УДК 336.71:336.77:338.43

І.В. ФУРМАН, аспірантка[*]

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН

 

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ БАНКУ В СФЕРІ КРЕДИТУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

 

Питання, які розглядаються:

Обґрунтована необхідність розробки стратегії банку в галузі кредитування підприємств агропромислової галузі.

Ключові слова: фінансова стратегія банку, аграрна галузь, фермерські господарства, державна аграрна політика.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

Обоснована необходимость разработки стратегии банка в области кредитования предприятий агропромышленной отрасли.

Ключевые слова: финансовая стратегия банка, аграрная отрасль, фермерские хозяйства, государственная аграрная политика.

 

Issues that are examined:

The necessity of developing the strategy of bank lending to enterprises in agricultural sector was proved.

Keywords: financial strategy of the bank, agricultural industry, farmers, government agricultural policy.

 

Постановка проблеми. Сільське господарство залишається переважно збитковим, а обсяги державної підтримки вкрай недостатні для покриття відтоку капіталу з села. Так, у 2009 році обсяг бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств становив лише 6,1 % від обсягу виробленої валової сільськогосподарської продукції, що нижче у 9 разів у порівнянні з 1990 роком (рівень тотожних державних субвенцій в США становить 27 %, країнах ЄС – 45 %, Японії – 63 %).

Забезпечити більш повне використання існуючого потенціалу можливо, за умови продовження і поглиблення аграрних реформ, спрямованих на формування ефективної науково-технологічної, цінової, податкової, бюджетної, фінансово-кредитної та страхової політики держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та прикладні аспекти кредитування підприємств аграрного сектора комерційними банками досить глибоко досліджені в роботах учених-аграріїв: В.М. Алексійчука, В.І. Богачова, О.Є. Гудзь, М.Я. Дем'яненка, С.М. Колотухи, Ю.Ф. Наумова, О.М. Онищенко, Ю.А. Потійка, П.Т. Саблука, А.В. Чупіса та інших. Проте система забезпечення агроформувань кредитами банків, роль яких зараз підсилюється, ще недостатньо сприяє вирішенню економічних проблем у галузі.

Проблеми малого підприємництва, і зокрема питання його кредитування, досліджують сучасні вітчизняні науковці, зокрема М. Дем’яненко, Л. Воротіна, В. Грушко, О. Гудзь, А. Кисельов, Т. Ковальчук, М. Крупка, А. Пересада, А. Поддєрьогін, М. Савлук.

У наукових дослідженнях вітчизняних економістів відтворено окремі аспекти значення кредиту, необхідності використання кредитних ресурсів суб'єктами господарювання, забезпечення повернення кредитів, проте діалектика формування й розвитку нової моделі національної економіки висуває нові питання, відповіді на які мають бути адекватними економічним умовам, що склались у країні. Це повною мірою стосується подальшого дослідження проблеми кредитування суб'єктів малого підприємництва та форм забезпечення повернення кредитів.

Метою статті є обґрунтування необхідності розробки стратегії банку в галузі кредитування підприємств агропромислової галузі, що призведе до стабільного розвитку галузі.

Викладення основного матеріалу. Основною метою реформування агропродовольчого комплексу як складової економіки України є перетворення його на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки держави та міцну економічну основу соціально – економічного розвитку українського села.

Ми вважаємо, що досить доцільним є прийняття Указу Президента України у 2010 році "Про затвердження Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України". Проект Національної доктрини реформування агропродовольчого комплексу розроблений на виконання Програми економічних реформ Президента України В. Януковича "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" та Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Необхідність розробки і прийняття доктрини, як субсидіарного джерела права, обумовлена тим, що за роки незалежності України в українському суспільстві в цілому, в органах центральної та місцевої влади, господарського управління так і не склалося цілісне, всебічне, обґрунтоване і стратегічно виважене бачення ролі та місця агропродовольчого комплексу в економіці країни та шляхів його подальшого розвитку.

Доктрина проголошує принципово нові завдання, що покладаються на агропродовольчий комплекс, як сектор економіки по забезпеченню продовольчої безпеки країни і створенню міцного економічного фундаменту забезпечення життєдіяльності українського села та його жителів, а також напрями реформ для безумовного виконання цих завдань.

Щоб вивести Україну в число найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн світу, необхідно здійснити організаційну, економічну, технічну та технологічну модернізацію агропродовольчого комплексу, спрямовану на забезпечення його конкурентоспроможності, соціальної орієнтації, екологічності, рівноправної участі аграрної сфери в регулюючих і розподільчих діях суспільства і держави.

Для досягнення мети доктриною передбачається проведення реформ у наступних напрямах:

1. Реформування міжгалузевих і внутрішньогалузевих економічних відносин, спрямоване на забезпечення рівноправних економічних умов господарювання та паритетності у відносинах.

2. Реформування організації сільськогосподарського виробництва, спрямоване на підтримку формування і функціонування некомерційних об‘єднань власників земельних ділянок з метою спільного їх обробітку та збуту продукції, розвиток конкурентоспроможних інтеграційних агропромислових об’єднань, переважно на засадах кооперативних господарювання.

3. Розбудова інфраструктури аграрного ринку, спрямована на розвиток біржової й інших форм оптової торгівлі з прозорими механізмами ціноутворення сільськогосподарської продукції, формування оптимальних каналів збуту та інформаційно-комунікаційного забезпечення операторів ринку.

4. Формування сприятливого фінансово – кредитного клімату за активної участі держави на ринку фінансів для забезпечення розширеного відтворення та інноваційного розвитку сільського господарства як сектора економіки з уповільненим оборотом капіталу. Створення фонду підтримки розвитку українського села через введення 1 %-го збору від продажу усіх товарів і послуг на внутрішньому ринку та ін. [3].

Таким чином, за умови сталості державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників і після закінчення намічених заходів пріоритетного національного проекту розвиток АПК, будь-якому банку слід збільшувати клієнтуру за рахунок суб'єктів агробізнесу. Прогноз обсягів і динаміки кредитних вкладень в розвиток сільського господарства необхідно здійснити на основі показників економічного зростання сільськогосподарського виробництва.

При обґрунтуванні стратегії розвитку галузей тваринництва доречно орієнтуватися на підвищення продуктивності тварин, використання ресурсозберігаючих технологій і розширене відтворення поголів’я тварин в фермерських господарствах.

Ми підтримуємо думку про те, що для розв’язання завдань з розвитку тваринництва у фермерських господарствах необхідно здійснити такі заходи:

- зупинити зменшення поголів’я великої рогатої худоби шляхом удосконалення механізму надання бюджетних дотацій;

- сприяти розвитку конкурентоспроможного виробництва шляхом підтримки формування механізованих тваринницьких ферм і комплексів, укомплектованих високопродуктивним поголів’ям та забезпечених належною кормовою базою;

- створити сучасну державну систему селекції у тваринництві і птахівництві;

- створити умови для кращого забезпечення сільськогосподарських виробників, в першу чергу особистих селянських та фермерських господарств, племінним молодняком та ін. [8].

З метою стабілізації та розвитку тваринництва, становлення його як конкурентоспроможної галузі передбачається:

- проводити доплату товаровиробникам за продані ними кондиційне поголів'я великої рогатої худоби, свиней та птиці, молоко та вовну за наявне та прирощене маточне поголів'я сільськогосподарських тварин;

- стимулювати закупівлю сільськогосподарськими підприємствами телиць і нетелів у племінних господарствах та за імпортом [8].

Втім, варто акцентувати увагу на необхідності організаційних консолідованих зусиль керівників і кредитних працівників банку та керівників і спеціалістів департаменту сільського господарства області та адміністрацій муніципальних утворень, спрямованих на відбір сільськогосподарських товаровиробників – отримувачів кредитів з точки зору їх платоспроможності та можливості розвитку виробництва. Нарощування обсягів кредитування сільського господарства в нашій країні стало можливим після прийняття КМУ Постанови "Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року".

Відповідно до даного нормативного документу, основними напрямами розвитку системи кредитування аграрного сектору є: формування кредитної інфраструктури (розширення функцій Фонду підтримки фермерських господарств щодо мікрокредитування особистих селянських господарств та їх об’єднань; стимулювання розвитку сільських кредитних спілок та їх об’єднань) та удосконалення кредитних механізмів (запровадження заставних операцій з використанням складських свідоцтв, закладних та іпотечних облігацій; підвищення гарантій повернення кредитів шляхом створення системи державної реєстрації нерухомості, зокрема земельних ділянок, розвитку оцінної та страхової діяльності, використання заставного майна, удосконалення механізму страхування фінансових ризиків комерційних банків; удосконалення механізму державної підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення відсоткових ставок за користування кредитами).

У міжнародній банківській практиці, заставну вартість враховують при оцінці кредитних ризиків позичальника, вона впливає на кредитний рейтинг позичальника. У вітчизняній практиці банки враховують при формуванні резервів під кредитні ризики та оцінці кредитоспроможності позичальників, тільки вид застави та адекватний їй клас застави [7].

Варто зауважити, що підприємства агропромислового комплексу Вінницької області в січні-квітні 2011 року отримали 336,1 млн. грн. кредитів, що в 5,6 рази, або на 276,2 млн. грн., більше, ніж за аналогічний період 2010 року. Згідно з повідомленням, із загальної суми кредитів 125,5 млн. грн. надано сільгоспвиробникам, що в 2,4 рази, або на 72,2 млн. грн., більше, ніж за січень-квітень 2010 року. Заборгованість за кредитами АПК станом на травень 2011 року склала 539,8 млн. грн., у тому числі прострочена заборгованість – 30,3 млн. грн., пролонгована – 87 млн. грн.

Як зазначалося раніше, підприємства агропромислового комплексу Вінницької області в 2010 році отримали 263,1 млн. грн. кредитів, що на 7,3 %, або на 17,9 млн. грн., більше ніж у 2009 році [2].

Заходи стосовно здешевлення кредитів через механізм часткової компенсації відсоткових ставок за рахунок бюджетних коштів розблокували кризову ситуацію на кредитному ринку, що сприяло збільшенню надходження кредитних ресурсів в аграрний сектор, у тому числі й обсягів пільгового кредитування – в 13,6 рази [5].

Майбутня інтенсивна робота з кредитування фермерських господарств повинна удосконалюватися і бути зорієнтованою не лише на отримання, а й на вчасне повернення виданих позик. У систему взаємодії на різних етапах (при розгляді заявки і поверненні позики) необхідно більш широко залучати районні та обласні ради та сільських (селищних) голів. Причини утворення проблемних кредитів можуть виникнути, як на стадії видачі кредиту, так і після, на стадії супроводу. Вивчення практики кредитування дозволило нам розробити модель взаємовідносин банківських установ з органами управління щодо отримання та повернення позик наданих фермерським господарствам (рис. 1).

Дана модель враховує як необхідність досить жорстокої формалізації процесу кредитування, так і можливості персонального підходу до клієнта. Аналіз практики кредитування фермерських господарств по банківським установам Вінниччини показав, що найбільш часто зустрічаються порушення на стадії видачі кредиту наступного характеру: недостатньо суворе ставлення до позичальника; непрофесійно проведений аналіз фінансового стану позичальника; поганий структурування позики, як наслідок недостатнього знайомства кредитного працівника з потребами фермерського господарства, специфікою галузі; недостатнє забезпечення позики; помилки в документальному оформленні позики та ін.

Причини цього, на нашу думку, недостатньо високий професіоналізм працівників відповідних підрозділів банку, а також брак серйозної дисциплінарної та матеріальної відповідальності за особисті прорахунки в процесі кредитування.

Визначним елементом розробленої моделі є здійснюваний на етапі супроводу кредиту моніторинг кредитного ризику, який відіграє важливу роль в забезпеченні повернення кредиту. Практика свідчить, що поганий контроль над позичальником в період супроводу кредиту, також може стати причиною проблемних кредитів.

На нашу думку, оскільки розвиток АПК в рамках таких законодавчих актів, як Указ Президента України "Про затвердження Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України" та Постанови "Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" є не єдиними перспективними програмами кредитування фермерських господарств, то вважаємо за необхідне обґрунтувати перспективну структуру кредитного портфеля.

Рис. 1 Модель взаємовідносин банківських установ з органами управління стосовно отримання та повернення позик наданих фермерським господарствам*

*Джерело: розроблено автором

 

Експерти прогнозують, що в 2011 році українські банки будуть видавати більше кредитів. Ріст кредитного портфеля банків України в 2011 році складе близько 10 %, а в 2012 році може прискоритися до 15-20 %. Такий прогноз озвучив старший кредитний експерт міжнародного рейтингового агентства Moody's Investors Service Ярослав Совгіра. "На 2011 рік наш базовий прогноз (приросту кредитного портфеля) – 10 %. Може, буде і більше", – сказав він. Нагадаємо, за даними НБУ, на 1 січня 2011 року об'єм наданих банками кредитів компаніям і фізичним особам склав 763,8 млрд. грн. За словами представника агентства Moody's, збільшення кредитного портфеля може привести до невеликого зниження долі проблемних кредитів в загальному об'ємі позик [4].

Рівень кредитного рейтингу банку, в цілому, залежить від ряду факторів, серед яких – ріст об’ємів довгострокового фінансування за рахунок залучення коштів на умовах субординованого боргу, очікуване збільшення уставного капіталу, збалансованість активів та пасивів за строками погашення, диверсифікація кредитного портфелю за видами економічної діяльності, покращення показників ефективності діяльності і наявність розгалуженої регіональної мережі, що сприяє збереженню клієнтської бази та утриманню конкурентних позицій [1].

Висновки. Вважаємо, що реалізація державної аграрної політики у сфері забезпечення сільськогосподарських товаровиробників доступними кредитними ресурсами з боку приймаючих участь у ній банків будь-що повинна супроводжується побудовою надійної системи управління ризиковими подіями. Вона завбачає формування інтегрованої інформаційної системи, розроблення і затвердження банківських стандартів оцінки ризиків та контролю, що базуються на нормативних принципах та правилах НБУ, а також обумовлює реконструкцію культури управління.

Зважаючи на те, що фермерські господарства краще повертають кредити, ніж сільськогосподарські підприємства, банки могли б заробити на цьому, розробивши програми кредитування невеликих фермерських господарств, особливо в областях, де їхня концентрація досить значна, а саме: Закарпатської, Львівської, Полтавської, Київської, Одеської, Миколаївської і Херсонської.

Подальше зниження ставок по кредитах повинне привести до зростання інтересу фермерських господарств до кредитів комерційних банків. Однак зниження кількості необхідних документів і інших бюрократичних процедур також допомогло б збільшити інтерес фермерів [6].

Процес кредитування агропродовольчої сфери в сучасних умовах є одним із головних складових її стабільного піднесення. Воно включає функціонування системи кооперативних банків, підтримку розвитку кредитних спілок, розробку умов іпотечного кредитування та мікрокредитування, застосовування державного механізму надання пільгових кредитів за схемою компенсації відсоткових ставок за користування кредитними засобами.

 

Список використаних джерел

1. Банки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrbanks.info.

2. Інформація Порталу "Агробізнес України" http://agrobiznes.org.ua.

3. Інформація Міністерства аграрної політики та продовольства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minagro.gov.ua.

4. Матеріали сайту "Про Волинь" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://provolyn.com/ukraine_news.

5. Непочатенко О.О. Кредитне забезпечення поточної діяльності сільськогосподарських підприємств / О.О. Непочатенко, Н.В. Бондаренко // Економіка АПК. – 2011. – № 5. – С. 91-97.

6. Оплачко Л.П. Особливості кредитування фермерських господарств / Л.П. Оплачко // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 5. – С. 39-44.

7. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління Національного банку України від 6.07.2000 р. № 279 (зі змінами від 6.07.2007 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0474-00.

8. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 р. № 1158 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/page/?5082.