто, не зважаючи на швидке зростання боргу (середньорічний індекс – 0,74 або 74%), дана стаття не має скільки не будь значимого з позицій джерела коштів рівня. При цьому 75 – 80% існуючої податкової заборгованості становлять податки, по яких господарство виступає податковим агентом, і які не є його прямими зобов’язаннями. Таким чином система не раціональних розрахунків по заробітній, орендній платі, зменшує реальну суму податкового боргу. Це означає, що при збільшенні частки грошової виплати в зарплаті, орендній платі, зменшенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб (працівників) через застосуванні соціальної пільги, господарство в змозі практично повністю відмовить від даного джерела, мінімізувавши рівень податкового навантаження та забезпечивши джерело коштів для сплати соціальних зборів та податків з доходів працівників. Іншою закономірністю зімни податкових зобов’язань господарств є їх сезонність, яка виражається дворазовим зростанням  їх у другому півріччі та піковими рівнем у третьому кварталі. Дані зміни породжуються наступними факторами: зростанням заробітної, виплатою орендної плати, нарахування 80% річної суми ФСП.

Не зважаючи на реальну не значимість податкового боргу як джерела фінансування, роль податкового кредиту може досить швидко зрости. Мається на увазі, що при переведенні господарств на загальну систему оподаткування, розмір податкових вливань може значно збільшитись завдяки збільшенню заборгованості. Зокрема, при наявності бази оподаткуванням податком на прибуток, скасуванні діючого режиму ПДВ борг може зростати високими темпами. Якщо взяти для прикладу аналізоване господарство та результати його діяльності в 2005 році (чистий прибуток 251 тис.грн., обсяг реалізації тваринницької продукції 509 тис.грн., рослинницької продукції та власної переробки, допоміжних послуг – 1538 тис.грн.), то можна отримати податкових зобов’язань по даним податкам в сумі – 168 тис.грн. і загальну суму 263 тис.грн (13%). Дана ситуація не є умовною, адже зміни податкового законодавства у 2004 році вивели з складу ФСП пенсійний збір та збори соціального страхування, що підвищує базу оподаткування до 36,2% (підвищення податкових зобов’язань на 133 тис, при повному оподаткуванні та фонду заробітної плати 368 тис.грн.), дія ПДВ-підтримки передбачена до кінця 2006 року, а ФСП до 2009 року. Таким чином загальний рівень податкового тиску у даних 2005 року для аналізованого господарства був би 396 тис. грн. або 19%. Тобто уже в найближчий час господарства можуть відчути значне зростання податкових зобов’язань.

Зваживши на вказане, господарствам уже зараз потрібно формувати систему управління податковими зобов’язаннями, до основних цілей якого відносити оптимізацію податкових платежів і податкового навантаження, підготовку і вчасну подачу податкової звітності. Серед інших завдань: підготовка та реалізація фінансових заходів таких як отримання податкових кредитів, управління податковим боргом, розробка планів їх погашення. На вирішенні останніх завданнях слід зупинитись детальніше.

Процес управління податковими зобов’язаннями через їх реструктуризацію в податковий кредит можна представити наступними етапами:

1.    оцінка формування податкових зобов’язань та здатності платника їх вчасно погасити, ідентифікація загрози виникнення податкового боргу. Дана операція виконується в рамках контролю поточної платоспроможності, співставлення очікуваних доходів та видатків найближчих періодів. При цьому враховується черговість (пріоритетність) виплат постачальникам, працівникам, кредиторам. Та частина поточних податкових зобов’язань яка залишається не покритою і є об’єктом майбутньої реструктуризації. Як результат підприємство розраховує суму для реструктуризації – суму бюджетного кредиту. На даному етапі потрібно також розмежувати загальну суму на загальнодержавні та місцеві податки, так як рішення про їх реструктуризації приймають різні представники ДПА.

2.    попередня оцінка вартості податкового кредиту. Основним чинником цієї вартості є розмір облікової ставка НБУ та коефіцієнт її коригування. На відміну від оцінки вартості багатьох джерел фінансування, податкові кредити можуть супроводжуватись частими змінами базової ставки, а отже діятиме плаваючий підхід. Спираючись на це, вартість податкових зобов’язань потрібно оцінувати наступним чином:

-       якщо протягом строку кредитування облікова ставка не змінювалась:

-       якщо протягом строку кредитування облікова ставка змінювалась:

де: R – вартість податкового кредиту, %; k – коефіцієнт коригування облікової ставки, (k=1,2); R_o – облікова ставка НБУ, діюча на момент виконання умов кредитування, %; T_гр – граничний строк, днів; T_i  - термін протягом якого облікова ставка не змінювалась, днів; T – загальний строк дії кредитного договору, днів; і – номер періоду; п – кількість змін облікової ставки;  - облікова ставка для окремого періоду кредитування.

Примітка: В розрахунку середньозваженої вартості податкового кредиту Т₁ – відповідає граничному строку (30/50 днів, в залежності від податку, який оформляється кредитом), відповідно R₁ – вартість кредиту протягом граничного строку (R₁=0%).

Застосування запропонованих формул розглянемо на наступному прикладі. Нехай в кінці податкового періоду у господарства виникає податкове зобов’язання по податку на прибуток на певну суму. Дану суму підприємство планує використати для фінансування оборотного капіталу, оформивши податковий кредит на даний податок. Плановий строк кредитування – 1 рік, Облікова ставка:

1)        9,5% і протягом року не змінюється, вартість податкового кредиту наступна:

2)        облікова ставка змінюється: 01.01 – 9,5%, 20.02 – 10%, 20.08 – 9%, 02.10 – 10,5%, 31.12 – 10,5%

R₁ = 0%, строк кредитування Т₁– 50 днів (01.01 – 20.02)

R₂ = 10%, строк кредитування Т₂ – 224 дні (20.02 – 02.10)

R₃ = 10,5%, строк кредитування Т₃ – 91 дні (02.10 – 31.12)

 

3.    прийняття остаточного рішення про реструктуризацію. Крім сум, управлінню підприємством потрібно визначити вид реструктуризації, її строк, підготувати план погашення. Методами такої операції можуть бути розстрочення або його комбінування з відстрочення суми. В разі вибору першого методу, погашення відбуватиметься рівними щомісячними платежами, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту. У другому варіанті позичальник обирає строк відстрочення до 12 місяців і додатково строк погашення. Останнє відбувається аналогічно першому методу або одноразово. Строк отримання податкового кредиту, план погашення визначатимуться планами (прогнозами) отримання коштів та їх розподілом по статтях витрат – за методом часової синхронізації надходжень та видатків. Загальний строк дії договору зменшується на граничний строк – 30/50 днів. Так у прикладі угода про отримання податкового кредиту при плановому строкові 1 рік укладатиметься на 315 днів (365-50). Нарахування плати за кредит відбувається за змінним принципом на залишок не погашеного кредиту за кожен день користування ним. При цьому використовується облікова ставка, більше її значення, яке склалось на дату початку чи кінця дії кредиту, сплати чергової його частини.

4.    підготовка та подача заяви для отримання податкового кредиту. В заяві підприємство має вказати суму, склад податкових зобов’язань, які воно просить реструктуризувати, її метод та строк. Сама заява подається органу ДПА, в яком зареєстрований платник. Як і у випадку отримання банківського кредиту до заяви додається ряд документів, які підтверджують здатність платника погасити зобов’язання в майбутньому. Так до заяви потрібно додати:

-       аналіз фінансового стану, в якому зробити акцент на загрозі виникнення чи накопичення податкового боргу, причин його появи;

-       графік (план) погашення податкового боргу (зобов’язань);

-       розрахунок прогнозних доходів, що гарантують виконання графіка погашення.

5.    укладання договору про реструктуризацію податкових зобов’язань у податковий кредит, виведення з складу податкової застави активів платника, скасування пені, нарахованої за період між прийняттям податковим органом рішення про укладання договору та часом його підписання.

6.    виконання умов укладеного договору, здійснення платежів згідно затвердженого графіка, її закриття в момент останньої сплати або у випадку прийняття рішення про дострокове погашення. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи податкового органу підприємство на цьому етапі може розпочати процес судового оскарження такого рішення. При загрозі фінансової неспроможності здійснити черговий платіж згідно домовленого графіка, підприємство може скористатись можливістю перенесення строків платежів в межах граничних строків сплати таких сум. Для цього позичальнику потрібно подати додаткову заяву про перенесення строків погашення до органу, який уклав договір надання податкового кредиту. Якщо заява затверджується, то в основний договір сторони вносять відповідні зміни, якщо ні то виникає загроза розірвання основного договору і потрібно додатково оцінювати його наслідки, приймаючи рішення про пошук додаткових сум або переходу до іншого методу обслуговування податкового боргу.

Проте дія окремих норм податкового регулювання обмежує змогу застосування податкового кредиту для поточних зобов’язань з окремих податків, а отже підприємство при бракові коштів формуватиме податковий кредит, здійснюючи примусове кредитування. З іншої сторони при діючих умовах господарювання, сезонності проведення робіт, відхиленні заяв на отримання кредиту, не сприятливих погодних умовах та втрат, викликаних ними, господарства можуть свідомо формувати податкові борги, перенаправляючи кошти на розрахунки з іншими кредиторами. В цьому випадку управління податковим фінансуванням змінюватиме свою послідовність, включаючи:

1.    визначення граничної суми податкового боргу. Тобто платнику потрібно заздалегідь визначити максимальну суму боргу, яку можна знайти через частку у поточних активах за методом моделювання мінімальної вартості всіх джерел їх фінансування чи іншими методами. Важливо врахувати те, що формування податкового боргу підприємству можна допускати тільки по тих податках, по яких воно є прямим платником, а не податковим агентом.

2.    оцінка вартості та вибір строку погашення. Оцінка вартості податкових зобов’язань, залучених через податковий борг, спиратиметься на штрафні санкції, які супроводжують його погашення. Вартість податкового боргу, залученого через вимушене кредитування можна визначити формулою:

де: т – розмір штрафних санкцій за затримку сплати податку, згідно діючої шкали (до 30днів – 10%, 31-90 днів – 20%, більше 90 – 50% від суми податкового боргу); V – сума інших штрафних санкцій, гр. од.; D – розмір податкового боргу, гр. од.; Т – термін несплати, днів.

Розрахунок вартості податкового боргу показує, що при збільшення строку несплати його вартість виражена річною ставкою істотно зменшується. Тому залучення коштів через борг є одним з найдорожчих джерел фінансування, з єдиною можливістю здешевлення – збільшенням строку не сплати до максимально можливого (строку позовної давності).

Підприємство нарахувало податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 100 тис.грн. Визначимо вартість даного зобов’язання, для випадку коли підприємство перетворює його в податковий борг. Облікова ставка на час погашення – 10%. Інші штрафи – 170 грн. Варіанти вибору строку погашення:

1)      строк несплати Т – 80 днів

2)      строк несплати Т – 140 днів

3)      строк несплати Т – 1095 днів

Таким чином отримано підтвердження доцільності збільшення строку погашення податкового боргу, однак строки будуть визначатись в трьох часових інтервалах, які відповідають шкалі нарахування штрафів, наближаючись до їх максимального значення, тобто потрібно буде обирати один із строків: перший – до 80 днів (сума граничного строку та першого строку шкали, сплата в останні декілька днів); другий – до 140 днів (сума граничного строку та другого строку шкали, сплата також в останні дні); третій – до 1095 днів (сума граничного строку та другого строку шкали, сплата також в останні дні). Для податків з граничними строками – 30 днів, ці інтервали зменшуються відповідно до 60, 120 та 1095.

3.    підготовка плану погашення. Графік погашення податкового боргу передбачає сплату пені та штрафів в момент погашення, при цьому розрахунки здійснюються за принципом простих відсотків із сплатою в кінці строку разом із погашенням основного боргу. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) – у рівних пропорціях. На цьому ж етапі підприємство має  обрати схему погашення відповідно до одного з трьох вище розглянутих строків. В будь-якому випадку обраний граничний розмір податкового боргу, враховуючи його погашення та поповнення появою нового боргу в наслідок пізнішої сплати майбутніх зобов’язань можна розглядати як середньострокове джерело фінансування оборотного капіталу з поетапним залученням з процесі накопичення боргу. В результаті при формуванні графіка та обранні одного з трьох термінів погашення підприємство отримує доступ до середньострокових коштів. Терміни погашення в межах перших двох інтервалів забезпечують поступове зростання фінансування, останній інтервал забезпечує швидкий короткомоментний притік коштів. При цьому сума фінансування відповідатиме сумі погашених податкових боргів, що виникнули найпершими. Тому формуючи план погашення на поточний рік потрібно орієнтуватись на суму боргу, який виник найпершим та на обраний строк його повернення, враховуючи особливості розподілу платежу на пеню і штрафи та основний борг. В майбутніх періодах теж стосуватиметься поточних зобов’язань, що не реструктуризовані в кредит. В разі прийняття рішення про зростання боргу суми погашення мають бути меншими суми нарахованих нових зобов’язань, в протилежному випадку навпаки, при підтримці існуючого рівня відповідатимуть сумі нових зобов’язань плюс сума пені та штрафів розрахованих на погашену частину.

4.    управління майном, яке перебуває в податковій заставі. В разі виникнення податкового боргу щодо майна платника починає діяти механізм податкової застави для забезпечення цього боргу. Дія даного механізму не є скільки не будь істотною негативною стороною появи боргу, так як обмежує можливості платника щодо продажу, передачі, інвестування та списання заставного майна, одночасно залишаючи за ним право його вільного виробничого використання. Проте дія застави має спонукати підприємство здійснювати ряд операцій щодо управління заставним майном, а саме:

4.1          виділити та зареєструвати певне майно як податкову заставу. Дана операція проведена з ініціативи платника дає йому можливість самостійно обрати предмети застави, а отже передати до неї менш корисне та ліквідне майно в протилежному випадку органи ДПА можуть накласти заставні обмеження на більш цінні активи. Співвідношення  застави до боргу – 2:1;

4.2          річна переоцінка заставних активів. Дана операція дає змогу виводити частину активів з застави або нарощувати борг до величини дооцінки. ЇЇ доречно проводити, якщо очікується вагоме зростання вартості застави;

4.3          узгодження з податковим керуючим операцій з заставним майном в разі виникнення потреби їх передачі, продажу тощо;

4.4          виведення всього або частини заставного майна з застави у зв’язку з зменшенням або погашення боргу, дооцінкою активів, отриманням податкового кредиту, списанням боргу.

5.    перегляд граничних сум податкового боргу, реструктуризація його через кредит1, списання в результаті закінчення строків позовної давності, дії чинників непереборної сили, прийняття загальнодержавних актів про списання, анулювання частини зобов’язань – боргу за судовими рішеннями.

Узагальнимо викладенні методичні підходи до управління податковим боргом, реструктуризацією податкових зобов’язань в податковий кредит.

 

 

Рис.1. Алгоритм управління податковим боргом та отриманням кредиту.

Проведенні дослідження відзначають загострення актуальності розробки системи управління податковими відносинами господарств, його адаптації до частих змін оподаткування. Основна направленість даного управління – це забезпечення максимальної керованості рівнем та структурою (видовою та часовою) податкових зобов’язань. Поряд з мінімізацією податкового тиску, податкове управління має також орієнтуватись на прийняття управлінських рішень, що дають змогу ефективніше використовувати доступні (існуючі) методи податкової підтримки в процесі організації фінансування діяльності, виділяючи в особливий елемент управління податковим кредитом та боргом як можливий основний майбутній метод підтримки. Викладенні пропозиції щодо організації такого управління можна розглядати як його основу, з потрібною наступною індивідуалізацією у господарствах, відповідно умов, можливостей та планів розвитку їх діяльності.

 

Список використаної літератури:

1.    Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97 – ВР (із змінами та доповненнями).

2.    Закон  України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ.

3.    Закон України “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) № 168/97 – ВР;

4.    Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ.

5.    Постанова КМУ “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’яса в живій вазі”  № 805 (із змінами та доповненнями);

6.    Наказ ДПА “Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків” від 18 вересня 2001 року № 378.

7.    Наказ ДПА “Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби” від 11 червня 2003 року № 290.

8.    Наказ ДПА “Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби” від 28 серпня 2001 року № 338.