УДК 657: 633.1

В.С. Уланчук,

доктор екон. наук, професор, завідувач кафедри обліку і аудиту

Уманський державний аграрний університет

Н.В. Оляднічук,

викладач кафедри обліку і аудиту Уманський державний аграрний університет

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Раскрыта сущность бухгалтерского учета, взаимосвязь финансового учета с управленческим

·          Проанализированы недостатки документального оформления хозяйственных операций в аграрных предприятиях

·          Предложена методика детализации учета за центрами ответственности и некоторые аспекты усовершенствования документального отображения операций по учету продукции животноводства

&                   Key issues that are disclosed:

·          The essence of accounting and the interaction of financial and managerial accounting are revealed

·          The drawbacks of paper registration of farm operations were analyzed

·          The methodology detailed accounting as to responsibility centers and some aspects of improving paper registration in livestock production was suggested

 

В період становлення ринкових відносин та впровадження нових форм господарювання роль обліку і аудиту, будучи складовими господарського механізму, значно посилилась, більше того виникла необхідність їх подальшого удосконалення.

До реформування обліку в Україні бухгалтерський облік сприймався як вид контролю матеріальних ресурсів підприємства, а результати облікової праці не мали суттєвого впливу на прийняття управлінських рішень.

Відповідно до міжнародних принципів в Україні бухгалтерський облік розмежовано на фінансовий, який передбачає надання інформації зовнішнім користувачам та управлінський – збір та обробка інформації з метою прийняття внутрішньоуправлінських рішень. Проте практика доводить, що обидва види утворюють єдину систему, яка виконує функції обліку, контролю, аудиту, аналізу виробничих та постачальницько-збутових процесів.

Стан облікових процесів в сільському господарстві на даному етапі розвитку бажає бути кращим через невідповідність їх рівню  соціально-економічного розвитку суспільства, відсутність єдиного координаційного центру управління, докорінна заміна обліку новими економічно-обліковими моделями зарубіжного зразка, які розраховані на відображення обліку приватними та малими об’єктами господарювання.

Аналіз досліджень і публікацій вітчизняних вчених, таких як В.Г. Лінник [1], В.Б. Моссаковський [2], О.М. Шпичак [5] та інших щодо питань обліково-аналітичного характеру в Україні дають підстави стверджувати про вагомий їх внесок в удосконалення бухгалтерського обліку. Проте, ряд проблем залишаються нерозв’язаними. Зокрема, порядок відображення витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, їх скорочення в розрізі статей та елементів; отримання реального рівня рентабельності або окупності капіталу; документальне відображення господарських операцій та його удосконалення з метою скорочення затрат праці обліково-аналітичних працівників тощо.

Тому, виходячи з особливостей галузевого виробництва, керуючись загальнонаціональною системою обліку, необхідно розробити єдині типові внутрішньогалузеві аспекти обліку, які за потреби можливо адаптувати до конкретних умов і особливостей кожного окремого суб’єкта господарювання.

Фінансовий облік як функція управління для сільського господарства, крім загальної основи, повинен мати й галузеву, визначену на державному рівні, що передбачатиме розкриття методологічних функцій, організаційної структури, методів, інструментів і методичної бази. Тобто, в сільському господарстві фінансовий облік повинен бути спрямований не тільки на вивчення, врахування попиту і вимог ринку, а й прийняття оптимальних управлінських рішень [3].

Фінансовий облік тісно пов’язаний з управлінським, оскільки є джерелом інформації для останнього. Завдання управлінського обліку полягає в „налагодженні постійного оперативного контролю за рівнем витрат, їх доцільністю та ефективністю” [1]. 

     В умовах перебудови господарського механізму значно зростає роль обліку, що є інформаційною базою та знаряддям контролю одночасно на всіх етапах виробництва і збуту продукції. Побудова системи обліку, а також контролю підпорядкована завданням і вимогам управління з метою впровадження та підвищення дієвості внутрішньогосподарського розрахунку. При побудові обліку необхідно поєднувати методологічні й організаційні його аспекти в цілому по галузі. Виходячи з галузевих принципів важливо, щоб облік враховував специфічні особливості технології та організації конкретного виробництва. Контроль тісно пов’язаний з обліком, який здійснюють для його забезпечення.

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на організацію і технологію виробництва. А значить і на побудову бухгалтерського обліку. Провідне місце в розвитку аграрних формувань займає тваринництво, яке представлене різними видами та статево-віковими групами тварин і птиці. Молодняк тварин на вирощуванні і відгодівлі складає особливу групу матеріальних оборотних засобів. За економічним змістом тварини на вирощуванні та відгодівлі є незавершеним виробництвом галузі тому, що вони постійно змінюють свою масу і оцінку. Ці зміни пов’язані з витратами на утримання тварин і їх годівлю до моменту реалізації, забою чи переведення в основне стадо. Технологічні та організаційні особливості виробництва в цій галузі значною мірою впливають на організацію обліку і контролю, як функції управління.

На сьогодні методологія обліку тварин на вирощуванні і відгодівлі регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, собівартість їх вирощування визначається за П(с)БО 16 „Витрати”. Справедливою вартістю тварин на вирощуванні і відгодівлі є їх відновлювальна вартість (вартість придбання), визначена П(с)БО 19 „Об’єднання підприємств”. Вказані стандарти не достатньо розкривають особливості обліку виробництва в галузі тваринництва. З удосконаленням методології обліку потребує перегляду документація з первинного обліку надходження тварин та продукції тваринницької галузі.

Визначення об’єктів оперативного контролю залежить від технології й організації виробництва в кожному підрозділі. На рівні виробничого підрозділу об’єктом контролю є відповідне робоче місце. Оператори машинного доїння щоденно контролюють надій від кожної корови, завідувач фермою – від групи корів та загалом по підприємстві.  За аналогічними об’єктами доцільно здійснювати контроль за витратами кормів та матеріалів. Джерелом даних для контролю на робочому місці є первинні документи, по підрозділу – зведені.

Документування є першою подією бухгалтерського обліку, яка включає реєстрацію та фіксацію інформації про факти, операції, процеси. За принципом повного висвітлення первинними бухгалтерськими документами слід оформляти всі без винятку первинні операції, які підлягають обліку [4].

З метою скорочення витрат праці на заповнення первинної документації з обліку надходження та руху тварин і тваринницької продукції, а в подальшому їх опрацювання, ми пропонуємо Акт на оприбуткування приплоду тварин      (ф. № 95) складати в одному примірнику, який на наступний день після складання передаватиметься в бухгалтерію, а замість другого примірника створити Накопичувану відомість оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95а) (таблиця 1).

Таблиця 1

Група тварин     Бички, телички на випоюванні

Завідувач фермою ________________  Зоотехнік  _________________  Бухгалтер  ________________

 

Вона складатиметься на підставі Акту на оприбуткування приплоду тварин, а в кінці місяця, після занесення даних у Книгу обліку руху худоби і птиці (ф. №34) та Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (ф. № 69), разом із Звітом про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102) передаватиметься в бухгалтерію підприємства.

Для спрощення та вдосконалення первинного обліку надходження продукції тваринництва, зокрема молока, пропонуємо удосконалити Журнал обліку надою молока (ф. № 112), який веде завідувач ферми або обліковець, наступним чином. Для відображення результатів кількості та якості надоєного молока доцільно на кожного оператора машинного доїння відвести окрему сторінку. Це дасть можливість вивести інформацію в розрізі кожного оператора машинного доїння і щоденно мати накопичувальний результат (таблиця 2).

Таблиця 2

Журнал № 17 обліку надою молока   

(1 сторінка)

 

(2 сторінка)

 

(3 сторінка)

 

Крім того, в світовій практиці обліку, а в даний час і в нашій країні в молочному скотарстві використовують такий показник якості молока як вміст білка (%). Даний показник вимірюють за допомогою мілкотестера, що досить простий у використанні та не потребує особливих вмінь. Тому, ми пропонуємо в Журнал обліку надою молока, для ведення обліку якості продукції одночасно з показником жирності молока, ввести – вміст білка. Завдяки визначенню вмісту білка в молоці можливо проконтролювати збалансованість раціонів за кормо-протеїновими одиницями та участь кожного працівника ферм у виробництві конкурентноспроможної продукції.

В кінці місяця непотрібно буде робити додаткові обчислення, а тільки перенести записи із Журналу у Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва, де і нараховуватиметься оплата праці операторам машинного доїння за надоєне молоко.

Недосконалість документального оформлення результатів обліку в галузях тваринництва це не єдиний недолік. Значення показника собівартості продукції в умовах ринкової економіки значно зростає, він стає одним із головних показників ефективності виробничого процесу. Належна організація обліку і контролю повинна забезпечувати своєчасну і повну інформацію про наявність худоби по кожній групі, документальне  оформлення її надходження та вибуття за каналами, правильне відображення результатів вирощування і відгодівлі, своєчасне проведення інвентаризації та відображення її результатів.

Облік витрат повинен будуватися так, щоб відображалися всі витрати, понесені на виробництво продукції, формування її собівартості та визначення шляхів підвищення рентабельності виробництва. Проте, вибір складу статей і порядок обліку витрат залишається за власниками підприємств [2].

Відповідно до П(с)БО 16 „Витрати” до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Не відносяться до собівартості продукції (робіт, послуг) та списуються прямо на фінансові результати адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Отже, інші види витрат, які теж за своєю економічною суттю складають частину поточних витрат, не включаються до калькуляції, а відшкодовуються загальною сумою з виручки чи валового доходу. Проте, існує неоднозначне ставлення щодо доцільності застосування такого способу калькулювання собівартості, оскільки у вітчизняній практиці вважалося необхідним складання точних калькуляцій, що включало в себе всі грошово-матеріальні витрати (в тому числі витрати на збут, відсотки за кредит, рекламу тощо).

Сьогодні, як ніколи, важливий аналіз статей за елементами, що дає можливість в кінцевому результаті знати собівартість одиниці продукції виробленої та реалізованої. Таким чином, повнота включення витрат є критерієм точності обчисленої собівартості.

Збільшення обсягу інформації про попит на продукцію, можливості збуту її за певних умов зумовлює потребу в оперативному визначенні витрат виробництва та формуванні цін на сільськогосподарську продукцію, оскільки для агротоваровиробника дуже важливим є систематичне зіставлення собівартості виробленої продукції з ціною, яка склалася на ринку. Таким чином, значення технологічних карт з урахуванням продуктивності землі або тварин, якими визначено нё1ормативні витрати на виробництво конкретних видів сільськогосподарської продукції, значно посилилось. На підставі цих карт згідно з діючими у підприємстві нормами виробітку, витрат праці, матеріальних та інших ресурсів обчислюють загальну суму витрат виробництва в натуральному й грошовому виразі у розрахунку на гектар площі посіву культур, голову тварин та одиницю відповідної продукції [5].

Будь-яка ланка облікового процесу повинна мати конкретну мету та зміст, інакше суть обліку як такого буде не розкрита. З метою поглиблення обліку та підвищення його значимості необхідно створити облік за центрами відповідальності, метою якого є самоконтроль за споживанням виробничих ресурсів та, в разі потреби, виявлення причин відхилень від нормативів. До завдань за центрами відповідальності належить формування собівартості продукції (робіт, послуг) та визначення валового прибутку, а також прийняття управлінських рішень по підрозділу та підприємству в цілому. Таким чином, управлінський облік як і фінансовий, є складовою бухгалтерського обліку і не може існувати сам по собі (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Складові бухгалтерського обліку: мета, методологія, зміст.

Таким чином, запропоновані нами аспекти удосконалення документації первинного обліку з оприбуткування приплоду тварин і молока, його спрощення дозволять підвищити продуктивність праці облікового апарату та покращити якість аналітичної інформації.  Також, деталізація обліку за центрами відповідальності посилить його значимість, удосконалить систему управління витратами не тільки на рівні підприємства, а й в підрозділах, що сприятиме створенню системи обліку та управління виробництвом відповідно до вимог ринкового середовища.

Список використаної літератури:

1. Лінник В.Г., Лінник С.В. Методологічні та організаційні аспекти управлінського обліку. Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – Спец. вип.: Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 341-345.

2. Моссаковський В.Б. Основні положення обліку витрат у сучасних умовах // Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: „Преса України”, 2003. – С. 570.

3. Правдюк Н.Л. Проблеми удосконалення фінансового обліку в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2004. - № 8. – С. 107.

4. Рожелюк В.М. Організаційні основи документування операцій та діловодства в підприємствах // Економіка АПК. – 2005. - № 9. – С. 87-93.

5. Формування нормативних витрат і доходів та баланси сільськогосподарської продукції в Україні та інших країнах світу / За ред. О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ, 2003.- 484 с.