УДК 657.41

А.В. БОДНАРЧУК, аспірант,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ

 

ПРОБЛЕМИ ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ВИХОДУ УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

 

Питання, які розглядаються:

·      У статті узагальнено основні проблеми виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

·      Досліджено правовий порядок регулювання бухгалтерського обліку в Україні в частині виходу учасника з товариства.

·      Запропоновано рекомендації щодо процедури виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Ключові слова: вихід учасника з товариства, статутний капітал, облік капіталу.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      В статьи обобщены основные проблемы выхода участника из общества с ограниченной ответственностью.

·      Исследовано правовой порядок регулирования бухгалтерского учета в Украине в части выхода участника из общества.

·      Предложены рекомендации относительно процедуры выхода участника из общества с ограниченной ответственностью.

Ключевые слова: выход участника из общества, уставной капитал, учет капитала.

 

Issues that are examined:

·      In the article the basic problems of output of participant are generalized from the company limited liability.

·      Investigational legal order of adjusting of record-keeping in Ukraine in part of output of participant from society.

·      Offered to recommendation in relation to procedure of output of participant from the company limited liability.

Keywords: exit of participant from society, chartered capital, account of capital.

 

Постановка проблеми. Найбільш розповсюдженою організаційно-правовою формою господарювання в Україні є товариства з обмеженою відповідальністю. На практиці при здійснення господарської діяльності виникає ряд проблем, які потребують вирішення. Найболючішими є проблеми з правильністю відображенням в бухгалтерському обліку операцій, які виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства. Оскільки, вихід учасника з товариства розглядається, з одного боку, як операція з корпоративними правами, з іншого – як операція виплати належної йому частки. Вихід учасника завжди супроводжується розподілом майна. А це потребує визначення вартості частки майна і суму коштів, яку слід виплатити (виділити) учаснику. Також, бухгалтер повинен забезпечити отримання правильно оформлених документів про вихід учасника з товариства та правильно відобразити у бухгалтерському обліку.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Дослідження питання виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю в Україні є об’єктом досліджень Єфімова О., Кирилова С., Солошенка Л., Макарця В.О., Тиравської Г., Романова А. та інших науковців. Незважаючи на значний внесок наведених вище дослідників та цінність одержаних ними результатів не знайшли вирішення існуючих проблем .

У зв’язку з цим, метою даної публікації є дослідження проблем пов’язаних з виходом учасника з товариства та надання рекомендацій щодо документарного оформлення та порядку відображення в обліку.

Виклад основного матеріалу. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Засновниками товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути як юридичні (підприємства, установи і організації), так і фізичні особи. Згідно Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ, зі змінами та доповненнями (далі - Закон «Про господарські товариства») [1] існує обмеження щодо максимальної кількості засновників, яке не повинно перевищувати 10 осіб, а також  вимагається створення статутного капіталу, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до пункту “в” ст. 10 Закону «Про господарські товариства», одним з прав учасника господарського товариства є право на вихід з товариства. Вихід з товариства – безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. Його не можуть обмежувати ні установчі документи, ні рішення органів товариства, ні зобов'язання перед товариством, ні інші обставини. Вихід учасника з товариства можливий також у випадку неповної оплати учасником своєї частки.

Закони та підзаконні акти не повністю розкривають порядок реалізації учасником права на вихід. Тому, щоб уникнути в подальшому судових спорів та інших непорозумінь, необхідно в установчих документах товариства (статуті підприємства) зафіксувати методику розрахунку частки, строки та порядок її виплати та визначення вартості майна (балансової або ринкової). При цьому слід враховувати, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі в будь-який час реалізувати своє право на вихід. Мотиви виходу для товариства не мають правового значення.

Порядок виходу учасника з товариства, як правило, може мати два варіанти [2]:

1)                  вихід учасника із вилученням частки;

2)                  відступлення частки.

Ці два випадки розглядаються як добровільний вихід учасника. Проте законодавством передбачений випадок, коли за певних умов, учасника можуть виключити зі складу учасників. Такі заходи можуть бути вжиті тільки щодо тих учасників, які систематично не виконують, або неналежним чином виконують обов'язки передбачені статутом, або перешкоджають своїми діями досягненню цілей товариства [1]. Ухвалення рішення про виключення засновника входить до компетенції вищого органу товариства.

У першому випадку частка учасника вилучається, що призводить до зменшення статутного капіталу.

У другому – відбувається відступлення частки, що передбачає передачу її на певних умовах іншій юридичній чи фізичній особі, що не призводить до зменшення статутного капіталу.

Спільними моментами обох варіантів є:

1.            Зміна складу учасників товариства.

2.            Необхідність оформлення відповідних документів (заява, договір або протокол загальних зборів).

3.            Внесення змін в установчі документи товариства.

4.            Здійснення державної реєстрації змін в складі учасників.

Проте, існує багато відмінностей між цими варіантами:

по-перше, ці варіанти по різному регулюються законодавством, а саме Цивільним кодексом України від 16.01.03р. № 435-IV (далі-Цивільний кодекс), Законом «Про господарські товариства» та іншими нормативно-законодавчими актами [1, 3]. Це зумовлює різне документальне оформлення даних операцій;

по-друге, продаж (відступлення) може відбуватися за будь-якою ціною (більшою чи меншою за номінальну вартість частки). В той час як при вилученні частки, розмір виплачуваних сум регулюється законодавством;

по-третє, при вилученні частки необхідно зменшувати статутний капітал товариства, а при відступленні частка переходить до нового учасника, і, відповідно, потреби зменшувати статутний капітал немає.

Зупинимось докладніше на кожній з цих підстав.

При виході учасник зобов’язаний попередити інших учасників товариства за три місяці до виходу, але не пізніше одного року, якщо інше не передбачено установчими документами.

Процедура виходу учасника з вилученням його частки з товариства здійснюється на підставі заяви. Якщо учасником є фізична особа, заява має бути нотаріально посвідчена. Заява подається у довільній формі, оскільки її зміст законодавчо не встановлений. Проте, як показує практика формулювання в заяві учасником свого рішення про вихід є не завжди коректним. В правовому розумінні є некоректним прохання про отримання дозволу на вихід (“прошу виключити зі складу учасників...”, “прошу дозволити вихід з товариства...”, “прошу звільнити з числа учасників...” тощо.). Оскільки, право на вихід з товариства – це одностороннє, безумовне право учасника. Вбачається, що правильним є формулювання такого змісту: “...повідомляю про свій вихід з числа учасників...”.

Від учасників-юридичних осіб вимагається рішення уповноваженого органу. До речі, ми рекомендуємо обов’язково пересвідчуватись у повноваженнях органу на право прийняття зазначених рішень. Це можна зробити, вивчивши установчі документи учасника-юридичної особи. Як правило, рішення про участь у господарських товариствах та вихід з них належать до компетенції загальних зборів.

В заяві також може міститись інша інформація пов’язана з формою виплати його частки, а також відмова від свого права на отримання частки. Це є підставою для залишення її в розпорядженні товариства або ж розподілу серед інших учасників або третіх осіб.  Заява подається учасником особисто або направляється поштою.

На підставі отриманої заяви (рішення) скликаються позачергові загальні збори товариства, на порядок денний яких виносяться питання виходу учасника з товариства, виплати його частки, а також пов’язані з цим інші питання.

На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли учасники ухиляються від скликання зборів і затвердження змін до установчих документів, чим “затягують ” строки проведення розрахунків з учасником. В результаті учасник, який виявив бажання припинити корпоративні правовідносини з товариством, протягом тривалого періоду фактично залишається його учасником. У випадку, якщо збори в розумний термін не скликаються, рекомендуємо учаснику в судовому порядку вимагати від товариства внесення до установчих документів змін, пов'язаних з його виходом з товариства.

Однією з практичних проблем, пов'язаних з виходом учасника з товариства, є визначення часу, з якого учасник вважається таким, що вибув з товариства, оскільки законом цей момент не визначений. Існує декілька думок з цього приводу. Узагальнено їх можна поділити на три групи:

1) Днем виходу учасника з товариства є день державної реєстрації відповідних змін до установчих документів [4].

2) Учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства [5].

3) Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку [6].

Слід зазначити, що кожен з вищевказаних поглядів має своє юридичне і логічне підґрунтя, а отже й право на існування, що тільки додає суперечливості в цьому питанні. Проте ми більше схиляємось до першої групи.

Щоб в подальшому уникнути невизначеностей, необхідно в протоколі засідання загальних зборів одним з пунктів чітко вказати, що датою виходу учасника вважається дата реєстрації змін у статуті. Крім цього, в протоколі повинно бути також вказано термін виплати учаснику його частки. Відповідно до законодавства це має бути зроблено після затвердження звіту за рік, в якому учасник вибув із товариства, але не пізніше 12 місяців з дати виходу учасника з товариства.

При виході учасника з вилученням його частки необхідно зменшити статутний капітал. Однак, зменшення статутного капіталу спричиняє деякі наслідки:

1)                зменшення статутного капіталу можна проводити лише після повідомлення всіх кредиторів При цьому кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання зобов’язань [3];

2)                розмір статутного капіталу не може бути менше мінімального. Законодавством установлено мінімальний розмір статутного капіталу — не менше 1-єї мінімальної заробітної плати виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення ТОВ (в подальшому при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати розмір статутного капіталу збільшувати не потрібно).

Порушення другої вимоги тягне за собою припинення юридичної особи. Тому, для того, щоб відбувся вихід учасника із вилученням частки, розмір статутного капіталу має бути більше мінімального, принаймні на суму частки учасника. Інакше, вимогу щодо мінімального розміру статутного капіталу буде порушено. Тому, якщо сума статутного капіталу не задовольняє вказаних вище вимог, то слід його збільшити на відповідну суму до або в момент виходу. На практиці, в такому випадку краще просто здійснити відчуження частки.

Учаснику, який вибуває, виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі. На сьогодні законодавство не містить чітких норм щодо методики визначення частки учасника. При розрахунках слід враховувати вартість усіх активів товариства – як оборотних, так і необоротних, включно з майном, яке перебуває в заставі. Часто виникає питання, чи слід при визначенні розміру частки, що підлягатиме виплаті, враховувати також і боргові зобов'язання товариства. Більшість науковців і практиків відповідають стверджувально.

Отже, розмір виплат колишньому учаснику може перевищувати розмір його частки в статутному капіталі, бути меншим за неї або ж взагалі не виплачуватися, оскільки боргові зобов'язання товариства перевищуватимуть його активи.

На практиці, розрахунок доцільно проводити за розміром чистих активів. Цією величиною досить часто оперує Цивільний кодекс [3]. Вартість чистих активів — це власний капітал товариства, що визначається як частина активів підприємства, що залишаються  після  вирахування  його  зобов'язань, тобто підсумок (рядок 380) розділу І пасиву Балансу. Дану суму потрібно також відкоригувати на суму неоплаченого капіталу за внесками до статутного капіталу інших учасників. Тому, формула для розрахунку частки матиме вигляд:

СВУ = (ЧА + НК)*% учасника / 100%,

де СВУ – сума, що виплачується учаснику;

ЧА – вартість чистих активів;

НК – неоплачений капітал інших учасників.

Однією з проблем є розрахунок частки коли учасник на момент виходу не повністю вніс свою частку. Розрахунок суми виплати матиме певну специфіку. Як відомо, до моменту державної реєстрації ТОВ його учасники повинні внести не менше 50 відсотків внесків, а решту потрібно внести протягом року [3]. При цьому учасник може вийти з ТОВ, навіть якщо він ще не вніс свій вклад повністю. Якщо застосувати наведену вище формулу, то учасник, який виходить, отримає несправедливо завищену суму. У таких випадках існує кілька варіантів розрахунку частки учасника:

1. Для визначення справедливої суми, що виплачується учаснику, який не повністю вніс свою частку необхідно визначити віддачу кожної фактично вкладеної гривні. Для цього чисті активи ділять на суму фактично вкладених коштів учасником. Звідси сума, що виплачується учаснику розраховується за наступною формулою  СВУ = ВВГ*ФВЧ,

де СВУ – сума, що виплачується учаснику;

ВВГ - віддача кожної фактично вкладеної гривні;

ФВЧ – фактично вкладена частка.

2. Другий варіант розрахунку частки учасника розраховується за методом дохідності частки. Його застосовують, коли склад і частки учасників змінюються. При розрахунку виходять з того, що чисті активі в основному формуються за рахунок внесків до статутного капіталу і чистого прибутку, напрацьованого товариством. При цьому чітко відстежується саме частка учасника в напрацьованому чистому прибутку (без зменшення її на суми нарахованих дивідендів усім учасникам або на суми нарахованих виплат, що належать іншим учасникам, які виходять). Від отриманої таким чином суми віднімають дивіденди, раніше нараховані та виплачені учасникові, який виходить.

Для правомірності застосування одного з запропонований варіантів розрахунку частки учаснику необхідно вибраний спосіб прописати у статуті товариства, або, хоча б, затвердити на загальних зборах товариства [3].

Крім частки в майні товариства учасник, який вибув, має право на частину прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу. Частку прибутку визначають за результатами поточного року на підставі даних річного балансу. Якщо за результатами року товариство отримало лише збитки, частина прибутку не виділяється й не виплачується.

Учаснику також повертається майно передане ним товариству у користування в натуральній формі без виплати винагороди за користування.

Виплата учаснику, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, проводиться після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов із товариства, але протягом 12 місяців із дня виходу. Якщо встановлений строк пропущено, учасник вправі вимагати виділення своєї частки в судовому порядку. Також, в судовому порядку учасник може оспорювати вартість частки, яка підлягає виплаті, якщо вважає, що розрахунок частки здійснено невірно (занижено її розмір).

В бухгалтерському обліку операції з виходом учасника з товариства відображаються відповідними проводками. Порядок відображення операцій з вилучення частки учасника при його виході з товариства наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Кореспонденція рахунків з обліку вилучення частки учасника

 

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю також має право на відступлення своєї частки в статутному капіталі товариства [3]. Поняття “відступлення частки” з юридичної точки зору означає передачу корпоративного права, тобто передача сукупності прав та обов’язків, що витікають із участі в товаристві.

Згідно Закону «Про господарські товариства» учасник може відступити свою частку в статутному капіталі товариства як у повному обсязі, так і частково. Відступлення частки може відбуватися шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни чи дарування. В будь-якому разі при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який поступився нею повністю або частково. Договору про відчуження частки можуть бути притаманні умови договору купівлі-продажу, міни, дарування, але сторонами за цією угодою не будуть продавець, покупець, дарувальник та обдарований. Ними виступатимуть відчужувач частки та її набувач.

Відмітимо, що “вихід учасника” повністю відрізняється від “відступлення частки в статутному капіталі” тим, що в першому випадку відносини складаються між учасником, який вибуває, і товариством (обов’язок товариства провести виплати відповідно до чинного законодавства), а при відступленні частки – між учасником, який відступає свою частку або її частину, та іншими учасниками або третіми особами.

Закон «Про господарські товариства» дозволяє заборонити в установчих документах відступлення частки в статутному капіталі третім особам. І лише внесення відповідних змін до установчих документів надасть учаснику можливість скористатися цим правом. При цьому слід враховувати, що на момент передачі частки третім особам учасник має повністю внести свій вклад в іншому випадку може бути передана лише оплачена частина. При передачі частки одному чи декільком учасникам цього самого товариства аналогічної вказівки закон не містить.

При продажу учасником своєї частки, при умові, що статутом не передбачено жодних обмежень щодо передачі частки третім особам, учасники товариства мають переважне право на її викуп пропорційно розмірам своїх часток. При цьому  придбання частки здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для передачі сторонній особі. Якщо протягом одного місяця з дня повідомлення учасником про продаж своєї частки учасники товариства з обмеженою відповідальністю не скористувались своїм правом на її викуп, цю частку може бути передано такій сторонній особі. Крім самих учасників частку може викупити саме товариство, але це може бути здійснено лише після  повного внесення таким учасником свого внеску. Товариство зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на зборах учасників здійснюються без урахування частки, придбаної товариством. В разі, якщо дана частка протягом року не буде викуплена, то товариство зобов’язане зменшити розмір статутного капіталу на розмір цієї частки.

Наступним етапом відступлення частки є укладання договору (купівлі-продажу, міни, дарування). Цей договір необхідно нотаріально засвідчити, оскільки для подальшої державної реєстрації змін в установчих документах необхідно подати нотаріально засвідчений документ про передачу права учасника іншій особі.

Істотними умовами договору про відступлення частки в статутному капіталі є:

·              сторони  договору;

·              повне найменування товариства, його місцезнаходження, ідентифікаційний код, ким і коли товариство зареєстроване;

·              розмір частки у відсотковому розмірі;

·              предмет договору – продаж, дарування (міна);

·              спосіб відступлення – оплатний чи безоплатний;

·              сума договору та інші зобов’язання за бажанням сторін.

Частка при її передачі від однієї особи іншій нічим не відрізняється від будь-якого іншого майна, що належить особі на праві власності. Вартість майна визначається за домовленістю сторін. Об’єктивно на її оцінку впливатиме фінансовий стан ТОВ: чим більший його власний капітал, тим дорожча його частка, що включає не лише вартість внесків до статутного капіталу, а і частину чистого прибутку ТОВ, частину його додаткового капіталу.

Другим способом відступлення частки учасником є її дарування. Дарування (міна) може бути здійснено як учасникам товариства, так і третім особам, якщо статутом не встановлено прямої заборони чи обмеження такої дії. В цьому випадку ніякого переважного права на викуп частки інші учасники не мають.

На практиці рішення про відступлення частки приймається на загальних зборах і оформляється протоколом.

Далі, відповідно першому випадку, оформляється договір. І для обох випадків після укладання договору про відступлення частки необхідно внести зміни до статуту товариства. Це питання вирішується на загальних зборах. Після прийняття відповідних змін, статут підлягає реєстрації у державного реєстратора.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з відступленням частки, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Бухгалтерські проведення з обліку відступлення частки учасника

 

Висновки. Отже, розглянуті проблеми дають підстави стверджувати, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю існує ціла низка прогалин, які вимагають суттєвих змін до вимог установчих документів, а також потребують врегулювання на законодавчому рівні. Тому пропонуємо:

1.        В установчих документах передбачати дату, на яку потрібно складати баланс, на підставі якого буде здійснено розрахунок з учасником, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю.

2.        Обов’язково повідомляти кредиторів про вихід учасників з товариства з обмеженою відповідальністю, і здійснення виплати (отримання частки) учасником за умови відсутності заперечень з їх боку.

3.        Датою виходу з товариства з обмеженою відповідальністю вважати дату  реєстрації відповідних змін до установчих документів.

4.        Оформляти в обов’язковому порядку договори купівлі-продажу, міни, дарування.

5.        Використовувати запропоновану кореспонденцію у відображенні процедури виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

 

Список використаних джерел

1.                 Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ, зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12

2.                 Організація обліку відносин власності: Навчальний посібник / [Лузан Ю.Я., Дем’яненко М.Я., Жук В.М. та ін.]; за ред. Жука В.М. – [2-е вид., доп. і перероб.]. – К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2010. – 372с.

3.                 Цивільний кодекс України від 16.01.03 року № 435-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15

4.                 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 5114 від 28.07.2004 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1158.1109.0

5.                  Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин: Рекомендації вищого господарського суду від 28.12.2007 року № 04-5/14  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.1651.3&nobreak=1

6.                 Практика розгляду судами корпоративних спорів: Лист верховного суду від 01.08.2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.1845.0