Н.М. Ткаченко,
д.е.н., професор кафедри обліку і аудиту
Національний університет харчових
технологій,
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АПК В УМОВАХ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ
· Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
Социально-экономическое состояние сельскохозяйственного производства и социальной сферы.
Развитие АПК в условиях вступления Украины во Всемирную организацию торговли.
Направления стратегии развития сельского хозяйства и всего агропромышленного комплекса Украины.
· Key issues that are examined:
Social and economic state of agricultural production and social sphere.
Development of agroindustrial complex in conditions of the Ukraine’s entry to World Trade Organization.
Directions of the development strategy of agriculture and the whole agroindustrial complex of Ukraine.
Постановка проблеми. Агропромисловий комплекс в економіці України значною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства. Але фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, рівень фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери є незадовільним. Стан соціальної сфери села залишається складним (занепад соціальної інфраструктури, безробіття, бідність, відмирання сіл, трудова міграція в основному в інші країни). Сільське господарство є проблемною нестабільною галуззю, тут відсутні високі технології та сучасна техніка, які необхідні для підвищення продуктивності виробництва. У той же час сільське господарство сприяє розвитку цукрової промисловості, м’ясо-молочної, які споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також інших галузей, які поставляють засоби виробництва та надають різні послуги (транспортні, торговельні та інші).
В даний час споживання на одну особу основних продуктів харчування (за даними на початок 2006 р.) менші ніж раціональні науково обґрунтовані норми, зокрема: молока на 40%, м’яса - на 52%, яєць - на 24%, плодів і винограду - на 62%.
Складність ситуації на селі та в аграрному комплексі пояснюється:
- безсистемністю розв'язання завдань аграрної реформи в Україні;
- не створенням відповідних фінансово-економічних механізмів;
- відсутністю, поряд з реформуванням відносин власності на землю та майно, державної політики щодо підтримки паритету цін, які зумовлюють постійну нестачу фінансових ресурсів та обмежують діяльність і розвиток сільськогосподарських товаровиробників.
Ціль статті: Одним із важливих напрямків стратегії розвитку сільського господарства є вирішення ряду питань, пов’язаних із створенням умов для ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств, всього АПК в умовах вступу до СОТ.
Виклад основного матеріалу. У матеріалах другого засідання спільної парламенсько-урядової комісії з інтеграції України до Світової організації торгівлі (5 жовтня 2004 p.) відмічено, що етап земельної реформи - закріплення прав власності на землю через державні акти, які отримали 60% селян, наближається до завершення. І, що вступ до COT - це перш за все, довгострокова стратегія -України, яка матиме значні позитивні наслідки для розвитку сільської місцевості і сільського господарства. Членство у COT стане каталізатором прискорення при створенні ринкових інституцій у сільській місцевості взагалі і аграрному секторі зокрема, що сприятиме виходу сільського господарства із стану депресії та розвитку сільських територій. Але вступ до COT - це і нелегке випробування для України пов’язане з наступними факторами:
- відсутністю структурних реформ в аграрному секторі;
- найнижчою середньорічною заробітною платою селян серед галузей економіки (у 2006 р. вона становила 520 грн., це майже вдвічі нижча від середнього показника по галузях економіки);
- поширенням безробіття у сільській місцевості;
- зменшенням доходів населення;
- тарифною квотою на ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного (в той же час національна цукрова промисловість розвалена, відповідно вирощування цукрового буряку знищено, зник жом, як корм для худоби); в Україні у теперішній час виробляють в середньому 1,5 млн.т цукру (пояснюючи тим, що немає збуту), замість 5,5 млн.т за рік у роки Радянської доби);
- недостатнім валовим збором на потреби тваринництва;
- низькою конкурентоспроможністю продукції більшості галузей (за виключенням м’яса бройлерів, курячих яєць, виробництва соняшнику, зернового господарства), а також низькою продуктивністю галузей (продуктивність тварин, урожайність сільськогосподарських культур):
- невідповідністю вітчизняної сільськогосподарської продукції стандартам СОТ;
- невідповідністю фінансування рівня державної підтримки аграрного сектора;
- лібералізацією тарифного режиму.
Варто відмітити деякі зрушення. Так, відповідно до Перспектив з розвитку аграрного сектора України після вступу до COT планувалося одержати середньорічний валовий збір зерна у кількості 49-50 млн.т до 2015 року, а цю кількість уже одержали у 2008 p., тобто майже по одній тонні на одну людину України, що цілком достатньо для внутрішніх продовольчих потреб та експорту. Сформовано також стабільний ринок цін на окремі види зернових як об’єкти державного цінового регулювання. Прийняті відповідні рішення Уряду України щодо ліцензування та квотування експорту окремих видів зерна.
Кабінет Міністрів України (Постанова № 705 від 06.08.2008 р.) доручив Аграрному фонду запровадити режим державних заставних закупівель зерна, визначив Порядок надання бюджетних позик із застосуванням цього режиму. Порядком передбачено, що Аграрний фонд надає бюджетну позику виробникам зерна, яке буде об'єктом державного цінового регулювання щороку в період з 01.07 поточного року до 31.04 наступного бюджетного року під заставу зерна в межах коштів, передбачених у державному бюджеті, але не вище 80% вартості застави, розрахованої з розміру, встановленої мінімальної закупівельної ціни.
Основними завданнями Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року від I9 вересня 2007 р. № 1158 є:
- створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій, наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського та сільського населення;
- підвищення рівня ефективності зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості як основної умови підвищення рівня життя населення;
- підтримка конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір;
- подолання стихійності та тінізації аграрного ринку;
- створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення.
В умовах глобалізації стратегія розвитку агропромислового комплексу повинна враховувати регіональні особливості України. Головний позитивний ефект від процесу глобалізації - це розширення ринку збуту сільськогосподарської продукції, переважно експортно-орієнтованих регіонів.
Глобалізаційні процеси спонукають до поглиблення й уніфікації економічних інтеграційних процесів та створення нових форм організаційної єдності держав у сфері міжнародних економічних відносин шляхом зближення національних економік, уніфікації економічного законодавства відповідно до норм міжнародного права.
Висновки. Стратегія розвитку сільського господарства має базуватися на:
- створенні умов для розвитку агропромислового комплексу, інтенсифікації в сільському господарстві та раціональній державній фінансовій підтримці сільського господарства;
- наданні необхідних житлово-комунальних та побутових послуг селянському населенню шляхом формування мережі підприємств, установ та організацій з метою, в першу чергу, заохочення молоді до роботи і проживання в сільській місцевості. Звичайно, шлях до ринку - це неминуче скорочення кількості зайнятих в сільському господарстві людей і міграція їх у міста, але бажано для підняття економіки своєї держави, а не зарубіжних країн. У ряді країн (Данія, США та ін. 1-3% працездатного населення працюють у сільському господарстві, в Україні – 17%, а проживає у сільських населених пунктах третина населення України ≈ 15 млн. чоловік);
- зростанні обсягів іноземних інвестицій в економіку України, у тому числі і у агропромисловий комплекс за умови приведення законодавства у відповідність до норм і правил СОТ;
- поліпшенні доступу до ринків для сільського господарства;
- посиленні конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва шляхом вдосконалення інфраструктури (будівництво електромереж, шляхів тощо); сприяння збиранню, збуту сільськогосподарської продукції; підготовки кадрів для сільськогосподарського виробництва;
- наданні субсидій для підтримки сільського населення з низькими доходами;
- зміцненні кормової бази, розвитку комбікормової промисловості, поліпшенні якісного складу поголів’я з метою підвищення продуктивності худоби і птиці; споживання продуктів харчування на душу населення на рівні норм, наближених до раціональних;
- збільшення прибутків товаровиробників сільськогосподарської продукції, пов’язаних з виробництвом продукції та її реалізацією на зовнішніх ринках;
- розвитку аграрної науки і освіти.
Пропозиції. У зв’язку із зниженням конкурентоспроможності цукрової промисловості України на світовому ринку пропонується проаналізувати, науково обґрунтувати і знайти шляхи використання потужностей цукрової промисловості у розв’язанні проблем її енергетичного забезпечення.
Можливий наступний шлях:
- знизити вимоги щодо якості цукру, нормованої технологічним процесом (втрати цукру у жомі, патоці (меласі) тощо), до мінімуму знизити відкачку соку в процесі виробництва цукру;
- збільшити випуск готової продукції у вигляді сиропу (вміст сухих речовин 65-70%) для безпосереднього виробництва спирту на спиртових заводах або в цехах на цукрових заводах (виробництво цукру, виробництво спирту і сухого жому - безвідходне виробництво). Вироблений спирт (він буде не зовсім якісний) використовувати для виготовлення біопалива для потреб автотранспорту України, особливо для великих міст.
Розв'язання цієї проблеми приведе до зменшення енергетичної залежності України (нафти та нафтопродуктів) і буде сприяти захисту навколишнього середовища від шкідливих викидів.
Одночасно слід проаналізувати можливість використання барди спиртового виробництва із розчину цукру на корм сільськогосподарських тварин.
Розв'язання поставленої проблеми, пов’язаної з використанням потужностей цукрової промисловості (а не її знищення) приведе до збільшення виробництва цукрових буряків, а значить і зростання трудової зайнятості сільського населення і відповідно розвитку тваринництва, буде сприяти суттєвому розвитку сільського господарства та зростанню прибутку в агропромисловому комплексі України.
Для вирішення цієї комплексної проблеми необхідно відповідним органам створити висококваліфіковану комісію з представників цукрової, спиртової галузей переробної промисловості та фахівців сільського господарства. У склад комісії повинні обов'язково увійти економісти та енергетики. Комісія має підготувати економічно обґрунтовані матеріали і організувати експериментальне виробництво спирту відповідно до запропонованої технології; визначити собівартість 1 т цукру, що міститься в розчині після випарної станції (вміст сухих речовин 65-70%; вода, патока – 30%) і співставити із собівартістю 1 т цукру за існуючою технологією. В подальшому визначити вихід спирту і його собівартість; скласти калькуляцію біопалива, виготовленого з використанням цього спирту. За умови позитивних результатів реалізації такого проекту можна очікувати досить суттєві аспекти розвитку економіки аграрно-промислового комплексу України та енергетики.
Список використаних джерел
1. Перспективи розвитку аграрного сектору України після вступу до COT. Міністерство аграрної політики України. Матеріали до другого засідання Спільної парламенсько-урядової комісії з інтеграції України до світової організації торгівлі 5 жовтня 2004 р.
2. Концепція комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 536-р.
3. Вступ України до COT: фінішна пряма чи крива? Автор: Юрій Мойсеєнко.
4. Галузева угода між Міністерством аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006-2008 роки.
5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, №1158 від 19 вересня 2007 р.
6. Стратегія Державного регулювання розвитку агропромислового комплексу України в умовах глобалізації. С.В. Майстро, к.е.н., докторант ХарРІ НАДУ.