УДК 657.47

І.Б. Садовська,

канд. екон.  наук, доцент

Луцький державний технічний університет

Н.В. Тлучкевич

асистент

Луцький державний технічний університет

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Для принятия управленческих решений все острее чувствуется потребность в периодической, квалифицированно подготовленной информации, которая содержала бы результативную часть и соответствующие варианты рекомендаций

·          Рассмотрена необходимость внедрения в практику сельскохозяйственных предприятий бюджетного планирования для решения указанных задач

 

Key issues that are examined:

·          The necessity in periodic, skilled geared-up information which would contain effective part and proper variants of recommendations for the administrative decision-making is felt more sharper

·          The necessity of introduction into practice of agricultural enterprises of the budgetary planning for the decision of the indicated tasks is considered

 

Сучасний етап трансформування національної економіки у напрямку розвитку ринкових відносин супроводжується активізацією процесів реформування власності та зміною організаційних форм управління підприємствами. Так історичний поділ сільськогосподарських підприємств на різні організаційні форми власності ускладнює процес планування для кожного господарського суб’єкта. В цілому за період незалежності України агропромислові підприємства поділилися на: колгоспи (1991-1993 рр.), колективні сільськогосподарські  та фермерські підприємства (1993-1995 рр.), сільськогосподарські виробничі кооперативи, приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо (2000 р.), а це в свою чергу впливає на формування організаційної структури та розподіл обов’язків між рівнями управління на кожному з них, а отже і на організацію процесу планування, який незалежний від певних інструктивних матеріалів та для кожного суб’єкта має бути індивідуальним.

У таких умовах особливого значення набувають ідеї бюджетування, які у країнах Західної Європи, США, Японії набули значного поширення ще у 60-х рр. XX століття. Застосування на сільськогосподарських підприємствах ефективних бюджетних систем вимагає формування певних передумов (організаційних, економічних, соціальних, технічних тощо), врахування специфіки функціонування організацій у період реформування національної економіки та сприяє вирішенню низки існуючих проблем з метою забезпечення раціонального управління ресурсами підприємства та їх цільового використання, удосконалення управління грошовими потоками для підтримання необхідного рівня платоспроможності, прийняття більш обгрунтованих управлінських рішень.

Процес планування діяльності підприємства є однією із складових частин управління в цілому, від якого залежать майбутні результати роботи. На основі періодичних планів керівництво будь-якого суб’єкта господарювання має можливість приймати оперативні і стратегічні управлінські рішення та вчасно впливати на окремі складові (елементи, етапи) підприємства (виробництва), які в свою чергу змінюють загальний результат від прийняття того чи іншого управлінського рішення, і чим частіша періодичність складання планів, тим більша ймовірність уникнення несприятливих ситуацій та вчасного впливу (реагування) на результат. Проблеми треба передбачати до їх виникнення і відповідно знаходити шляхи, щоб попередити або мінімізувати їх негативні наслідки.

Незважаючи на значні досягнення в теорії та практиці бюджетування існують розбіжності щодо тлумачення категорій бюджетування, недостатньо виокремлено його місце в управлінні підприємством, вимагають подальшого розроблення положення щодо вибору та застосування методів бюджетного планування, послідовності розроблення бюджетів, їх контролювання та регулювання тощо.

Бюджетування дозволяє подати загальну картину стану підприємства, оцінити умови та технологічні особливості виробництва, асортимент продукції, оптимізувати собівартість виробленої продукції та провести аналіз господарської діяльності, контролювати складські залишки, підвищити обіговість активів.

Бюджетне планування, як і класифікація витрат, відповідає різним рівням управління. На сьогодні керівників сільськогосподарських підприємств вже не задовольняє інформація фінансових планів, які до цього часу складають один раз в рік. Сучасні керівники з метою прийняття управлінських рішень все гостріше відчувають потребу в періодичній кваліфіковано підготовленій інформації, яка б містила результативну частину і відповідні варіанти рекомендацій. Тому, проблемою виступає організація (налагодження) планування на сільськогосподарських підприємствах.

Метою організації бюджетування (планування) є зростання економічної ефективності та зміцнення фінансової стійкості підприємства шляхом координації діяльності всіх його структурних підрозділів, спрямованої на досягнення кількісно і якісно визначеного кінцевого результату діяльності.

Для вирішення даної проблеми необхідно запровадити в практику сільськогосподарських підприємств бюджетне планування, а саме оперативне, яке в свою чергу через систему бюджетів допомагає визначити ключові проблеми, що постають перед підприємством, інакше вони будуть виявлені лише при подальшому  розгляді фактично досягнутих результатів, а також завчасно підготуватися до зміни зовнішніх ситуацій. З цього приводу Р. Хизрич та М. Пітерс висловили думку, що найпоширенішою причиною банкрутств є не брак коштів, а нездатність підприємства правильно спланувати свою діяльність [7].

Оперативне планування тісно пов’язане з оперативним обліком. Так на думку Р. Я. Вейцмана “оперативне планування дає перш за все спрямування оперативному обліку, вказуючи йому, що повинно стати предметом його реєстрації, саме оперативне планування – частина системи промфінплану, адже і оперативний облік є продовженням оперативного планування, нормативно-чекової форми контролю, надає йому певного змісту, єдності та цілісності” [2, с. 40-43].

Особливість оперативного методу визначено у роботі  І. І. Каракоза як “комплексне відображення і узагальнення наявності всіх ресурсів і частин господарських засобів, а також їх рух або зміну в процесі виконання плану підприємства. До основних прийомів, що відповідають особливостям  цього методу відносяться:

-                     документація показників технічних засобів  реєстрації, спостереження в процесі виробництва, усна інформація, а також інвентаризація;

-                     оцінка об’єктів оперативного обліку в різних вимірниках та калькуляція (при зміні умов заготівлі матеріальних ресурсів або виробництва продукції);

-                     система групування об’єктів обліку;

-                     внутрішньогосподарська звітність” [5, с. 8, 15, 19].

В. Б. Івашкевич зазначає, що “задоволення інформаційних потреб – головне призначення оперативного обліку” [4, с. 25-28], що відповідає меті оперативного бюджетного планування.

З точки зору науковців оперативне бюджетне планування – це тактичні плани, що прямо пов’язані з досягненням цілей підприємства; вони є короткотерміновими планами, сформульовали у вигляді річних чи квартальних бюджетів [1, 3, 6, 8, 9 ,тощо].

Організація оперативного бюджетного планування для сільськогосподарських підприємств – це специфічний процес, тому що виробництво сільськогосподарської продукції є відмінним від інших видів виробництв. Він характерний тим, що сільськогосподарська діяльність багатогранна, тут діють і взаємодіють фактори, які властиві саме сільському господарству (природно-кліматичні, технічні та соціальні), які особливо впливають на порядок та форму бюджетів (сівба, утримання вологи, підживлення). Тому, перенесення прикладного теоретичного промислового планування в сільське господарство, носитиме теоретичний характер і не відповідатиме умовам виробництва сільськогосподарської продукції.

В сучасних наукових виданнях багато уваги приділяють оперативному бюджетному плануванню в промисловості, торгівлі, будівництві, і мало приділено уваги завданням, організації і методиці такого планування на сільськогосподарських підприємствах.

В цілому, планування можна охарактеризувати як особливий тип процесу прийняття рішень, у рамках якого аналізується інформація про минулу фінансову і виробничу діяльність господарюючого суб'єкта, оцінюються потенційні ресурси та розробляються мета підприємства на перспективу, а також пріоритетність вирішення завдань для їхнього досягнення. Планування охоплює цілісно всю діяльність підприємства.

Отже, оперативне бюджетне планування є одним із видів загального планування, яке поділяється на довгострокове, середньострокове і короткострокове (оперативне), та здійснюється у вигляді оперативних планів, в яких завдання, що постають перед підприємством, розбиваються по всій структурі управління. При цьому за кожним центром відповідальності (керівником) закріплюються конкретні ділянки діяльності і відповідальність за задані показники. Оперативні плани складаються строком до одного року, з розбивкою, залежно від необхідності, на квартали, місяці, дні, зміни, години тощо.

Короткострокове планування припускає закріплення цілей і завдань підприємства в системі бюджетів і кошторисів, складених для структурних підрозділів та окремих напрямків діяльності, тому оперативне планування нерозривно пов'язане з бюджетуванням - процесом розробки і складання бюджетів відповідно до мети  господарської та фінансової діяльності підприємства.

Походження бюджетування пов’язують з виникненням в період пізнього середньовіччя камеральної бухгалтерії, основна мета якої полягала у визначенні ходу виробництва та кінцевих результатів на підставі попередньо складеного кошторису (бюджету), що в кінцевому випадку забезпечило б легкість контролю [1, с. 450].

В економічній літературі подається багато визначень бюджетів, а саме під бюджетом розуміють - кількісне вираження взаємозалежних планів діяльності організації в натуральних і грошових вимірниках [1, 3, 5, 9, тощо].

Розробка, аналіз і контроль бюджетів виступає найважливішою складовою частиною управлінського обліку. У бюджетах знаходять висвітлення оперативні плани діяльності підприємства, на основі виявлення та аналізу відхилень від бюджетних показників визначаються і вивчаються проблемні ділянки роботи. За допомогою бюджетування керівництво має можливість заздалегідь знайти оптимальне співвідношення в розподілі виробничих і фінансових ресурсів між окремими підрозділами, а також видами діяльності. Тобто бюджети охоплюють всі сфери діяльності підприємства, включаючи постачання, виробництво, реалізацію продукції, керування фінансовими потоками і т.п. Інакше кажучи, система бюджетів дає керівництву можливість побудувати цілісну картину майбутньої роботи підприємства. Бюджетування виступає як інструментом планування, так і контролю.

У сучасних наукових джерелах в загальному всі бюджети поділяють на  генеральний (операційні та фінансові) і часткові що є складовими  операційних. Крім того, залежно від механізму виникнення  виділяють  статичні, гнучкі та спеціальні бюджети.

Для досягнення ефективного оперативного бюджетного планування на сільськогосподарських підприємствах повинна бути встановлена процедура розробки і прийняття бюджетів та визначена  послідовність їх складання.

Сам процес оперативного бюджетного планування на сільськогосподарських підприємствах повинен складатися з наступних етапів (стадій):

1)           розробка планів діяльності підприємства за участю керівників усіх рівнів управління в розрізі структурних підрозділів та підприємства в цілому;

2)       внесення можливих змін у плани, пов'язаних з новою ситуацією (варіантом, проблемою);

3) визначення показників, які будуть використовуватися при оцінці діяльності;

4) внесення коригувань у плани на основі запропонованих виправлень.

Оперативні бюджети можуть мати нескінченну кількість видів і форм. Визначальними тут будуть наступні фактори: предмет складання бюджету, структура апарату управління, розмір і особливості діяльності підприємства та ціль його складання. При цьому основними вимогами до них виступають простота і ясність розуміння, тому що надлишок інформації знижує значення і точність даних, а недостатність інформації може призвести до нерозуміння його сутності.

Конкретну форму бюджету вибирає безпосередньо його розроблювач (розробник), виходячи із правила: інформація, відображена в бюджеті, повинна бути настільки повною, точною і значущою для її одержувача, наскільки це можливо.

Крім оперативних бюджетів система бюджетування на сільськогосподарських підприємствах повинна включати такі види бюджетів як:

- поточні (операційні) бюджети (бюджет реалізації, бюджет виробництва, бюджет запасів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет прямих витрат на оплату праці, бюджет загальновиробничих витрат, бюджет собівартості реалізованої продукції, бюджет витрат на збут, бюджет адміністративних витрат, бюджет прибутків та збитків);

- фінансові бюджети (бюджет грошових потоків, прогнозний баланс, план капітальних вкладень).

При цьому, в сільському господарстві до складу операційних бюджетів повинні входити:

-           бюджети матеріальних витрат  - забезпечення матеріальними ресурсами  (різні варіанти: витрати насіння, добрив при різних цінах, видах, кількості та залежно від виду продукції);

-           бюджети трудових витрат - забезпечення трудовими ресурсами (різні варіанти: штатні працівники, сезонні працівники, порівняння витрат їх роботи при вирощуванні різних культур);

-           інвестиційні бюджети (проекти) – варіанти різних умов інвестиційної діяльності;

-           технологічні бюджети - технології вирощування сільськогосподарської продукції: рослинництво - різна обробка грунту,  різна врожайність, тощо; тваринництво - натуральні корми та корми з добавками (премікси),тощо, різна продуктивність);

а) набір культур – для сівозміни (черговість посіву різних сільськогосподарських культур для підвищення якості землі, а отже і врожайності; вибір найоптимальнішої);

б) набір культур для вирощування – вибір варіанту виробництва найбільш доцільної та рентабельної продукції.

При необхідності та залежно від конкретних завдань, які можуть виникнути  в управлінського апарату сільськогосподарського підприємства, варто використовувати спеціальні бюджети, до складу яких можуть входити:

- додатковий бюджет - складається для розрахунку необхідних коштів з метою фінансування заходів і операцій, не включених у звичайний бюджет;

- прирістний бюджет - складається на основі попереднього за допомогою простої індексації;

- модифікований бюджет - складається при плануванні обсягів продажу на незвичайно високому рівні;

- стратегічний бюджет - розробляється на тривалий період часу, суміщаючи в собі елементи стратегічного планування і традиційного бюджетування;

- альтернативний бюджет – складається з декількох варіантів одного питання при можливості вибору  найкращого.

Облік в сільському господарстві слід вести за центрами відповідальності, що сприяє формуванню чітко налагодженого механізму управління діяльністю підрозділів підприємства, удосконаленню системи внутрішньої звітності та підвищенню рівня мотивації працівників в досягненні високих результатів роботи. Тому, завдання обліку за центрами відповідальності слід реалізувати через систему складання операційних бюджетів (кошторисів) по кожному центру. При цьому керівник центру несе відповідальність тільки за ті витрати (доходи), на які він може вплинути і які може контролювати.

Безпосередньо результати роботи центрів відповідальності повинні періодично відображатися у звітах про виконання бюджетів, основною метою яких є виявити “слабкі” місця в діяльності підприємства і вказати на ситуації та проблеми, котрі в майбутньому повинні бути взяті до уваги (на які в майбутньому слід звернути увагу).

Як показали результати анкетного опитування головних бухгалтерів Волинської області на сьогодні процес планування в сільському господарстві перебуває на стадії зародження і використовується далеко не на всіх підприємствах. Так, на практиці лише 11 підприємств (17,5 %) із 63 опитаних використовується планування (див. додаток Б). При цьому 6,34 % з них складають бюджети доходів та витрат, і 4,76 % - бюджетні форми звітності (рис. 1).

Підсумовуючи вище сказане, ми вважаємо що основними завданнями оперативного бюджетування в сільському господарстві є:

- планування показників фінансово-господарської діяльності на різних рівнях управління;

- забезпечення керівництва різних рівнів управління необхідно. інформацією для прийняття управлінських рішень;

- вчасне виявлення недоліків в господарських процесах підприємства та внесення відповідних коригувань;

- можливість вибору кращих варіантів дій та їх порівняння;

- контроль діяльності керівників центрів відповідальності та оцінка результатів роботи кожного центру і підприємства в цілому.

При впровадженні бюджетного планування у практику сільського господарства, проблемою виступає саме відсутність інформаційного забезпечення (інструктивного матеріалу) щодо організації та методики складання планів як по структурних підрозділах, так і по підприємству в цілому.

Тому, на макрорівні необхідно розробити певні Рекомендації по складанню бюджетів (планів, прогнозів) в сільському господарстві, а саме Вказівки з управлінського обліку, а на мікрорівні на основі вище наведених Рекомендацій розробити внутрішнє Положення про планування (бюджетування) витрат підприємства, яке відобразить особливості здійснення планування на підприємстві, сприятиме вибору оптимального варіанту плану та прийняття на його основі обґрунтованого управлінського рішення, дозволить узгодити діяльність структурних підрозділів

Рис. 1 Види бюджетів, які складаються на практиці сільськогосподарських підприємств

 

та сприятиме вибору оптимальної програми автоматизації планування  та подальшої адаптації комп’ютерної програми до умов діяльності підприємства з урахуванням обраних елементів організації планування.

Разом з тим, в процесі бюджетування особливе значення відіграє людський фактор, від якого залежить ефективність його проведення та своєчасність прийняття управлінських рішень.

Завдання по складанню бюджетів повинні бути покладені на працівника відділу управлінського обліку - бухгалтера-фінансиста (для підприємства) або керівника центру відповідальності (для підрозділів). Роль бухгалтера-фінансиста в бюджетуванні зводиться до координації дій керівників окремих підрозділів по складанню бюджетів, а також до розробки узагальнених бюджетів і генерального бюджету в цілому по підприємству. Бухгалтер-фінансист не повинен  впливати на зміст бюджетів, але забезпечувати керівників необхідною допомогою в підготовці бюджетів, роблячи консультаційні і технічні послуги.

За рахунок значної кількості бюджетів сам процес їх складання є досить трудомістким, тому варто на практиці використовувати сучасні комп’ютерні технології.

В процесі оперативного планування повинні використовуватися як елементи методу бухгалтерського обліку, зокрема рахунки і документація, так і різні  економічні методи: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий, оптимізація (багатоваріантність), статистичні методи (експертна оцінка).

Процес бюджетування тісно пов’язаний із процесом контролю та аналізом, оскільки після закінчення періоду, на який були складені бюджети, проводиться зіставлення фактичних результатів діяльності підприємства  з бюджетними показниками  і, відповідно, аналіз відхилень та виявлення їх винуватців.

Так, виявлення відхилень, а отже і сам контроль доцільно проводити кожен місяць.

Контроль являється оберненою стороною оперативного бюджетування. Він збирає необхідну фінансову і економічну інформацію та аналізує результати виконання бюджетів, фінансового плану і інших необхідних фінансових показників. Саме в процесі оцінки бюджету і контролю за його виконанням виявляються можливості удосконалення фінансової та виробничої роботи в суб’єкта господарювання, шляхи покращення його фінансового стану, напрямки удосконалення бюджетування та планування в цілому.

Використання планування на практиці в першу чергу залежить від специфіки самої галузі та внутрішніх організаційних особливостей роботи кожного суб’єкта господарювання (підприємства), а тому процес оперативного бюджетування буде носити індивідуальний (власний) характер для кожного підприємства.

Крім того, оперативне планування виступає головною базою забезпечення системи управління необхідною оперативною інформацією про короткострокові виробничо-технологічні процеси, які у поєднанні з іншою інформацією дозволяють за допомогою оперативного аналізу давати своєчасну оцінку результатів роботи підприємства (процесу виробництва), вчасно реагувати на зміни у роботі підприємства, уникати їх в майбутньому та приймати зважені (готувати відповідні) управлінські рішення.

 

Список використаної літератури

 

1.       Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум: Навчальний посібник для студентів вузів. - Житомир: ЖІТІ, 2000.- 416с.

2.        Вейцман Р. Я. Курс учета.- Госплан.- Союзпрес, 1935.- с. 40-43.

3.        Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник.- К.: Лібра, 2003.- 704 с.

4.        Ивашкевич В. Б. Бухгалтерский учет в условиях совершенствования хозяйственного механизма.- М.: Финансы и статистика, 1982.- с. 25-28.

5.        Каракоз И. И., Савичев П. И. Вопросы теории и практики оперативного учета.- М.: Финансы, 1972.- с. 8-72.

6.        Фаріон І.Д., Писаренко Т. М. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посіб. – Тернопіль: Ек. Думка, 2003. – 566с.

7.        Хизрич Р., Питерс М. Предпринимательство, или Как завести собственное дело и добиться успеха.: Вып. 2: Создание и развитие собственного предприятия / Пер. с англ.: общ. Ред. В. С. Загашвили.- М.: Прогресс.- 1992.

8.        Хруцкий В.Е., Сизова Т.в. Внутрифирменное бюджетирование: Настольная книга по постановке финансового плана. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 400с.

9.        Швайка Л. А. Планування діяльності підприємств: Навч. посіб. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2004. – 268с.