УДК 657.471.1:338.432
Л.І. СТАДНІК, к.е.н.,
Білоцерківський національний аграрний університет
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИ
Питання, які розглядаються:
· Встановлено, що на рівень контрольної функції обліку, що домінувала раніше, піднялися інформаційна й управлінська функції.
· Особливості ведення госпрозрахункової діяльності у вищих навчальних закладах аграрної освіти потребують суттєвого удосконалення методики та організації її обліку.
Ключові слова: навчальні науково-дослідні центри, витрати сільськогосподарського виробництва, план рахунків.
Вопросы, которые рассматриваются:
· Установлено, что на уровень контрольной функции учета, которая превосходила раньше, поднялись информационная и управленческая функции.
· Особенности ведения хозрасчетной деятельности в высших учебных заведениях аграрного образования требуют существенного усовершенствования методики и организации ее учета.
Ключевые слова: учебные научно-исследовательские центры, расходы сельскохозяйственного производства, план счетов.
Issues that are examined:
· It is established that on the level of the control function that dominated earliar, the information and managing functions were added.
· The peculiarities of the accounting activity in the higher agrarian institutions need substantial methodology and its accounting organisation improvement.
Keywords: educational academic research centers, agricultural production costs, the plan accounts.
Постановка проблеми. Базою практики для підготовки майбутніх фахівців сільського господарства були економічно сильні навчальні аграрні підприємства, які, як правило, знаходилися в приміській зоні. Процеси, що відбулися і продовжують відбуватися у вітчизняній економіці, зумовили трансформацію майже всіх сфер життєдіяльності суспільства, зокрема, і системи вищої аграрної освіти. Враховуючи прогалини в законодавстві і юридичну відокремленість, через механізм розпаювання і поділу, в багатьох навчальних господарствах було вилучено і знищено цілі виробничі підрозділи, відділки або доведено до банкрутства їх в цілому з усіма наслідками. При заволодінні земельними ресурсами і матеріальною базою, місцеве населення новим господарям, як правило, ставало не потрібним.
З метою збереження державної власності, а разом з тим і бази практик для навчання студентів, пішов процес реформування навчальних господарств, а саме – їх ліквідація як окремої господарської одиниці і юридичної особи та створення на їх базі нових Навчальних науково-дослідних центрів, як окремих виробничих підрозділів ВНЗ. Разом з тим, залучення закладів аграрної освіти до сфери ринкових відносин призвело до активного розширення напрямів підприємницької діяльності в даному секторі економіки.
Враховуючи традиційне недофінансування з державного бюджету вищої школи, Навчальний науково-дослідний центр повинен стати не тільки базою практики, а й альтернативним джерелом надходжень продуктів харчування в їдальні й грошових коштів на рахунок університету. Його госпрозрахункова діяльність повинна забезпечити покриття певної частини дефіциту бюджету ВНЗ. За цих умов досить актуальним постає питання формування економічної інформації про обсяги доходів і витрат за видами діяльності, а також собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Відтак роль бухгалтерського обліку в освітній установі, як однієї зі складових процесу управління значно зростає, причому на рівень контрольної його функції, що раніше переважала, підвелися інформаційна й управлінська функції.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням обліку в бюджетних установах приділяли значну увагу такі вчені, як П.Атамас, М.Бариніна-Закірова, Ф.Бутинець, Р.Джога, Т.Канєва, Л.Кіндрацька, С.Левицька, М.Матвіїв, Н.Мачуга, Т.Писаренко, С.Свірко, О.Шуляк та інші. Разом з тим, не дивлячись на наявність великої кількості наукових праць, нормативно-правова база бухгалтерського обліку госпрозрахункової діяльності вищих навчальних закладів, зокрема аграрних, є застарілою і не відповідає сучасним вимогам. В даний час немає чітко встановленої та загальноприйнятої методики обліку витрат і доходів від госпрозрахункової діяльності вищих навчальних закладів.
У бухгалтерії ВНЗ, згідно закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», облік ведеться за Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який набув чинності з 1 січня 2000 року. При приєднанні до освітньої діяльності і виробничої, в існуючому обліку проявляються певні невідповідності: методологією цього обліку не передбачено достатнього відображення інформації про фактичну собівартість виробленої продукції і наданих послуг та дохід і фінансові результати від їх реалізації, що унеможливлює своєчасну та достовірну оцінку їх економічної ефективності; фрагментарно адаптований для ведення обліку госпрозрахункової діяльності План рахунків, оскільки в ньому відсутній окремий рахунок для відображення понесених витрат закладами освіти; у положеннях діючої методики бухгалтерського обліку щодо госпрозрахункової діяльності не дотримані такі принципи бухгалтерського обліку як історична (фактична) собівартість, нарахування та відповідність доходів і витрат.
Враховуючи вище сказане, можна констатувати, що особливості ведення госпрозрахункової діяльності у вищих навчальних закладах аграрної освіти вимагають суттєвого вдосконалення методики та організації її обліку. За об’єкт наукового дослідження взято облік процесу виробничої діяльності у вищих навчальних закладах аграрної освіти.
Мета дослідження – оцінити існуючу методику обліку витрат виробництва і калькулювання сільськогосподарської продукції у вищих аграрних навчальних закладах з метою її вдосконалення відповідно до потреб управління.
Результати досліджень та їх обговорення. При ліквідації, навчальне господарство включаються в склад навчального науково-дослідного центру (ННДЦ) аграрного ВНЗ не тільки зі своїми земельними, майновими і трудовими ресурсами, а й з організаційною і управлінською системами. Щодо методології обліку, то він ведеться за інерцією на основі Плану рахунків для виробничих і комерційних підприємств, поєднуючи це з методикою бюджетного обліку. Наслідком цього є відсутня достовірність і аналітичність обліку виробництва.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) необхідно формувати за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Центрами відповідальності повинні виступати виробничі внутрішньогосподарські підрозділи (рільнича бригада, молочно-товарна ферма, машинно-тракторний парк, тощо), які б функціонували на засадах госпрозрахунку. Їх склад необхідно визначати з урахуванням виробничої та організаційної побудови виробничої частини, порядку закріплення засобів виробництва тощо.
Отже, облік витрат необхідно вести по конкретних виробничих підрозділах з деталізацією за окремими об'єктами (видами і групами сільськогосподарських культур, худоби та птиці, видами виробництв).
При списанні витрат сільськогосподарського виробництва необхідно враховувати, що залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні. Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні - з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, тощо), галузі чи господарства в цілому. Також за способом віднесення на собівартість продукції витрати поділяються на прямі і непрямі, а за відношенням до обсягу виробництва – на постійні і змінні. Змінні витрати діляться на пропорційні, величина яких визначається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів'я тварин; до постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт.
Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема на гіпсування та вапнування ґрунтів), плануються та обліковуються як витрати майбутніх періодів і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції рівними частинами протягом сівозміни.
Щодо визначення в обліку статей витрат сільськогосподарського виробництва, то на нашу думку необхідно керуватися Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.
Крім перерахованих там статей прямих і непрямих витрат, в господарстві мають місце витрати, які також (опосередковано) впливають на собівартість, але їх включення для визначення повної (комерційної) собівартості продукції П(С)БО 16 і вищезгаданими рекомендаціями не передбачено – це адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Отже, виникла проблема адаптації методики обліку витрат сільськогосподарського виробництва до робочого Плану рахунків ВНЗ. Відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 фінансово-господарська діяльність бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку має висвітлюватись відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку зазначених установ. Цей план рахунків мають використовувати всі установи та організації, повністю або частково утримувані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а отже, він визначає їхню методологію обліку незалежно від галузевої належності.
План рахунків налічує 8 класів (із додаванням позабалансових рахунків). Хоча структура Плану рахунків досить гнучка: кожний клас рахунків має адресний характер щодо балансу виконання кошторису доходів і видатків та інших форм звітності, очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільної бюджетної установи можна, лише побудувавши його за принципом сфери об’єднання. Проте використовувати такий план рахунків у повному його обсязі, безперечно, потреби немає, а тому державному ВНЗ необхідно розробити робочий план рахунків — добірку синтетичних і аналітичних рахунків, призначених для відбиття господарської діяльності конкретного суб’єкта господарювання.
Робочий план рахунків повинен розроблятися під керівництвом головного бухгалтера. Проекти окремих класів робочого плану рахунків передаються головному бухгалтерові для вивчення, перевірки та узагальнення. Головний бухгалтер, у свою чергу, вивчає питання можливого розширення діючого робочого плану рахунків, беручи до уваги план фінансово-господарської діяльності установи чи організації на майбутній рік. Окрім того, головний бухгалтер як представник апарату керівництва та управління визначає загальний рівень аналітичності інформації, яку потрібно отримати в результаті обробки в системі бухгалтерського обліку.
Кількість синтетичних і аналітичних рахунків має визначатися масштабами діяльності суб’єкта господарювання і може налічувати від кількох десятків до кількох сотень. Як правило, під час розробки робочого плану рахунків загальний План рахунків, з одного боку, скорочується, а з іншого - дещо розширюється.
Розширення може зумовлюватися такими чинниками, як специфікою галузевої діяльності — під вплив якої підпадають синтетичні рахунки:
- 21 «Поточні біологічні активи;
- 24 «Готова продукція»;
- 25 «Продукція сільськогосподарського виробництва»;
- 35 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи»;
- 63 «Розрахунки за виконані роботи»;
- 72 «Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт»;
- 82 «Виробничі витрати»;
- 42 «Результати виконання бюджетів»;
- 69 «Кошти бюджетів»;
- деякі субрахунки.
Облік протягом року продукції підсобних навчально-дослідних господарств необхідно вести на субрахунку 251 "Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств". Оприбуткування готової продукції супроводжується записом за дебетом субрахунку 251 і кредитом субрахунку 822 "Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств".
На суму реалізованої готової продукції кредитується субрахунок 251 і дебетується субрахунок 722 "Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств".
На субрахунку 822 "Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств" обліковуються витрати підсобних сільських і навчально-дослідних господарств. Облік витрат ведеться окремо за галузями господарства (тваринництвом, рослинництвом), за їх видами. Щодо рослинництва ведеться окремо облік витрат за окремими культурами (зерном, овочами, картоплею і т. ін.). Щодо тваринництва, обліковуються окремо витрати на основні продуктивні групи великої рогатої худоби, вівчарства, свинарства, тощо.
На субрахунку 722 "Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств" обліковується реалізація продукції, що випускається підсобними сільськими і навчально-дослідними господарствами. Кредитовий залишок цього субрахунку відображає суму прибутку, а дебетовий - збитки від реалізації продукції.
Результати після закінчення року відносяться на рахунок 43 "Результати виконання кошторисів".
Розширювати діючий План рахунків доводиться за відсутності рахунків, які необхідні для відбиття якогось специфічного виду діяльності. При цьому збільшення стандартної номенклатури рахунків може відбуватись як на рівні синтетичних рахунків, так і на рівні субрахунків 1-го та 2-го ступенів.
Зауважимо, що розробка доповнень до діючого Плану рахунків потребує правильної ідентифікації за економічним змістом та призначенням рахунків, що пропонуються до включення. Зазначена процедура, безумовно, є важливою, оскільки від її результату залежить якість формування робочої книги бухгалтерського обліку в цілому та довідкової інформації зокрема, коли йдеться про функціонування системи бухгалтерського обліку на базі комп’ютерної системи.
Наступним кроком у розробці робочого плану рахунків установи чи організації є обговорення відповідного проекту керівниками відділів бухгалтерської служби і його затвердження. Робочий план рахунків включається до наказу про облікову політику бюджетної установи чи організації і затверджується як його складова. На підставі робочого плану рахунків відпрацьовуються шаблони бухгалтерських проведень типових господарських операцій.
Висновки. Створення Навчальних науково-виробничих центрів на базі бувших навчальних господарств, вимагає якісної адаптації обліку сільськогосподарського виробництва в системі обліку бюджетної організації, якою є вищий навчальний заклад. Це питання можна вирішити, розробивши відповідний робочий план рахунків.
Такий підхід до організації обліку у ВНЗ сприятиме набуттю ним таких необхідних функцій, як інформаційна, управлінська. Своєчасна, змістовна і достовірна інформація сприятиме оперативному прийняттю управлінських рішень і ефективному веденню сільськогосподарського виробництва.
Список використаних джерел
1. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України Міністерства фінансів України від 10 грудня 1999 року № 114: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0890-99.
2. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: навч. посібник / С.В. Свірко. – К.: КНЕУ, 2003. – 380 с.