УДК 336.226.1 : 631.16

П.М. БОРОВИК,

аспірант* ННЦ ”Інститут аграрної економіки”

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Влияние налогообложения на оборот земель сельскохозяйственного назначения.

·          Рекомендуются пути усовершенствования налогового и земельного законодательства.

Key issuers that are disclosed:

·          Influencing of taxation on the motion of agricultural lands.

·          The recommended ways of improvement of tax legislation and earth legislation.

 

Нині, особливо поблизу великих міст, досить поширені випадки напівофіційного придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення з подальшим їх виведенням  з сільськогосподарських угідь та використання на інші, ніж агропромислове виробництво цілі. Така купівля-продаж земель як для юридичних, так і для фізичних осіб є суттєвим капіталовкладенням. Тому, щоб подібні процеси не проходили стихійно і хаотично, вони потребують регулювання з боку держави. Держава намагається певним чином впливати на ці процеси, про що свідчить запровадження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Крім того держава впливає на них за допомогою податкового регулювання. Питання податкового регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення є надзвичайно актуальними. Ось чому метою даної статті є оцінка впливу податкових важелів регулювання на оборот земель сільськогосподарського призначення.

Зазначені питання перебувають на межі двох напрямків аграрної науки – формування ринку земель та земельного оподаткування. Проблематиці ринку землі  присвячено праці І.М.Буздалова [1], П.Т.Саблука, Ю.О.Лупенка, М.М.Федорова та П.І.Гайдуцького [2], А.М.Третяка та Й.М.Дороша [3] а також багатьох інших  економістів-аграрників. На проблеми оподаткування земель звертали увагу І.І. Лукінов [4, c.328-331], П.Т. Саблук [5, c. 238-261],            М.Я. Дем’яненко [6], Л.Д. Тулуш [7] та інші вітчизняні  і зарубіжні вчені.

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України  власники земельних ділянок мають право продавати або іншим чином відчужувати земельні ділянки. В той же час пункт 15 Прикінцевих положень цього ж нормативного акта вказує, що фізичні та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також громадяни - власники земельних паїв не мають права продавати та відчужувати належну їм землю, крім передачі її у спадщину та вилучення для суспільних потреб [8]. 

Як відомо, в Україні більшість земель сільськогосподарського призначення розпайовані і при цьому їх власникам видано земельні сертифікати. З метою оцінки впливу податкових регуляторів на оборот розпайованих земель сільськогосподарського призначення, розглянемо ситуацію на прикладі Уманського району Черкаської області (табл.).

 

1. Розподіл виданих земельних сертифікатів між пенсіонерами та працездатним населенням по Уманському району Черкаської області*

(станом на 1 січня).

 

* Складено автором за даними відділу земельних ресурсів в Уманському районі Черкаської області.

 

Дані таблиці засвідчують наявність виданих в районі земельних сертифікатів та їх розподіл між працездатним населенням а також пенсіонерами, що мають на них право. З них бачимо, що цей розподіл по Уманському району з року в рік склався таким чином, що більшість земельних сертифікатів належить  пенсіонерам. При цьому частка земель, що належать пенсіонерам в загальній площі розпайованих земельних угідь району з року в рік зростає. Так в 2002  році пенсіонерам належали 60,2 % розпайованих земель Уманського району, в подальшому цей показник щороку підвищувався і станом на 01.01.2006 року склав 68,9 %, тобто зріс на 8,7 відсоткових пунктів (рис. 1).

*Складено автором за даними Уманської районної ради Черкаської області.             

 

Таким чином, в Уманському районі розмір земель, що належать пенсіонерам в загальній площі земельних угідь з року в рік збільшується. На 01.01.2006 року на території Уманського району проживають близько 19 тисяч пенсіонерів, з яких 18,4 тисяч мають земельні сертифікати. Діти та всі інші родичі першого ступеня спорідненості близько третини таких пенсіонерів виїхали в міста (біля 6,1 тисяч осіб).

Враховуючи, що в районі середня площа землі, яка припадає на один земельний сертифікат станом на 01.01.2006 року складає 3,27га., загальна площа розпайованих земель, які за розподілом належать такій категорії пенсіонерів складає близько 20 тис. га. Зрозуміло, що  близьким родичам   таких пенсіонерів  (першої ступені спорідненості) земельні сертифікати та земля, як засіб виробництва сільськогосподарської продукції просто не потрібні.

            Отже таку земельну ділянку залишається продати, або ж ніяк її не використовувати, заповісти іншим родичам або друзям, передати в оренду, чи просто від неї відмовитись на користь сільської ради.

Щодо продажу земель сільськогосподарського призначення, то на такі операції до 01.01.2007 року діє мораторій, який Верховна Рада може продовжити ще до 2012 року [9].  Зрозуміло, що під час дії мораторію  операції  із продажу сільськогосподарських земель є неможливими.

Якщо  спадкоємець, якому не потрібна  така земельна ділянка не відчужує її будь-яким чином чи не передає  в оренду сільськогосподарському підприємству – платнику ФСП, тобто ніяк її не використовує, то він відповідно до Закону України «Про плату за землю» сплачує до бюджету земельний податок. Отже, податкові регулятори не дозволяють фізичній особі  просто відмовитись від використання землі, що їй належить.

Відносно успадкування  землі, то воно для  того, хто отримує спадок, за умови, що він не є родичем першої ступені спорідненості, згідно з вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є об’єктом оподаткування, і оподатковується з 2007 року в переважній більшості випадків за ставкою 15% [10]. Оскільки об’єктом оподаткування при цьому є грошова оцінка земельного паю, то це значна сума коштів. В середньому по Уманському району грошова оцінка 1га ріллі складає 11721,85 грн., середній розмір земельного паю (виділеної землі на один земельний сертифікат) по району - 3,27 га. Отже сума податку, який має сплатити особа, що отримує такий спадок в 2007 році складатиме 5749,57 грн. (11721,85*3,27*15%). Зрозуміло, що мало кому із селян під силу заплатити таку суму податку з причини відсутності коштів, і як наслідок такий спадок їм просто не потрібен. Таким чином, заборона на продажу земельних сертифікатів (за умови подальшого оподаткування податком з доходів фізичних осіб операцій з успадкування землі від родичів не першого ступеня спорідненості, та інших громадян) приведе до того, що значна частина землі, особливо в період коли крупні аграрні підприємства банкрутують, стане нікому не потрібною і швидше за все власник відмовиться  від такої землі на користь сільської ради.

Іншим варіантом виходу із ситуації є передача землі в оренду. Але такий розвиток подій навколо земельного сертифіката та земельної ділянки, що припадає на такий сертифікат  для землевласника, що проживає у місті, має певну негативну сторону – пов’язаний з додатковими затратами (за звичай орендна плата за земельний сертифікат видається в натуральному виразі). А за умови, коли цей землевласник проживає досить далеко від тієї землі, що відтепер у його власності, то йому це взагалі невигідно. Крім того орендна плата як в грошовому так і в натуральному виразі є доходом, а тому для орендодавця одним із наслідків передачі земельної ділянки в оренду є необхідність сплачувати  податок з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, система оподаткування, зокрема податок з доходів фізичних осіб при умові дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення значно обмежує обіг та продуктивне використання таких земель. З іншого боку, податкові регулятори заставляють землевласників ефективно використовувати такі землі, тобто як мінімум віддавати їх в оренду  сільськогосподарським товаровиробникам.

Крім того, варто звернути увагу на те, що згідно з вимогами пункту 25 статті 12 Закону України «Про плату за землю», не справляється до бюджету земельний податок за сільськогосподарські угіддя пенсіонерів [11]. При цьому площа землі, з якої пенсіонер не сплачує такий платіж до бюджету законом не обмежується. Слід відзначити, що в основному ці землі перебувають в оренді у сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, а тому земельний податок з вищезгаданих угідь не сплачується до бюджету також відповідно до положень статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [12]. Якщо врахувати, що пенсіонерам в Уманському районі належить більше 60 тис. га. угідь, та те, що розмір земельного податку з 1га сільськогосподарських угідь складає 0,1%  від їх грошової оцінки, то сума податку на землю, яка внаслідок дії вказаних законодавчих актів не надходить в цілому до зведеного бюджету Уманського району  складає близько 703,3 тис. грн. (60000*11721,85*0,1%), або ж біля 2,5% від доходної частини бюджету Уманського району (30402,2 тис. грн.).

В разі ж, якщо законотворці припинять дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, то при реалізації таких земель у фізичної особи – продавця виникне податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб як мінімум в такому ж розмірі, як і в спадкоємця не першого ступеня спорідненості при отриманні у спадщину земельного сертифіката. Але продавець при цьому отримає реальні гроші, тобто матиме кошти, за рахунок яких буде спроможним заплатити суму податку до бюджету. Крім того пенсіонери, в яких всі родичі першого ступеня спорідненості проживають у містах, звичайно продадуть власні земельні сертифікати (хоча б для того, щоб не оформляти передачу прав власності на ці сертифікати двічі – як на спадщину та як на купівлю-продаж землі).  Покупцем землі при цьому скоріше за все буде не пенсіонер, а продуктивний власник, який навіть якщо не є платником земельного податку то після закінчення терміну дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (тобто після 31 грудня 2009 року) буде сплачувати до бюджету цей платіж. Загальна площа земель таких пенсіонерів в Уманському районі складає близько 20 тис. га., отже сума земельного податку, який надходитиме до зведеного бюджету Уманського району за рік з цієї землі, при умові її продажі - 234,4 тис. грн., (20000*11721,85*0,1%) тобто близько 1% від суми доходів бюджету Уманського району. 

Враховуючи викладене, фізичній особі, якій не потрібна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, при чинному податковому законодавстві не залишається нічого іншого, як просто віддати таку земельну ділянку сільській раді. Але перед Україною сьогодні стоїть вибір: з одного боку ринок земель сільськогосподарського призначення, з іншого – продовження терміну дії мораторію на продаж  таких земель.

В разі продовження мораторію, для того, щоб значна частина сільськогосподарських земель не залишилась поза господарським оборотом, на нашу думку варто зняти податкові обмеження щодо їх обороту. Зокрема, слід внести зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно зменшення хоча б наполовину ставки податку при оподаткуванні доходів у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, успадкованих особами не першого ступеня спорідненості які проживають на території цієї ж сільської ради і збираються використовувати земельну ділянку за призначенням. Але при цьому для попередження можливостей монополізації земель таким чином, варто законодавчо передбачити певні обмеження, наприклад, щоб за пільговою ставкою оподатковувалось податком з доходів фізичних осіб отримання землі як спадщини у розмірі одного чи двох земельних сертифікатів, а решта – оподатковувалось на загальних підставах.

Мораторій не вирішує проблеми обороту земель. Не слід забувати, що в більшості країн Східної Європи (крім України та Білорусі) сільськогосподарські землі дозволено купляти та продавати [9]. На нашу думку, в Україні  також найближчим часом буде дозволена торгівля такими землями. Проте, після надання дозволу на продажу земель сільськогосподарського призначення виникає закономірне питання, а на які цілі такі землі будуть використовуватись новим власником. Звичайно вони повинні використовуватись тільки на вирощування сільськогосподарських культур та інше землекористування, пов’язане із сільськогосподарським виробництвом. Тому в Україні в разі припинення мораторію варто було б ввести в дію таку законодавчу норму, згідно з якою, у випадку використання земель сільськогосподарського призначення після їх продажу чи інших видів відчуження не на сільськогосподарські цілі, угоди із продажу цих угідь з дати їх укладення вважалися б недійсними і такі землі в обов’язковому порядку вилучалися у підприємств, що їх купили на користь держави.

Але, все ж таки, якщо дозволити вільно продавати та купляти українські землі сільськогосподарського призначення, то виникне загроза їх масових скуповувань за безцінь. Нині на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру [13]. На нашу думку, на цю ж службу варто покласти функції з контролю за продажем земельних ділянок та виконання заходів направлених на запобігання явищ купівлі-продажу таких земель за цінами, нижчими від звичайних (скажімо їх проіндексованої грошової оцінки, чи реальних цін що склались на ринку земель в регіоні). Крім того, варто уповноважити Державну контрольно-ревізійну службу України перевіряти законність  операцій з купівлі-продажу земельних ділянок в ході проведення ревізій відділів та управлінь земельних ресурсів підпорядкованих Держкомзему.

Щодо податкового регулювання операцій з реалізації земель, то у випадку їх продажу за цінами, нижчими за ті, що склались на даному сегменті ринку, розмір податку з доходів фізичних осіб від таких операцій повинен обраховуватись виходячи з ціни їх продажу, але не нижчої за звичайні ціни на такі землі. Проте на першому етапі функціонування ринку землі на нашу думку виключно для окремих категорій продавців землі, а саме пенсіонерів та інвалідів, ставку податку з доходів фізичних осіб не повинна перевищувати базову ставку на період до 01.01.2007 року, тобто 13%.

Таким чином, у випадку продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, державі необхідно зменшити рівень впливу податкових обмежень на оборот таких земель, в разі ж відміни мораторію –  навпаки збільшити їх обмежувальну роль. Крім того, в будь-якому випадку слід вживати дієві заходи, які дозволили б запобігати напівбезкоштовній монополізації земель сільськогосподарського призначення.

Список використаної літератури:

1.        Буздалов И.Н. Земельная реформа и рынок // Весник сельскохозяйственной науки. – 1991. - № 6. – С. 10-17.

2.        Аграрна реформа в Україні/ П.І.Гайдуцький,  П.Т.Саблук, Ю.О.Лупенко, М.М. Федоров та ін.; За ред. П.І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005 – 424 с.

3.        Третяк А.М., Дорош Й.М. Ринок землі: обмеження прав власності на землю в зарубіжних країнах та Україні // Вісник аграрної науки – 2005. - № 10. – С. 56-60.

4.        Лукинов И.И. Эволюция экономических систем. — М.: ЗАО «Изд.-во «Экономика», 2002. —    С. 328-331.

5.        Саблук П. Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляд у майбутнє. Т. II. Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. — К.; Інститут аграрної економіки, 2001.- 484с.

6.        Дем'яненко М.Я. Основи податкових відносин в АПК.-К.:ІАЕ, 1999. - 72с.

7.        Тулуш Л.Д. Економічний зміст плати за землю // Фінанси України., 2002р. - № 9. – С. 24-30.

8.        Земельний кодекс України від  25 жовтня 2001 року  N 2768-III// Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ „Ліга”. —2006.

9.        Цибулько А. Які перспективи ринку землі в Україні // Пропозиція. – 2006. - № 5. – С. 48.

10.     Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2004 року №889-ІV // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ „Ліга”. —2006.

11.     Закон України  від 3 липня 1992 року №2535-XII     „Про плату за землю” // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ „Ліга”. — 2006.

12.     Закон України  від 17.12.1998 року № 320-XIV „Про фіксований сільськогосподарський податок” // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ „Ліга”. —  2006.;

13.     Указ Президента України від 17.02.2003 року №134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації  земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них  у складі державного земельного кадастру.» // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ „Ліга”. —  2006.