УДК 657.56.47

Д.М. ТРАЧОВА, к.е.н, доц.,

кафедра обліку і аудиту,

Таврійський державний агротехнологічний університет

 

Т.Г. ЖИВКОВА, магістрант

Таврійський державний агротехнологічний університет

 

ТРАНСФОРМАЦІЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В ЗВ’ЯЗКУ

З ВИХОДОМ НА СВІТОВИЙ РИНОК

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Рассматривается возможность выхода Украины на мировой рынок, как ведущего экспортера экологически чистой плодовой продукции.

·        Выделены проблемы, которые препятствуют этому.

 

Key issues that are examined:

·        Possibility of output of Ukraine to the world market, as leading exporter ecologically clean fruit products.

·        Problems which hinder to it is examined in this article.

 

Постановка проблеми. Дефіцит плодів та концентратів на світових ринках дає можливість Україні стати лідером експорту даного виду продукції. Для цього необхідно прискорити хід інтеграції капіталу в галузі та забезпечити державну підтримку інфраструктурних проектів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням проблеми, пов’язаної з дефіцитом плодів на світовому ринку, та норм, що дозволяють визначати фрукти, як екологічно чисту продукцію, займалися Н. Гритчин, М. Агафонов, Д. Уляницький та багато інших, чий досвід став у пригоді.

Метою даного дослідження є пошук шляхів для вирішення поставленої проблеми в тих умовах, в яких склалася дана ситуація. Високий рівень зацікавленості в цьому сегменті не є випадковістю. В даний час на нашому ринку плодів домінує імпорт. Близько 90% української продукції вирощується в приватних господарствах. Інші 10% виробляють великі аграрні підприємства. При цьому всі умови для активного розвитку фруктової галузі в Україні є. Клімат та ґрунти дозволяють благополучно культивувати різноманітні ягоди та фрукти. Особливо благоприємною є ситуація на півдні України.

Виклад основного матеріалу. Запорізька область має сприятливі кліматичні умови для ефективного ведення садівництва. Ще зовсім недавно ця галузь була високорентабельною у таких господарствах, як «Червоний фронт» Михайлівського району, «Жовтнева хвиля» Бердянського, «Калініна» Приазовського, «Весна», «Україна», «Мир» Мелітопольського району та інші. Але одним із провідних садівничих формувань Запорізької області та Мелітопольського району є ДПДГ «Мелітопольське» (таблиця 1). Дані цієї таблиці свідчать про те, що в середньому за 4 роки валовий збір зерняткових плодів у дослідному господарстві «Мелітопольське» становив 46947 ц або 82,3% загального виробництва продукції господарствами Мелітопольського району. Провідною культурою у даній групі є яблуня – 46601 ц або 85,4%.

Таблиця 1

Валовий збір та питома вага ДГ «Мелітопольське» у загальному обсязі плодової продукції Мелітопольського району

Виробництво кісточкових плодів у ДГ «Мелітопольське» в середньому за 2003-2006 роки становило 11245 ц, що у процентному виразі складає 79,1% від загального виробництва цієї продукції господарствами Мелітопольського району.

В останні роки склалася парадоксальна ситуація. Збільшення доходів населення значно підвищило попит на плоди та ягоди, причому місцеві виробники не можуть його задовольнити. За даними Державного комітету статистики, в 2006 році в Україні було вироблено 1,1 млн. тонн фруктів та ягід – це в 2,6 рази менше, ніж на початку 90-х років. Продовжують скорочуватись площі садів, ягідників та виноградників. Відповідно даним проекту «Агроогляд: овочі та фрукти», в 2006-му році вони зменшились на 15 тис. га, в 2005-му – на 18 тис. га, а в 2004-му – на 23 тис. га. За оцінками Міністерства аграрної політики, в 2000 – 2006 роках площі плодово-ягідних насаджень в країні зменшились на 71,5%. При цьому попит на фрукти оцінюється найменше в 1,4 млн. тонн (без врахування цитрусових) та щорічно продовжує зростати на 10 – 15%.

Як наслідок, дефіцит покривається за рахунок імпорту. Тільки за січень-жовтень 2007 року одних яблук Україна імпортувала 123 тис. тонн, що в три рази більше, ніж за весь 2005 рік. Відсоток фруктів, вирощених в Україні, в загальному обсязі, представлених в магазинах складає 5 – 10%. Це пояснюється тим, що вітчизняні виробники ще не готові зберігати, сортувати та пакувати свою продукцію відповідно до стандартів якості, які включають не лише місцеві, але і жорсткі міжнародні норми.

В умовах дефіциту на світовому ринку фруктів Україна могла б стати одним з провідних експортерів даної продукції. Але для цього необхідно значно збільшити збір фруктів.

Але існує ряд факторів, які заважають це зробити. Головним з них є відсутність державної підтримки. Єдиною допомогою є компенсація витрат, вкладених в посадку саду. Джерело коштів – одновідсотковий збір, який сплачується з реалізуємих алкогольних та табачних виробів. Але така підтримка непостійна і прямо залежить від обсягів продаж останніх.

Також одним з ключових перешкод є земельний фактор. Оскільки інвестиції окупаються через п’ять-сім років, необхідно брати землю для посадки дерев в довгострокове користування. А неоднозначність вітчизняного законодавства дозволяє орендодавцю розірвати договір оренди в будь-який момент.

Вирішивши проблему з землею, підприємства отримають нову – відсутність якісного посадкового матеріалу та технологій вирощування.

Активному інвестуванню в розвиток цієї галузі заважає і низький розвиток інфраструктури зберігання та доставки плодів від виробника до кінцевого споживача. В процесі зберігання та транспортування втрачається більше плодів та ягід, ніж виробляє середня за розмірами держава Європейського союзу. Наприклад, пропадає приблизно 12 – 15% яблук, а це більше 100 – 130 тис. тонн за рік. Держава, на жаль, цією проблемою поки не цікавиться. А в ЄС виробнику повертають до 70% коштів, витрачених на будівництво сучасного сховища, тому що це підвищує його конкурентоспроможність та знижує цінові коливання. В Україні ж потреба в сучасних плодосховищах задоволена лише на 5%.

Впливає і відсутність повноцінної сіті оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні. Воно дуже розповсюджені в Європі і є ключовою ланкою в доставці аграрної продукції від виробника до споживача. В нашій країні класичних оптових ринків поки що немає. Знову ж таки для цього необхідна державна підтримка.

Крім всього вище зазначеного, дуже важливим залишається питання наявності в Україні екологічно чистих фруктів. Чому їх немає? Це тому, що поки ніхто не знає, що це таке. Як з'ясувалося, і гарненько "удобрені" іноземні яблука, і наші - прямо з господарств - одержують однаковий сертифікат якості.

Основними конкурентами вітчизняних виробників плодової продукції є виробники з Туреччини і Китаю.

Зараз багато хто упевнений: якраз закордонні постачальники фруктів і занапастили наших садівників на корінню. Непоказне вітчизняне яблучко виглядало убогим непорозумінням поряд з розкішними імпортними плодами. Але за останні рік-два українці зрозуміли, чиї фрукти смачніші і корисніші. До того ж покупці все частіше питають продукцію з черв'ячком.

У агрохімцентрі, де видають висновки про якість плодоовочевої продукції, запевняють: з випадками перебору хімії в заморських фруктах поки не стикалися. В той же час визнають: у імпортній продукції частка пестицидів, як правило, набагато вище, ніж у вітчизняній.

За кордоном виконують повний обсяг хімобробки дерев, вносять в грунт мінеральні добрива, а потім ще використовують спеціальні препарати для кращого зберігання плодів. Для наших виробників це дуже дорого. Наприклад, при зберіганні фруктів хімію у нас практично ніхто не використовує. Прагнуть зберегти урожай тільки за рахунок оптимального температурного і вологого режиму в сховищі.

Але при цьому турецьке і вітчизняне яблучко одержують однаковий сертифікат якості, оскільки ГОСТу і СанПІНу (санітарним правилам і нормам) і те і інше відповідають. Іншої градації не вироблено.

А виробники і покупці від цього страждають. Адже фактично СанПІНи вводять споживача в оману, пояснюючи, що всі продукти однаково корисні.

Поки не сформовані єдині, жорсткіші критерії для фруктів, в агрохімцентрі пропонують як виробникам, так і покупцям орієнтуватися на документ детального дослідження, прикладений до сертифікату. Йдеться про протокол, в якому чітко прописані гранично допустимі норми по шкідливих хімічних речовинах і фактичний їх вміст в конкретному продукті. При покупці фруктів необхідно перш за все звернути увагу на показники по гексахлорциклогексану, ДДТ і його метаболітам. Критерій простий: чим далі до граничних значень - тим краще.

По харчовій цінності в принципі і наші, і імпортні фрукти рівні, а по кількості вітамінів, можливо, зарубіжні навіть і переважають вітчизняні. Але проте прийнято вважати, що найкориснішими для людини є продукти, вирощені в тих же широтах і при тому ж кліматі, в якому вона живе. По-перше, їх мікроелементний склад ближчий до звичного для неї, по-друге, система травлення виробляє саме ті ферменти, які здатні переварити звичні продукти. Але все таки не це головне. Переваги визначають звички: яблука з свого саду завжди смачніші покупних. Крім того завжди знаєш, як вони вирощені. До того ж наші садівники зараз нерідко віддають перевагу імпортним сортам яблунь і груш або їх гібридам. Ми вже років 20 їмо в основному угорські сорти яблук джонатан або голден. А звичні антонівка і грушівка в цих садах не ростуть.

Висновки. Для України відкриваються великі можливості виходу на світовий ринок зі своєю продукцією. Оскільки потреба в плодово-ягідній продукції збільшується як в Росії, так і Європі. За підрахунками проекту «Агроогляд: овочі та фрукти», потреба ЄС в імпортних фруктах зростаю зі швидкістю 940 тонн за день. Саме час брати ініціативу в свої руки. Але, якщо фруктова галузь не отримає діючої підтримки з боку держави, то за словами заступника начальника відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики України Михайла Агафонова, через сім-вісім років наша країна втратить індустріальне садівництво та поставить внутрішній ринок плодів та ягід в повну залежність від імпорту.

 

Список використаних джерел

1.     http://www.sostav.ru/print/rus/2008/12.02/articles/ko3/

2.     http://articlesworldsite.com/authors/308577/