Товариство з обмеженою відповідальністю уклало договір купівлі-продажу продукції на суму 20000,00 грн. Підприємство-покупець перерахувало аванс за продукцію в сумі 8000,00 грн. Поставка продукції та остаточні розрахунки були проведені у наступному кварталі. Як відобразити дану операцію в обліку? У якому кварталі в ТОВ виникнуть доходи?

Бухгалтерський та податковий облік отриманих авансів дещо відрізняється між собою. Це залежить від дати визнання авансів доходами підприємства.

Відповідно до п. 6.4 П(С)БО 15 “Дохід” сума авансу отриманого в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг) не визнається доходом. А згідно з пп.11.3.1 ст.  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” збільшення валового доходу визначається за першою подією, у даному випадку за датою отримання коштів від покупця.

Таким чином, аванс отриманий в рахунок оплати продукції у бухгалтерському обліку на дату отримання не буде вважатися доходом. У свою чергу, у податковому обліку суму отриманого авансу потрібно віднести до складу валових доходів у тому кварталі, в якому вони отримані. Також, при отриманні авансу необхідно сплатити ПДВ.

Нагадаємо, що облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей (виконання робіт) ведеться на рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями” за субрахунком 681 “Розрахунки за авансами одержаними”.

Вищенаведена операція в обліку матиме наступне відображення:

 

 

 

При проведенні звірки взаємних розрахунків було виявлено розбіжність в сумі 526,00 грн. на користь нашого постачальника. Наше підприємство визнає дану суму заборгованості. На підставі яких  документів відобразити дану розбіжність в обліку?

При проведенні звірки взаємних розрахунків між підприємствами обов’язково повинен бити складений акт звірки взаємних розрахунків. Якщо при звірці виникли розбіжності або інші неточності, необхідно встановити, за якими документами не було оплачено за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) або не було оприбутковано продукцію. Дані документи обов’язково додаються   до акту  звірки розрахунків.

На підставі документів, що прикладені до акту звірки взаємних розрахунків, бухгалтер здійснює необхідні записи, проводить розрахунки, оприбутковує продукцію та ін.

 

 

Підприємством-покупцем було виставлено претензію підприємству-постачальнику за прострочення поставки продукції на суму 2500,00 грн., що відповідає умовам договору купівлі-продажу. Як відобразити дану операцію в обліку, якщо підприємство-продавець визнало претензію та оплатило неустойку? Які податки з цієї операції потрібно сплатити?

Облік пред’явлених претензій відповідно до Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р.  ведуть на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” з використанням субрахунку 374 “Розрахунки за претензіями”. Виникнення (нарахування) заборгованості за претензіями відображають за дебетом субрахунку, погашення (списання) – за кредитом.

Одночасно з нарахуванням заборгованості за претензією підприємство визнає дохід, який відображають за кредитом рахунку 71 “Інший операційний дохід” за субрахунком 715 “Одержані штрафи, пені, неустойки”.

Щодо оподаткування операцій за претензіями, то ніяких особливостей не існує. Сума, що нарахована за претензією та визнана боржником, включається до складу валових доходів платника податку та оподатковується за ставкою 25%. ПДВ та інші податки з цієї суми не сплачуються. 

Операції з обліку розрахунків за претензіями будуть відображатися наступними проводками:

 

 

Який порядок списання безнадійної дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію?

            Зразу ж зауважимо, що безнадійна дебіторська заборгованість по зобов’язаннях списується у разі, якщо строк позовної давності за цими зобов’язаннями минув.

            Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності – це строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з боржника. Загальна позовна давність за зобов’язаннями становить три роки.

У бухгалтерському обліку безнадійна дебіторська заборгованість списується за рахунок  резервів сумнівних боргів. Списання сумнівної заборгованості відображається за дебетом рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” та кредитом рахунку, на якому обліковується дебіторська заборгованість. Якщо суми нарахованих резервів сумнівних боргів недостатньо для списання безнадійної заборгованості, то решту суми списують на витрати на дебет субрахунку 944 “Сумнівні та безнадійні борги” рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Крім цього, списану з балансу безнадійну дебіторську заборгованість ще продовжують обліковувати, але вже на позабалансовому рахунку 07 “Списані активи” за субрахунком 071 “Списана дебіторська заборгованість”. На цьому субрахунку вона повинна обліковуватися не менше трьох років з дня списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

Щодо податкового обліку, то тут найчастіше виникають запитання про збільшення валових витрат від списання безнадійної заборгованості та коригування податкового кредиту з ПДВ. Відповідно до пп. 5.2.8 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у якому відмічено, що безнадійна дебіторська включається до складу валових витрат у разі, якщо кредитором вжито відповідні заходи (проведено претензійно-позовну роботу передбачену пп. 12.1.1 цього ж закону) щодо стягнення таких боргів, але вони не привели до позитивного наслідку. 

Пунктом 4.5. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачається, що при збільшенні валових витрат у разі визнання боргу безнадійним платники ПДВ не проводять коригування зобов’язань.

У бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції по списанню безнадійної дебіторської заборгованості відображаються таким чином:

 

 

 

            Який порядок обкладання ПДВ операцій з реалізації товарів зданих на комісію? Хто (комітент чи комісіонер) повинен виписати податкову накладну на реалізований товар?

            Порядок сплати ПДВ при проведенні комісійних операцій регулюється п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1999 р. № 168 (далі – Закон № 168). Абзацом другим п. 4.7 ст. 4 Закону № 168 визначено, що у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих за договором комісії, що уповноважує такого платника податку (комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без переданні права власності на такі товари, базою оподаткування є реалізаційна вартість цих товарів. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера вважається дата, на яку відбулось або зарахування коштів від покупця на банківський рахунок, або відвантаження товарів. Датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених  товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

            Необхідно зауважити, що відповідно до  п. 1.4. ст. 1 Закону № 168, операції з передачі товар у межах договору комісії не є продажем товарів. Тому, передача товарів від комітента до комісіонера не передбачає нарахування ПДВ.  Податкові зобов’язання у комісіонера та податковий кредит у комітента виникають при здійсненні розрахунків за надані комісійні послуги.

            Щодо порядку виписки податкової накладної, то тут слід наголосити на тому, що хоча товари не належать комісіонеру, але  при продажу товарів, переданих на комісію, виторг зараховується на банківський рахунок (в касу) комісіонера. Тому, податкову накладну покупцю виписує комісіонер та відображає у себе податкові зобов’язання. Комітент при отриманні коштів від комісіонера за реалізований товар виписує податкову накладну на ім’я комісіонера. На підставі цієї податкової накладної комісіонер має право на збільшення свого податкового кредиту.

 

           

Відповідно до договору про бартерний обмін підприємство відвантажило торгівельній фірмі продукцію балансовою вартістю  5255,00 грн. у свою чергу, торгівельна фірма відвантажує підприємству товар, балансова вартість якого становить 5500,00 грн. Вартість  по договору визначена на рівні справедливої –7200,00 грн. (в т. ч. ПДВ –1200,00). Коли відображати  доходи та витрати за цими операціями в обох підприємствах?

Відповідно до Закону Україні “Про оподаткування прибутку підприємств” відображення валових доходів та валових витрат відбувається у наступному порядку:

- сторона, яка передає продукцію першою, відображає валові доходи;

- сторона, яка одержує продукцію першою, відображає, відповідно, валові витрати. Враховуючи те, що вартість такої продукції вже при оприбуткуванні потрапляє до складу валових витрат, то підприємство має всі підстави включати  їх до розрахунку приросту (убутку) ТМЦ. 

Облік таких операцій буде відображено наступними проводками:

 

 

Чи обов’язково підприємство повинно створювати резерв сумнівних боргів? На підставі яких документів та на яких рахунках ведеться їх облік?

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237 (далі – П(С)БО 10), визначення резервів сумнівних боргів є  обов’язковим. Резерв сумнівних боргів визначають до дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом. До придбаної заборгованості та заборгованості, яка призначена для продажу резерви не визначаються.

П(С)БО 10 передбачено три методи визначення резерву сумнівних боргів,  а саме:

- на основі класифікації дебіторської заборгованості;

- виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

- на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Методи визначення величини резерву сумнівних боргів визначаються підприємством самостійно в залежності від виду дебіторської заборгованості та наявності інформації, яка необхідна для застосування того чи іншого методу визначення резервів.

Відмітимо, що залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим ніж сума дебіторської заборгованості на цю ж дату

Основою для визнання в бухгалтерському обліку резерву сумнівних боргів є розрахунок резервів, який складається підприємством. Розрахунок є первинним документом, а тому у ньому повинні бути вказані обов’язкові реквізити, передбачені у ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Облік резервів сумнівних боргів ведуть на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів”. За кредитом цього рахунку відображають створення резерву у кореспонденції з рахунками обліку витрат (84 “Інші операційні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”). За дебетом рахунку 38 відображають списання сумнівної заборгованості у кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості (36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”) або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів (71 “Інший операційний дохід”).

 

Л.С. Стецюк