Принцип “єдиного вікна”, який передбачає спрощення процедури реєстрації та перереєстрації суб’єктів господарювання, діє в Україні з 01.07.2005 р. Проте, основні нормативні документи, які встановлювали порядок реєстрації та перереєстрації, залишались без змін. Верховною Радою було прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 22.02.2006 р., яким відрегульовано дані питання. Цей закон набрав чинності 30 вересня 2006 року.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 22.02.2006 р. № 3456-VІ (далі – Закон № 3456), чинний з 30 вересня 2006 року, вніс зміни до ряду законів, а саме:
• Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про систему оподаткування);
• Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про соцстрахування від нещасного випадку);
• Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про соцстрахування на випадок безробіття);
• Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності);
• Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон про держреєстрацію);
• Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 03.07.2003 р. № 1058-IV, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про пенсійне страхування).
Основні зміни, які внесені до Закону про систему оподаткування, Закону про соцстрахування від нещасних випадків, Закону про соцстрахування на випадок безробіття, Закону про соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та Закону про пенсійне страхування, полягають у зміні порядку реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку суб’єктів господарювання. Змінами передбачається, що “взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як платників податків, зборів (обов’язкових платежів) здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданої державним реєстратором, не пізніше наступного дня з дня отримання зазначених відомостей.”
Органи державної податкової служби беруть на облік платників податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Взяття на облік фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю Фондом соцстрахування від нещасного випадку, Фондом у зв’язку з втратою тимчасовою працездатності та Пенсійним фондом здійснюється в день отримання від них відповідної заяви.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття здійснює реєстрацію фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, у тижневий строк після укладання трудового договору (контракту) з першим з найманих працівників.
Отже, при державній реєстрації, суб’єкту господарювання необхідно зареєструватись лише у державного реєстратора. Відомості податковим органам та фондам соціального страхування зобов’язаний надавати державний реєстратор. Аналогічний порядок надання інформації встановлюється при внесенні змін до установчих документів юридичних та фізичних осіб – підприємців та при знятті господарюючого суб’єкта з обліку.
Варто зауважити, що Закон про систему оподаткування зазнав змін у частині подання повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у банку. Відповідно до внесених змін фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).
Тобто, починаючи з 30 вересня 2006 р. платники податків звільняються від обов'язку подання до органів державної податкової служби повідомлень про операції відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах . Таке зобов’язання покладено лише на фінансові установи.
Суб’єктам господарювання також варто звернути увагу на зміни внесені до частину 7 статті 34 Закону про держреєстрацію. Її доповнено абзацом, яким передбачено право державного реєстратора залишити без розгляду документи щодо припинення діяльності, подані засновниками (учасниками), якщо “рішення щодо припинення юридичної особи не містить даних про склад комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, у тому числі їх ідентифікаційних номерів”. Отже, якщо до 30 вересня 2006 р. при поданні пакета документів про припинення своєї діяльності, на підставі рішення власників, юридичні особи мали погоджувати з реєстратором призначення ліквідаційної комісії та порядок і строки ліквідаційної процедури, то з набранням чинності Закону № 3456, без надання інформації про членів ліквідаційної комісії, взагалі, не можна розпочинати процедури самоліквідації.
Л.С. Стецюк