УДК 336.717.061 (477)

В.М. КОВАЛІВ, к.е.н.,

доцент, кафедра фінансів і кредиту,

Львівський національний аграрний університет

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ДЕПОЗИТІВ В УКРАЇНІ

 

Питання, які розглядаються:

Висвітлено особливості розвитку системи гарантування вкладів фізичних осіб як засобу популяризації та зростання депозитних ресурсів комерційних банків.

Ключові слова: депозит, доходи населення, банк, кредитна спілка, фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

Освещены особенности развития системы гарантирования вкладов физических лиц как средства популяризации и рост депозитных ресурсов коммерческих банков.

Ключевые слова: депозит, доходы населения, банк, кредитный союз, фонд гарантирования вкладов физических лиц.

 

Issues that are examined:

Elucidated the development features of system of warranting of investments of physical persons as means of popularization and growth of depositary resources of commercial banks.

Keywords: the deposit, population incomes, bank, the credit union, fund of warranting of contributions of physical persons.

 

Постановка проблеми. Одним з основних джерел формування банківських ресурсів та ресурсів держави є вклади населення. Ріст депозитів пов’язаний з доходами населення, а саме при їх зростанні зростають і депозити. Іншим показником, за рахунок якого банки отримують приріст депозитів, є ступінь довіри вкладників до банківської системи, який легко втратити але важко заслужити.

Якщо аналізувати новітню історію України, то можна виділити декілька етапів відродження та втрати довіри населення до депозитної системи та час який проходив між ними. Перший етап втрати довіри розпочався розвалом Радянського союзу та закінчився у 1998 р., коли нововведена гривня вселила довіру вкладникам. Другий етап – ліквідація банку «Україна» і аж до 2006 р., коли розпочався кредитний бум та розвиток економіки. Третій етап розпочато фінансовою кризою у 2008 році. Всі ці етапи супроводжуються неможливістю отримання коштів вкладниками та зростанням недовіри населення до банківської системи.

Панацеєю від наслідків коливань та обрушень банківської системи України може стати система страхування та гарантування вкладів, хоча при останніх подіях система існувала але суттєво допомогти не змогла. Український народ щоразу дає вотум довіри ощадній системі і вона не може вкотре його підвести.

Аналіз останніх досліджень. Проблемами функціонування засобів гарантування вкладів населення та їх страхування займається ціла низка вчених: Іщенко О., Волосович С., Тринчук В., Гончаров О., Романова А., Михайловська І., Безвух С., Глуговська В. та інші.

На питання довіри населення до банківського сектора звертають увагу І. Вядрова та І. Добровольська [3, с. 35]. В. Хохлов зазначає, що «стабільність банків безпосередньо пов’язана з формуванням ресурсної бази, важливу роль у формуванні якої відіграють домашні господарства» [14, с. 33].

Рівень захищеності українського вкладника аналізує О. Іщенко, вказуючи на важливість функціонування гаранта з депозитних вкладів, а саме «головним чинником зміцнення довіри основних інвесторів економіки до банківських установ є позитивний десятирічний досвід функціонування вітчизняної системи страхування депозитів, представленої насамперед Фондом гарантування вкладів» [8, с. 44]. Автором вивчається зарубіжний досвід страхування депозитів та можливість його застосування в Україні, при цьому звернуто увагу на методику визначення верхньої межі гарантування вкладів.

Інші системи страхування вкладів пропонуються авторами журналу «Фінансовий ринок», а саме наголошується на можливості створення інших фондів. Зокрема, «більш солідний захист пропонує Фонд добровільного захисту клієнтам приватних банків» [12, с. 37], страхує внески не тільки фізичних осіб але і малих підприємств.

С. Волосович та В. Тринчук вважають, що «основною метою існування системи гарантування вкладів в Україні має бути не тільки і не стільки захист інтересів вкладників, скільки запобігання банкрутств». [2, с. 33] З таким твердженням можна погодитися, адже функціонування фонду жодним чином не спонукає банки ефективніше та з меншим ризиком розміщати кошти, а лише слугує мірою страхового захисту.

О. Гончаров та А. Романова стверджують, що «банки і страховики завжди так чи інакше були тісно пов’язані загальною метою накопичення й інвестування коштів, а в останні десятиліття розвиток цих фінансових інститутів на російському ринку досяг фази переходу до побудови стратегії комплексного фінансового обслуговування клієнтів» [4, с. 37]. На нашу думку практика страхування депозитів у страхових компаніях може стати позитивом у банківській практиці і відобразити її слід у страхуванні депозитів юридичних осіб та корпоративних клієнтів, чиї вклади більші гарантованого рівня.

Мета статті - показати функціонування системи гарантування вкладів населення та альтернативні можливості її застосування.

Виклад основного матеріалу. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – це виправдана спроба державних органів повернути довіру до банківської депозитарної системи. Як зазначалося вище, вже декілька раз національна банківська система втрачала довіру населення, але за відсутності альтернативних засобів заощадження та заробітку на грошах вкладник щоразу повертається через певний час. Якщо проаналізувати ці відрізки, то можна виявити певну закономірність, що на відновлення довіри потрібно 6-7 років. Це означає, що ріст депозитів потрібно очікувати в 2014-2015 роках.

На рівень вкладення коштів прямо впливає величина доходів населення, якщо вони зростають – зростають і депозити. Проаналізуємо рівень наявної довіри населення України до банківського сектора через аналіз надходжень коштів на депозитні рахунки. Так, сума депозитних вкладів фізичних осіб станом на 01.01.2011 р. зросла в порівнянні з минулими періодами: на 56,2 млрд. грн. до 2009 року, на 49,3 млрд. грн. до 2008 р. та на 99 млрд. грн. до 2007 р. та становила 254,2 млрд. грн. [7] Аналізуючи динаміку росту фондів заощадження населення відмітимо, що і на 01.07.2011 р. ці засоби зросли на 21,5 млрд. грн. до їх величини на початок року, що склало 8,4 %. Такий стан справ дає підстави до відмічення позитивних зрушень та позитивної динаміки. Хоча за іншими даними, а саме НБУ, депозити резидентів скоротились у місячному обчисленні на 0.3 % (порівняно з приростом на 3.0 % у червні) – до 464.5 млрд. грн., у річному обчисленні темпи їх приросту уповільнилися до 22.6 % порівняно з 27.3 % у червні. Скорочення спостерігалось виключно на рахунках у національній валюті (на 1.3 %). Відповідно темпи приросту депозитів у національній валюті в річному обчисленні уповільнилися (до 26.0 % у липні порівняно з 31.0 % у червні) [5, с. 24]. При цьому афішований темп приросту на липень 2011 р. до початку року склав 21,0 %.

Такі дані можна піддати сумніву, адже загальновідомим є залежність сформованих депозитів від рівня доходів населення, а за даними швейцарського банку Credit Suisse у щорічному звіті Global Wealth, Україна, в рейтингу найбагатших країн світу посіла передостаннє місце серед 40 європейських держав. Згідно з даними звіту Global Wealth 2010, середній розмір статку громадянина України становить 2700 доларів, що лише на 200 доларів більше, ніж у найбіднішій державі Європи — Молдові. Причому, якщо за останнє десятиліття середньостатистичний молдаванин збільшив свої статки майже у чотири рази, то середній українець — тільки втричі. Дані звіту свідчать про те, що максимальний розмір статку українців був досягнутий у 2007 році (6 тис. доларів), але в наступному році через світову кризи ми зубожіли на 2 тис. доларів, а торік — ще на 1,5 тис. доларів [13]. Це робить припущення про відступ кризи та позитивні тенденції у депозитарній системі ще більш примарними.

Відмітимо, що середній дохід росіянина оцінюється в 10 тис. дол., а за даними Держкомстату, в Україні розмір середньої зарплати в серпні знизився на 3,7 %, до 2280 грн. Найбільше зниження офіційних зарплат Держкомстат зафіксував у фінансовому секторі (-339 грн.), освіті (-325 грн.) і сільському господарстві (-120 грн.) [1].

Ще один фактор, що впливає на розміри депозитів – це відсотки. Щодо їх динаміки, то останнім часом вони постійно знижувалися, хоча і Національний банк України заборонив банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), зокрема, зменшувати розмір процентної ставки за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, установлених законом. Про це говориться в постанові правління НБУ від 23 березня 2009 р. «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів НБУ з питань залучення вкладів (депозитів) та їх обліку» [9]. Хоча за період з 2009 року вартість депозитів знизилася з 24 % до 13,8 % по банках України.

Отже, державі потрібно застосовувати комплексні дії щодо  відродження довіри до банківської системи шляхом нормалізації відсотків, росту доходів населення, розвитку та покращення функціонування, а також популяризації фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ефективність роботи фонду відображається у кількості його членів (рис. 1.).

Джерело: ФГВФО [7]

Рис. 1. Кількість банків-учасників та тимчасових учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

 

У 2011 році ситуація постійно міняється. Станом на 1.07.2011 р. учасниками були 167 банків, а тимчасовими учасниками 8, хоча вже на 1.10.2011 р. кількість учасників зросла на 2 банки, а тимчасові учасники залишилися на попередньому рівні [7]. Це пояснюється бурхливими процесами під головуванням НБУ щодо ліквідації банківських установ, які мали тимчасові адміністрації. За станом на 05.10.2011 в Україні ліквідуються 20 банків [6]. Це має визначально негативний вплив на фінансову та депозитну систему України, який проявляється у зниженні довіри до банків.

До початку 2010 року кількість учасників фонду постійно зростала. Однак за підсумками 2010 року з реєстру було виключено 9 банків.

Наповненість фонду коштами залежить від декількох факторів, а саме від кількості учасників та якості їх роботи. Найбільша сума на початок року зафіксована у 2010 р. – 4302,7 млн. грн., хоча на 01.10.2011 р. фінансові ресурси фонду сягнули 4493,4 млн. грн. [7]. Окремо ці суми нічого не показують, адже їх формування залежить від початкового збору з банків-учасників, регуляторного збору фонду, доходів від облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та пені. Найбільша питома вага у загальній сумі надходжень належить регуляторному збору банків-учасників (близько 80 %) та доходів від ОВДП (близько 15 %). Акумульовані кошти впливають на ступінь самодостатності функціонування фонду та можливості повнішого відшкодування зобов’язань банків перед фізичними особами. Так, станом на 01.01.2011 р. фонд мав 3390,3 млн. грн., а сума депозитів населення сягнула 254,2 млрд. грн. Отож, коштами фонду можна покрити 1,3 % зобов’язань банків України. Як бачимо, коштів фонду недостатньо. Аналіз виконання зобов’язань фондом за період своєї діяльності подано у таблиці 1.

У стадії ліквідації знаходиться 20 банків, по 17 з них фонд гарантування здійснює виплати. Кількість вкладників, що отримали відшкодування у 2011 р. різко скоротилася, хоча кількість банків по яких це здійснюється є найбільшою за всю історію діяльності фонду. Розмір відшкодування на одного вкладника за перші два квартали був невиправдано низьким, а в третьому кварталі аномально високим. Така низька активність вкладників може свідчити про певні проблеми у фонді, а не про небажання отримати відшкодування фізичними особами.

За час діяльності фонду відмітимо позитивне зрушення у збільшенні розміру відшкодування з 500 грн. у 1998 р., 15 тис. грн. у 2006 р. до 150 тис. грн. з 2008 р. Такий розмір відшкодування є виправданим кроком порівняно із зростанням кількості та величини депозитів. За весь період діяльності учасників фонду середній розмір вкладу постійно зростає з 2559 грн. на одну особу у 2004 р., до 7802 грн. на одну особу у 2010 р. За перше півріччя 2011 р. середній розмір вкладу на одну особу-вкладника зріс до 8243 грн., на що вплинуло зменшення кількості вкладників та ріст депозитних коштів. На нашу думку, такий ріст можна пояснити простою капіталізацією відсотків, в тому числі і здебільшого у банках, які знаходяться на стадії ліквідації.

Таблиця 1

Статистика виплат вкладникам гарантованих сум відшкодувань *

*Розраховано за даними Офіційного сайту ФГВФО [7]

 

Встановлення граничної суми відшкодування потрібно проводити на основі досліджень, а не просто шляхом встановлення певних сум. Отже, слід встановлювати певні гарантовані суми не на одного вкладника, а на кожен відкритий депозит, який більше від середньої суми депозиту на одного вкладника на дату вкладу. Це дозволить гарантувати вклади особам, які на день укладання договору (на сьогодні), наприклад, більші за 8243 грн. Це дасть можливість зацікавити вкладника у зростанні вкладу та зменшить кількість осіб, які звертаються за такими відшкодуваннями. Суми депозитів, які є меншими від гарантованого мінімуму можна убезпечити процедурою страхування. Це є виправданим кроком, адже левова частка депозитів є мізерною за сумами, а отже, щоб позбавити фонд лишньої роботи потрібно виключити їх із гарантованого відшкодування.

Ще одним аргументом на підтримку думки про можливість виключення із гарантованих сум, менших за середні є дані таблиці 1. Так середні суми, що продовжують отримувати вкладники коливаються в межах 46,87 тис. грн., а в третьому кварталі 2011 р. середній розмір виплати на одного вкладника склав 92,24 тис. грн. Для прикладу візьмемо Відкрите акціонерне товариство «Селянський комерційний банк «Дністер» де належна до виплат 30 852 вкладникам банку сума відшкодувань складає 329 млн. грн. В ході виплат за отриманням коштів наразі звернулося 10142 вкладники (32,9 %), яким виплачено 324852 тис. грн. або 98,8 % від загальної суми відшкодування за вкладами [6]. Це показує, що 67,1 % вкладників володіють тільки 1,2 % депозитних вкладень, а це 623 грн. на одну особу в середньому. Така ситуація в багатьох банках, по яких здійснює виплати фонд.

Фонду доцільно використовувати закордонну практику та проводити страхування власних зобов’язань, тобто страхування відповідальності. Аналіз структури активів Федеральної системи страхування депозитів у США показав, що 10 % коштів, які є у розпорядженні фонду спрямовується на корпоративні загальні та адміністративні витрати, 16 % - на страхові програми, 50 % - на програми нагляду та захисту споживачів, 24 % - на програми управління доходами. В Україні більша частина коштів знаходиться у розпорядженні інших суб’єктів, а саме 5,5 % виділено на утримання фонду, 14,2 % - на гарантійні виплати, 80,2 % - на інвестиції у облігації внутрішньої державної позики [2]. Ці боргові зобов’язання є строковими документами та позбавляють фонд можливості оперативного реагування на зміни у забезпеченості нормальної платоспроможності фінансових установ.

Державі потрібно диверсифікувати внески банків-учасників залежно від ризиковості діяльності та можливості забезпечення ліквідності на певні визначені дати. Це дозволить збільшити відповідальність банків за свою діяльність.

Ефективність діяльності фонду визначається не тільки граничною сумою але і можливістю її отримання. Діяльність фонду і надалі залишається неефективною, так як термін виплати залишився в межах 3-ох місяців (в країнах Європейського Союзу 20 робочих днів), термін визначення учасника неплатоспроможним – до 9 місяців (в ЄС – 5 робочих днів), та фінансування фонду здійснює здебільшого НБУ – 25 % від перевищення його кошторисних доходів НБУ від кошторисних витрат, але не менше 1,0 млрд. грн., що знижує відповідальність банків перед фондом та перед вкладниками. Національній системі гарантування вкладів потрібно скоротити час на визнання банку неплатоспроможним та на час виплати вкладів, це дасть можливість найкраще популяризувати депозитні відносини в країні.

Сьогодні фонд має визначальне значення для стабілізації фінансового сектору і для економічного зростання в країні загалом. Звичайно існують проблеми в самому фонді, який не має можливості забезпечити та застрахувати всі вклади. На нашу думку, діяльність Фонду потрібно поширити на вклади юридичних осіб та на вклади акумульовані небанківськими установами – такими як кредитні спілки. Хоча фінансова криза внесла певні корективи у їх діяльність останні залишаються важливими елементами фінансового ринку.

Таблиця 2.

Динаміка основних показників діяльності кредитивних спілок*

*Джерело: Бюлетень кредитних спілок України [10, с. 26]

 

Як видно за таблиці 2 поряд із зниженням кількості кредитних спілок на 121 фінансову установу за рік, кількість членів які мають депозитні внески скоротилася на 58,3 %, а залишок коштів на рахунках скоротився на 58,6 %. Цікавим є те, що сума депозиту на одного вкладника складає 23,5 тис. грн., що майже у тричі перевищує такі показники в банку. Це також дає підстави стверджувати про більшу депозитну свідомість членів кредитних спілок і нагальну потребу у такому захисті.

Висновки. Першою проблемою діяльності фонду гарантування вкладів фізичних осіб є повнота його наповнення, а саме розмір його активів повинен становити, за прогнозами науковців, 3 % від обсягу вкладів населення, що станом на 1.10.2011 р. повинно скласти 8271 тис. грн., що на 3778 тис. грн. більше від наявних ресурсів. На нашу думку, обсяг не потрібно встановлювати сталою цифрою так як в різні періоди виникає різна потреба в коштах. Потрібно розробити дієвий механізм екстреного наповнення фонду, а також ефективного використання таких коштів. Повнота наповнення засобами фонду залежить від кількості учасників, а якщо додати сюди Ощадбанк, то можна було б додатково залучити біля 140 млн. грн.

Потрібно розробити нову методику наповнення фонду коштами, яка залежала б від ризику банківської установи. Наприклад, прирівняти її механізм до порядку формування резервів за активними операціями, а саме чим нижча ліквідність банку тим більші суми відрахувань від отриманих депозитів він сплачує.

Для диверсифікації ризиків фонду гарантування вкладів та банкам доцільно проводити страхування відповідальності перед вкладниками. Це дало б можливість знизити витрати на внески до фонду, але збільшило б затрати на депозит. Взагалі система гарантування підвищує рівень довіри населення до банківських установ але побічним є зниження вартості депозиту для кінцевого споживача в залежності від величини внесків.

Запровадження комбінованої системи страхування та гарантування вкладів, на нашу думку, дало б можливість за рахунок страхових організацій покрити невеликі депозити в сумі до 8 тис. грн. (середня сума по вкладах населення), а депозитні суми в межах від 8 до 150 тис. грн. покривати за рахунок фонду. Це дасть можливість скоротити витрати фонду гарантування, які пов’язані з процедурою виплати відшкодування, так як левові частки відшкодування приходяться на невеликі депозити.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб варто також звернути увагу на витрати пов’язані з його функціонуванням, які складають 5,5 %, що в 2011 р. складе десь 250 тис. грн.

Оскільки проведене дослідження показало, що в кредитних спілках суми вкладів на одного вкладника в декілька разів вищі ніж у банку то доцільно поширити діяльність Фонду гарантування і на ці формування.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є потрібною установою яка забезпечує впевненість вкладників, підвищує їх довіру до депозитарної системи і має всі перспективи для подальшого функціонування та розвитку.

 

Список використаних джерел

1. Credit Suisse: Україна на передостанньому місці в Європі по добробуту громадян [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rbc.ua.

2. Волосович С. Особливості й тенденції розвитку національної системи страхування банківських вкладів в умовах євроінтеграції / С. Волосович, В. Тринчук // Вісник Національного банку України. - 2007. -№ 8. - С. 28-34.

3. Вядрова І. Статистичні оцінки узгодженості між заощадженнями населення та їх коштами на депозитних рахунках у банках / І. Вядрова, І. Добровольська // Вісник Національного банку України. - 2011. -№ 5. - С. 358-37.

4. Гончаров О. Банківсько-страхова взаємодія на кредитному ринку Росії / О. Гончаров, А. Романова //Фінансовий ринок України. – 2008. - № 5(55). – С. 37-39.

5. Інформація про депозити // Бюлетень Національного банку України. – 2011. - № 9(222). – 189 с.

6. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

7. Офіційний сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fg.org.ua.

8. Іщенко О. Чи захищений сьогодні український вкладник / О. Іщенко // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 10. - С. 44-49.

9. Національний банк України заборонив банкам зменшувати відсотки за депозитами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/natsbank-zaboroniv-bankam-zmenshuvati-stavku-za-depozitami.html.

10.  Підсумки діяльності кредитних спілок за І півріччя 2010 року // Бюлетень кредитних спілок України. – 2010. - № 5(33). – С. 60.

11.  Середні відсоткові ставки за депозитами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://finance.liga.net/finmarket/deposit/.

12.  Страхування депозитних рахунків // Фінансовий ринок України. – 2007. - № 11(49). – С. 37.

13.  У рейтингу багатства громадян Україна передостання в Європі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.dt.ua/ECONOMICS/u_reytingu_bagatstva_gromadyan_ukrayina_peredostannya_v_evropi-67080.html.

14.  Хохлов В. Факторно-кореляційний аналіз депозитів домашніх господарств у кризовий період / В. Хохлов // Вісник Національного банку України. - 2011. -№ 7. - С. 33-37.