banner-mia2.gif

УДК 631.162:631.117.4.663(477)

 

Н.М. Дробот

к.е.н., доцент,  кафедра фінансів;

Т.П.Кондрицька

головний бухгалтер;

Національний  університет  біоресурсів і природокористування України

 

 Особливості  фінансово-господарської  діяльності навчально-дослідних господарств державних  ВНЗ  аграрного профілю

 

· Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Проблемы финансово-хозяйственной деятельности  учебно-опытных хозяйств государственных высших учебных заведений аграрного профиля в связи с их реформированием в обособленные подразделения с некоторыми правами юридических лиц.

 

· Key questions which are examined:        

Problems of economic activity of educational-experimental entities of state higher educational establishments of agrarian type in connection with their reformation in the isolated subdivisions with some rights for legal entities.

 

Постановка проблеми. Розвиток аграрного сектору економіки України потребує підготовки висококваліфікованих кадрів для сільського господарства. Навчально-дослідні господарства (НДГ)  вищих навчальних закладів аграрного профілю є основними базами практичної підготовки зазначених фахівців. Саме тому технології виробництва сільськогосподарської продукції, які застосовуються в даних господарствах, їх матеріально-технічне оснащення повинні відповідати сучасним вимогам. З набранням чинності Господарським [1] та Цивільним кодексом України [2] та відповідно до ст. 30 Закону України „Про вищу освіту” [3], де передбачено, що підрозділи ВНЗ можуть функціонувати лише як відокремлені структурні підрозділи з окремими правами юридичної особи, постало питання про неможливість перебування у складі ВНЗ аграрного профілю НДГ зі статусом юридичної особи. Зважаючи на це та відповідно до Бюджетного кодексу [4], навчально-дослідні господарства ВНЗ аграрного профілю були реформовані у відокремлені структурні підрозділи ВНЗ з окремими правами юридичної особи, що передбачає їх діяльність на основі положення, наявність власної печатки, розрахункового рахунку та розпорядження майном на підставі доручення.

Постановка завдання.  Однак новий статус господарств залишає багато запитань через відсутність  інформації та публікацій. В статті ставиться питання дослідження проблем, що виникають під час реформування відокремлених підрозділів та шляхи і можливості їх вирішення.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Реформування навчально-дослідних господарств призвело не тільки до втрати ними статусу юридичної особи, але і  втрати права  на отримання будь-якої державної підтримки, в тому числі доплат і дотацій, які здійснює Міністерство аграрної політики України на придбання сільськогосподарської техніки, агрохімікатів, проведення селекційно-племінної роботи, дотації на тваринництво і рослинництво тощо. При цьому навчально-дослідні господарства продовжують займатись сільськогосподарською діяльністю і залишаються такими ж фактичними користувачами сільськогосподарських угідь. Відокремлені підрозділи навчальних закладів -  НДГ -  діють лише за рахунок власних надходжень від господарської діяльності або благодійної допомоги, і не отримують асигнувань із загального фонду Державного бюджету. Тому, на нашу думку, надання їм права отримання дотацій на тваринництво і рослинництво, а також інших доплат, які дозволені сільськогосподарським товаровиробникам, не веде до подвійного фінансування.

Постає питання, чи отримують навчально-дослідні господарства статус неприбуткового підрозділу, як відокремлені підрозділи бюджетних неприбуткових установ (вищих навчальних закладів), оскільки основною метою їх діяльності є практична підготовка студентів, аспірантів університету, проведення науково-практичних робіт та дослідів на полях, фермах та лабораторіях. Безперечно, господарства виробляють сільськогосподарську продукцію, і надходження від її реалізації складає біля 80 % у структурі усіх грошових надходжень, але ці кошти ідуть на розвиток виробництва та забезпечення практичної підготовки студентів (утримання студентських гуртожитків, перевезення практикантів до місць практики, оплату обслуговуючого персоналу, організацію харчування в  їдальнях господарства).

Наступним моментом діяльності є система обслуговування рахунків господарств. До реформування навчально-дослідні господарства мали розрахункові та поточні рахунки у відділеннях комерційних банків. Як відокремлені підрозділи бюджетної установи господарства повинні бути переведені на казначейське обслуговування і керуватись положеннями бюджетного законодавства. Тому постало питання про закриття банківських рахунків і відкриття рахунків у відділеннях Державного казначейства. Але питання їх переходу на казначейське обслуговування не узгоджені до кінця, оскільки існує ще багато перешкод для подальшої діяльності, наприклад, ускладнена система процедур державних закупівель, непідготовленість працівників господарства до роботи в бюджетній установі, та й, власне, неможливість ведення рентабельного сільськогосподарського виробництва в умовах обмеження кредитних операцій та втрати державної підтримки.

Відомо, що сільськогосподарське виробництво, як ніяка інші галузь народного господарства, характеризується нерівномірністю надходження грошових коштів відповідно до сезонності виробництва. Тобто на початку року потрібні великі вкладення у виробництво, а фінансовий результат –– за умови реалізації урожаю – в кінці року, що зумовлює потребу у короткостроковому кредитуванні господарств. При зазначеному реформуванні навчально-дослідні господарства, як відокремлені підрозділи бюджетної установи, не мають права отримувати банківські кредити. Крім того, хоча при високих відсоткових ставках кредити не є привабливими для сільськогосподарських виробників, їх інтерес полягає в тому, що держава відшкодовує певний відсоток за кредит шляхом зниження відсоткової ставки або повернення частини коштів. В даній ситуації для навчально-дослідних господарств як підрозділів бюджетної установи, доцільно було б передбачити окрему програму окремих кредитних ліній або інший механізм підтримки шляхом відстрочки платежів.

Втрата статусу юридичної особи позбавила навчально-дослідні господарства можливості відшкодування частини вартості придбання сільськогосподарської техніки і обладнання відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу».

Парадокс, але державну підтримку на сьогодні можуть отримувати лише юридичні або фізичні особи, тобто приватні підприємства мають можливість поповнювати свої ресурси за рахунок бюджетної фінансової підтримки, а державні навчально-дослідні господарства, які є базами практичної підготовки фахівців аграрного профілю, позбавлені можливості надходжень грошових коштів від держави. Саме ці господарства потребують зазначених видів державної підтримки, оскільки такі кошти будуть спрямовані на оновлення матеріально-технічної бази господарства, сучасні технології і повертатимуться державі у вигляді якісно підготовлених фахівців аграрного профілю.

Висновки та пропозиції. Підсумовуючи проблеми діяльності навчально-дослідних господарств, слід зазначити, що вони фактично випали із категорії сільськогосподарських товаровиробників, і для них не сформоване законодавство.

З метою посилення практичної підготовки фахівців аграрного профілю необхідно визначити і законодавчо закріпити їх новий статус – відокремлених підрозділів вищих навчальних закладів, основною метою діяльності яких є практична підготовка фахівців на базі сільськогосподарського виробництва, і нарівні з іншими сільськогосподарськими підприємствами (юридичними особами) мають право на отримання державної фінансової підтримки.

Це передбачає внесення змін та доповнень до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» [5], Закону України  “Про податок на додану вартість” [6], проекту Податкового кодексу України, інших нормативних і законодавчих актів та ряду постанов Кабінету Міністрів України, які визначають порядок отримання державної фінансової підтримки сільськогосподарських виробників. 

Статус відокремленого підрозділу неприбуткової бюджетної установи покладає на НДГ нові обов’язки та посилює відповідальність перед державою за якісну підготовку фахівців. Вже зараз навчально-дослідні господарства у тісному співробітництві з університетом та на договірних умовах з приватним бізнесом працюють над впровадженнями наукових розробок у виробництво, комерціалізацією інноваційних проектів, що надасть можливість мобілізувати фінансові ресурси та вдосконалити систему практичної підготовки фахівців аграрного профілю.

Запропоновані зміни до законодавства – збереження вже існуючої системи державної фінансової підтримки для навчально-дослідних господарств, котрі реформовані у відокремлені підрозділи державних аграрних вищих навчальних закладів, не потребує додаткових видатків із Державного бюджету. Внесення таких змін покращить фінансовий стан та підвищить матеріально-технічний рівень навчально-практичної бази навчальних закладів, які мають у своїй структурі навчально-дослідні господарства і займаються сільськогосподарським виробництвом.

 

Список використаних джерел

1.                  Господарський кодекс України. – [Чинний від 16 січня 2003 року № 436-IV]. – Офіційне опублікування – Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003), ст.  462.

2.                  Цивільний кодекс України. – [Чинний від 16 січня 2003 року № 435-IV ].  – Офіційне опублікування – Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003), ст. 461.

3.                  Про вищу освіту / Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-III . – Офіційне опублікування – Офіційний вісник України, 2002, N   8 (07.03.2002), ст. 327.

4.                  Бюджетний кодекс України. – [Чинний від 21 червня 2001 року № 2542-III].  – Офіційне опублікування – Урядовий кур'єр, 2001, 07, 25.07.2001 № 131.

5.                  Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу / Закон України від 7 лютого 2002 року № 3023-III. – Офіційне опублікування – Офіційний вісник України, 2002, № 10 (22.03.2002), ст. 443.

6.                  Про податок на додану вартість / Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР. – Офіційне опублікування – Відомості Верховної Ради України, 1997, №  21, ст. 156.