УДК 657.421.3

І.М. Лепетан, аспірантка,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

 

 

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ ГОСПОДАРСТВАХ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·   Рассмотрены объемы финансирования научных и научно-технических работ Украины

·   Выделены расходы, которые возникают при создании объекта нематериальных активов

 

Key issues are examined:

·   The volumes of financing of the advanced and scientific and technical studies of Ukraine are considered

·  Charges which arise up at creation of object of intangible assets are selected

 

 

Постановка проблеми. Глобалізація економіки має великий вплив на сучасний розвиток бухгалтерського обліку в Україні і в світі. При цьому не абияку роль відіграє конкурентноздатність підприємств. Одним із завдань безперебійного функціонування і роботи підприємства є отримання прибутку, а також бути конкурентноздатним на ринку. Для сільськогосподарських підприємств, які займаються науково-дослідною діяльністю створення нових сортів рослин та порід тварин є одним із способів отримання прибутку від їх реалізації. Створення в Україні умов для стрімкого підвищення попиту на високоякісні та ефективні сорти рослин та породи тварин має велике значення для підвищення ролі науки.

Значний внесок у розвиток обліку  нематеріальних активів здійснили  такі вітчизняні та зарубіжні вчені:  В.П. Астахов, І.А. Бігдан, Л.В. Бражна, Ф.Ф. Бутинець, О.Б. Бутнік-Сіверський, Н.Г. Виговська, М.Я. Дем’яненко, В.Б. Моссаковський, В.Ф. Палій, Н.В. Чебанова, С.В. Шульга, Л.З. Шнейдман, Хендріксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. та інші.

Формування нематеріальних активів на підприємствах супроводжується із низкою невирішених проблем, серед яких фінансування науково-дослідної діяльності і віднесення витрат на їх створення. Саме це і вирішило актуальність теми дослідження.

Метою статті є дослідження обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт у Вінницькій області та вивчення складу витрат, які формують нематеріальні активи.

Виклад основного матеріалу. В науково-дослідних господарствах нематеріальні активи формуються за рахунок створення нових сортів рослин та порід тварин, що потребує значних затрат, тривалого часу та великих зусиль.

Відносини, що виникають у зв’язку з виведенням, використанням, захистом нових сортів рослин, регулюються  Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» від

21 квітня 1993 р., який набрав чинності 1 листопада 1993 р. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту [1].

Виведення нових порід тварин також вимагає великих зусиль. Правовою охороною цієї діяльності є Закон України «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р., де зазначено, що селекційним досягненням у тваринництві є створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потомкам [2].

Отже, об’єктами селекційних досягнень у рослинництві та тваринництві є відповідно сорт рослин та порода тварин. У бухгалтерському обліку права власності на дані об’єкти відносяться до нематеріальних активів. Тобто сорти рослин та породи тварин прирівняні до об’єктів промислової власності, хоча вони і мають свої специфічні особливості.

Сортам рослин, як особливим об’єктам промислової власності характерні наступні особливості:

–        потреба у використанні земельних ресурсів для виробничого використання сорту;

–        використання супутньої технології вирощування;

–        залежність кінцевого результату використання сорту від природнокліматичних умов;

–        тривалість виробничого циклу від одного року до десятків років

–        матеріальним носієм сорту рослин є насіння [4, с.58 ].

Нематеріальні активи формуються у науково-дослідних господарствах шляхом створення власними силами, тобто в результаті розробки, або створенням із залученням сторонніх виконавців на договірній основі. Тобто, передбачається розробка підприємством за рахунок власних коштів і оприбуткування в балансі. При цьому замовником може виступати як саме підприємство для власних потреб (без укладання договору), так і з укладанням договору з працівниками підприємства.

Відповідно до п.4 П(С)БО 8 розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

§         намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

§          можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

§         інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Створені на підприємстві нематеріальні активи власними силами без укладання договору з розроблювачами не є операцією продажу результатів робіт, на відміну від створених на підприємстві нематеріальні активи власними силами з укладанням договору, оскільки при цьому передбачається передача прав власності на ці нематеріальні активи або надання прав на користування чи розпорядження ними [3, с. 281].

Відповідно до п.17 П(С)БО 8 первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає:

–        прямі витрати на оплату праці;

–        прямі матеріальні витрати;

–        інші витрати, безпосередньо пов’язані із створенням цього нематеріального активу і доведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

П(С)БО 8 також наводить перелік витрат, які не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

–   витрати на дослідження;

–   витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

–   витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

–        витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Створення об’єктів інтелектуальної власності потребує значного фінансового забезпечення, яке може здійснюватися за рахунок держбюджету, коштів місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, власних коштів, коштів замовників та інших джерел.

У 2005 році загальний обсяг фінансування науки в Україні зменшився на 2,3%  порівняно з попереднім роком і склав 5535,5 млн.грн., у тому числі обсяг коштів державного бюджету – на 2,8% (1767,3 млн.грн.), вітчизняних замовників – на 8,0% (1855,8 млн.грн.). В той же час обсяг коштів іноземних джерел збільшився на 6,9% (1379,9млн.грн.), власних коштів – на 4,8% (354,7млн.грн.).

У 2005р. питома вага загальних асигнувань на наукову діяльність у ВВП склала 1,30% (у 2004 р. – 1,37%, у 2003р.– 1,35%), у тому числі коштів державного бюджету – 0,41% (у 2004р. – 0,44%, у 2003р. – 0,40%) [5].

Таблиця 1

Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування у Вінницькій області [7]

(у фактичних цінах, тис. грн.)

 

Дані табл. 1 свідчать про те, що за 2000 – 2005 рр. обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування у Вінницькій області збільшувався, однак у 2006 році спостерігається значне зменшення фінансування у порівнянні з 2005 роком на 14940,6 тис.грн., хоча асигнування з державного бюджету навпаки збільшилось на 1698,5 тис.грн. (у 2005 році – 8289,3 тис.грн.) Разом з тим відбулося зменшення фінансування за рахунок власних коштів на 7741,6 тис.грн, коштів вітчизняних замовників – на 2523,8 тис.грн.

Тобто за результатами дослідження у 2006 році спостерігається загальне зменшення фінансування наукових та науково-технічних робіт (рис. 1)

Рис. 1. Обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування у Вінницькій області

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства. Як зазначалось вище, до витрат  на створення нематеріальних активів відносяться витрати на заробітну плату, матеріальні витрати, інші поточні витрати,  то у табл. 2 наведемо витрати організацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт у Вінницькій області.

Таблиця 2

Витрати організацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт у Вінницькій області (включено витрати на заробітну плату, матеріальні витрати, інші поточні витрати) [7]

(у фактичних цінах, тис. грн.)

Для більш зручного аналізу наведемо  дані табл. 2 у вигляді діаграми (рис. 2).

Рис 2. Витрати організацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт у Вінницькій області (2000-2006 рр.)

Як бачимо, витрати на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт до 2005 року зростали, однак у 2006 році вони склали 27895,5 тис.грн, що на 11495,8 тис.грн. менше у порівнянні з 2005 роком. Це пояснюється тим, фінансування наукових та науково-технічних робіт у 2006 році зменшилось, отже і зменшилася кількість даних робіт. У тому числі, витрати на фундаментальні дослідження в 2000 році зросли у порівнянні з 1995 роком на 1425,5 тис.грн. і збільшувалися протягом наступних років. Витрати на прикладні дослідження також зростали і у 2006 році становили 5477,0 тис.грн, що на 425,4 тис.грн більше від 2005 року. Витрати на науково-технічні послуги зростали лише до 2001 року, а починаючи з 2002 року почали зменшуватися і в 2006 році досягли рівня меншого від рівня витрат у 1995 році  на 599,5 тис. грн.

Висновок. Таким чином,  нематеріальні активи в науково-дослідних господарствах  формуються за рахунок їх створення власними силами, або із залученням сторонніх виконавців. Витрати, що групуються при їх створенні, у Вінницькій області до 2006 року збільшувались, однак у 2006 році витрати зменшилися від попереднього року на 11495,8 тис. грн. Розглянувши обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування, бачимо, що у 2006 році у порівнянні з попередніми роками відбування зменшення фінансування майже за рахунок усіх джерел. Узагальнюючи вищевикладене, можна висновок, що держава приділяє мало уваги науково-дослідним господарствам, виділяючи із бюджету недостатню кількість коштів для розвитку наукової діяльності. Це в свою чергу уповільнює виведення конкурентноспроможних сортів рослин та порід тварин, які сприяли б покращенню економічного стану агропромислового виробництва та держави в цілому. 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.      Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», від 21 квітня 1993 р.

2.      Закон України «Про племінне тваринництво», від 15 грудня 1993 р.

3.      Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 т. / Акад. прав. наук України, Держ. патент. відомство України, Держ. агентство України з авт. і суміж. прав; За заг. ред. О.Д. Святоцького – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 1999. – Т. 4: Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. / О. Б. Бутнік-Сіверський, О.П. Гавриленко, С.О. Довгий та ін. – 352 с.

4.      Мельниченко М.В. Сучасний стан та перспективи розвитку ринку майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин в Україні // Агроінком. – 2007. – № 1-2.

5.      Наука та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник : [Довідник]. – Київ: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2006. – 362 с.

6.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. №  242.

7.      Статистичний щорічник Вінниччини за 2006 рік: [Довідник]; За ред. С. Ігнатова. – Вінниця, 2007. – 231 с.